Постанова

від 15.10.2024 по справі 229/109/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7980/24 Справа № 229/109/23 Суддя у 1-й інстанції - Дубовик Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 229/109/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачі - Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», Міністерство освіти і науки України,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні,в порядкуспрощеного позовногопровадження, апеляційнускаргу відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 31 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Дубовиком Р.Є.у містіДружківці Донецькоїобласті та повне судове рішення складено 31 травня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

У січні2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працює старшим викладачем креслення, є спеціалістом категорії «В», 14 розряду Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».

З травня 2022 року позивачці не виплачується заробітна плата, не оплачена відпустка та не виплачені кошти на оздоровлення, відповідно до умов колективного договору.

Позивачка зверталася до відповідачів з приводу виплати їй заборгованості із заробітної плати, але її заробітна плата станом на день звернення до суду із цим позовом залишається невиплаченою.

Так, відповіддю № 1/9898-22 від 30.08.2022 Міністерство освіти і науки України повідомило позивачку про те, що грошові кошти на виплату заробітної плати виділені, але потрібно, щоб відповідні відомості подав Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» до МОН через свої структурні підрозділи, тобто, бездіяльність посадових відповідальних осіб з боку відповідачів призвела до виникнення заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу.

Таким чином, зазначає, що відповідач Міністерство освіти і науки України не профінансував, а Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» не виплатив позивачці заробітну плату за період з 01.05.2022 року по 31.08.2022 року та компенсації з приводу реорганізації в загальній сумі 30772,18 грн., тому просить стягнути з відповідачів солідарно вказану суму.

Оскільки, відповідачі самоусунулися від вирішення питання щодо організації виплати боргу із заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до основної щорічної відпустки, оплати щорічної відпустки за відпрацьований робочий 2021-2022 рік, позивачці були спричинені додаткові незручності та душевні страждання, які, хоч і не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, але виразилися у душевних стражданнях та переживаннях, яких зазнала позивач у зв`язку із порушенням її прав, позбавлення права на отримання заробітної плати, яка так вкрай важлива для позивача в теперішньому стані, самоусунення відповідачів від вирішення питання по суті в досудовому порядку (перекладання обов`язків один на одного щодо організації виплати заробітної плати позивачу), вимагає від позивачки вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав, враховуючи необхідність зміни її нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачанням часу та коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності позивачу, оскільки вона не отримував заробітну плату. Виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 15000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За надання юридичної допомоги позивачкою понесені витрати в сумі 3000 грн., які також просить стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 31 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 13 932 грн. 17 коп., з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 7 297 грн. 77 грн.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь держави судові витрати в розмірі 1431 грн. 11 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 716 грн. 09 коп.

В іншій частині позову- відмовлено.

У задоволенні позову до Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» просить скасувати рішення суду в частині стягнення з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 13 932 грн. 17 коп., з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, допущення негайного виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 7297 грн. 77 грн., стягнення з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5 000 грн. 00 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. 00 коп., стягнення з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університетна користь держави судових витрат в розмірі 1431 грн. 11 коп. - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду залшити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачкою не надано доказів про перебування у трудових відносинах з відповідачем та фактичного виконання нею своїх посадових обов`язків, оскільки у доданих копіях трудової книжки містяться записи з посиланням на накази, оригінали яких відсутні у відповідача. У зв`язку з наведеними обставинами та перебуванням будівель коледжу у м. Бахмуті на території, наближеній до активних бойових дій, у адміністрації університету та коледжу повністю відсутній доступ до документів кадрового та бухгалтерського обліку, що на теперішній час унеможливлює встановлення факту перебування позивачки у трудових відносинах з коледжем. Документів, які підтверджують розрахунок заборгованості, позивачка не надала. Враховуючи, що стосовно позивачки відсутні документи кадрового та бухгалтерського обліку, позивачка як працівник до роботи не стала, будь-яких трудових функцій за посадою не виконувала, тому відсутні підстави для виплати заробітної плати і така вимога не підлягає задоволенню. Довідки ОК-5 та ОК-7 не можуть застосовуватися для встановлення трудового стажу, факту перебування в трудових відносинах, тощо.

Крім того, вважає, що позивачка з цим позовом звернулася до суду з порушенням строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, позивачка не навела доказів в залежності від чого розрахована саме така сума моральної шкоди тощо, тому така вимога не підлягає задоволенню.

Також, вважає, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу є необгрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Міністерствоосвіти інауки Українипросить задовольнити апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», як обгрунтовану та підтримує доводи, які у ній викладені.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державноговищого навчальногозакладу «Донецькийнаціональний технічнийуніверситет» таМіністерства освітиі наукиУкраїни простягнення заробітноїплати таморальної шкодиучасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, а також розподілу судових витрат та допущення судового рішення до негайного виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Державного вищогонавчального закладу«Донецький національнийтехнічний університет»-адвоката ГончаровуЖ.В.,яка підтрималадоводи апеляційноїскарги тапросила їїзадовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановленота вбачаєтьсяз матеріалівсправи,щовідповідно до наказуМіністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану (т.2, а.с.50).

Адміністрація закладу освіти своєчасно не виконало наказ МОН про переміщення. Колишній директор ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ Андрій Лічман не організував переміщення архівних документів (особових справ працівників, документів бухгалтерського обліку тощо), технічного та програмного забезпечення.

Відповідно до статей 104-107 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України «Про фахову передвищу освіту», пункту 14 частини другої статті 32 Закону України «Про вищу освіту», статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ураховуючи подання Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 01.07.2022 №01-09/385 та рішення Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 30.06.2022, протокол № 6, МОН видало наказ від 29.07.2022 № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Цим наказом МОН погодилося з рішенням Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» щодо реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 33670479) шляхом його приєднання до Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 36512800). Наказом встановлено, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» є правонаступником прав і обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», якому наказано здійснити інвентаризацію майна Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Державному вищому навчальному закладу «Донецький національний технічний університет» наказано утворити комісію з реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та забезпечити здійснень заходів з реорганізації відповідно до законодавства (т.2 а.с.60-61).

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання перебуває у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та займає посаду викладача креслення, є спеціалістом категорії «В», 14 розряду вказаного навчального закладу, записи про звільнення позивача у трудовій книжці відсутні (т.1 а.с.15-19, т.2 а.с.200-202).

Факт перебування позивачки у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» також підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на ім`я ОСОБА_1 та листом ГУ ПФУ України в Донецькій області від 02.02.2023 року, згідно якого вбачається, що за інформацією, що міститься в реєстрі застрахованих осіб по ОСОБА_1 наявна інформація про суми нарахованого доходу за період з 03.2006 по 03.2022 страхувальником Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» (ЄДРПОУ 33670479), довідкою з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.11.2023 року. (т.1 а.с. 63-70, т.2 а.с. 196).

30.08.2022 Листом № 1/9898-22 Міністерство освіти і науки, у зв`язку із надходженням численних звернень з приводу переміщення співробітників та невиплати заробітної плати працівникам Бахмутського коледжу звернулось до ДВНЗ Донецький національний технічний університет та правонаступника коледжу Відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ ДНТУ з проханням терміново повідомити про стан справ з виконанням наказів МОН, вжиття заходів щодо забезпечення виплати заборгованих коштів та проінформувати заявників та МОН (т.2 а.с.56).

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2022 року № 1/4444-22 «Прооплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). (т.2 а.с.57-59).

З виписок з рахунку НОМЕР_2 ,відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Бахмут Донецької області на ім`я Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ 33670479), за період з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року вбачається, що: 04.04.2022 (Термін сплати 05.04.2022р.) на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за I половину 04.2022 р.» в сумі 525570,39; 13.04.2022 (Термін сплати 14.04.2022р.) на рахунок відділення Вiддiлення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; Вiдпускнi за 04.2022 р. в сумі 150550,94; 28.04.2022 на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за II половину 04.2022 р. Т.сплати 28.04.2022р.» в сумі 17579,86; 20.05.2022 здійснено банківську операцію по списанню коштів та по перерахуванню на рахунок Відділення ПУМБ в м. Бахмут за кодом 2201420; 2282; З/плата за I половину 05.2022 р. Т.сплати 10.05.2022р. в сумі 351 487.35 грн. (т.3 а.с. 34-40).

