Ухвала

від 15.10.2024 по справі 686/24659/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/24659/24

Провадження № 1-кс/686/8688/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №42024242210000022,

встановив:

14.10.2024 року прокурор Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, з тимчасовим позбавленням права розпорядження, відчуження та користування, зміни цільового призначення, здійснення перетворення, поділу, об`єднання та будівництва, на: належну ТОВ «Роял Марк» земельну ділянку з кадастровим номером 6825082200:05:005:2537, площею 2,0695 га.

Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України, вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає.

Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту, зі встановленням заборон розпорядження, відчуження та користування, зміни цільового призначення, здійснення перетворення, поділу, об`єднання та будівництва, на означену земельну ділянку, у вказаному кримінальному провадженні, наявні, також, відсутнє належне обґрунтування (з долученням копій підтверджуючих документів), яке значення має майно, на яке просить накласти арешт прокурор, як речовий доказ та які обставини за допомогою цього доказу можливо довести у кримінальному провадженні № 42024242210000022 від 25.06.2024 р., з правовою кваліфікацією ч.1 ст.364 КК України, а відтак, яка є необхідність у накладенні арешту саме на це майно. Зазначення у клопотанні прокурором тієї обставини, що земельна ділянка є речовим доказом, саме по собі, не пояснює підстав, мети накладення арешту на цю земельну ділянку, ризиків її знищення, пошкодження, псування, втрати, як об`єкту матеріального світу, та неможливості довести обставини, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Фактично, прокурор своє клопотання мотивує необхідністю: запобігання можливості втрати належних та допустимих доказів вчинення кримінального правопорушення, шляхом перетворення або відчуження майна, передачі майна іншим особам; підтвердження або спростування самого факту вчинення кримінального правопорушення, а також зазначає, що вказана земельна ділянка являється предметом та доказом вчинення кримінального правопорушення, та яка, можливо, буде об`єктом експертних досліджень. При цьому, матеріали поданого прокурором клопотання не містять підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що для забезпечення виконання завдань означеного кримінального провадження є необхідність у накладенні арешту на належну ТОВ «Роял Марк» земельну ділянку. При цьому слідчий суддя звертає увагу на ті обставини, що по факту без господарського використання земель водного фонду відповідні відомості до ЄРДР взагалі не вносились та що збережена на вищеозначеній земельній ділянці слідова інформація була зафіксована у відповідному протоколі огляду місця події. Окрім того, прокурором у клопотанні не наведено переконливих аргументів щодо існування будь-яких труднощів для здійснення, у випадку такої потреби, повторного огляду вказаної земельної ділянки, зокрема й за участю експерта, а також на те, що проведення відповідного експертного дослідження, у разі необхідності, може бути здійснено й без накладення арешту на означену земельну ділянку.

Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. Також, не зазначено у клопотанні прокурора про те, чи не призведе накладення арешту на майно, зокрема й із застосуванням заборон відчуження, розпорядження та користування майном, а також тих заборон, які не передбачені чинним КПК України (зміни цільового призначення, здійснення перетворення, поділу, об`єднання та будівництва), до зупинення або надмірного обмеження правомірної діяльності представників власника та користувача земельної ділянки, або до настання інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України,-

постановив:

Клопотання прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №42024242210000022, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя