Рішення

від 29.08.2024 по справі 750/7197/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №750/7197/24

Провадження №2/751/1360/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Шульга В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування завданої майнової (матеріальної) та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

23.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації, у якому просить:

- стягнути з держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , суму завданих її майну збитків у розмірі 2390292 грн. 00 коп., що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 60625,46 дол. США;

- стягнути з держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 600000,00 гривень, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 15217,92дол. США;

- стягнути з держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 понесені судові витрати та витрати на професійну правні допомогу у розмірі 25424,64 гривень, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 644,85 дол. США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.02.2022 року під час збройної агресії РФ проти України військові збройні сили РФ оточили місто Чернігів. Чернігівської області та чинили терор мирного населення. Облога Чернігова розпочалася з першого дня повномасштабного вторгнення і закінчилася 2 квітня 2022 року - російські війська не змогли взяти місто одразу, довго й обстрілювали з усіх можливих видів озброєння із застосуванням авіації та в кінцевому результаті відступили не досягнувши поставленої мети. Чернігів почали обстрілювати ракетами і бомбардувати з літаків з 24 лютого 2022 року. Майже одразу під удар потрапили не лише стратегічні об`єкти, а й житлові райони Причому обстрілювали їх, осколково-фугасно-запальними авіабомбами, заборонені міжнародним правом.

Пояснює, що 05.03.2022 року внаслідок влучення авіаснарядів зазнав знищення належний їй на праві власності приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Висновку експертного дослідження, вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням вартості будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок військової агресії (військового обстрілу) становить 2390292 грн. 00 коп., що еквівалентно 60625,46 дол. США.

Таким чином підтверджується завдання майнової шкоди позивачу з боку Російської Федерації.

Позивач також вказує, що через те, що її будинок повністю зруйновано, вона залишилась без оселі, вимушена істотно змінити спосіб життя, місце проживання, разом із сім`єю була змушена переїхати зі свого житла в орендоване житло, вважає, що їй завдано моральної шкоди, розмір якої оцінює в сумі 600000,00 грн., що еквівалентно 15217,92 дол. США.

Ухвалою Новозаводського районного суду Чернігівської області від 18.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 76).

Ухвалою Новозаводського районного суду Чернігівської області від 09.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 83).

Учасники справи у судове засідання не з`явились.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі. Додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 88).

Відповідач про час та місце проведення судового засідання повідомлявся у порядку, встановленому частиною 11 статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 78, 87).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно Договору купівлі-продажу будинку від 20 вересня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори, Кравченко А.Г., що зареєстрований в реєстрі за № 1-3443, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12150470 від 13.10.2006 виданого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації та Витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 366678881) від 21.02.2024 є одноосібним власником житлового будинку загальною площею 67,5 м.кв. та господарських споруд, що розташовуються за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:01:003:5003. (а.с. 14, 15, 16, 17-19).

05.03.2022 року внаслідок влучення авіаснарядів зазнав знищення належний ОСОБА_1 на праві власності приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27).

Згідно Висновку експертного дослідження, вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням вартості будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок військової агресії (військового обстрілу) становить 2390292 грн. 00 коп., що еквівалентно 60625,46 дол. США. (а.с. 33-52).

Таким чином, актом збройної агресії РФ 05.03.2022 року в м. Чернігові ОСОБА_1 спричинено збитків на загальну суму 2390292 грн. 00 коп., що еквівалентно 60625,46 дол. США., стягнення яких є предметом позову щодо їх відшкодування.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (Підстави визначення підсудності справ судам України), - суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», - права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 22 ЦК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 наведеної статті).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

При цьому стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія РФ проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч.3 ст.82 ЦПК України.

Відомим також є той факт, що 24.02.2022 року РФ здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. На території міста Чернігова велись активні бойові дії. Дані обставини також не підлягають доказуванню згідно з ч.3 ст.82 ЦПК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії РФ, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974.

Приймаючи до уваги приписи статті 1166 ЦК України, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, судом враховано, що за приписами ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Діями з боку РФ було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності ОСОБА_1 .. Тобто безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є РФ.

Сам факт збройної агресії РФ проти України є причиною виникнення ситуації за якої ОСОБА_1 понесла істотні збитки та змушена відстоювати своє порушене відповідачем права в судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог судом враховано, що РФ, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Зокрема, п.1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, РФ вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету. При цьому, оскільки вчинення РФ з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

РФ, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування.

Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, що згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З приводу вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на ступінь вини відповідача, характер та тривалість моральних страждань позивача, глибину її душевних страждань, втрату звичайного способу життя у зв`язку з необхідністю пошуку місця проживання для позивача та її сім`ї і переїздами, та звернення до суду, виходячи із засад розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 600000,00 гривень, що на день подання позову до суду за офіційним курс Національного Банку України є еквівалентом 15217,92 доларів США.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивачем доведено обставини, на які вона посилався як на підставу позовних вимог, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач згідно приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат в частині судового збору між сторонами не здійснюється.

Згідно пунктів 1, 2 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги №20.05/24 від 20.05.2024 року Адвокатським бюро» Руслана Марченка» (а.с.62-64, 67).

Позивач сплатила на користь адвоката 20000,00 грн. за надання правничої допомоги, що підтверджується рахунком та квитанцією АТ «КБ « ПриватБанк» від 20.05.2024 (а.с. 65, 66).

Суд, з урахуванням складності справи, загального порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Також, позивачем понесені витрати на замовлення експертного дослідження на суму 3624,64 грн. та на отримання довідки/висновку про знищення майна від ТОВ «ЧОБТІ» на суму 1800,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2-4, 16, 22, 368, 1166 ЦК України, ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції російськоїФедерації на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , суму завданих її майну збитків у розмірі 2390292 (два мільйони триста дев`яносто тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 00 коп., що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 60625,46 доларів США (шістдесят тисяч шістсот двадцять п`ять доларів США 46 центів).

Стягнути з держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 600000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп., що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 15217,92 доларів США (п`ятнадцять тисяч двісті сімнадцять доларів США 92 центів).

Стягнути з держави Російська Федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , понесені судові витрати та витрати на професійну правні допомогу у розмірі 25424 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 64 коп., що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національні Банку України є еквівалентом 644,85 доларів США (шістсот сорок чотири долари США 85 центів).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко