Постанова

від 01.10.2024 по справі 308/11533/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11533/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2024 року у складі судді Бенци К.К., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 липня 2020 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області постановлено вирок по справі №308/1681/20, яким визнано винним гр. України ОСОБА_2 в скоєнні злочину згідно матеріалів кримінального провадження №12019070170001348 за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання. Потерпілою у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .

Вказувала,що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09 листопада 2019 року по автодорозі Н-13 сполученням «Львів-Самбір-Ужгород» за участю автомобіля марки «Renaut» модель «Master» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 (застрахований ПрАТ «Європейський страховий альянс») та автомобіля марки «Mercedes-Benz» модель «С180», за кермом якого перебувала ОСОБА_1 , остання отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, перелому середньої третини лівого стегна, перелому лівого наколінника, травматичного вивиху основних фаланг правої стопи та тупої травми живота. Під час її обстеження в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради була встановлена вагітність на 25 тижні. Надалі, у зв`язку з великою крововтратою, поєднанням важких травм, гіповолемічним шоком у неї в терміні 26 тижнів діагностовано антенатальну загибель плода 11.11.2019. Дані тілесні ушкодження та антенатальна загибель плода відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та виникли внаслідок ДТП.

Зазначала, що на час подання позовної заяви ОСОБА_1 перенесла вже чотири операції та готується до п`ятої операції та ніяк не може реабілітуватися після ДТП, так як постійно вимушена боротися з наслідками після аварії і ніяк не може відновити своє здоров`я. Натомість, винуватець ОСОБА_2 , який працював на фірмі «МЕДФАРМ» по теперішній час фактично нічого не відшкодував, а також не поступило відшкодування від фірми, де він працював. Звертала увагу, що ще в 2019 році від ТОВ «МЕДФАРМ» було звернення до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з проханням щодо виплат з приводу події ДТП з участю їх працівника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 , а також надалі представник потерпілої ОСОБА_1 адвокат Свида О.Г. безпосередньо зв`язувався та направляв матеріали до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з проханням щодо страхових виплат по даній ДТП, зокрема, відбулося спілкування з ОСОБА_4 , якому засобами електронного зв`язку були передані документи щодо вказаного ДТП, однак питання не вирішено та відшкодування позивачу не надходило.

Вказувала, що згідно наявних висновків, що досліджені судом і зафіксовані вироком суду та не потребують доведення повністю знищений автомобіль потерпілої Ситар Майї і вартість матеріального збитку за автомобіль становить 93 650,00 грн.

Як зазначала позивач, від злочинних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завдана тяжка психологічна травма, спричинена значна моральна та майнова шкода.

Через трагічну втрату дитини вона пережила великий стрес, бо втрата непоправна. Майнова шкода складається із витрат на лікування в сумі 150 210,49 грн. та 93 650,00 грн. за знищений автомобіль. Вважала, що оскільки власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Renaut» модель «Master» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 , яким вчинено ДТП, є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», а ОСОБА_2 станом на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» та виконував свої трудові обов`язки, відтак відповідачі зобов`язані в солідарному порядку нести відповідальність за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Окрім того, вказувала, що злочинними діями ОСОБА_2 , позивачу також завдано моральну шкоду, що полягає у психологічному травмуванні від дорожньо-транспортної пригоди, від якої вона трагічно втратила дитину; відновити становище, яке існувало до втрати дитини у житті позивача неможливо. Стверджувала, що вона постійно перебуває в стані стресу та психічного напруження, який не покидає її і тепер. У зв`язку з цим ДТП в її житті виникли негативні вимушені зміни: трати на лікування, потрачений час на лікування, фактично зіпсоване здоров`я, яке вона на даний час так і не відновила, втрата дитини, пережила жахливий фізичний біль, вживання ліків для поліпшення стану, вимушена була брати участь у слідчих діях, що знову ж таки спричинило їй стрес так як вона постійно згадувала ті жахливі події, коли вона потрапила в ДТП. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 500 000 грн. 00 коп.

За вказаних обставин, позивач просила:

1) стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 243 860,49 грн., яка складається з 93 650,00 грн. майнова шкода за знищений транспортний засіб та 150 210,49 грн. - витрати на лікування;

2) стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 500 000,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місце знаходження: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28, ЄДРПОУ 19411125) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування за шкоду здоров`ю в розмірі - 88 000,49 гривень.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місце знаходження: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28, ЄДРПОУ 19411125) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування за моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 4 400,03 гривень.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місце знаходження: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28, ЄДРПОУ 19411125) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі - 93 650,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» (місце знаходження: 56602, Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, пров. Дружби, буд. № 4, ЄДРПОУ 30257966) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) завдану моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми страхового відшкодування за завдану майнову шкоду скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що повідомлення про ДТП роботодавця винної особи - ТОВ «МЕДФАРМ» без жодних вимог про здійснення виплати позивачу, є свідченням добросовісності позивача і достатньою поведінкою для отримання відшкодування, оскільки позивач взагалі жодним чином не діяла.

Вказує, що судом першої інстанції не досліджено, що позивач не здійснив у будь-який спосіб свого волевиявлення щодо отримання страхового відшкодування від апелянта. Так, звертає увагу, що позивачем не подано жодних доказів неможливості вчасного звернення до апелянта за виплатою, поважності причин пропуску річного строку для звернення за виплатою до страховика. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.11.2021 у справі №204/5314/18, від 08.02.2018 у справі №233/6322/15-ц, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2018 у справі №753/5293/16-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17, вважає, що оскільки позивачем пропущено встановлений присічний строк для звернення із заявою про страхове відшкодування шкоди заподіяної майну, який поновленню не підлягає, відтак у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення суми страхового відшкодування за завдану майнову шкоду слід відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свида Олександр Георгійович, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» в судове засідання не з`явився. Про дату, час, місце розгляду належним чином повідомлений. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми страхового відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі - 93 650,00 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржено та не переглядається судом апеляційної інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2019 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Renault» моделі «Master» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Н-13» сполученням «Львів-Самбір-Ужгород» в напрямку міста Перечин, Закарпатської області, на відстані 11,7 м від електроопори №143, нехтуючи встановленими Правилами дорожнього руху України, діючи всупереч вимогам п. п. 1.1, 1.3, 1.10 «безпечна швидкість»; 2.3 «б», 10.1; 14.2 «в» та 14.6 «г» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, та за умов недостатньої видимості у напрямку руху прийняв рішення та здійснив маневр, а саме виїхав на зустрічну смугу руху для подальшого обгону транспортних засобів, які рухались попереду нього, де надалі допустив лобове зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «С180» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в передню центральну частину автомобіля в той момент, коли остання рухалась по своїй смузі руху в напрямку села Кам`яниця Ужгородського району. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкджень та виникли внаслідок ДТП.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2020 року у справі №308/1681/20 ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого задоволено частково. Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України змінено в частині призначення покарання. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 3 роки.

Як вбачається з реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року касаційну скаргу прокурора задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року стосовно ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103487343).

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційне провадження у справі №308/1681/20 за апеляційними скаргами на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2020 року зупинено через те, що обвинувачений ОСОБА_2 призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до його звільнення з військової служби (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109279932).

Згідно висновку експерта Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи Ужгородського міжрайонного відділення №464 від 27 грудня 2019 року на основі викладених даних судово-медичного дослідження недоношенного плоду Ситар, чоловічої статі, 26 тижнів, приймаючи до уваги дані додаткових лабораторних досліджень, згідно з питаннями, поставленими на вирішення експерту, встановлено, що причиною смерті плоду стала внутрішньоутробна аноксія плоду до початку пологів, внаслідок травматичного відшарування правильно розташованої плацент із утворенням ретроплацентарної гематоми, що підтверджується даними гістологічного дослідження. Враховуючи характер трупних змін плоду та данні гістологічного дослідження можна допустити, що загибель плоду могла настати на протязі доби після ДТП і знаходиться в прямому причинному зв`язку з ДТП, яка мала місце 09 листопада 2019 року. Вроджених вад розвитку дитини при судово-медичному дослідженні не виявлено, розвиток плоду відповідав строку вагітності.

Відповідно до додаткового висновку експерта Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи Ужгородського міжрайонного відділення №59 від 05 лютого 2020 року на основі викладених даних судово-медичного обстеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймаючи до уваги дані медичної документації, згідно з питаннями, поставленими на вирішення експерту, встановлено, що на момент судово-медичного обстеження та тілі гр. ОСОБА_1 , виявлено катетер на тильній поверхні правої кисті, післяопераційного рубця в області гіпогастрія, асептичних пов`язок в області лівого стегна, лівого колінного суглобу та накладеної гіпсової лонгети на праву нижню кінцівку, є наслідками надання кваліфікованої медичної допомоги. Зігдно даних медичної документації, заповненої на її ім`я, у неї виявлено: «ЗТГК. ЗТЧП. Травматичний розрив правої долі печінки. Гемоперитонеум. Вагітність 25-26 тижнів. Травматичний шок ІІ ст.. Закритий сегментарний перелом лівої стегнової кістки зі зміщення. Відкритий уламковий перелом верхнього полюсу лівого наколінника зі зміщенням. Травматичний вивих основної фаланги І-ІІ пальців правої сттопи. Перелом 8-го ребра зліва з незначним зміщенням. Токсичний гепа роз помірної активності.». Встановлено, що зазначені тілесні ушкодження, з урахуванням даних медичної документації могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії або ударяння об такі, яким могли бути руки виступаючі частини салону транспортного засобу під час ДТП. По давності виникнення вказаних тілесних ушкоджень, згідно даних медичної документації, вкладаються в час ДТП, яка мала місце 09 листопада 2019 року і не суперечать обставинам справи. Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і зі цією ознакою, згідно п.2.1.3. (л,о) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Згідно даних медичної документації, діагноз Вагітність І, 25-26 тижнів. Антинатальна загибель плоду. Ретроплацентарна гематома були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.7. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її строку, належать до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв`язок.

Згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №13/6 від 13 січня 2020 року ринкова вартість транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Mersedes-Benz», моделі «С180», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом цін на 09 листопада 2019 року, як транспортного засобу з урахуванням ознак його амортизації, становить 93650,00 грн. Вартість матеріального збитку заподіяного власнику вищевказаного транспортного засобу марки «Mersedes-Benz», моделі «С180», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 93650,00 грн.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №11160/512/1039 від 04 грудня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 направлена в стаціонар, а саме травмпункт 09 листопада 2019 року та виписана 04 грудня 2019 року. Повний діагноз: Політравма. ЗТГК. ЗТЧП. Травматичний розрив правої долі печінки. Гемоперитонеум. Вагітність 25-26 тижнів. Травматичний шок ІІ ступеню. Закритий сегментарний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням. Травматичний вивих основної фаланги І-ІІ пальців правої стопи. Перелом 8-го ребра зліва з незначним зміщенням. Токсичний гепатоз помірної активності.

07 березня 2019 року між приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу марки «Renaut» модель «Master» д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000,00 грн. Страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн. (поліс № АМ 6693235).

Як вірно встановлено судом першої інстанції водій транспортного засобу «Renaut» модель «Master», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» та виконував свої трудові обов`язки на даному автомобілі.

Згідно із договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01 квітня 2019 року, укладеного між директором товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_2 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Відповідно до наказу директора товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» Качмар Я.В. №217-1-п від 10 вересня 2019 року «Про закріплення транспортного засобу» транспортний засіб марки «Renaut» модель «Master», д.н.з. НОМЕР_1 , закріплено за експедитором ОСОБА_2 .

12 листопада 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» повідомило приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» про подію ДТП.

Листом №122/26 від 20 грудня 2019 року приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» здійснило запит документів у товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ».

06 вересня 2022 року до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» надійшло звернення позивача про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю та майну позивача, разом з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції за обвинуваченням ОСОБА_2 у кримінальній справі №308/1681/20, провадження 11-кп/811/335/22.

Задовольняючи позов у частині стягнення суми страхового відшкодування за завдану майнову шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що незвернення до страховика (страхової компанії) у річний строк було обумовлене обставинами, які не залежали від дій позивача, хоча нею було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Як визначено у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закону України №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами пункту 22.1. статті 22 Закону України №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Одночасно за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому Закон України №1961-IV встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України №1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України №1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1 статті 331 Закону України №1961-IV).

Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17 (провадження №12-104гс18)).

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України №1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон України №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову.

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України №1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності із загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася 09 листопада 2019 року.

З відповідною заявою про відшкодування шкоди в межах страхової суми в позасудовому порядку до страховика позивач зверталася у серпні та вересні 2022 року, що не заперечується сторонами.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції позивач із заявами до страховика (страхової компанії) про відшкодування шкоди заподіяної майну потерпілого звернулася поза межами річного строку, однак з позовом про відшкодування шкоди в межах страхової суми звернулася протягом строку позовної давності.

Щодо причин пропуску встановленого законом річного строку для звернення до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди, представник позивача у судовому засіданні у суді першої інстанції стверджував, що такий обумовлений обставинами, що не залежали від дій позивача, з огляду на отриману нею в ДТП тяжку психологічну та фізичну травму, а також враховуючи звернення товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДФАРМ» до страховика (страхової компанії) з повідомленням про настання страхового випадку і відшкодування шкоди потерпілій стороні.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, наведені представником позивача причини пропуску річного строку для звернення до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди, колегія суддів вважає, що потерпілою особою було пропущено вказаний строк за незалежних від неї підстав та здійснено розумні, необхідні та достатні заходи щодо такого відшкодування, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення коштів із страховика.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, як підстави для скасування рішення суду.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» - залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий :

Судді: