Рішення

від 17.10.2024 по справі 210/3776/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3776/24

Провадження № 2/210/1329/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, в порядку ч.2 ст.247ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24» про виключення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24» про виключення заборгованості та просила суд зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Восток-24» виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попереднього власника за період до 08 грудня 2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимогпозивача зазначила, що 08 грудня 2023 року вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 . Через деякий час вона дізналась, що за вказаною адресою наявна заборгованість попередніх власників перед Житлово-будівельним кооперативом «Восток-24». В договорі купівлі-продажу не було оговорено, що позивач як новий власник повинна виплати борги попереднього власника. З витягу з особового рахунку в системі «Нова-Ком» за вказаною адресою наявна заборгованість у розмірі 17393,60 грн. 27 квітня 2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виключення з обліку по особовому рахунку за вказаною адресою заборгованості попередніх власників, але відповіді на вказане звернення вона не отримала, у зв`язку з чим, звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року, вказана справа надійшла до провадження суддя Вікторович Н.Ю.

Ухвалою суду від 16 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В ухвалі про відкриття провадження від 16 липня 2024 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відповідач повідомлявся належним чином про перебування в провадженні суду даної цивільної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвалу суду з позовною заявою та додатками відповідач отримав 25 вересня 2024 року.

Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи відповідно до ч. 1ст. 128 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи, ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людиниу справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSandersS.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч. 8 ст.178ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлялася про перебування в провадженні суду даної справи. Однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін, - не подала, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Судом встановлено, що 08 грудня 2023 року, між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Мазепою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №891. Відповідно до п. 1.2 предметом вказаного договору є квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6 - 8).

З вказаного судіє, що з 08 грудня 2023 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №35787644 від 08.12.2023. (а.с. 9

Згідно роздруківки «НОВАКОМ», на особовому рахунку № НОМЕР_1 , станом на 05.03.2024 р., міститься заборгованість за житлово-комунальні послуги, які надає відповідач на загальну суму 17393,60 грн.

Відповідно до статей 66, 67, 162 Житлового кодексу України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Згідно із преамбулою цього Закону України він визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині 2 правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина 3 цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з приведеними вище нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року. Справа № 686/6276/19.

Як вбачається із Договору купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за № 891, ОСОБА_1 08 грудня 2023 року набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому вказаний Договір купівлі-продажу, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 згідно договору не брала на себе зобов`язань повертати борги попереднього власника, а тому не потрібен їх сплачувати.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення суми із загальної заборгованості узгоджується із абз.12 ч.2 ст.16 ЦК, яким передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, згідно ст.ст.8, 9 Конституції, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема, ст.16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Подібні висновки були викладені Верховним Судом у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 209/4456/16-ц та від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).

З урахуванням фактичних обставин даної справи, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про зобов`язання ЖБК «Восток-24» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість у розмірі 17393,60 гривень, яка виникла з вини попереднього власника, а саме за період до 08 грудня 2023 року.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 26 січня 2022 року у справі №201/11406/20, від 15 березня 2023 року у справі №176/552/22.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається апеляційним судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).

У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов`язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частин 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином з ЖБК «Восток-24» підлягає стягненню на користь держави судовий збір за звернення до суду з вказаним позовом 1211,20 грн.

Керуючись ст. 16, 520 ЦК України, ст. 4, 12, 76 81, 141, 223, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24» про виключення заборгованості задовольнити.

Зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Восток-24» виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попереднього власника за період до 08 грудня 2023 року.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Восток-24», код ЄДРПОУ: 21909683, на користь держави, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Житлово-будівельний кооператив «Восток 24», код ЄДРПОРУ 21909683, місцезнаходження за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Соборності, будинок 49 А.

Суддя: Н. Ю. Вікторович