Рішення

від 16.10.2024 по справі 490/2532/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/2532/17

н\п 2/490/1716/2018

Центральний районний суд м. Миколаєва

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Шолох Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Твердохліб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Інвест» про застосування наслідків нікчемного правочину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до ТОВ «Соло Інвест», у якому просив застосувати наслідки недійсності нікчемності правочину договору фінансового лізингу №000848 від 06 липня 2016 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Соло Інвест», а саме стягнути з ТОВ «Соло Інвест» на свою користь 50000,00 грн сплачених по договору згідно квитанції ПАБ КБ «Приватбанк» від 06.07.2016 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 06.07.2016 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу №000848, предметом якого є транспортний засіб, автомобіль Volkswagen Polo», тип КПП механіка, об`єм двигуна 1,6л., привід передній. На виконання вимог цього договору позивач сплатив відповідачу 50000,00 грн, проте автомобіль йому не передали. З огляду на це ОСОБА_1 просить визнати зазначений договір фінансового лізингу недійсним в силу закону, тобто недійсним. Одночасно з цим ОСОБА_1 повідомляє, що вказаний договір відповідачем не було нотаріально .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.03.2017 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

У період з березня 2017 року по 22.02.2021 року справа перебувала в провадженні іншого складу суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.08.2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явилися з невідомих суду причин. ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.

Враховуючи думку позивача, відсутність заперечення проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першоїстатті 280 ЦПК Україниухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06.07.2016 року між ТОВ «Соло Інвест» (Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) укладено договір №000848 фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов`язання придбати предмет лізигну у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування Лізингооодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

В договором №000848 фінансового лізингу визначено, що:

Момент передачі предмета лізингу означає дату підписання Лізингоодержувачем та Лізингодавцем Акту приймання-передачі предмета лізингу.

Адміністративний платіж першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у Додатку №1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Авансовий платіж це обов`язковий платіж, що складає частину від предмету лізингу, розмір якого визначено у додатку №1 договору, який сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця на умовах договору, до моменту передачі предмету лізингу. Повернення авансового платежу відбувається на умовах та у порядку, передбаченими договором.

Комісія за передачу предмету лізингу - одноразовий платіж, розмір якого становить 3% від вартості транспортного засобу, вказаного у договорі, що підлягає сплаті Лізингодержувачем на користь Лізингодавця за здійснення необхідних дій, які пов`язані з передачею предмета лізингу Лізингоодержувачу.

Перший платіж платіж, що складається з адміністративного платежу, Авансового платежу, які сплачуються до умов даного договору.

Повідомлення про передачу транспортного засобу письмове повідомлення, яке надсилається Лізингодавцем Лізингоодержувачу, після повної сплати Лізингоодержувачем авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу, та яке містить інформацію про дії які необхідно зробити Лізингоодержувачу для купівлі Лізингодавцем транспортного засобу для Лізингоодержувача.

Предмет лізингу транспортний засіб (автомобіль)визначений в пункті 1.1 договору фінансового лізингу та у Специфікації. Яка міститься у додатку №2 до договору.

В пункті 1.1 договору №000848 фінансового лізингу зазначено, що предметом лізингу по даному договору є транспортний засіб, а саме - Volkswagen Polo», тип КПП механіка, об`єм двигуна 1,6л., привід передній.

Пунктом 3.3.1 цього договору передбачено, що до отримання предмета лізингу. На умовах та у порядку передбачених даним договором Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити передбачені даним договором платежі.

Статтею 4, Умови поставки та прийому передачі предмета лізингу, пунктом 4.1. встановлено, що Лізингодавець передає у користування Предмет лізингу Лізингоодержувачу на пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодаця наступних платежів: Адміністративного платежу, авансового платежу, Комісії за передачу предмету лізингу, сплати різниць до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу, на умовах викладених у п. 9.6 вт. 9 даного договору.

Статтею 8, Вартість предмета лізингу та платежі, пунктом 8.1. встановлено, що укладаючи даний договір, сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору становить 500000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Статтею 9, сплата авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу, пунктом 9.1. передбачено, що авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу та визначається у додатку №1 та складає 50% від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та у специфікації. Але за рішенням Лізингодавця та за згодою сторін , після підписання додаткової угоди, можливе змінення авансового платежу.

Пунктом 9.2. встановлено, що Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж на умовах, викладених у даному договорі, впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами, які визначені у Додатку №1 до даного договору.

Лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингодавця. У строк. Встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоотримувачата надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. У такому випадку поверненню підлягають 60% від сплати авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% Лізингодавець отримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає, згідно з пунктом 12.1., стаття 12 Порядок розірвання договору. Порядок повернення коштів. Відповідальність сторін і порядок повернення предмету лізингу.

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 Прикінцеві положення, підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Лізингоодержувач своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами договору, підтверджує свої права та обов`язки за договором, підтверджує здатність набувати права та обов`язки за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе, пункт 17.6. цього договору.

Відповідно до Додатку №2 до договору фінансового лізингу №000848 від 06.07.2016 року специфікація цього договору складається з автомобілю марки Volkswagen Polo ціною 500000.

В Додатку №1 до договору фінансового лізингу №000848 від 06.07.2016 року, зазначено: предмет лізингу - автомобіль марки Volkswagen Polo; вартість предмета лізингу 500000,00 грн; авансовий платіж 50%; сума виплат авансового платежу 250000,00 грн; щомісячний авансовий платіж 20 833,33 грн; адміністративний платіж 50000,00 грн; комісія за передачу (3%) 15000,00 грн.

Цей договір фінансового лізингу №000848 від 06.07.2016 року, додаток до нього №1 та №2 підписано позивачем, про що свідчить його підпис в графі «Лізингоотримувач».

Тож, як вбачається з умов зазначеного договору фінансового лізингу №000848 від 06.07.2016 року для отримання предмету лізингу (автомобіля марки Volkswagen Polo) ОСОБА_1 мав сплатити на рахунок відповідача, Лізингодавця, ТОВ «Соло Інвест», авансовий платіж, який, відповідно до умов договору, наступні платежі, а саме: адміністративний платіж, авансовий платіж, комісію за передачу предмету лізингу.

Розмір такого платежу, відповідно до Додатку №1, становить 315000,00 грн - (авансовий платіж у розмірі 250000,00 грн 50% вартості предмета лізингу, адміністративний платіж (10%) у розмірі 50000,00 грн та компенсація за передачу транспортного засобу (3%) у розмірі 15000,00 грн).

На виконання умов договору фінансового лізингу №000848 від 06.07.2016 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок відповідача адміністративний платіж у розмірі 50000,00 грн, про що свідчить квитанція 0.0.578718620.1, яка перебуває в матеріалах справи, а.с. 20.

Тож для отримання автомобіля, який є предметом у договорі фінансового лізингу №000848 від 06.07.2016 року, позивачу слід було додатково сплатити на рахунок відповідача ще 265000,00 грн.

Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Спірні правовідносини регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Частинами першою та третьою статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, договір лізингу, укладений за участю фізичної особи, в силу своєї правової природи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відсутність нотаріального посвідчення договору лізингу, вказує на його нікчемність. Така позиція викладене, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, від 18 січня 2017 року № 363/3673/14-ц, N 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року, №6-1551цс16 від 19 жовтня 2016 року, від 13 червня 2018 року № 305/43/16-ц, від 31 жовтня 2018 року № 757/17094/16-ц, від 05 березня 2018 року № 731/45/16-ц, від 29 липня 2019 року № 547/1220/16-ц.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з положеннями частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин є видом недійсних правочинів та є таким в силу вимог закону, тобто його недійсність прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо). З огляду на викладене у разі наявності передбачених законом підстав для вважати правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені в статті 216 ЦК України.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15, у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року №6-1551цс16, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись під час розгляду цієї справи.

Оскільки спірний договір фінансового лізингу укладено в простій письмовій формі і вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу №000848 не були дотримані, у зв`язку із чим цей правочин вчинено з порушенням вимог ст.220, ч. 2 ст.799 ЦК України, а тому такий договір є нікчемним.

Крім того, відповідно дост. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, з урахуванням того, що нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, суд вважає, що слід застосувати наслідки недійсності нікчемного договору фінансового лізингу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 грн сплачених останнім, відповідно до квитанції 0.0.578718620.1 від 06.07.2016 року, за нікчемним договором. При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб Volkswagen Polo був переданий позивачу, який при цьому заперечує передачу цього транспортного засобу.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також, на підставіст. 141 ЦПК Україниз відповідачана користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13,141,259,263-265,273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Інвест» прозастосуваннянаслідківнікчемного правочину- задовольнити повністю.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Соло Інвест» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. сплачених за договором №000848 фінансового лізингу від 06 липня 2016 року.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Соло Інвест» на користь держави судовий збір за подання позову до суду у розмірі 640 грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Інвест», ЄДРПОУ 38150311, адреса: 54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 93/3.

Суддя Л.М. Шолох