З реєстру № 49 від 05.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 5000 грн. (т.3 звор.а.с.42-43).

З реєстру № 51 від 14.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відпускні за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 102,50 грн. (т.3 а.с.46).

З реєстру № 72 від 23.05.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 4952,25 грн. (т.3 а.с. 45).

Встановивши, що заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем нараховувалась та виплачувалась по день переміщення ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09 травня 2022 №420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», а після 09.05.2022року заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не нараховувалась та відповідно залишається невиплаченою, суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення факту невиплати заробітної плати позивачу та часткового задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 10.05.2022 року по06.07.2022 року включно, а саме: за16р.д. травня 2022 року, червень 2022 року та 4 р.д. липня 2022 року, у розмірі 13932,17 грн.

Оскільки, трудові права позивачки були порушені несвоєчасністю виплати належних їй грошових коштів, суд вважав доведеним факт завдання позивачці моральної шкоди. Враховуючи характер, тривалість та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, слід визначити у сумі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15 березня 2022 року № 2126-ІХ, що набув чинності 20 березня 2022 року) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2022 року № 1/4444-22 «Прооплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) (т.2 а.с.57-59).

30.08.2022 Листом № 1/9898-22 Міністерство освіти і науки, у зв`язку із надходженням численних звернень з приводу переміщення співробітників та невиплати заробітної плати працівникам Бахмутського коледжу звернулось до ДВНЗ Донецький національний технічний університет та правонаступника коледжу Відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ ДНТУ з проханням терміново повідомити про стан справ з виконанням наказів МОН, вжиття заходів щодо забезпечення виплати заборгованих коштів та проінформувати заявників та МОН (т.2 а.с.56).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати та не звільняється від обов`язку виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій.

З виписок з рахунку НОМЕР_2 ,відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Бахмут Донецької області на ім`я Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ 33670479), за період з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року вбачається, що: 04.04.2022 (Термін сплати 05.04.2022р.) на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за I половину 04.2022 р.» в сумі 525570,39; 13.04.2022 (Термін сплати 14.04.2022р.) на рахунок відділення Вiддiлення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; Вiдпускнi за 04.2022 р. в сумі 150550,94; 28.04.2022 на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за II половину 04.2022 р. Т.сплати 28.04.2022р.» в сумі 17579,86; 20.05.2022 здійснено банківську операцію по списанню коштів та по перерахуванню на рахунок Відділення ПУМБ в м. Бахмут за кодом 2201420; 2282; З/плата за I половину 05.2022 р. Т.сплати 10.05.2022р. в сумі 351 487.35 грн. (т.3 а.с. 34-40).

З реєстру № 49 від 05.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 5000 грн. (т.3 звор.а.с.42-43).

З реєстру № 51 від 14.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відпускні за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 102,50 грн. (т.3 а.с.46).

З реєстру № 72 від 23.05.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 4952,25 грн. (т.3 а.с. 45).

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача ДВНЗ ДонНТУ пояснила, що табелі робочого часу щодо ОСОБА_1 ДВНЗ ДонНТУ не складались, та оскільки нарахування заробітної плати відбувається на підставі табелю обліку робочого часу, заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалась.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем нараховувалась та виплачувалась по день переміщення ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09 травня 2022 року № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет».

