Ухвала

від 16.10.2024 по справі 336/8270/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

16.10.24

Справа №336/8270/24

Провадження №2/336/3081/2024

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16 жовтня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська експертна група» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБС-Холдинг», Релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання Української церкви християн віри євангельської», треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Запорізької області Вовк Ірина Іванівна про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача адвокат Бахмут М.С., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2024 серії АР №1002105 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3814 від 02.03.2011, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просить6

1) виділити в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська експертна група» (ЄДРПОУ 34342672) із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні йому 1/5 частини адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 599,0 кв.м. що складається з приміщень: розташованих на III поверсі, а саме: №95 -коридор, площею 114,6 кв.м; №96 - коридор, площею 3,7 кв.м; №97 - коридор, площею 3,1 кв.м.; №98 - кабінет, площею 23,4 кв.м.; №99 - вмивальня, площею 2,9 кв.м.; №100 - туалет, площею 1,6 кв.м.; №101 - вмивальня, площею 3,7 кв.м.; №102 - туалет, площею 1,1 кв.м.; №103 - душ, площею 2,1 кв.м.; №104 - коридов, площею 1,7 кв.м.; №104а - коридор, площею 2,7 кв.м.; №105 - кімната, площею 32,4 кв.м.; №106 - кабінет, площею 31,9 кв.м.; №107 - приймальня, площею 34,5; №108 - кабінет, площею 36,0 кв.м.; №109 - вмивальня, площею 2,4 кв.м.; №110 - туалет, площею 3,4 кв.м.; №111 - туалет, площею 2,2 кв.м.; №112 - комп`ютерний зал, площею 70,8 кв.м.; №113 - кабінет, площею 20,8 кв.м.; №114 - кабінет, площею 22,0 кв.м.; №115 - приймальня, площею 14,5 кв.м.; №116 кабінет, площею 16,3 кв.м.; №117 кабінет, площею 21,9 кв.м.; №118 - кабінет, площею 34,3 кв.м.; №119 - кабінет, площею 16,6 кв.м.; №122 - кабінет, площею 78,4 кв.м.

2) припинити Міністерству економіки України (ЄДРПОУ 37508596) право власності 1/5 частини адміністративної будівлі літ. А-4 (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), розташованої на ІИ-му поверсі та складається : приміщень №№95-104, 104а, 105-123 - загальною площею 599,0 кв.м. за адресою: м Запоріжжя, вул. Кругова, 165.

3) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнське експертна група» (ЄДРПОУ 34342672) право власності на виділені в натурі в окремиї об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення адміністративної будівлі літ. А-' (Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1285663523101), що є єдиним цілю об`єкту нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , загальної площею 599,0 кв.м, що складаються з приміщень розташованих на ІІІ-му поверсі: №95 - коридор, площею 114,6 кв.м; №96 - коридор, площею 3,7 кв.м; №97 - коридор, площею 3,1 кв.м.; №98 - кабінет, площею 23,4 кв.м.; №99 - вмивальня, площею 2,9 кв.м.; №100 - туалет, площею 1,6 кв.м.; №101 - вмивальня, площею 3,7 кв.м.; №102 - туалет, площею 1,1 кв.м.; №103 - душ, площею 2,1 кв.м.; №104 - коридов, площею 1,7 кв.м.; №104а - коридор, площею 2,7 кв.м.; №105 - кімната, площею 32,4 кв.м.; №106 - кабінет, площею 31,9 кв.м.; №107 - приймальня, площею 34,5; №108 - кабінет, площею 36,0 кв.м.; №109 - вмивальня, площею 2,4 кв.м.; №110 - туалет, площею 3,4 кв.м.; №111 - туалет, площею 2,2 кв.м.; №112 - комп`ютерний зал, площею 70,8 кв.м.; №113 - кабінет, площею 20,8 кв.м.; №114 - кабінет, площею 22,0 кв.м.; №115 - приймальня, площею 14,5 кв.м.; №116 кабінет, площею 16,3 кв.м.; №117 кабінет, площею 21,9 кв.м.; №118 - кабінет, площею 34,3 кв.м.; №119 - кабінет, площею 16,6 кв.м.; №122 - кабінет, площею 78,4 кв.м.

Ухвалою суду від 17.09.2024 позовна заява була залишена без руху, позивачу було надано строк п`ять днів з дня отримання її копії для усунення недоліків позовної заяви, у разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу.

19.09.2024 копія вказаної ухвали була направлена на адресу позивача, зазначену у позові.

Крім того, 27.09.2024 ухвала від 17.09.2024 була направлена на електронну адресу адвоката Бахмут М.С. (зазначену у позові).

Згідно довідки про доставку електронного листа, копія ухвали була доставлена до електронної скриньки адвоката 27.09.2024 об 11:337:31 годині.

Згідно Довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 17.09.2024 буда доставлена до електронного кабінету адвоката 27.09.2024 о 14:17:17 годині

Згідно трекінку АТ «Укрпошта», 15.10.2024 конверт з ухвалою від 17.09.2024 повернуто відправнику без вручення. Причина повернення: «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно з п.5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання (місцезнаходження для юридичних осіб, установ, організацій) або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу позивач (зазначену у позові) копію ухвали про залишення позову без руху. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Позивачем кореспонденцію суду отримано не було, а конверт повернувся до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення представника позивача адвоката Бахмута М.С., суд надіслав ухвалу від 17.09.2024 на його електронну адресу та а особистий електронний кабінет.

07.10.2024 адвокатом Бахмут М.С. через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано клопотання, в якому останній просив подовжити строк для усунення недоліків, зазначивши, що ухвала суду від 17.09.2024 стала доступна для ознайомлення в електронному кабінеті лише 07.10.2024.

Суд критично ставиться до вказаного клопотання, оскільки обставини, зазначені у ньому, повністю спростовуються матеріалами справи.

Суд звертає увагу адвоката на те, що він як представника учасника по справі (позивача) не повинен зловживати правами, наданими йому ЦПК України.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка учасника справи не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової поштової кореспонденції позивачкою не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що позивач належним чином повідомлено про наявність ухвали суду від 17.09.2024 (за зареєстрованим місцезнаходженням, а також шляхом надіслання на електронну адресу та в електронний кабінет представника), незалежно від того чи отримав останній адресовану йому кореспонденцію особисто чи через представника, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо позивача дотримано.

Вирішуючи питання про використання стороною своїх прав у судовому процесі, суд зазначає, що застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення, однак через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами, такі дії мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи.

Ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення.

Так, якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, а тому самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

Разом з тим, попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.

Згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку особи (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах «Олександр Шевченко проти України» (заява № 8371/02, п.27, та «Трух проти України» заява № 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом також враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Також Суд зазначає, що Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

З урахуванням наведеного та наведених обставин даної справи, суд виконав обов`язок щодо повідомлення позивача/представника про наявність ухвали про залишення позову без руху та термінів усунення недоліків, зазначених у ній.

Вказане узгоджується з правовим висновками, викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28.04.2023 у справі № 904/272/22, Верховним Судом у постанові від 2.10.2022 у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21), відповідно до яких Верховний Суд виходив із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Повідомивши суду, як один із своїх засобів зв`язку електронну пошту, позивач / його представник мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження та долю його власної позовної заяви, та мав усвідомлювати, що суд може комунікувати з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Крім цього, суд звертає увагу, що при надсиланні листів на електронну пошту у відправника є можливість запросити сповіщення про доставку (що фактично є отриманням листа) та про прочитання такого листа, складання довідки про факт надсилання, тощо.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.04.2023 у справі № 920/367/17.

Попри те, що конституційне право на суд - є правом, його реалізація покладає на учасників справи і певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Вказані висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вкладеною у справі № 759/14068/19 від 30.11.2022.

Станом на теперішній час, недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 17.09.2024 позивачем/адвокатом не усунуті в повному обсязі.

Положеннями ч.3 ст.185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З урахуванням вищевказаного та наведених обставин даної справи, суд з огляду на те, що станом на теперішній час, недоліки позову, зазначені в ухвалі від 17.09.2024 не усунуті, приходить до висновку про повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст.175, 185, 260 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська експертна група» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБС-Холдинг», Релігійної організації «Запорізьке обласне об`єднання Української церкви християн віри євангельської», треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Запорізької області Вовк Ірина Іванівна про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності - вважати неподаною і повернути позивачу.

Роз`яснити позивачці, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.С. Звєздова