Постанова

від 15.10.2024 по справі 226/894/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8162/24 Справа № 226/894/24 Суддя у 1-й інстанції - Рибкін О. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 226/894/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє адвокатСакун ВіталійАнатолійович,на рішенняДимитровськогоміськогосуду Донецькоїобластівід01липня2024року,яке ухвалено суддею Рибкіною О.А.у містіМиронограді Донецькоїобласті та повне судове рішення складено 08 липня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захистправ споживачів.

Позовна заява обґрунтована тим, що 16.03.2024 у за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пр.Свободи, 35, оф.317, 3 поверх, між позивачкою та відповідачкою було укладено Договір про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/24.

Відповідачка відрекомендувалась директором агенції нерухомості «Резиденція», вподальшому виявилось, що відсутня така зареєстрована юридична особа, та ОСОБА_2 не займає таку посаду, як зазначила, що було зловживанням довірою, та обманом з боку ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 за умовами домовленостей обіцяла виконати комплекс послуг з усіх питань, що стосується придбання нерухомого майна, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 .

За п.2.3 договору виконавець (відповідач) зобов`язувалась підготувати і організувати огляд об`єктів нерухомості, відповідних запитам замовника (позивача), за п.2.4 вести переговори з продавцем потенційного об`єкта нерухомості з метою дотримання інтересів замовника, за п.2.5 провести правовий аналіз правовстановлюючих документів та сприяння у підготовці повного пакету документів, необхідного для здійснення відчуження об`єкта замовнику, брати участь при укладанні договору відчуження в нотаріальній конторі, забезпечуючи дотримання інтересів замовника.

Між тим, в порушення своїх зобов`язань ОСОБА_2 не виконала умови договору, але отримала грошові кошти на банківську картку НОМЕР_1 , яку вказала ОСОБА_2 : 19000,00 грн - 16.03.2024 року; 29313,00 грн - 26.03.2024 року; 20000,00 грн - 26.03.2024 року, а всього в сумі 68313,00 грн.

Після пред`явлення претензій стосовно не надання послуг ОСОБА_2 , остання заявила, що «на офисе велась аудиозапись, где ваша супруга, говорила, что Донецк Россия и зайдет в Каменское наведет порядок. Хорошего вам дня, человеческого». Після цього заблокувала у месенджері, припинила діалог з питання вирішення проблеми, тобто, відмовилась від виконання договору в односторонньому порядку до початку надання послуг, що також відповідає інтересам позивача, оскільки відпала потреба в послугах недобросовісного відповідача. Так як послуги не були надані, відповідачка в односторонньому порядку відмовилась від виконання послуг, то зобов`язана повернути сплачений аванс за договором повністю.

Посилаючись на порушення відповідачкою Закону України «Про захист прав споживачів», просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 68313,00 грн за ненадані послуги.

Рішенням Димитровського міськогосуду Донецькоїобласті від01липня 2024року у задоволенні позову відповідено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сакун В.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволеня позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду осбтавинам справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що між сторонами не не було укладено попереднього договору відповідно до вимог статей 635, 657 ЦК України, оскільки попередній договір повинен бути укладеним та посвідченим нотаріусом. Оскільки сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, попередній договір сторонами не укладено, та, відповідно, до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсного (нікчемного) правочину та цей неукладений договір не може бути визнаний дійсним (постанова від 18.11.2019 у справі № 750/7467/16-ц). Тобто, суддя першої інстанції, в порушення принципу jura novit curia, визнав нікчемний правочин (укладення попереднього договору не в нотаріальній формі) дійсним. Оскільки попереднього договору не було укладено, то відсутній факт надання послуг.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка організувала та проводила огляд конкретного та інших потенційних об`єктів нерухомості. Відповідачка не вказала, в чому конкретно полягали запити замовника, та як було задоволені ці запити. Не наведено доказів, що відповідачка вела переговори з продавцем, та те, що було проведено аналізів правовстановлювальних документів, так як відповідачка взагалі не бачила правовстановлюючих документів, які надавав продавець при укладенні договору купівлі продажу. Відповідачка не провела жодних дій та не вживала жодних заходів для сприяння у підготовці повного пакету документів для укладення договору купівлі продажу. Відповідачка не була присутня у нотаріальній конторі при укладенні договору. Тобто, відповідачка не виконала конкретні послуги. Наданий суду акт прийому-передачі наданих послуг від 26.03.2024 року не містить переліку послуг, які передбачені Договором, а в акті вказані абстракті послуги, які не відповідають складу Договору. Тобто, це надумані послуги, які фактично не були надані.

Позивач та представник позивачки бачили відповідачку лише один раз 16.03.2024 року, і після цього відповідачка не приймала жодних дій для виконання договору, тобто самоусунулася від виконання послуг.

Суперечливість п.4.2 Договору та п.4.3 Договору вказує на те, шо Договір вважаться виконаним лише у разі укладення Договору купівлі продажу об`єкта, по якому було проведено огляд. Між тим, жодного доказу проведення огляду об`єкту (об`єктів) нерухомості не було надано відповідачкою до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Донець В.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також, відповідачка ОСОБА_2 посилається на понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн., які просить стягнути з позивачки ОСОБА_1 , у випадку відмови у задоволені апеляційної скарги.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

При цьому, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сакун В.А. та представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Донець В.В., яким Дніпровський апеляційний суд, згідно ухвал суду від 05 серпня 2024 року та 09 вересня 2024 року, забезпечив участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та роз?яснив положення ч. 5 ст. 212 ЦПК України щодо ризиків технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на відеозв?язок із судом не вийшли та клопотань про відкладення судового розгляду до початку судового засідання не надали.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 16 березня 2024 року укладено Договір про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Згідно платіжної інструкції ЕСМ_Р24А2470010930D5841, ОСОБА_3 16.03.2024 року перерахував на рахунок отримувача №4323347375977375, грошові кошти у сумі 19000,00 грн (а.с.9).

Згідно платіжної інструкції ЕСМ_Р24А2511473215D1875, ОСОБА_3 26.03.2024 року перерахував на рахунок отримувача №4323347375977375, грошові кошти у сумі 29313,00 грн (а.с.10).

Згідно платіжної інструкції ЕСМ_Р24А2511486323D8791, ОСОБА_3 26.03.2024 року перерахував на рахунок отримувача №4323347375977375, грошові кошти у сумі 20000,00 грн (а.с.11).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є фахівцем з нерухомості, тривалий час працює на ринку нерухомості України, має професійні відзнаки (а.с.67-77).

16.03.2024 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір про те, що продавець ОСОБА_5 має намір продати, а покупець ОСОБА_1 має намір купити наступне майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у строк не пізніше 23 березня 2024 року. Визначено умови майбутнього договору купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема ціну відчужуваного нерухомого майна та порядок розрахунків. Зазначено, що попередній договір стосовно договору купівлі-продажу нерухомого майна складений в особі директора агентства нерухомості РезиденціяФОП ОСОБА_2 (а.с.43-44, 80-81).

В Акті прийому-передачі наданих послуг від 26.03.2024 року до Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 ФОП ОСОБА_2 зазначено, що представник замовника за довіреністю ОСОБА_6 від підпису відмовився. У вказаному Акті передбачено, що якщо протягом трьох робочих днів з дати пред`явлення замовник не підпише Акт прийому-передачі наданих послуг або не надасть свої обґрунтовані заперечення у письмовій формі, послуги будуть вважатися виконаними і такими, що відповідають умовам договору, а Акт прийому-передачі наданих послуг за цим договором вважатиметься підписаним сторонами (а.с.82).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 з 26.03.2024 року належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (а.с.45, 83).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 26.03.2024 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є продавцем, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , яка є покупцем, уклали договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.92-93).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, підписавши 16.03.2024 з продавцем нерухомого майна ОСОБА_5 , за участю відповідачки, попередній договір про наступний продаж ОСОБА_5 позивачці квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердила надання відповідачкою належним чином послуг щодо покупки зазначеного нерухомого майна, що прямо передбачено п.4.3 укладеного між сторонами Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 від 16.03.2024. Крім того, здійснення позивачкою 16.03.2024 та 26.03.2024 оплати послуг відповідачки щодо покупки нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також укладення 26.03.2024 між ОСОБА_5 та позивачкою нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 підтверджують надання відповідачкою належним чином послуг щодо покупки зазначеного нерухомого майна, що також передбачено п.4.3 укладеного між сторонами Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 від 16.03.2024. В той же час, належних доказів ненадання відповідачкою послуг щодо покупки нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , позивачкою суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч.6 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1,3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція (пункт 7); споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Судом встановлено, що 16 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

За цим Договором виконавець ФОП ОСОБА_2 зобов?язалася надати замовнику повний обсяг консультаційних послуг з усіх питань, що стосуються стану ринку нерухомості у місті Кам?янське та підготовки до придбання об`єкта нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовувати всі доступні виконавцю електронні бази даних та інші рекламно-інформаційні ресурси для пошуту максимального вигідної для замовника пропозиції щодо придбаня об?єкта нерухомості, підтотувати і організувати огляд об?єкта нерузомості, відповідних запитам замовника, вести перемовини з продавцем потенційного об?єкта нерухомості, з метою дотримання інтересів замовника, провести правовий аналіз правоустановлюючих документів, що підтверджують право власнсоті продавця потенційного об?єкта, братии участь при укладенні договру відчуження об?єкта в нотаріальній конторі, забезпечувати дотримання інтересів замовника, за умови письмового повідомлення виконавця замовником про дату, час і місце укладення договору щодо відчуження об?єкта нерухомого майна (пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 Договору).

Стророни погодили, що послуги вважаються належним чином виконаними виконавцем замовнику з дати передачі замовником завдатку або авансу або з дати укладення попередньогодоговору про відчуження об?єкта, або з дати придбання замовником (або його блищькими родичами та/або юридичною особою до складу застовників якої входить замовник або його родичі, а також будь-якими іншими пов?язаними з замовником особами) на підставі будь-якого договору на будь-яких умовах об?єкта, по якому був організований і проведений огляду (пункт 4.3. Договору).

При цьому, у пункті 1.1. цього Договору сторони визначили, що об?єктом нерухомого майна (далі по тексту договору об?єкт) є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені ст.611 ЦК України, в якій зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 16.03.2024 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір про те, що продавець ОСОБА_5 має намір продати, а покупець ОСОБА_1 має намір купити наступне майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у строк не пізніше 23 березня 2024 року. Визначено умови майбутнього договору купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема ціну відчужуваного нерухомого майна та порядок розрахунків. Зазначено, що попередній договір стосовно договору купівлі-продажу нерухомого майна складений в особі директора агентства нерухомості РезиденціяФОП ОСОБА_2 (а.с.43-44, 80-81).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 26.03.2024 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є продавцем, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , яка є покупцем, уклали договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.92-93).

Таким чином, з огляду на те, що умовами Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 від 16 березня 2024 року визначено, що послуги вважаються належним чином наданими виконавцем (відповідачкою) замовнику (позивачці) з дати передачі замовником завдатку або авансу, або з дати укладання попереднього договору про відчуження об`єкта, або з дати придбання замовником на підставі будь-якого договору на будь-яких умовах об`єкта, по якому був організований і проведений огляд (п.4.3 Договору), з моменту укладення попереднього договору від 16 березня 2024 року або Договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2024 року, послуги за цим Договором вважаються належним чином виконаними.

При цьому, як вірно встановлено судом, 16.03.2024 та двічі 26.03.2024 представником позивачки ОСОБА_3 на виконання Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 від 16.03.2024 було перераховано відповідачці грошові кошти у сумах 19000,00 грн, 29313,00 грн, 20000,00 грн відповідно, а всього 68313,00 грн (а.с. 9, 10, 11), тобто у повному обсязі здійснено оплату послуг виконавця ФОП ОСОБА_2 .

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанії дійшов вірного висновку, що позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник ОСОБА_3 , підписавши 16.03.2024 з продавцем нерухомого майна ОСОБА_5 , за участю відповідачки,попередній договір про наступний продаж ОСОБА_5 позивачці квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердила надання відповідачкою належним чином послуг щодо придбання зазначеного нерухомого майна, що прямо передбачено п.4.3 укладеного між сторонами договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 від 16.03.2024.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не було укладено попереднього договору відповідно до вимог статей 635, 657 ЦК України, оскільки попередній договір повинен бути укладеним та посвідченим нотаріусом, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки правомірність цього договору не є предметом данного спору та судом проводиться його оцінка у контексті підтвердження сторонами належного виконання відповідачкою ФОП ОСОБА_2 умов Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 від 16 березня 2024 року.

Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, здійснення позивачкою 16.03.2024 та 26.03.2024 оплати послуг відповідачки щодо покупки нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також укладання 26.03.2024 між ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_1 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджують надання відповідачкою належним чином послуг щодо покупки зазначеного нерухомого майна, що також передбачено п.4.3 укладеного між сторонами договору про надання послуг покупцеві нерухомості №90/16/03/2024 від 16.03.2024.

Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 не надано суду доказів про ненадання чи неналежне надання відповідачкою ФОП ОСОБА_2 послуг щодо придбання нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Згідно п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20.

Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомову відповідачці ФОП ОСОБА_2 надає адвокат Донець В.В. на підставі Договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 01 травня 2024 року та Ордеру Серії АЕ №1274967 від 24 серпня 2024 року.

За надання професійної правничої допомоги за Договором про надання юридичної (правничої) допомоги від 01 травня 2024 року, сторонами визначено, що вартість послуг за цим Договором у суді апеляційної інстанції становить 15000,00 грн. та ці витрати сплачені відповідачкою у повному обсязі, що підтверджено квитанціїю від 05 вересня 2024 року. Згідно Акту виконаних робіт від 01 травня 2024 року сторони підтвердили належне виконання умов Договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 01 травня 2024 року (а.с. 147-149).

Відзив на апеляційну скаргу, до якого додано докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, доставлено до Електронного кабінету Користувача ЄСІТС ОСОБА_3 05 вересня 2024 року, що підтверджено квитанцією №1638729 (а.с. 150).

Матеріали справи не містять клопотання позивачки ОСОБА_1 чи її представника адвоката Сакуна В.А. про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 заі 18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн. та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, - залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міськогосуду Донецькоїобласті від01липня 2024року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п?ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: