Рішення

від 10.10.2024 по справі 522/10675/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10675/24

Провадження № 2/522/5861/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва, третя особа: Голова правління ОСББ «СІМЕКС» Анастасова Світлана Андріївна, про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До суду 02.07.2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№3, АДРЕСА_1 , третя особа: Голова правління ОСББ «СІМЕКС» ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати у розмірі 281048 грн. за період з 28.03.2022 року по 11.03.2024 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.05.2014 року наказом Голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 ОСОБА_3 № 13/ОС було прийнято позивача на роботу-на посаду охоронника з 01.06.2014 року з формою оплати праці при підсумованому обліку робочого часу відповідно до ст.ст. 50, 51, 58 КЗпП України.

28.03.2022 року наказом б/н «Про призупинення дії трудового договору (трудових відносин)», виданим Головою правління ОСББ «СІМЕКС» ОСОБА_2 , на підставі рішення Правління оформленого протоколом № 3-24/03 від 24.03.2022 року «Про призупинення дій трудових договорів (трудових відносин)», трудовий договір з позивачем призупинено з 28.03.2022 року.

04.03.2024 року за попередньою домовленістю із представниками (адвокатами) об`єднання ОСОБА_4 і Михайлом Бочеваром, позивач направив відповідачу поштою (рекомендований лист трек-код 6504416769389) заяву про звільнення з роботи в об`єднанні з 11.03.2024 року. Підставою звільнення було вказано - п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (угода сторін).

11.03.2024 року позивач прибув в офіс ОСББ «СІМЕКС» для проведення розрахунку та отримання наказу про звільнення.

В зв`язку з отриманням відмови 11.03.2024 року позивач направив відповідачу рекомендованим листом трек-код 6504416769079 нову заяву про звільнення з роботи в ОСББ «СІМЕКС» на підставі п.4 ч.1 ст.36, ч.1 ст.38 К3пП України з 25.03.2024 року, та просив провести розрахунок при звільненні.

Отже 20.03.2024 року позивач не очікувано отримав копію Наказу Голови правління ОСББ «СІМЕКС» ОСОБА_2 № 11.03.2024-4 від 11.03.2024 року, відправлений на його адресу 15.03.2024 року рекомендованим листом трек-код 6509601219460.

Згідно даного Наказу, позивача було звільнено з посади сторожа за угодою сторін нібито на підставі його заяви від 11.03.2024 року, яка фактично не подавалась. При цьому, на виконання вимог ст. 116 К3пП України, за Наказом № 11.03.2024-4 від 11.03.2024 року розрахунок при звільненні з позивачем не проведено.

29.04.2024 року позивач звернувся до ОСББ «СІМЕКС» поштою (трек-код 6504416726752) цінним листом (з описом вкладення) з вимогою про виплату усіх сум, що йому належать при звільненні, на рахунок за зазначеними реквізитами. Відповідач відмовився від отримання даного листа (трек-код 6504416726752), поштове відправлення повернуто відправнику. Окрім цього, 21.06.2024 року, представником позивача адвокатом Доніною Л.А. направлено аналогічну вимогу на офіційну електронну адресу відповідача. Звернення підписано представником позивача адвокатом Доніною Л.А. за допомогою електронного цифрового підпису. Однак, відповідач не відреагував на вимогу позивача, яку отримав офіційною електронною поштою.

Подія, з якою пов`язана виплата - звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа, відбулася 11.03.2024 року, але в заяві від 11.03.2024 року позивач просив відповідача звільнити його з посади саме з 25.03.2024 року на підставі п.4 ч.1 ст.36, ч.1 ст.38 К3пП України. Позивач був відсторонений від роботи 28.03.2022 Наказом б/н «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)», виданим ОСОБА_2 , як Головою правління ОСББ «СІМЕКС», на підставі рішення Правління оформленого протоколом № 3-24/03 від 24.03.2022 року «Про призупинення дій трудових договорів (трудових відносин)».Отже, в зв`язку із вищезазначеною подією до 25.03.2024 року позивач вимушено не працював. Тобто, вимушений прогул позивач рахує з 28.03.2022 року по 25.03.2024 року.

Матеріали отримано суддею 03.07.2024 року.

Ухвалою суду від 05.07.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні з призначенням судового засідання на 02.09.2024 року.

28.08.2024 року до суду Головою Правління ОСББ «СІМЕКС» Анастасовою С.А. було подано відзив на позовну заяву, згідно якого просили відмовити у позовних вимогах у повному обсязі. (а.с. 73-158)

В обґрунтування відзиву зазначено, що третьою особою Головою Правління ОСББ «СІМЕКС» Анастасовою С.А. 28.03.2022 року прийнято Наказ «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)», відповідно до якого було призупинено дію трудових договорів з 28.03.2022 року з працівниками-сторожами в т. числі з ОСОБА_1 та юристом.

