Постанова

від 15.10.2024 по справі 182/4238/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9094/24 Справа № 182/4238/23 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 182/4238/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року, яка постановлена суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у м. Нікополі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи територіальна громада Червоногригорівської селищної ради Нікопольського р-ну та територіальна громада Томаківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року провадженняу справі зупинено на час перебування відповідача ОСОБА_2 в складі Збройних сил України.

Не погодившись з вище зазначеною ухвалою суду першої інстанції позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи територіальна громада Червоногригорівської селищної ради Нікопольського р-ну та територіальна громада Томаківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.32).

Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області для підтвердження даного факту було здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно отриманої відповіді, яка надійшла 05 січня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року, призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу та направлений до військової частини НОМЕР_1 з 27 грудня 2022 року (а.с.42).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Такі висновки зазначені у постанові Касаційного цивільного Суду Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.

Згідно зі статтею 1Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно доКонституції Українипокладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням.

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка надійшла 05 січня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі указу Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року, призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу та направлений до військової частини НОМЕР_1 з 27 грудня 2022 року (а.с.42).

Аналізуючи зміст вказаних вище письмових доказів, колегія суддів звертає увагу, що вони підтверджують перебування ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині з 27 грудня 2022 року. Разом з тим, вирішуючи питання про зупинення провадження місцевим судом не наведено належного обґрунтованого висновку щодо перебування ОСОБА_2 у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, тощо.

Згідно з частиною 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і статтею 12 ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Таким чином, оскаржувана ухвалавід 29 лютого 2024року про зупинення провадження підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, для належного вирішення питання щодо зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи територіальна громада Червоногригорівської селищної ради Нікопольського р-ну та територіальна громада Томаківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: