Рішення

від 01.10.2024 по справі 135/615/24

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/615/24

Провадження № 2/135/242/24

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2024 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В позовній заяві зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у них народилась донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.01.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано. 04.09.2023 року позивач зареєструвала шлюб з іншою людиною і змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 ». Неповнолітня донька, ОСОБА_4 , залишилась проживати з позивачем. З моменту розлучення, з 2013 року відповідач ОСОБА_3 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, станом її здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_4 , її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не спілкується з дитиною, що не дає дитині необхідного нормального самоусвідомлення, не надає ОСОБА_4 доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки; не створює умов для отримання нею освіти.

На даний час створилися умови, які шкодять інтересам дитини: вона практично залишилося без батьківського догляду і турботи та можливості оформити на неї державні соціальні виплати. Наразі всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача та держави. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. В зв`язку з чим позивач звернулась з позовом до суду та просила позбавити відповідача батьківських прав щодо доньки та стягнути на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення повноліття дитини.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач додатково пояснила, що відповідач тривалий час не спілкується з дитиною, не телефонує ні їй ні дитині, нічим не допомагає. Один раз в рік може кинути пару гривень. Не вітає дитину навіть на день народження. Востаннє приїздив, коли дитині було 10 років. Дочка їй казала, що декілька разів вона телефонувала до батька, а той не брав слухавку.

Представник позивача зазначив, що відповідач самоусунувся від виховання дитини, більше трьох років не проявляє турботу про дитину. Висновок органу опіки та піклування наданий без аналізу конкретних обставин справи, бо відповідач тривалий час ніякої участі в утриманні та вихованні дитини не брав, тому такий висновок не повинен братись судом до уваги.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов в частині стягнення аліментів визнав повністю. Згоден допомагати в утриманні дочки в міру своїх можливостей. В частині позбавлення батьківських прав позов не визнав. Вказав, що працює водієм служби доставки, отримує зарплату біля 8000 грн в місяць. Дійсно не телефонував до дочки біля півтора року. Востаннє приїздив на її день народження, коли виповнилось 10 років. Після того не приїздив, почалась війна, важко їздити. Вказав, що хоче виправити ситуацію, налагодити відносини з дочкою.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. У ньому зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 визнає в повному обсязі. А позовні вимоги в частині позбавлення його батьківських прав не визнає. Відповідач, зокрема вказав на те, що у тексті позовної заяви сліпо ігнорується існування певних фактів та подій. У спростування цього відповідач наводить доводи про те, що він в період з 2013 року постійно цікавився життям своєї доньки, а також допомагав матеріально (в межах своїх можливостей), що підтверджується відповідними доказами, а саме, платіжними інструкціями та квитанцією банку. Вказує, що після 2013 року неодноразово приїзджав та навідував доньку, що підтверджується фото із за стосунку «Instagram" на відпочинку разом з донькою від 05 вересня 2018 року, фото із святкування 10-річчя доньки від 27 червня 2021 року, фото разом з донькою на початку навчального року від 15 вересня 2021 року.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення дитини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, суди у всіх діях щодо дітей повинні приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до змісту ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхнім бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дитиною, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 20.09.2006 року дитина та її батьки мають право встановлювати та підтримувати регулярні контакти один з одним.

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема п.2 ч.1 ст.164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батьків так і для дитини (ст.166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.57,58).

У п.100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Як роз`яснено у п. 15,16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Дана правова позиція також викладена у постановах Верховного суду №661/4038/17 від 21.08.2019 та №592/14785/18 від 21.08.2019.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 .

З копії рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.01.2013 у цивільній справі №135/60/13-ц вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.

В подальшому позивач 04.09.2023 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , і змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 ».

Неповнолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади, виданих відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади від 19.04.2024 та від 03.05.2024.

З копії рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради №354 від 27.06.2024 та висновку органу опіки та піклування Ладижинської міської ради від 27.06.2024 вбачається, що орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області зробив висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_9 ..

Відповідач визнає, що останніми роками не брав участі у вихованні та належному утриманні доньки, стверджує, що намагатиметься виправити дану ситуацію. Заперечує те, що взагалі не брав участі в утриманні та вихованні дитини з 2013 року.

Щодо доводів позовної заяви в частині того, що з моменту розлучення сторін по справі - з 2013 року відповідач ОСОБА_3 ніяким чином не піклується про дитину, не забезпечує її, то дана обставина спростована відповідачем в удовому засіданні.

