Постанова

від 15.10.2024 по справі 233/3617/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9396/24 Справа № 233/3617/24 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 233/3617/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

заявник Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»

боржник ОСОБА_1

розглянувши успрощеному позовномупровадженні,в порядкуч.13ст.7,ч.2ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2024 року, яка постановлена суддею Левчук О.О. у м. Костянтинівка Донецької області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В червні 2024 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року у сумі 14 793,28 грн, заборгованості за абонентське обслуговування за період 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року у сумі 422,15 грн та судових витрат в сумі 242,24 грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2024 року у видачі судового наказу за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з теплопостачання відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на те, що власник квартири повинен сплачувати послуги щодо оплати житловокомунальних послуг не зважаючи на те, зареєстрований він у квартирі чи ні, мешкає він у цій квартирі чи ні. Саме факт того, що фізична особа є власником квартири - є підставою для стягнення з неї боргу за житловокомунальні послуги. Отже, відповідно до вищевказаних правових норм та Закону України «Про житловокомунальні послуги» обов`язком споживачів комунальних послуг є своєчасна оплата наданих комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та /або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 25 червня 2024 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію за період 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року у сумі 14 793,28 грн, заборгованості за абонентське обслуговування за період 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року у сумі 422,15 грн та судових витрат в сумі 242,24 грн.

На запит суду першої інстанції від 25 червня 2024 року, Міністерство соціальної політики України повідомило, що боржник ОСОБА_1 був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 та з 05 серпня 2022 року перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскаржуваною ухвалою суд відмовив заявнику у видачі судового наказу з тих підстав, що до заяви про видачу судового наказу не додані докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 у період часу з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року був споживачем послуг заявника за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте апеляційний суд не погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинні бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Положеннями ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Як вбачається із матеріалів справи, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до суду першої інстанції з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію за період 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року у сумі 14 793,28 грн, заборгованості за абонентське обслуговування за період 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року у сумі 422,15 грн та судових витрат в сумі 242,24 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідка 370955496 від 22 березня 2024 року) ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору договір дарування, ВВО/741957, 29 листопада 2004 року, приватний нотаріус Костянтинівського МНО Борисевич В.А. р/№ 6702.; свідоцтво про право власності, б/№, 04 серпня 1995 року.

Спірним питанням у даній справі є стягнення з боржника заборгованості за теплову енергію за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року а також стягнення заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року.

Відповідно до п.37 Постанови Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» споживач не звільняється від оплати за житлово-комунальні послуги у разі тимчасової відсутності в житловому приміщенні.

Крім того, відповідно до ст. 317, ст. 319. ст.322 Цивільного кодексу України власник квартири володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, власність зобов`язує, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно правової позиції Постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та Постанови Верховного суду України від 20 квітня 2016 року по справі №6-2951цс15 споживач зобов`язаний оплатити послугу, якщо він фактично користувався ними.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року у справі №757/29813/17-ц провадження № 61-2066св19, зазначено, що непроживання відповідача (боржника) у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг».

Тобто, власник квартири повинен сплачувати послуги щодо оплати житловокомунальних послуг не зважаючи на те, зареєстрований він у квартирі чи ні, мешкає він у цій квартирі чи ні.

Отже, саме факт того, що фізична особа є власником квартири - є підставою для стягнення з неї боргу за житлово-комунальні послуги.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу з тих підстав, що до заяви про видачу судового наказу не додані докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 у період часу з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2024 року був споживачем послуг заявника за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки непроживання відповідача (боржника) у квартирі, яка належить йому на праві власності не звільняє його, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК.

Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,374, п. 4 ч. 1 ст.379, ст.ст.381, 382 ЦПК Українисуд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» - задовольнити.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2024 року - скасувати та направити матеріали справи за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання з ОСОБА_1 до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: