Рішення

від 07.10.2024 по справі 363/99/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.10.2024 Справа № 363/99/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Василенко Г.В., за участю прокурора - Кривошея С.В., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до Димерської селищної ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду-,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2024 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом у якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним рішення Ясногородської сільської ради від 28.01.2015 року №297-72-VІ в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221889001:31:043:0154 у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Ясногородка, на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 0,2083 га.;

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19783045 від 04.03.2015 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2083 га. з кадастром номером 3221889001:21:043:0154;

- усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154, площе. 0,2083 га., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) шляхом її повернення від ОСОБА_1 на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації;

- стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням сорок другої сесії VІІ сесії скликання Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області від 28.01.2015 року №297 42 VІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастром номером 3221889001:21:043:0154 та передано у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Ясногородка, на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області площею 0,2083 га. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності серія та номер 34489502. На підставі вказаного свідоцтва про право власності відповідачем 25.02.2015 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19783045 від 04.03.2015 року зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на зазначену земельну ділянку. Номер запису про право власності 8939585, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 589105932218. Однак, окружною прокуратурою встановлено, що вищезазначене рішення Ясногородської сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна ділянка відноситься до категорій земель лісогосподарського призначення державної власності, які використовуються для ведення лісового господарства. З листа ДП «Димерське лісове господарство» від 01.11.2021 року №01-952 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221889001:21:043:1054 частково накладається на територію кварталу 60 виділу 7,8 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп». Також, відповідно до інформації філії «Димерське лісове господарство» ДП ГП «Ліси України» від 01.05.2023 року №01-519, за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 років, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення та накладається на межі частини кварталу №60 Ясногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство» правонаступником якого є ДП «Ліси України» в особі філії «Димерське лісове господарство». Філії ДП «Ліси України», в тому числі і філію «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України» створено Наказом ДП «Ліси України» від 14.12.2020 року №18. Наказом ДП «Ліси України» від 05.01.2023 року №217 за філією «Димерське лісове господарство» закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023 року №48 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Димерське лісове господарство». Право постійного користування ДП «Ліси України» (як правонаступника ДП «Димерське лісове господарство») землями лісогосподарського призначення кварталу № 60 Ясногородського лісництва, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме проєктом організації та розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об?єднання «Київліс`Ясногородського лісництва по 60 кварталу за 1993 рік, проектом організації та розвитку лісового господарства Димерського ДЛГ Державного лісового об?єднання «Київліс» Ясногородського лісництва по 60 кварталу за 2003 рік, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Димерський лісгосп» Ясногородського лісництва по 60 кварталу за 2014 рік, які затвердженіКиївським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, планшетом № 6 до лісовпорядкування Ясногородського лісництваДП «Димерське лісове господарство» за 1993 рік, планшетом N? 6 до лісовпорядкування Ясногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство» за 2003 рік, планшетом N? 6 до лісовпорядкуванняЯсногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство» за 2014 рік, протоколом першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсівУкраїни, протоколом другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, виконаних в ДП «Димерський лісгосп», ЖОКАП«Житомироблагроліс» основні положення проекту організації і розвитку лісового господарства на ревізійний період 2015 і наступні роки.За проектом організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Димерське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, земельна ділянка мала такі таксаційні характеристики: розсадник лісовий, склад - сосна звичайна.Отже, в силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Крім того, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 14.02.2019 року №94 з долученими картографічними матеріалами, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154 накладається на межі частини кварталу №60 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.05.2024 р. підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі. 26.03.2024 року та 15.04.2024 року до канцелярії суду надав відповіді на відзиви на позовну заяву, в яких вказав, що враховуючи, що відповідачем незаконно зайнята земельна ділянка лісогосподарського призначення з порушенням ЗК України та ЛК України, то вказані правовідносини необхідно розглядати як не пов`язані з позбавленням володіння порушення права власності держави та титульного володільця. Враховуючи, що уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про вилучення спірних земель з державного лісового фонду, зміну їх цільового призначення та їх передачу у власність, не приймалось, відтак право постійного користувача та дійсного володільця спірної земельної ділянки, до цього часу у законний спосіб не припинено, що вказує на те, що право власності спірною земельною ділянкою у відповідача, в силу законодавчо встановлених обмежень обороту земель лісогосподарського призначення не виникло, то ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельних ділянок є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок та строки позовної давності на який не поширюються.

Представник Вишгородської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ліхітченко Г.В. в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 09.04.2024 року подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту. Первісне безоплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. Крім того, саме в позові зазначено, що рішенням сорок другої сесії VІ скликання Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області від 28.01.2015 року за №297 42 VІ «Про затвердження проектів землеустрою» щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для будівництва та обслуговування житлових будинків та споруд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221889001:043:0154 та передано у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Ясногородка, на території Ясногородської сільської ради Київської області Вишгородського району площею 0,2083 га. На підставі вказаного рішення відповідачу було видано свідоцтво про право власності, серія та номер 34489502. На підставі вказаного свідоцтва відповідачем 25.02.2015 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 19783045 від 04.03.2015 року зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на зазначену земельну ділянку. Отже, із самої позовної заяви, чітко видно, що ОСОБА_1 з 04.03.2015 року стала відкритим, повноцінним власником вищезазначеної земельної ділянки та почала володіти, користуватись та розпоряджатись своєю земельною ділянкою. У той же час, у позові не обґрунтовано існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які призвели до пропущення позивачем строку позовної давності. Також, 17.05.2024 року подав до суду заперечення на відповідь на відзив в яких не погодився з твердженням відповідача, щодо того, що ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельних ділянок є негаторний позов та просив суд застосувати позовну давність, яка є самостійною підставою для відмови у позові.

Представник відповідача Димерської селищної ради в судове засідання не з`явився, при цьому 10.04.2024 року, через систему «Електронний суд», надіслав до суду заяву в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності на підставі наявних матеріалів. Крім цього, 02.02.2024 року, через систему «Електронний суд», надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності та у позові не обґрунтовано існування об`єктивних непереборних, істотних труднощів, які призвели до пропущення строку позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви органи прокуратури або посадові особи Яготинської сільської ради не були позбавлені можливості та права звертатися із позовом про скасування рішення Ясногородської сільської ради №298-42-VІ від 28.01.2015 року. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що первісне безоплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. З огляду на викладене, строк позовної давності позивачем пропущений та ним не надано належних та обґрунтованих доводів про те, що такий строк необхідно поновити. На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Представник третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомив, правом надати пояснення щодо позовної заяви не скористався.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням сорок другої сесії VІ скликання Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області від 28.01.2015 року №297-72-VІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для будівництва та обслуговування житлових будинків, громадських будівель та споруд»: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером (3221889001:21:043:0154) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Ясногородка, на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 0,2083 га; вилучено земельну ділянку площею 0,2083 га із земель запасу Ясногородської сільської ради; змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,2083 га з земель сільськогосподарського призначення на землі житлового фонду та громадської забудови; передано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2083 га безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Ясногородка, Вишгородського району, київської області (а.с. 30).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №280819752 від 23.10.2021 року вбачається, що власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154, площею 0,2083, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Яногородка, на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 34489502, виданий 04.03.2015, видавник: Реєстраійна служба Вишгородського районного управління юстиції Київської області є ОСОБА_1 (а.с.87-88).

З листа начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області Черненко Н №10-10-0.331-12961/2-21 від 15.11.2021 року вбачається, що за інформацією відділу №1 Управління у Вишгородському району ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до даних, які містяться у НКС ДЗК, земельна ділянка з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154 відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. У місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу відсутня документація із землеустрою щодо земельних ділянок із кадастровими номерами, зокрема 3221889001:21:043:0154. Відповідно до розробленого у 2009 році ТОВ «Київський регіональний інститут земельної реформи» проекту землеустрою щодо встановлення та зміни межі с. Ясногородка в межах Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, земельні ділянки з кадастровими номерами, зокрема 3221889001:21:043:0154 розташовані в межах населеного пункту с. Ясногородка (а.с. 31).

Згідно листа першого заступника начальника управління Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Р. Гузенко №04-48/2016 від 01.11.2021 року управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154 (а.с. 33).

Згідно листа директора Державного підприємства Димерське лісове господарство (ДП «Димерський лісгосп») Глущенка В. №01-952 від 01.11.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154 частково накладається на територію кварталу №60 виділ 7,8 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп». ДП «Димерське лісове господарство» не здійснювало та не надавало будь-яких погоджень/висновків на зміну цільового призначення та/або вилучення з постійного користування земельних ділянок лісогосподарського призначення із кадастровим номером 3221889001:21:043:0154 (а.с. 34-35).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №944 від 28.10.2022 року «Про припинення Державного підприємства «Димерське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення припинено Державнепідприємстве «Димерське лісове господарство», код ЄДРПОУ 00992036, шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034 (а.с. 98-100).

Наказом генерального директора ДС ГП «Ліси України» Лицура І. №217 від 05.01.2023 року «Про закріплення майна за філією «Димерське лісове господарство»: закріплено за філією «Димерське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45113535) майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023 №48 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Димерське лісове господарство» (а.с. 101).

Як вбачається з листа начальника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Черненко Н. №10-10-0.332-2299/2-23 від 20.03.2023 року згідно Методики, нормативна грошова оцінка 1 гр ріллі по Київській області, з урахуванням коефіцієнту індексації, станом на 01.01.2023 року становить 26531,00 грн. (а.с. 89).

З листа директора філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України» Кушніренка С. №01-519 від 01.05.2023 року вбачається, що за матеріалами лісовпорядкування (1993, 2003, 2014 р.р.) земельна ділянка з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154 відноситься до земель лісогосподарського призначення та накладається на межі частини кварталу №60 Ясногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» в особі філії «Димерське лісове господарство». ДП «Димерське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» в особі філії «Димерське лісове господарство» не надавало погодження на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 3221889001:21:043:0154 із постійного користування земель лісового фонду для відведення їх у приватну власність чи оренду (а.с. 38-40).

На підтвердження даної інформації до листа долучено копію проекту організації та розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об?єднання«Київліс» Ясногродського лісництва по 60 кварталу за 1993 р; копію проекту організації та розвитку лісового господарства Димерського ДЛГ Державного лісового об?єднання «Київліс» Ясногородського лісництва по 60 кварталу за 2003 р.; копію проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Димерський лісгосп» Ясногородського лісництва по 60 кварталу за 2014 р.; планшет № 6 до лісовпорядкування Ясногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство» за 1993 р.; планшет № 6 до лісовпорядкуванняЯсногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство» за 2003 р.; планшет № 6 до лісовпорядкування Ясногородського лісництва ДП «Димерське лісове господарство» за 2014 р.; копія плану лісонасаджень ДП «Димерськийлісгост» Ясногородського лісництва; копію протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємствКиївського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 03.06.2014 р.; колію протоколу другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт виконаних ДП «Димерський лісгосп» ЖОКАМ«Житомироблагроліс» основні положення проекту організації та розвитку лісового господарства на ревізійний період 2015 і наступні роки. Вказані документи долучено і до матеріалів справи (а.с. 41-73).

З листа заступника Державного секретаря Кабінету Міністрів України Федорчука В. №25259/0/02-23 віл 29.09.2023 року вбачається, що Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП «Димерське лісове господарство» земельної ділянки із кадастровим номером 3221889001:21:043:0154не приймалося (а.с. 76-79).

До матеріалів справи, також долучено копію статуту Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (а.с. 80-86).

Надаючи оцінку тому, чи правильно прокурором обрано спосіб захисту порушеного права, на чому наголошували представники відповідачів у своїх відзивах, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови ВП ВС від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Великою Палатою Верховного суду у постанові від 18.12.2019р., № 522/1029/18 вказано, що віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021р., у справі №359/3373/16 встановлено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Враховуючи вищевикладене, у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України до нинішніх власників земельних ділянок з метою усунення перешкод, які вони створюють власнику.

Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись.

Прокурор звернувся в суд з негаторним позовом, тому, обраний ним спосіб захисту порушеного права обраний вірно.

Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Як вбачається зі ст.55 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Земельного кодексу України (далі ЗК України), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ч.2 ст.8 ЛК України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

При цьому, як зазначено у ст.16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Зі змісту ч. 1 ст. 17 ЛК України вбачається, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Як встановлено судом рішенням сорок другої сесії VІ скликання Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області від 28.01.2015 року №297-72-VІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для будівництва та обслуговування житлових будинків, громадських будівель та споруд»: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером (3221889001:21:043:0154) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Ясногородка, на території Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 0,2083 га; вилучено земельну ділянку площею 0,2083 га із земель запасу Ясногородської сільської ради; змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,2083 га з земель сільськогосподарського призначення на землі житлового фонду та громадської забудови; передано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2083 га безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с. Ясногородка, Вишгородського району, київської області (а.с. 30).

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності серії та номер 34489502.

Право власності, у тому числі, на землю, набувається і реалізується громадянами відповідно до закону, це право гарантується, є непорушним, підлягає захисту, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України; правомірність набуття права власності на землю презюмується; земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, ст.ст. 15, 16, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 328, 386 ЦК України, ст. 1 ч. 2, ст. 5 ч. 1 п.п. «б», «в», «ґ», ст.78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, ст. 90 ч. 2, ст. 152, ст.153 ч.1 ЗК України).

Земельний Кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом..

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, законодавець чітко встановлює, що саме власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав на землю.

У відповідності до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", (п. 27), передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Отже, на позивача, (в даному випадку прокурора) поряд із обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб`єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями ст. ст. 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями ст. 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає безпідставним посилання прокурора, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 з кадастровим номером 322188001:21:043:0154 належить до земель лісового фонду та частково накладається на територію кварталу 60 виділу 7,8 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп».

Єдиний доказ, на який посилається прокурор та який додає до позовної заяви - це інформація ВО «Укрдержліспроект» з фрагментом публічної кадастрової карти України станом на 12.11.2021 року з нанесеними межами кварталу №60 Ясногородського лісництва, ДП «Димерськмий лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Поряд з цим, Фрагмент із публічної кадастрової карти України не відповідає вимогам законодавства, оскільки не відображає конкретне місце розташування земельної ділянки. З наявних у справі матеріалів не можливо встановити на підставі яких документів на Публічній кадастровій карті нанесено межі кварталу 60 виділу 7,8 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп», відсутні відомості щодо факту встановлення меж в натурі.

Таким чином, саме лише графічне співпадання спірної земельної ділянки з межами ліній позначення кварталу 60 виділу 7,8 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп», без встановлення підстав та достовірності нанесення відповідних ліній позначення, не є достатнім доказом для встановлення фату належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Для визначення дійсних меж кварталу 60 виділу 7,8 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп» як лісового та факту накладення спірної земельної ділянки, обсягу та конфігурації такого накладення, необхідні спеціальні знання з питань землеустрою.

Однак прокурором, жодного висновку фахового експерта до матеріалів справи не долучено.

Такий фрагмент не підтверджує факту заліснення спірної ділянки вимога про належність спірної земельної ділянки до лісового фонду є припущенням, оскільки доведення цього потребує спеціальних знань, у тому числі через проведення експертизи. Поряд з цим, під час розгляду справи, прокурором не заявлялося клопотань про призначення земельно-технічної експертизи, що встановлення факту накладки земельної ділянки відповідача на територію кварталу 60 виділу 7,8 Ясногородського лісництва ДП «Димерський лісгосп».

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що факту накладання земельної ділянки відповідача на земельну ділянку лісового фонду не доведено, відповідно недоведено і факту порушеного права.

Поряд з цим, прокурор звертаючись із позовом до суду просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19783045 від 04.03.2015 року про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2083 га. з кадастром номером 3221889001:21:043:0154

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 незаконно приватизувала земельну ділянку, з кадастровим номером: 3221889001:21:043:0154, площею 0,2083, прокурором суду не надано.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

З огляду на вказані норми, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, строк позовної давності застосуванню не підлягає.

Крім того, як було встановлено в суді, позивач звернувся до суду саме з негаторним позовом. Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі і з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 17.10.2024 року.

Головуючий: М.Б.Баличева