Рішення
від 10.10.2024 по справі 751/5960/24
НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Рішення

Іменем України

10 жовтня 2024 року місто Чернігів

Справа №751/5960/24

Провадження №2/751/1486/24

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Клименко К. Є.

учасники справи:

позивачі - Чернігівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівська міська рада

відповідач - ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради

представник позивачів - Абдужабарова Ірина Павлівна

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Чернігівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради, третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Чернігівська окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради, звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 32 495 грн 58 коп, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 ; про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської міської ради 1 697 грн 94 коп, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 ; а також про стягнення з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури судові витрати.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.02.2024 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим. Потерпілий ОСОБА_4 в період з 11.09.2023 до 29.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Чернігівська міська лікарня №2». За час лікування витрачено 34 193,52 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 04.07.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений строк відповідач подав відзив (а.с.73-74), у якому вказав, що позовні вимоги не визнає. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ СК «Перша», а тому саме з товариства повинні стягуватися кошти витрачені на лікування потерпілого.

Позивач надіслав відповідь на відзив (а.с.76-78) де зазначив, що доводи відповідача наведені у відзиві є необґрунтованими, оскільки сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Отже витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією.

Новозаводський районний суд м. Чернігова протокольною ухвалою від 16.09.2024 оголосив перерву для надання відповідачу можливості подати заперечення.

Новозаводський районний суд м. Чернігова протокольною ухвалою від 10.10.2024 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі як співвідповідача ПрАТ СК «Перша».

Представники позивача Національної служби здоров`я України та Чернігівської міської ради в судове засідання не прибули, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Ш. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою від 20.02.2024 ОСОБА_1 звільнив від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим; закрив кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України (а.с.16-17).

Згідно довідки КНП «Чернігівська міська лікарня №2» ОСОБА_4 в період з 11.09.2023 до 29.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні; витрати на 1 ліжко-день становить 1 899,64 грн; ОСОБА_4 провів у лікарні 18 днів, що становить 34 193,52 грн. При цьому за рахунок коштів місцевого бюджету - 1 697,94 грн, за рахунок коштів НСЗУ - 32 495 грн 58 коп (а.с.18).

Відповідно листа - відповіді Національної служби здоров`я України від 21.05.2024, між НСЗУ та КНП «Чернігівська міська лікарня №2» у 2023 році укладено договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №0000-Т1Х6-М000, №2494-Е223-Р000, №1245-Е223-Р000, №4337-Е523-Р000 (а.с.25-27).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Аналогічні положення викладені у пункті 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п. 4 Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Оскільки фінансування закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, то витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров`я.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст.5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до пп. а) п. 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки).

У зв`язку з цим, неповернення витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілих від злочинів порушує інтереси держави та суспільний інтерес відповідної територіальної громади у вигляді забезпечення належного та якісного медичного обслуговування громадян. У разі стягнення коштів з відповідача, вони будуть спрямовані на необхідні медичні послуги, забезпечення діяльності лікарні тощо.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» зокрема п. 3 передбачено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Пунктом 2 Порядку, передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно пункту 3 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі, коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення проводиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного у скоєнні злочину з потерпілим є нереабілітуючою підставою закриття кримінального провадження.

Аналогічні роз`яснення також містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року за №11 (і змінами і доповненнями) «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», в пункті 6 якої роз`яснено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Доводи представника відповідача про те, що витрати на лікування потерпілого від злочину повинні бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією.

Такого висновку дійшов Верховний суд України по справі №6-1343цс15 від 24 лютого 2016 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн (а.с.15), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13, 76-89, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 271-273, 274-279, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1206 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги Чернігівської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради, третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (UA748999980313020115000025739, одержувач ГУК у Чернігівській області /тг м. Чернігів/24060300, код ЄДРПОУ 37972475, банк отримувача - Казначейство України) 32 495 (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн 58 коп, витрачених на лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Чернігівської міської ради (UA048999980314030544000025739, одержувач ГУК у Чернігівській області/тг м. Чернігів/24060300, код ЄДРПОУ 37972475, банк отримувача - Казначейство України) 1 697 (одну тисячу шістсот дев`яносто сім) грн 94 коп, витрачених на лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури (UA24820172034314001000006008, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 60 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.10.2024.

Позивач - Чернігівська окружна прокуратура (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд.1 м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 0291011426), в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (місцезнаходження: просп. Степана Бандери, буд.19 м. Київ 04073, код ЄДРПОУ 42032422)

Позивач - Чернігівська міська рада (місцезнаходження: вул. Магістратська, буд.7 м. Чернігів 14000, код ЄДРПОУ 34339125)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради (місцезнаходження: просп. М.Грушевського, буд.168Б м. Чернігів 14034, код ЄДРПОУ 14233274)

Суддя Н. В. Маслюк

СудНовозаводський районний суд м.Чернігова
Дата ухвалення рішення10.10.2024
Оприлюднено18.10.2024
Номер документу122336314
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення

Судовий реєстр по справі —751/5960/24

Рішення від 10.10.2024

Цивільне

Новозаводський районний суд м.Чернігова

Маслюк Н. В.

Рішення від 10.10.2024

Цивільне

Новозаводський районний суд м.Чернігова

Маслюк Н. В.

Ухвала від 04.07.2024

Цивільне

Новозаводський районний суд м.Чернігова

Маслюк Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні