Рішення

від 07.10.2024 по справі 181/921/22

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/921/22

Провадження № 2/181/4/24

"07" жовтня 2024 р. с-ще. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

з участю секретаря судового засідання Острянин В.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Щасливого О.Р. (ВКЗ)

представника відповідача адвоката Постельги І.В.(ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у режимі відеоконференції, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позиції учасників справи.

15 листопада 2022 року адвокат Щасливий О.Р., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії»(далі ліцей), в обґрунтування якого посилається на наступне. ОСОБА_1 з 27 травня 2016 року перебував у трудових відносинах з ліцеєм на посаді вихователя, потім старшого вихователя. Згідно наказу військового комісара Рубіжансько-Кремінського ОМВК від 21 квітня 2020 року позивачу запропоновано вибути до ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом. 22.04.2020 року ОСОБА_1 уклав відповідний контракт про проходження військової служби у ЗСУ. Цього ж дня ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням з посади старшого вихователя ліцею відповідно до ст. 38 КЗпП України, оскільки керівництво ліцею наполягало на його звільненні у зв`язку з вибуттям на службу по контракту в ЗСУ. З часу підписання контракту він постійно перебував на території військової частини, в тому числі на карантині. За ним відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок», ч.3 ст.119 КЗпП України зберігаються місце роботи, середній заробіток.

09 листопада 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про поновлення на роботі, оскільки його було звільнено незаконно, але в цьому йому було відмовлено.

В обґрунтування своєї позиції також посилається на постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 131/1449/16-ц; від 14 лютого 2018 року у справі № 727/2187/16-ц; від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц; від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц; від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17; від 10 жовтня 2018 року у справі № 369/14205/17-ц; постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17.

Тому ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду з заявою про поновлення на роботі, визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час перебування на військової служби по дату розгляду справи судом.

Представник відповідача адвокат Постельга І.В., надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, оскільки позивач звільнився з посади в ліцеї за власним бажанням та пропустив строк звернення до суду із відповідним позовом і не надав суду доказів поважності пропуску строку звернення до суду. Вважає посилання позивача на практику Верховного суду помилковою, та такою, яка не стосується спірних правовідносин. Також представником відповідач подана заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Просить у позові відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Щасливий О.Р., вказує, що посилання представника відповідача на те що, ОСОБА_1 за власним бажанням написав заяву про звільнення та після цього підписав контракт на службу в ЗСУ не відповідають дійсності, адже ще 21.04.2020 року вже діяв відповідний припис військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 про явку ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 . Також представник позивача вказує на наявність по даній справі Постанови ВС від 15.09.2021 року, де Верховним судом надана оцінка встановленим обставинам справи. Крім того подане уточнене клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, де представник позивача вказує на наявність поважних причин пропуску вказаного строку, зокрема. що ОСОБА_1 прибув до ВЧ НОМЕР_1 23.04.2020 року. Наказом командира даної ВЧ були введені заходи щодо протидії хворобі COVID-19, введено карантинні заходи, посилено пропускні заходи, заборонені відрядження і т.д. Крім того підрозділи ВЧ де перебував ОСОБА_1 здійснювали переміщенні до різних місць дислокації смт. Орловщина Новомосковського району Дніпропетровської області, зона проведення ООС, при цьому ОСОБА_1 постійно проходив військову службу та приймав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в Донецькій і Луганській областях. Також вказує, що вперше позивач звернувся до суду 15.12.2020 року і з того часу справа перебуває у судах. всі ці підстави свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду та необхідності його поновлення судом.

Також представником позивача неодноразово подані суду заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку у зв`язку з тим, що позивачем змінюються розрахунки середнього заробітку в частині збільшення терміну вимушеного прогулу, оскільки справа довгий час розглядається судами.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Щасливий О.Р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, заявах про збільшення позовних вимог, заяві про поновлення строків звернення до суду, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Постельга І.В. у судовому засіданні просила у задоволенні позовної заяви відмовити з причин, які вказані нею у відзиві на позовну заяву, заявах поданих в якості заперечень на заяви про збільшення позовних вимог, заяві щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Рух справи.

Позовна заява надійшла до Межівського районного суду Дніпропетровської області 15.11.2022 року

Провадження у справі відкрито 17.11.2022 року. Головуюча суддя Філь О.Є. Призначено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 17.11.2022 року задоволено заяву про забезпечення позову та зобов`язано відповідача надати суду засвідчену копію наказу про звільнення позивача.

Згідно наданої відповіді відповідача на вказану ухвалу, весь архів відповідача залишився на тимчасово окупованій території, де ведуться активні бойові дії, тому відсутня можливість надати витребувані судом докази.

Згідно рішення Вищої Ради Правосуддя від 24.10.2023 № 1003/0/15-23 «Про дострокове закінчення відрядження судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Філь О.Є. до Межівського районного суду Дніпропетровської області» - достроково закінчено відрядження судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Філь О.Є. до Межівського районного суд Дніпропетровської області з 07 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року справа прийнята до провадження суддею Літвіновою Л.Ф. Почато підготовче провадження.

Підготовче провадження закрито 15 лютого 2024 року та справа була призначена до розгляду.

Крім того, слід звернути увагу на наступне, а саме на рух цієї справи у попередніх провадженнях. Так з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Кремінського районного суду Луганської області 15.12.2020 року із відповідним позовом. 17.12.2020 року провадження по справі було відкрите (справа № 414/2586/20). Рішенням вищевказаного суду від 11 січня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено. Постановою Луганського апеляційного суду від 30.03.2021 року апеляційну скаргу представника позивача було залишено без задоволення, рішення від 11.01.2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 15.09.2021 року вказані судові рішення були скасовані, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд. Ухвало. Кремінського районного суду Луганської області від 09.11.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022 змінив територіальну підсудність судових справ, підсудних Кремінському районному суду Луганської області на Межівський районний суд Дніпропетровської області. Оскільки по справі, яка на момент початку активних бойових дій на території Кремінського району Луганської області, перебувала у відповідному суді, не було прийняте остаточне рішення, а сам суд припинив роботу і відсутня можливість фізично передати справу до Межівського районного суду Дніпропетровської області, тому позивачем було подано новий позов.

Висновки суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заяви по суті справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах. ОСОБА_1 працював у ліцеї на посаді старшого вихователя, що підтверджується копією трудової книжки.

Приписом військового комісара Рубіжансько-Кремінського ОМВК від 21 квітня 2020 року було запропоновано ОСОБА_1 22 квітня 2020 року вибути до ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом зі строком прибуття 23 квітня 2020 року, а 22 квітня 2020 року на ім`я начальника ліцею було направлено повідомлення про те, що за ОСОБА_1 за весь період служби зберігається місце роботи /посада/ та середній заробіток.

ОСОБА_1 22 квітня 2020 року на ім`я начальника ліцею надав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 22 квітня 2020 року. Відповідно до резолюції на заяві звільнення працівника було погоджено з керівником ліцею.

На підставі вказаної заяви було видано наказ № 30к/тр від 22 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 того ж дня було звільнено за власним бажанням відповідно дост.38КЗпП України з отриманням трудової книжки та виплатою заробітної плати.

Відповідно до витягів із наказів ОСОБА_1 починаючи з 22 квітня 2020 року перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 за контрактом у різних містах та місцях країни, у тому числі в зоні ООС в Донецькій та Луганській областях, має посвідчення учасника бойових дій.

Представник ОСОБА_1 адвокат Дмітрієв М.М. 09 листопада 2020 року звернувся до відповідача з заявою на ім`я начальника ліцею про відкликання заяви про його звільнення за власним бажанням, оскільки фактичною підставою звільнення було припис та наказ військового комісара для проходження служби в ЗСУ за контрактом. Крім цього, в заяві він просив поновити строк звернення з такою заявою, скасувати наказ, нарахувати та виплатити середню заробітну плату.

У відповідь на вказану заяву, відповідачем на адресу заявника направлено лист від 08 грудня 2020 року , в якому було роз`яснено, що відкликати заяву про звільнення після спливу більш ніж півроку від видачі наказу про звільнення неможливо, так як це буде суперечити чинному законодавству України.

Вказані обставини справи підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються сторонами.

Крім того, допитані судом свідки по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підтвердили фактичні встановлені обставини судом щодо роботи ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя, а також те, що ОСОБА_1 особисто писав заяву про звільнення 22.04.2020 року за власним бажанням та в цей день був виданий наказ про звільнення та проведений остаточний розрахунок.

Відповідно до статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом України від 17 березня 2014 року «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» (№ 1126-VII) був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49.

Таким чином, із 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятимина військовуслужбу законтрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з вищенаведеним доводи представника відповідача, що позивач звернувся до суду 15.12.2020 року, коли вже діяла інша редакція норми статті 119 КЗпП України (в частині збереження за працівником місця роботи та посади, без нарахування середнього заробітку), не заслуговують на увагу, та є безпідставними, оскільки як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли під час дії попередньої редакції вказаної норми, і ці правовідносини продовжили існувати з 22.04.2020 року по теперішній час.

Зі змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої-другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами Україниу добровільному порядку(за контрактом)або за призовом.

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті119 КЗпП України.

Таким чином, законодавцем запроваджено норми щодо соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду, не лише за призовом під час мобілізації, на особливий період,

а й прийнятих на військову службу за контрактом, а також призваних на строкову військову службу у зазначений період.

Враховуючи викладене, гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, є безумовними.

Вказані висновки встановлені у постанові Верховного суду від 15.09.2021 року по вказаним правовідносинам, при перегляді Верховним судом рішень судів попередніх інстанцій у спорі між ОСОБА_1 та ліцеєм, та повинні бути враховані судом при розгляді даної справи.

Вказані висновки Верховного суду по даному спору, але в іншій справі, через обставини втрати первісної справи на окупованій території та неможливістю її відновлення через відсутність остаточного рішення, підтверджені при розгляді справи, поданої до Межівського районного суду Дніпропетровської області та не спростовані показаннями допитаних свідків чи наявністю інших письмових доказів.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах ВС від 10.02.2021 року у справі № 522/4116/19, від 31.06.2021 року у справі № 583/1191/20, у постанові ВП ВС від 26.08.2020 у справі № 813/402/17.

Судом встановлено, що відповідач не звернув належної уваги на те, що приписом військового комісара Рубіжансько-Кремінського ОМВК від 21 квітня 2020 року було запропоновано ОСОБА_1 22 квітня 2020 року вибути до ВЧ НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом зі строком прибуття 23 квітня 2020 року. 22 квітня 2020 року видано наказ № 120 про зарахування до списків особового складу військової частини лейтенанта ОСОБА_1 , після чого позивач того ж дня на ім`я начальника ліцею надав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням із 22 квітня 2020 року, на підставі якої було видано наказ № 30к/тр від 22 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , а вже з 23 квітня 2020 року позивач прибув до військової частини для проходження служби.

Тобто звільнення позивача відбулося під час припису для проходження військової служби, при цьому роботодавець листом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 квітня 2020 року був повідомлений про неможливість звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він призваний на військову службу за контрактом, що передбачено частиною другою статті 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому твердження відповідача про дотримання ним як роботодавцем вимог законодавства при звільненні не може вважатися законним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що роботодавцем незаконно виданий оспорюваний наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого вихователя ліцею з 22.04.2020 року, тому вказаний наказ підлягає скасуванню, а позивач ОСОБА_1 поновленню на займаній посаді.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України). Як встановлено судом позивач звернувся до суду із первісним позовом 15.12.2020 року і з цього часу справа перебуває у різних судових інстанція на розгляді по суті. Тобто розглядається більше року не з вини працівника.

Як вже судом описано вище, спірні правовідносини сторін виникли від час звільнення працівника 22.04.2020 року, службу у ЗСУ за контрактом ОСОБА_1 почав саме з 22.04.2020 року, припис військового комісара про вибуття до ВЧ діяв з 21.04.2020 року, про що було повідомлено роботодавця. У зв`язку з чим з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 235 КЗпП України, яка діяла на момент 22.04.2020 року.

За час вимушеного прогулу працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 2 Порядку 100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяця роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному випадку звільнення з роботи.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У зв`язку з тим, що позивач з кінця січня 2020 року по 21.04.2020 року перебував на лікарняному, суд для обчислення розміру середньої заробітної плати використовує останні два календарні місяці, в яких позивач фактично працював це грудень 2019 року та січень 2020 року.

Згідно наявних в матеріалах справи копій табелів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, вбачається, що за грудень 2019 року ним відпрацьовано 21 день, нарахована заробітна плата склала 26736,65 грн., за січень місяць 2020 року відпрацьовано 11 днів, нарахована заробітна плата ,без врахування лікарняних 6239,13 грн.

Таким чином, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 суд розраховує наступним чином 26736,65 грн. + 6239,13 грн. / 32 відпрацьовані робочі дні = 1030,49 грн. за один робочий день.

Нижче суд приводить таблицю обрахування середньої заробітної плати помісячно з урахуванням робочих днів у місяці.

№ПеріодКількість робочих днівСередня заробітна плата, грн.1Квітень 202055152,45 2Травень 20201919579,313Червень 20202020609,804Липень 20202323701,275Серпень 20202020609,806Вересень 20202222670,787Жовтень 20202121640,298Листопад 20202121640,299Грудень 20202222670,7810Січень 20211919579,3111Лютий 20212020609,8012Березень 20212222670,7813Квітень 20212222670,7814Травень 20211818548,8215Червень 20212020609,8016Липень 20212222670,7817Серпень 20212121640,2918Вересень 20212222670,7819Жовтень 20212020609,8020Листопад 20212222670,7821Грудень 20212222670,7822Січень 20221919579,3123Лютий 20222020609,8024Березень 20222222670,7825Квітень 20222121640,2926Травень 20222222670,7827Червень 20222222670,7828Липень 20222121640,2929Серпень 20222323701,2730Вересень 20222222670,7831Жовтень 20222121640,2932Листопад 20222222670,7833Грудень 20222222670,7834Січень 20232222670,78 35Лютий 20232020609,8036Березень 20232323701,2737Квітень 20232020609,8038Травень 20232323701,2739Червень 20232222670,7840Липень 20232121640,2941Серпень 20232323701,2742Вересень 20232121640,2943Жовтень 20232222670,7844Листопад 20232222670,7845Грудень 20232020609,80 46Січень 20242323701,27 47Лютий 20242121640,29 48Березень 20242121640,29 49Квітень 20242222670,78 50Травень 20242323701,27 51Червень 2024 2020609,80 52Липень 20242323701,2753Серпень 20242222670,7854Вересень 20242121640,2955Жовтень 2024 (включно до 07.10.2024)55152,45 Всього: 1174758, 60 грн.

Суд зауважує по розрахунку робочих днів, що з 24.03.2022 року відповідно до Закону № 2136-ІХ від 15.03.2022 року норма статті 73 КЗпП України щодо святкових і неробочих днів в умовах воєнного стану не застосовується.

Вказана сума обрахована судом без вирахування податків та обов`язкових платежів. Вказана сума визначена без урахування податків та інших обов`язкових платежів, зважаючи, що справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає вказану сум без урахування цих платежів. Також суд зауважує, що в період дії воєнного стану в країні доходи у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу не оподатковуються військовим збором для військовослужбовців ЗСУ, яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2020 року по дату винесення рішення судом 07 жовтня 2024 року у сумі 1174758, 60 грн.

Щодо поновлення процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільненняв місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін та поширюються на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до положень статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Разом з тим, зазначеною нормою не передбачено визначеного переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.

Як поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Як зазначила колегія суддів ВС у постанові по даному спору від 15.09.2021 року причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

У будь-якому разі суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що позивач, будучи військовослужбовцем ЗСУ у період з 22.04.2020 року і продовжуючи ним бути весь період строку позовної давності, визначений статтею 233 КЗпП України, пропустив цей процесуальний строк з поважних причин.

Так, судом встановлено, що в день звільнення з посади старшого вихователя ОСОБА_1 був підписаний контракт на службу в ЗСУ, а згідно припису військового комісара від 21.04.2020 року йому запропоновано убути до ВЧ НОМЕР_1 строком до 23 квітня 2020 року.

Як вбачається з наявних копій документів по ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 зарахований до розпорядження військової частини в АДРЕСА_1 , та йому надано 3 доби з 22.04 по 24.04.2020 року для прийняття справ за посадою.

Згідно з витягу з наказу від 25.06.2020 року № 83/ДСК ОСОБА_1 був залучений з 29 травня 2020 року до складу ООС в Донецькій та Луганській областях.

Крім того, наказом командира від 20.03.2020 року № 268 по ВЧ НОМЕР_1 були введені карантинні заходи для протидії хворобі Covid-19, зокрема було заборонено службові відрядження, посилено пропускний режим, заборонено переміщення особового складу в інші населенні пункти, заборонено покидати військову частину без поважних причин та інші обмеження, згідно наказу.

Таким чином, суд вважає, що з 22.04.2020 року позивач вступивши на військову службу в ЗСУ в умовах особливого періоду, виконував покладені на нього завдання, в тому числі і бойові, що підтверджується статусом учасника бойових дій, який наявний у позивача, та є свідченням того, що ОСОБА_1 на цей період був обмежений у свободі пересування та у вільному часі, оскільки перебував за місцем несення служби у військовій частині та у зоні проведення ООС.

Первісна позовна заява була подана позивачем 15 грудня 2020 року, тому після надходження справи до суду цей строк позовної давності перервався.

Таким чином, враховуючи те, що позивач з 22.04.2020 року перебуває на службі в ЗСУ, в період строку на оскарження незаконного звільнення з посади в ліцеї перебував у військовій частині за місцем служби в різних містах та місцях проведення операції об`єднаних сил, в зоні бойових дій, є учасником бойових дій, крім того, були введені карантинні обмеження по військовій частині, які обмежували пересування військовослужбовців в період дії цих обмежень по боротьбі із наслідками хвороби Covid-19, тому суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суді із позовною заявою та у зв`язку з цим поновити такий строк.

Доводи представника відповідача в заяві про застосування строків позовної давності не знайшли свого підтвердження ні під час виступів сторін в процесі, ні під час дослідження письмових доказів по справі чи допиту свідків, тому суд відхиляє їх як такі, які не підтверджені та спростовані наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що представник відповідача звертався до суду 28.11.2023 року з окремою заявою про застосування строку позовної давності та прохав відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.02.2024 року представнику відповідача було відмовлено у задоволенні заяви.

Щодо наявних судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, враховуючи принцип диспозитивності процесу, суд приходить до висновку, що такі витрати слід стягнути з відповідача у зв`язку із задоволенням судом позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі вимоги немайнового характеру (поновлення на роботі) за ставками на момент подачі позову позивачем до Межівського районного суду Дніпропетровської області у 2022 року, що становить 992,40 грн. (0.4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), а також вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яка на момент подачі позову заявлялась позивачем у розмірі 662605,07 грн., тому судовий збір у розмірі 1% від цієї суми становить 6626,05 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою у даній справі та у зв`язку з цим поновити такий строк.

Визнати незаконним та скасувати наказ Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» від 22.04.2020 року № 30-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Поновити ОСОБА_1 на займаній посаді старшого вихователя Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» з 22.04.2020 року.

Стягнути з Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу з 23.04.2020 року до 07 жовтня 2024 року у розмірі 1174758, 60 грн. (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят вісім гривень 60 копійок).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Луганського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» на користь держави судовий збір у розмірі 7618,42 грн (сім тисяч шістсот вісімнадцять гривень 42 копійки).

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 07 жовтня 2024 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлений 17 жовтня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ,

Відповідач - Луганський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії», код 08166817,місцезнаходження згідно ЄДР 92905, м. Кремінна, Луганська область, вул. Мічуріна, 18, фактична адреса 07541, м. Березань, Київська область, вул. Шевченків шлях, 34.

Суддя: Л. Ф. Літвінова