Ухвала

від 07.10.2024 по справі 204/8158/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1685/24 Справа № 204/8158/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №42023042010000288 від 03.11.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Лівобережноїокружної прокуратурим.Дніпра ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, перебуває на посаді заступника голови адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року, було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період часу з 22-00 год. до 06-00 год. строком до 21 жовтня 2024 року, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, підозрюваний, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором не доведений і не знайшов свого підтвердження під час судового засідання.

Враховуючи викладене, а також особу підозрюваного, слідчий суддя вважав, що прокурором не доведено, що застосування відносно ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому клопотання прокурора про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає. Слідчий суддя вважав за можливе застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби строком на 60 діб, з покладанням певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що наразі буде достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання визначеним ризикам, і в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із альтернативою внесення застави у розмірі 2 220 000 гривень.

Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

На думку апелянта, слідчий суддя не взяв до уваги, що в ході досудового розслідування 23.08.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Причетність до вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_8 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Підозрюваний ОСОБА_8 розуміє, що підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування та у подальшому суду. Крім того, 15.08.2024 ОСОБА_8 вручено повістку про виклик до слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для проведення слідчих дій на 10 год. 00 хв. 19.08.2024, однак останній до слідчого не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Крім того,під часздійснення службовоїдіяльності неодноразовозустрічався здокументацією,тендерних закупівель,а отжепідозрюваний достовірнознає,яким чиномможливо приховатисвої злочиннідії,як вплинутина свідківчи потерпілих,що можедопомогти йомууникнути кримінальноївідповідальності,за вчиненнязлочину. Разом з цим, ОСОБА_8 має можливість впливати на посадових осіб адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради з проханням змінити, знищити чи приховати службову документацію цієї частини.

Також, ОСОБА_8 має можливість незаконно впливати на свідків, які в переважній більшості є підлеглими відносно ОСОБА_8 , а тому шляхом умовляння, погроз може змусити свідків, які ще не допитані в ході досудового розслідування, змінити свої покази стосовно ОСОБА_8 , виправдовуючи його злочинні дії.

Також, ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Викладене дає підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_8 необхідним є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати рішення слідчого судді та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави; вислухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили відмовити у її задоволенні, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, астаттею 18 цього Законувстановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Як зазначено у п.1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Положеннями ч. 4 ст. 194 КПК України передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 та обираючи стосовно нього інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а також на наявність ризику, передбаченого п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, як мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Ці висновки не оспорюються в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Так, всупереч доводам апелянта, слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що прокурором не доведено, що застосування відносно ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сам по собі факт вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень та ймовірність призначення йому тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів можливого знищення речей чи документів, або перешкоджання з кримінальному провадженню іншим чином, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_8 пояснив суду, що дійсно отримав повістку 15.08.2024 року про виклик до слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для проведення слідчих дій на 10-00 годину 19.08.2024 року, однак не з`явився через те, що перебував на лікарняному, довідку надавав слідчому судді під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об`єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_8 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов`язків. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та який своєчасно з`являється за викликом до слідчого і прокурора.

Таким чином, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі доведеності його винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров`я, репутації, сімейного та майнового стану, який має постійне місце проживання та реєстрації, має міцні соціальні зв`язки, має батьків похилого віку та неповнолітню доньку 2007 року народження на утриманні, раніше не судимий, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч. 5 ст. 194 КПК обов`язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У випадку недотримання ОСОБА_8 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Лівобережноїокружної прокуратурим.Дніпра ОСОБА_6 ,- залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком до 21 жовтня 2024 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4