Ухвала

від 16.10.2024 по справі 947/29519/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29519/24

Провадження № 2/947/5582/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

16.10.2024 м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Бебко Фінанс» про стягнення не сплачених процентів та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

20.09.2024 до Київського районного суду м. Одеси надійшов позов від ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Бебко Фінанс» про стягнення не сплачених процентів та відшкодування моральної шкоди у загальному розмірі 16 327 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов до наступного.

Згідно зч.4ст.177ЦПК Українидо позовноїзаяви додаютьсядокументи,що підтверджуютьсплату судовогозбору увстановлених порядкуі розмірі,або документи,що підтверджуютьпідстави звільненнявід сплатисудового зборувідповідно дозакону.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаютьсяЗаконом УкраїниПро судовийзбір від08.07.2011№3674-VI (зі змінами).

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» у 2024 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Як вбачаєтьсяз позовноїзаяви,позивачем заявленовимогу майнового характеру та визначено ціну позову у розмірі 16 327 грн.

Згідно з ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,ставки судовогозбору встановлюютьсяу такихрозмірах:за поданнядо судупозовної заявимайнового характеру,яка поданафізичною особоюабо фізичноюособою підприємцем справляєтьсясудовий збірза ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн.).

Отже, позивачем повинен бути сплачений судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 1211,20 грн., проте останнім до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

У позовній заяві позивач вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про захист прав споживачів.

Із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з Кредитної спілки «Беко Фінанс» (код ЄДРПОУ 37048996) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) шляхом перерахування на його банківський рахунок в АТ «Сенс Банк» IBAN № НОМЕР_2 8327,63 грн не сплачених процентів з 24.04.2023 по дати закінчення вкладів включно (з належними відрахуваннями) по договорам № 427/д/2021 від 30.04.2021, № 498/д/2021 від 04.06.2021, № 574/д/2021 від 01.07.2021, № 809/д/2021 від 30.09.2021, № 816/д/2021 від 11.10.2021, № 834/д/2021 від 22.10.2021, № 861/д/2021 від 09.11.2021, № 874/д/2021 від 19.11.2021, № 889/д/2021 від 30.11.2021, а також стягнути з Кредитної спілки «Беко Фінанс» (код ЄДРПОУ 37048996) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) шляхом перерахування на його банківський рахунок в АТ «Сенс Банк» IBAN № НОМЕР_2 відшкодування моральної шкоди у сумі 8000 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовні заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, наведені недоліки позовної заяви виключають можливість відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Бебко Фінанс» про стягнення не сплачених процентів та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усуненнязазначених вухвалі судунедоліків позовноїзаяви десять днів з дня отримання даної ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали направити позивачу для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Цирфа К. А.