Рішення

від 16.10.2024 по справі 341/1587/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1587/24

Номер провадження 2/341/551/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку загального позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Дубовецької сільськоїради Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті про визнання права на земельні частки (паї).

установив

Представник ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубовецької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права на земельні частки (паї), в якому просить визнати за позивачем право на земельні частки (паї).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 31 січня 1997 року, яким усе своє належне майно заповів позивачу. Позивач звернувся до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, що належали спадкодавцю, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Також, зазначив, що оригінал сертифіката земельну частку (пай) втрачений. У зв`язку з відсутністю у позивача ОСОБА_1 оригіналів документів, які підтверджують право спадкодавця ОСОБА_3 на вищевказані земельні ділянки, в позасудовому порядку позивач не має можливості визнати за собою право на це спадкове майно, хоча вже більше 20 років щорічно обробляє вказані земельні ділянки, які знаходяться в урочищі «Закаплиця» та « ОСОБА_4 ».

З огляду на викладене, представник позивача просить суд визнати за позивачем право на земельну частку (пай), площею 0,9883 га, в урочищі «Закаплиця» в с. Межигірці, Дубовецької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської областіта право на земельну частку (пай), площею 0,5961 га, в урочищі «Мінькова», в с. Межигірці, Дубовецької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 26 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 серпня 2024 року.

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2024 року.

У судове засідання 07 жовтня 2024 року сторони не з`явились, хоча повідомлені про розгляд справи відповідно до норм статті 128 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 07 жовтня 2024 року подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник Дубовецької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області 07 жовтня 2024 року надіслав до суду заяву, у якій не заперечує проти задоволення позовних вимог, просив розглядати справу за відсутності відповідного представника.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до змісту наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 4).

Відповідно до копії заповіту від 03 січня 1997 року, який посвідчений секретарем Межигорецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області та зареєстрований в реєстрі за №7, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 (а. с. 44 зворот-45).

Позивач звернувся до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав.

Згідно зі змістом копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 липня 2000 року підтверджується, що державний нотаріус Галицької державної нотаріальної контори Коробчук М. В. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння, що складається із кам`яного житлового будинку площею 23,1 кв. м та сараїв, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Галицької державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 лютого 2024 року підтверджується, що державний нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно спадкодавця (а. с. 8).

Згідно з копією довідки від 20 лютого 2024 року, виданою Межигорецьким старостинським округом Дубовецької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області підтверджується, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є в списках на одержання сертифікату на право на земельну частку (пай). Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 53.92 га, згідно з проектом роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Межигорецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 25 жовтня1995року. ОСОБА_3 в списках на одержання сертифіката на земельну частку (пай) під номером 64. Журнал реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) у Межигорецькому старостинському окрузі Дубовецької сільської ради відсутній. Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо проведення робіт з інвентаризації земель за межами населеного пункту с. Межигірці Межигорецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від2015року ОСОБА_3 числиться у списках землекористувачів земель під № 358 урочище «Закаплиця», кадастровий номер 2621286100:02:001:0382,площею 0,9883га (а. с. 9).

Відповідно до копії рішення Межигорецької сільської ради народних депутатів від 30 квітня 1996 року про передачу земель, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність, підтверджується, що відповідна рада вирішила затвердити матеріали визначення земельної частки відповідно до проекту, розробленого спеціалістами кооперативу «Проект» та працівниками Межигорецької сільської ради народних депутатів для видачі сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки. Передати землі, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 406 га, на території Межигорецької сільської ради народних депутатів безплатно у приватну власність громадянам в межах земельної частки без визначення меж ділянок в натурі (а. с. 10).

Згідно з проектом роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Межигорецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 1995 року підтверджується, що земля спадкодавця ОСОБА_3 числиться під № 64 (а. с. 11).

Відповідно до копії витягу з проекту роздержавлення і приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Межигорецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області підтверджується, що ОСОБА_3 належать земельні ділянки площею 0,99 га та 0,60 га (а. с. 12).

Згідно з копією витягу із технічної документації із землеустрою про проведення робіт з інвентаризації земель за межами населеного пункту с. МежигірціМежигорецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області підтверджується, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,9883га в урочищі «Закаплиця» (а. с. 13).

Відповідно до копії викопіювання зі схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) на території Межигорецької сільської ради підтверджується, що ОСОБА_3 належить земельнаділянка № НОМЕР_2 ,площею 0,9883га,кадастровий номерархівний 2621286100:02:001:0382,та земельнаділянка № НОМЕР_3 ,площею 0,5961га,кадастровий номерархівний 2621286101:01:001:0242(а.с.14-15).

Відповідно дозмісту відповідівід 18червня 2024року №0-9.2-3273/0/2-24Головного управлінняДержгеокадастру вІвано-Франківськійобласті наадвокатський запитпідтверджується,що згідноз спискамигромадян власниківземельних часток(паїв),що єскладовою частиноюдокументації ізземлеустрою,за ОСОБА_3 обліковуються земельніділянки під№ НОМЕР_2 ,площею 0,988га,та під№ НОМЕР_3 ,площею 0,596га,на територіїМежигорецької сільськоїради (а.с.16).

Суд установив, що оригінал сертифіката на земельну частку(пай) втрачений. Про втрату сертифіката на право на земельну частку (пай) позивач звернувся у редакцію газети Івано-Франківської області «Галицьке слово» від 29 січня 2021 року № 3. Так, у розділі «Втрачені документи» опубліковано оголошення про те, що: «Втрачений сертифікат на земельну частку (пай) РН№ 281008, виданий на ім`я ОСОБА_3 вважати недійсним» (а. с. 17).

На виконання ухвали суду від 26 липня 2024 року Дубовецька сільськарада Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті надала інформацію, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до погосподарської книги № 2 с. Межигірці, до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31).

Відповідно до листа державного нотаріуса Галицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської від 21 серпня 2024 року № 1181/02-14 установлено, що Галицька державна нотаріальна контора Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_3 , який помер « ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживав і був зареєстрований в с. Межигірці Галицького району Івано-Франківської області, 10 липня 2000року завела спадкову справу за № 149. Із заявою про прийняття спадщини (від 10 липня 2000року № 180) на спадкове майно за заповітом, посвідченим 03 січня 1997року Межигорецькою сільською радою народних депутатів Галицького району Івано-Франківської області, зареєстрованим за номер 7, звернувся ОСОБА_1 ,1979року народження, який зареєстрований в с. Межигірці Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Інших осіб, які б звертались до Галицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , немає (а. с. 42).

На виконання ухвали суду від 26 липня 2024 року державний нотаріус надіслала до суду копію спадкової справи № 149 після смерті ОСОБА_3 (а. с. 43-47).

У матеріалах відповідної спадкової справи містяться, зокрема, такі матеріали:

-копія заповіту від 03 січня 1997 року, який складений від імені спадкодавця ОСОБА_3 . Згідно зі змістом цього заповіту ОСОБА_3 все належне йому майно заповів позивачу ОСОБА_1 ;

-копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини (а. с. 43);

-копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з кам`яного житлового будинку площею 23,1 кв. м та сараїв, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимогЦПК України.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього захисту може бути визнання права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 помер до набрання чинності Цивільним Кодексом України, а саме до 01 січня 2004 року, тому, відповідно до ст. 5 ЦК України, до цих правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який регулював відносини спадкування на момент смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Частиною першою статті 534 ЦК УРСР передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно з частиною першою статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до частини другої статті 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Суд установив, що позивач спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв шляхом подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Статтею другою вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У пункті3.5листа Вищогоспеціалізованого судуУкраїни Просудову практикурозгляду цивільнихсправ проспадкування від16травня 2013року №24-753/0/4-13зазначено,що уразі втрати,пошкодження сертифікатапро правона земельнучастку (пай)аналогічного порядкувидачі новогосертифіката наім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В судовому засіданні установлено та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, що ОСОБА_3 за життя належало право на земельні частки (паї), площею 0,9883 га в урочищі «Закаплиця», та площею 0,5961 га в урочищі «Мінькова» в с. Межигірці Дубовецької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на спадкове майно, яке прийняв після смерті ОСОБА_3 .

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 позивач як спадкоємець за заповітом успадковує право на ці спірні земельні ділянки. При цьому інших спадкоємців, які б претендували на земельні частки (паї) за заповітом чи за законом, ні нотаріусом, ні судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем пред`явленої позовної вимоги не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Отже, беручи до уваги те, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцю ОСОБА_3 належало право на відповідні земельні частки (паї), а також те, що позивач є спадкоємцем цього спадкового майна відповідно до заповіту, оригінал сертифіката про право на земельну частку (пай) втрачено, а також, беручи до уваги визнання позову відповідачем, та те, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 УПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_1 до Дубовецької сільськоїради Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті про визнанняправа наземельні частки(паї)задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку(пай) площею 0,9883 га в урочищі «Закаплиця» та право на земельну частку(пай) площею 0,5961 га в урочищі «Мінькова» в с. Межигірці Дубовецької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач Дубовецька сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження за адресою: пл. Незалежності, 2, с. Дубівці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 04357561.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