Між тим, зазначений наказ був прийнятий на виконання рішення Правління ОСББ «СІМЕКС» від 24.03.2022 року, оформлене протоколом № 3-24/03, згідно з яким було вирішено у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, та у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинити дію трудового договору (трудових відносин) з працівниками ОСББ «СІМЕКС», які працюють на посаді «сторож» та на посаді «юрист». Так, відповідно до ст. 13 Закону № 2136-IX (в редакції, чинній станом на 28.03.2022 року), призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. В подальшому, до Закону № 2136-IX були внесені зміни з 19.07.2022 року, в тому числі до ст. 13 Закону щодо призупинення дії трудового договору, відповідно до яких було конкретизовано вимоги до наказу про призупинення дії трудового договору, оскарження такого наказу тощо.

Так, Позивач скористався своїм правом на оскарження Наказу б/н від 28.03.2022 року «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)» та звернувся 22.04.2022 року до Приморського районного суду м. Одеси та просив суд визнати незаконним та скасувати наказ, поновити Позивача на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу (справа № 522/4956/22), свої вимоги в подальшому уточнив та просив суд поновити його на посаді сторожа. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2023 року по справі № 522/4956/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «СІМЕКС» про поновлення на роботі було повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог, яке набрало законної сили 14.09.2023 року на підставі Постанови Одеського апеляційного суду від 14.09.2023 року. Тобто Наказ б/н від 28.03.2022 «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)», скасовано не було, відтак такий наказ є чинним та створює для останнього правові наслідки. Таким чином, з Позивачем з 28.03.2022 року було призупинено дію трудового договору. Позивач ОСОБА_1 з 28.03.2022 року по 11.03.2024 року на роботу не ходив, своїх обов`язків як сторож не виконував, що окремо підтверджується табелями обліку робочого часу ОСББ «Сімекс» за квітень 2022 року-березень 2024 року відносно ОСОБА_1 , де останній був відсутній протягом всіх робочих днів. Жодного порушення прав Позивача з 28.03.2022 року по 11.03.2024 року як то незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримка видачі трудової книжки при звільненні, не відбулося, відтак не було вимушеного прогулу та вимоги Позивача про стягнення середнього заробітку є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 28.03.2022 року по 25.03.2024 року, то слід звернути увагу суду на те, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заробітку за час вимушеного прогулу по 25.03.2024 року є абсолютно безпідставними, оскільки Позивач самостійно звернувся до ОСББ «СІМЕКС» 04.03.2024 року із заявою про його звільнення за угодою сторін з 11.03.2024 року, така заява була погоджена Відповідачем та Позивача було звільнено за угодою сторін з 11.03.2024 року, як він і просив. При цьому, твердження Позивача, що йому 11.03.2024 року на зустрічі в офісі Відповідача було відмовлено усно у звільненні за угодою сторін з 11.03.2024 року не відповідають дійсності та є надуманими. Відтак, у Відповідача не було підстав для задоволення другої заяви Позивача від 11.03.2024 року про його звільнення вже з 25.03.2024 року, яку отримали пізніше, оскільки його вже було звільнено за його первісною заявою від 04.03.2024 року. Крім того, наказ ОСББ «СІМЕКС» від 11.03.2024 року № 11.03.2024-4 про звільнення Позивача за згодою сторін з 11.03.2024 року є чинним, Позивачем не оскаржувався, відтак вимоги Відповідача за позовом є тощо безпідставними та не підлягають задоволенню.

02.09.2024 року представником позивача-адвокатом Доніним С.В. були подані письмові пояснення на відзив, згідно яких зазначив, що відзив може бути подано лише відповідачем, а не третьою особою; третьою особою порушено процесуальні строки на подання пояснень; подані пояснення не стосуються предмету розгляду справи; твердження третьої особи щодо складання наказу від 28.03.2022 року на виконання рішення правління ОСББ у зв`язку зі збройною агресією РФ не відповідає дійсності; усі надані копії табелів обліку робочого часу про відсутність на робочому місці позивача не відповідають дійсності, складені невірно та з порушенням діючого трудового та іншого законодавства України; жодних позовних заяв з уточненими позовними вимогами позивач не подавав; твердження третьої особи про те, що вона задовольнила саме заяву позивача від 04.03.2024 року не відповідають дійсності. (а.с. 159-187).

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області розгляд справи, призначений на 02.09.2024 року, відкладено на 10.10.2024 року.

До суду 10.09.2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що ОСОБА_2 є головою правління ОСББ «Сімекс», а тому має повноваження подавати процесуальні документи від імені ОСББ «Сімекс»; процесуальний строк на подання відзиву не пропущений, оскільки поданий вчасно-у 15-дений строк з дня отримання позову; зазначені в відзиві обґрунтування стосуються предмету позову, оскільки у відзиві підіймається питання невиходу позивача на роботу та відсутність підстав для виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу; посилання представника позивача на те, що в наказі від 28.03.2022 року «Про призупинення дії трудового договору (трудових відносин)» в порушення роз`яснень Міністерства економіки України від 23.02.2022 року не було вказано конкретної причини неможливості надання роботи на ОСББ «Сімекс» є безпідставним, адже не є предметом даного спору та позивач не оскаржує даний наказ; відповідач не звільняв позивача через прогули, а тому посилання представника позивача на процедуру накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача саме через прогули є безпідставним.

У судове засідання 10.10.2024 року з`явилися представник ОСОБА_1 -адвокат Донін С.В. та представник відповідача-адвокат Лужанов С.В., третя особа про причини неявки суд не повідомила, була сповіщена належним чином.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Донін С.В. просив позов задовольнити, оскільки позивача було звільнено 11.03.2024 року незаконно замість з 28.03.2024 року, однак розрахунок з позивачем при звільнені досі не проведено та в наказі невірно зазначено дату його звільнення, а саме з 28.03.2022 року по 25.03.2024 року, пояснив, що у прохальній частині позову було зроблено описку та зазначено кінцеву дату як 25.03.2024 року. Також зазначив, що у позивача не було допуску до робочого місця.

Представник відповідача-адвокат Лужанов С.В. позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що позивача було відсторонено за наказом від 28.03.2022 року-за яким було призупинено дію трудового договору у зв`язку з введення воєнного стану. Також позивач не з`являвся в цей період на роботу, пізніше було укладено договір між відповідачем та охоронною організацією. Позивач сам подав заяву про звільнення за угодою сторін з 11.03.2024 року і наказом від 11.03.2024 року його було звільнено, а пізніше 15.03.2024 року було отримано другу його заяву про звільнення вже проханням звільнити з 25.03.2024 року, однак зі звільнення у даній заяві було відмовлено оскільки його вже було звільнено. Представник позивача не оспорює факт неявки позивача на роботу, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, приходить до наступного.

Предметом позову є стягнення заробітної плати у розмірі 281 048 грн. за період з 28.03.2022 року по 25.03.2024 року, тобто за весь час вимушеного прогулу, яку повинні були нарахувати при звільнені на виконання вимог ст. 116 К3пП України.

Судом встановлено, що позивач працював в ОСББ «СІМЕКС» на посаді охоронця з 30.05.2014 року.

24.02.2022 року відбулось повномасштабне вторгнення країни-агресора в Україну.

28.03.2022 року Головою ОСББ «СІМЕКС» Анастасовою С.А. видано Наказ «Про призупинення дію трудового договору (трудових відносин)», відповідно до якого було призупинено дію трудових договорів з 28.03.2022 року з наступними працівниками -сторожами, в тому числі і з ОСОБА_1 (а.с.19).

Зазначений наказ був прийнятий на виконання рішення Правління ОСББ «СІМЕКС» від 24.03.2022 року, оформлене протоколом № 3-24/03, згідно з яким було вирішено у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, та у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинити дію трудового договору (трудових відносин) з працівниками ОСББ «СІМЕКС», які працюють на посаді «сторож» та на посаді «юрист».

Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.03.2022 року по 11.03.2024 року на роботу не ходив і не виконував свої трудові обов`язки у зв`язку з призупиненням дії трудового договору , що також підтверджується поясненнями сторін і Табелями обліку використання робочого часу у період з 01.07.2022 року по 31.03.2024 року, у яких причини неявки позивача зазначені як «і»- інші види неявки (а.с. 87-156).

Згідно довідок ПФУ форми ОК-5, сформованої 02.11.2023 року, та ОК-7, сформованої 21.09.2023 року, судом встановлено, що з квітня 2022 року по грудень 2023 року у позивача не зазначено суму заробітку для нарахування пенсії та суми фактичного заробітку від страхувальника № 25831535-ОСББ «Сімекс» (а.с. 20-22).

04.03.2024 року позивач самостійно звернувся до ОСББ «СІМЕКС» із заявою про його звільнення за угодою сторін з 11.03.2024 року.(а.с.23).

Така заява була погоджена Відповідачем та згідно наказу № 11.03.2024-4 від 11.03.2024 року ОСББ позивача було звільнено за угодою сторін з 11.03.2024 року, з підстав п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

14.03.2024 року головою правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, 35 по провулку Дунаєва Анастасовою С.А. було направлено лист позивачу щодо повідомлення його про наказ № 11.03.2024-4 від 11.03.2024 року та направлення йому завіреної копії наказу шляхом поштових відправлень на адресу позивача. (а.с. 34)

Зазначений Наказ позивачем не оскаржувався. Наказ позивач отримав поштою 20.03.2024 року

Позивач вдруге 11.03.2024 звернувся до ОСББ «СІМЕКС» з заявою про його звільнення за угодою сторін з 25.03.2024 року.

Зазначена заява не задоволена відповідачем у зв`язку з наявністю наказу від 11.03.2024 року про його звільнення.

При цьому судом встановлено, що представники сторін визнали, що позивач не отримав розрахунок при звільненні за наказом від 11.03.2024 року.

Зазначені правовідносини регулюються як КЗпП України, так і Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно позовних вимог позивач просить стягнути невиплаченої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу період з 28.03.2022 року по 25.03.2024 року.

При звільненні позивача 11.03.2024 року заробітна плата йому не була нарахована та не виплачувалась.

Встановлено, що в період з 28.03.2022 по 25.03.2024р було призупинено дію трудового договору з позивачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Призупинення дії трудового договору можливе, коли через збройну агресію рф у сторін немає можливості виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

В КЗпП України немає норми, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника

При цьому суд враховує, що наказ про призупинення дії трудового договору судом не визнано незаконним.

З рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2023 року по справі № 522/4956/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № АДРЕСА_2 судом встановлені наступні факти:

22.04.2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати Наказ б/нвід 28березня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору (трудових відносин)», який видано ОСОБА_2 , як Головою правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 на підставі Рішення Правління оформленого протоколом № 3-24/03 від 24 березня 2022 року «Про призупинення дій трудових договорів (трудових відносин)», в тому числі щодо сторожа ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на роботів Об`єднанні співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 на посаді сторожа; зобов`язати Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 здійснити на користь ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу починаючи з 28 березня 2022року.

02.06.2022 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси на підставі клопотання представника позивача залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог: визнати незаконним та скасувати Наказ б/н від 28 березня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору (трудових відносин)», який видано ОСОБА_2 , як Головою правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 на підставі Рішення Правління оформленого протоколом № 3-24/03 від 24 березня 2022 року «Про призупинення дій трудових договорів (трудових відносин)», в тому числі щодо сторожа ОСОБА_1 ; зобов`язати Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків АДРЕСА_5 здійснити на користь ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 28 березня 2022 року.

20.03.2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про поновлення на роботі відмовлено. (а.с. 76-81).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.09.2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Доніної Л.А. залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2023 року залишено без змін. (а.с. 82-86).

Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Зазначений наказ від 28.03.2022 року був прийнятий ОСББ «Сімекс» у відповідності до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022 року та є чинним.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Наведена норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Таким чином позивач не працював в цей період і не отримував відповідно і заробітну плату.

Наказом голови правління Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, 35 по провулку Дунаєва Анастасової С.А. від 11.03.2024 року № 11.03.2024-4 «Про звільнення ОСОБА_1 » було наказано звільнити за угодою сторін з 11.03.2024 року ОСОБА_1 з посади сторожа за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі поданої заяви ОСОБА_1 від 11.03.2024 року про звільнення за угодою сторін. Ознайомити ОСОБА_1 про звільнення його з посади сторожа. (а.с. 32)

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено і на час розгляду справи. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Згідно зі статтею 2 КЗпП України, право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Положеннями статті 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Виходячи з норм ст. 116 КЗпП України працівнику виплачується всі суми, що належать йому виплатити від роботодавця.

Проте судом встановлено, що на день звільнення позивача 11.03.2024 року останній не працював в ОСББ «СІМЕКС» в силу наказу від 28.03.2022 року у зв`язку з призупиненням трудових відносин, таким чином відсутні підстави для нарахування йому виплат заробітної плати при звільненні згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за часвимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказано, що: "середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Враховуючи позовні вимоги (стягнення заробітку за час вимушеного прогулу) та норму ст. 235 КЗпП України суд не вбачає факту наявності вимушеного прогулу і підстав для нарахування таких виплат позивачу.

Враховуючи вищезазначене, позов є необґрунтованим , а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 116, 223, 231, 232, 233, 235 КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76-81, 89, 95, 217, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, АДРЕСА_1 , третя особа: Голова правління ОСББ «СІМЕКС» ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлений 16.10.2024 року.

Суддя Домусчі Л.В.