Після 09 травня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не нараховувалась та відповідно залишається невиплаченою, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про встановлення факту невиплати заробітної плати позивачу та часткового задоволення її позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 10 травня 2022 року по06 липня 2022 року включно, а саме: за16р.д. травня 2022 року, червень 2022 року та 4 р.д. липня 2022 року, у розмірі 13932,17 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність оригіналів наказів, які зроблено у записах доданої копії трудової книжки, колегією суддів не приймаються судом до уваги, так як саме через недбале ставлення керівника ВСП БІФК ДонНТУ до своїх обов`язків, які покладені на нього, зокрема, Законом України «Про освіту», щодо належної організації роботи навчального закладу (ст. 26), було втрачено доступ до будь-якої документації Коледжу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що обов`язок доказування при вирішенні трудових спорів покладений саме на роботодавця, а не на позивачку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачкою не доведений факт виконання нею своїх посадових обов`язків, оскільки в 2022 році в м. Бахмут велись бойові дії, через що пізніше заклад перемістився до м. Луцьк, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» територіально розташований на західній околиці міста по вул. Чайковського, 63, в серпні 2022 року місто перебувало під ракетними обстрілами, лінія бойового зіткнення проходила по селищам ще на підступах до міста зі сторони сходу.

Згідно тверджень представника закладу, 11 травня 2022 року була ініційована та проведена організаційна нарада із керівниками відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ ДонНТУ, на якій директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом МОНУ № 420, отримав відповідне доручення ректора, але відмовився особисто приїжджати та забезпечувати переміщення ВСП БІФК ДонНТУ до м. Луцьк, внаслідок чого на теперішній час фактично втрачений доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації коледжу, документів обліку освітнього процесу, архівів та ін.

З метою підтвердження виконання позивачем своїх посадових обов`язків до суду надано: особисту заяву позивачки, де позивачка детально описала виконання нею своїх посадових обов`язків, копію наказу № 109 в/к від 02.11.2021 р «Про педагогічне навантаження викладачів на 2021 2022 навчальний рік, де в штаті викладачів (п.14) зазначена і позивач ОСОБА_1 , копію графіку відпусток викладачів коледжу за 2021-2022 навчальний рік, де в п.11 роботодавець зобов`язувався надати позивачу і оплатити щорічну відпустку тривалістю 56 днів за 2021-2022 учбовий рік, заліково-екзаменаційні відомості, звіт позивачки, копію відповіді юрисконсульта коледжу ОСОБА_3 , інформацію з додатку «Дія» ОСОБА_1 про те, що вона за даними реєстрів Державної податкової служби та Пенсійного фонду України працює в Відокремленому структурному підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»; розклади занять, доказ направлення копій документів особової справи позивачем до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», вказівок припинити працювати від керівництва Коледжу позивач не отримувала. Крім того, матеріали справи також не містять доказів того, що, як стверджує представник відповідача, позивач перебувала у відпустці у квітні 2022 року (т.1 а.с.241-249).

Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачка з цим позовом звернувся до суду з порушенням строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві положення такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Заявляючи відповідне клопотання про поновлення вказаного строку, особа не повинна наводити конкретних причин його пропуску, окрім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, оскільки строк звернення до суду не пропущено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Вирішуючи спір, суд обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини виникли під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який перебігав безперервно та завершився 01 липня 2023 року, врахував строк, визначений статтею 233 цього Кодексу, відтак дійшов правильного висновку, що звернувшись до суду у січні 2023 року позивачка не пропустила строк на звернення до суду з цим позовом.

Не приймаються до уваги колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, позивач не навела доказів в залежності від чого розрахована саме така сума моральної шкоди тощо, тому така вимога не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода не може бути виміряна квитанціями чи матеріальними витратами на її послаблення.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, суд першої інстанції дішов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, а саме: позивач є мешканкою міста, де проходять активні бойові дії, в період воєнного стану була позбавлена основного джерела доходів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 5 000 грн.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу є необгрунтованим.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачкою ОСОБА_1 надано ордер та договір про надання правової допомоги, оригінал квитанції про сплату витрат за правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (т. 2 а.с. 206-208, 192)

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Враховуючи, складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи у суді, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн., що є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючисьст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» - залишити без задоволення.

Рішення Дружківськогоміського судуДонецької областівід 31травня 2024року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: