Ухвала

від 17.10.2024 по справі 282/980/24

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/980/24

Провадження № 2-др/282/4/24

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2024 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Носача В.М.,

за участю секретаря судового засідання Наумчук-Їлмаз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання договору оренди землі недійсним,-

УСТАНОВИВ:

У провадженні Любарського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Пархоменка про визнання договору оренди землі недійсним.

Ухвалою суду від 9 вересня 2024 року задоволено заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

20 вересня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Заява мотивована тим, що позивач свідомо та умисно, зловживаючи наданими йому ЦК України та ЦПК України правами щодо оспорення правочину, зазначив недостовірні дані в позові з метою введення суду в оману та визнання недійсним договору оренди, умови якого повністю відповідають нормам чинного законодавства. Зазначені обставини є зловживанням позивачем наданими йому правами, зокрема і процесуальними правами.

25 вересня 2024 року ухвалою суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу призначено до розгляду на 09 год. 30 хв. 30 вересня 2024 року.

30 вересня 2024 року судовий розгляд справи відкладено та надано представнику позивача строк для ознайомлення з матеріалами заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

16 жовтня 2024 року від позивачки ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В запереченні сторона позивача не погоджується з часом витраченим на роботу адвоката. Вказує, що адвокат Герасимов П.О. не одноразово надавав правничу допомогу ПСП ім.Пархоменка в аналогічних справах, а тому не потребував вивчення додаткового законодавства, що регулює відповідні правовідносини, не здійснював пошуку та вивчення судової практики з даного питання. Крім того, адвокат Герасимов П.О. готував аналогічні відзиви у інших справах де змінювалися лише прізвища позивачів. Разом з тим, адвокат Герасимов П.О. участі в судових засіданнях з розгляду позову ОСОБА_2 не приймав.

ОСОБА_2 вказує що між нею та керівником ПСП ім.Пархоменка не було жодної домовленості про укладення додаткової угоди до базового договору оренди землі, оскільки вона не мала бажання продовжувати перебувати з даним підприємством в орендних відносинах. Однак, ПСП ім.Пархоменка при підписанні додаткової угоди до базового договору оренди землі діяло у шахрайський спосіб, а саме: при підписанні документів щодо розпаювання земель спільної часткової власності «підсунули» і додаткову угоду до договору оренди землі.

Після отримання відзиву з доданою до нього з її підписом угодою до договору оренди землі, вона усвідомила, що її позов не може бути задоволений судом з викладених у ньому підстав, тому її представником була подана до суду заява про залишення позову без розгляду.

Зазначає, що адвокат Герасимов П.О. при поданні заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зловживаючи своїми процесуальними правами, намагається суд ввести в оману щодо фактичних обставин справи, а тому просить суд відмовити відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

В судове призначене на 11 год 30 хв. 17 жовтня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності на підставі наявних доказів. Також представник відповідача ОСОБА_1 просив заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

В судове засідання позивачка та її представник не зявилися. Представник позивачки подав до суду заву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу без його участі. В задоволенні заяви просить відмовити з підстав викладених у запереченні.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяву та заперечення до неї, надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою суду від 8 серпня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання договору оренди недійсним.

28 серпня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПСП ім.Пархоменка 20000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано: договір про надання правової допомоги від 13.08.2024, який містить розрахунок погодинної вартості оплати послуг адвоката в розмірі 20000,00 грн.; платіжну інструкцію від 14 серпня 2024 року №442.

Ухвалою суду від 9 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , до Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Пархоменка про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною залишено без розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, 3, 4, 5 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми процесуального закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви щодо винесення додаткового рішення з огляду на наступне.

Положеннями зазначеного процесуального закону наведено вичерпний перелік випадків для ухвалення додаткового рішення.

Аналіз норм ст. 270 ЦПК України дає достатні підстави стверджувати про те, що додаткове рішення може бути ухвалене лише за наявності прийнятого у справі рішення.

Судовий акт у формі рішення в розумінні п.2 ч.1 ст.258 ЦПК України не приймався.

Відтак, у зв`язку з тим, що рішення у даній справі не приймалося, а розгляд справи закінчився залишенням позовної заяви без розгляду про що постановлена відповідна ухвала 9 вересня 2024 року, у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених ст. 270 ЦПК України, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Щодо покликання представника відповідача щодо наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу згідно положень ст.142 ЦПК України, суд виходить з наступного.

Згідно ч.5ст.142 ЦПК Україниу разізакриття провадженняу справіабо залишенняпозову безрозгляду відповідачмає правозаявити вимогипро компенсаціюздійснених нимвитрат,пов`язанихз розглядомсправи,внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.9ст.141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З системного тлумачення положень ч.ч. 5,6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18.

Згідно роз`яснень п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до вищевказаних норм сам по собі факт залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача, за відсутністю факту його необґрунтованих дій не є достатньою правовою підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію понесених ним витрат.

Відповідно достатті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями55,124 Конституції України, який він вправі реалізовувати з метою свого захисту в порядкуст. 4 ЦПК України.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Право позивача відмовитися від позову, чи від частини позовних вимог або ставити питання про залишення позовної заяви без розгляду також є безумовним правом позивача. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

В даному випадку, суд не встановлював, а відповідач не доводив фактів зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою представника позивача, а не через зловживання процесуальними правами.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого жвисновку щодозастосування нормправа уподібних правовідносинахдійшов Касаційнийцивільний суду складіВерховного Судуу постановах:від 26вересня 2018року усправі №148/312/16-ц,від 14січня 2021року усправі №521/3011/18,від 18вересня 2023року у справі № 711/64/23.

Заява представника відповідача з вимогою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.5ст.142ЦПК України не містить доводів необґрунтованості дій позивача, що виключає стягнення такої компенсації. Самого посилання відповідача на положення ч.5 ст.142 ЦПК України не достатньо, оскільки саме на сторону, яка звертається із заявою (клопотанням) покладається обов`язок обґрунтування, доведення та доказування своїх вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву, представництва інтересів в суді.

А тому, суд дійшов висновку, що представником відповідача не доведено, які дії позивача в ході розгляду справи слід вважати необґрунтованими та в чому їх прояв, тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись, ст.ст. 133, 141,142, 257, 258-261, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.М.Носач