Так, матеральна допомога батька ОСОБА_3 доньці ОСОБА_4 підтверджується платіжними інструкціями від 02.12.2021, 04.05.2022, 12.09.2022, платіжною квитанцією від 31.08.2023, платіжною інструкцією із застосунку «Приват 24» від 06.03.2020, платіжною інструкцією із застосунку «Приват 24» від 07.04.2020, платіжною інструкцією із застосунку «Приват 24» від 16.05.2020, платіжною інструкцією із застосунку «Приват 24» від 07.06.2020,платіжною інструкцією із застосунку «Приват 24» від 04.08.2020, платіжною інструкцією із застосунку «Приват 24» від 26.08.2020, платіжною інструкцією із застосунку «Приват 24» від 07.10.2020.

Із досліджених в судовому засіданні фотозображень видно, що відповідач інколи приїзджав та навідував доньку після 2013 року.

Відтак, позивачем не доведено те, що з 2013 року відповідач не бере ніякої участі у вихованні та утриманні дитини.

На вимогу відповідача судом також було з?ясовано думку доньки ОСОБА_4 з даного спору. Дитина вказала, що вона проживає з матір`ю, батьком, який підтримує її, проводить більше часу, приділяє їй більше уваги ніж рідний батько. Востаннє рідний батько дзвонив до неї 27.06.2024, привітав із днем народження, спитав чи все в неї є. Це було вперше за два роки. Тривалий час з ним не зустрічалась, він не телефонував.

Враховуючи думку дитини, яка була запрошена в судове засідання, пояснення сторін під час судового розгляду, суд встановив, що відповідач тривалий час не спілкувався із своєю донькою, не цікавився нею, не брав участь в її вихованні. Хоча раніше, певним чином брав участь у вихованні та утриманні дитини. Останніми роками, відповідач не вживав активних дій, спрямованих на проявлення інтересу до дитини, отримання інформації про її життя. При цьому, пояснення відповідача про те, що розпочалась повномасштабна війна, не є обґрунтованою перешкодою для спілкування з дитиною та проявлення інтересу до її життя.

Крім того, відповідно до положень ст.. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відтак, пояснення дитини про те, що її вітчим проводить з нею більше часу та більше приділяє їй уваги, цілком відповідає положенням закону. При цьому, суд враховує і те, що відповідач по справі та дитина проживають в різних населених пунктах різних областей, що безперечно впливає на можливість періодичності їхнього спілкування та особистих зустрічей, навіть в разі достатньої уваги батька до дитини.

Суд оцінивши висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає висновок обґрунтованим та достатньо мотивованим, і таким, що відповідає встановленим судом, обставинам справи. Підстав для неврахування висновку судом не встановлено.

Викладені позивачем доводи як у позовній заяві, так і пояснення в судовому засіданні, пояснення представника позивача, пояснення відповідача, а також надані сторонами докази, дійсно свідчать, що батько ОСОБА_4 останні роки не приділяв достатньої уваги до її виховання, не піклувався в достатній мірі про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувався з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Разом з тим, вказані обставини не можуть однозначно свідчити про відсутність у батька інтересу до дитини. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що батько проявляв певну турботу про дитину, на даний час визнає необхідність брати участь в утриманні дитини та забезпеченні необхідними, сплачуючи аліменти, проявляє інтерес до дитини та до її долі.

Враховуючи викладене, суд не бачить жодних переваг для дитини у випадку позбавлення батьківських прав батька.

З метою захисту якнайкращих інтересів дитини суд визнає за доцільне збереження її зв`язків із батьком ОСОБА_3 , відтак, суд вважає, що підстав для позбавлення останнього батьківських прав немає.

Відповідно до п. 18 Постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи досліджені судом докази, суд вважає, що підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 немає. При цьому, оскільки батько не вживає достатніх заходів для спілкування з дитиною та піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, тому суд вважає необхідним попередити відповідача про необхідність зміни його ставлення до виховання дитини.

В частині позовних вимог про стягнення аліментів суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Аналогічні положення містить ст. 180 СК України.

Згідно із ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує наявні дані про стан здоров`я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище платника аліментів, який визнає позов в частині стягнення аліментів, і приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний утримувати власну дитину і спроможний сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу). Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за вимогу про позбавлення батьківських прав. За вимогу про стягнення аліментів не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнена від його сплати. Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн., які підтверджені належними доказами та відповідачем не оспорюються.

Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн. в дохід держави за задоволену судом позовну вимогу про стягнення аліментів.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на часткове задоволення позову, підлягають стягненню з відповідача в розмірі 3250 грн. на користь ОСОБА_1 .

В силу ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі ст. 29 ЦК України, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 8-12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.7, 19 ч.6, 150, 164-166,189,181 СК України, керуючись ст.ст. 6-16,141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 180 - 184 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 258-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на дитину: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.05.2024 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання і утримання дитини - ОСОБА_4 .

Покласти на орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 .

Рішення в частині стягнення аліментів відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3250 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя