Ухвала

від 17.10.2024 по справі 530/2204/24

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Зіньківський районний суд Полтавській області

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/2204/24

Номер провадження 1-кс/530/580/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 р. Слідчий суддя Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 погодженого прокурором Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури ОСОБА_4 про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю у кримінальному провадженні №12024170490000374 від 28.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В :

Розгляд даного клопотання згідно ч. 2 ст. 163 КПК України проводиться без виклику представників Комунального некомерційного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у володінні якої знаходиться інформація, так як є достатні підстави вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення такої інформації.

Згідно з матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань вказано, що слідчим відділенням ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024170490000374 від 28.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» ОСОБА_5 є військовозобов`язаним та підлягає призову за мобілізацією.

24.08.2024 довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, під час загальної мобілізації в Збройних Силах України.

24.08.2024 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_5 належним чином оголошено зміст та вручена повістка для його відправки 25.08.2024 о 17 год. 00 хв. до місця проходження служби, а також попереджено про кримінальну відповідальність у разі відмови від проходження служби.

Проте ОСОБА_5 всупереч вимогам ст.65 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року, з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1251 від 24.08.2024 на підставі статті 19 «б», 26 «в», 39 «в», 45 «б» графи ІІ Розкладу хвороб, придатним за станом здоров`я до проходження військової служби та належним чином попередженим про необхідність прибуття на 17 год. 00 хв. 25.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 для відправки до Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, будучи при цьому повідомленим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, умисно, без поважних причин, не прибув на визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки на військову службу до лав Збройних Сил України, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України..

07.10.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

В ході досудового розслідування отримано довідку з КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 перебуває на обліку лікаря психіатра, а тому з метою встановлення психічного стану підозрюваного ОСОБА_5 призначено судово-психіатричну експертизу для проведення якої необхідно медичну карту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що для проведення судово-психіатричної експертизи з метою встановлення психічного стану підозрюваного ОСОБА_5 необхідно отримати тимчасовий доступ до оригіналу медичної карти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , які перебувають у лікаря психіатра КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в якій містяться відомості, що становлять лікарську таємницю, але іншим чином, крім як тимчасовий доступ до документів, що становлять охоронювану законом таємницю, неможливо здобути відомості, які мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

В судовезасідання слідчий слідчого відділення ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_3 не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів без його участі, подане клопотання підтримав з підстав у ньому наведених.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.163 КПК України вважаю можливим розглядати клопотання без виклику осіб, у володінні яких можуть знаходитися речі та документи, тимчасовий дозвіл на доступ до яких та можливість їхнього вилучення просить слідчий.

Відповідно до ч.2 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

У відповідності до ч.1ст.131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.5 ч.2ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Частиною 3ст.132 КПК Українивстановлено перелік обставин, які повинен довести слідчий, прокурор з метою необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч.5 цієї статті, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються під час розгляду питання про застосування заходів кримінального провадження.

Згідно частин 1,2ст.159 КПК Українитимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до положень п.7 ч. 1ст. 162 КПК Україниінформація, яка знаходиться в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відноситься до охоронюваної законом таємниці та порядок доступу до неї регулюється положеннями ч.ч.5 та 6ст.163 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

Стаття 163 КПК України передбачає, що слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Згідно ч.5ст.163 КПК Українислідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв"язку з якими подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Разом з цим, у відповідності до вимог ч.6ст.163 КПК України, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п"ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Частиною 7 ст. 163 КПК України також передбачено, що слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів. Слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Зачитавши обґрунтування клопотання слідчим, який підтримав клопотання з мотивів і підстав вказаних в клопотанні, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно до ч.2ст.160 КПК України, у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Застосування такого заходу не допускається, якщо сторона кримінального провадження не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, прокурор звернувся із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування, згідно ч. 4ст. 132 КПК, слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Отже, кримінальний процесуальний закон покладає обов`язок обґрунтовувати наявність передбачених законом підстав для надання тимчасового доступу до речей та документів на особу, яка звертається з відповідним клопотанням, та лише за одночасної наявності трьох вказаних підстав суд може постановити відповідне рішення про надання доступу.

Разом з тим, приписами ст.26КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у відповідності до загальних засад кримінального провадження та основних засад судочинства, закріплених у законі, слідчий повинен самостійно обґрунтувати позицію, що викладена у клопотанні. Крім того, до суду має бути подано докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, та доведено їх переконливість перед судом.

Також, 2 ст.93КПК України передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

В той же час, слідчим у клопотанні не зазначено та не долучено відповідних доказів неможливості без ухвали слідчого судді отримати доступ до оригіналів документів безпосередньо у КНП ІНФОРМАЦІЯ_1 , та/або відмови останнього у наданні таких документів.

Окрім того, слідчий у своєму клопотанні не навів належних фактів, обставин або доказів необхідності вилучення саме оригіналів документів, які містяться в прохальній частині клопотання, під час отримання тимчасового доступу до речей і документів (є знаряддям або предметом вчинення злочину, містять на собі сліди злочину тощо). Слідчим не враховано чи вилучення даних документів вплине на можливість подальшої роботи досудового розслідування та ВЛК.

Слідчим так само не вказано про необхідність отримання копій документів, тимчасовий доступ до яких він просить надати.

Зокрема, слідчий суддя звертає увагу, що тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 звертаючись до начальника ВП №4 із заявою про вчинення правопорушення, надав перелік документів (їх копій), які стосуються військовозобов`язаного ОСОБА_5 а саме копію повістки, копію мобілізаційного розпорядження, копію картки обстеження та медичного огляду, копію довідки ВЛК, тощо. Тобто, з наявних документів вбачається діагноз ОСОБА_5 .

Відповідно до положень ч. 2ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбаченихКПК України.

Відповідно доч.1ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до матеріалів клопотання повістку ОСОБА_5 вручає чоловік у військовій формі (що підтверджується протоколом огляду оптичного диску) (а.с.15-17). Згідно з вимогами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_6 - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_7 - за викликом керівників відповідних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбуваютьвійськову службу відповідно до закону.

В стаття 17 Конституції України вказано, захист суверенітетуі територіальноїцілісності України, забезпеченняїї економічноїта інформаційноїбезпеки єнайважливішими функціямидержави,справою всьогоУкраїнського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпеченнядержавної безпекиі захистдержавного кордонуУкраїни покладаютьсяна відповіднівійськові формуваннята правоохоронніоргани держави,організація іпорядок діяльностіяких визначаютьсязаконом. ЗбройніСили Українита іншівійськові формуванняніким неможуть бутивикористані дляобмеження праві свободгромадян абоз метоюповалення конституційноголаду,усунення органіввлади чиперешкоджання їхдіяльності. Державазабезпечує соціальнийзахист громадянУкраїни,які перебуваютьна службіу ЗбройнихСилах Українита вінших військовихформуваннях,а такожчленів їхніхсімей. Натериторії Українизабороняється створенняі функціонуваннябудь-якихзбройних формувань,не передбаченихзаконом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення ІНФОРМАЦІЯ_8 (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019].

(Абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини)

… Конституційний Суд України вважає, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

(Абзац шостий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини)

Відповідно до положеньЦивільного кодексу України(від 16.01.2003 № 435-15) основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (ст.4).

Згідно до положень статті 81, зазначеного кодексу,юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документівта можедіяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права(комунальне підприємство)створюється розпорядчим актом органу місцевого самоврядування(радою).

Всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанідіяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 КУ).

Відповідно дост.8Господарського кодексуУкраїни участьдержави,органів державноївлади,органів місцевогосамоврядування вгосподарській діяльності- Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Ст.58Господарського кодексуУкраїни наголошує, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Цивільний кодекс України в ст.80 вказує, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленомузакономпорядку.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» ст.1 п.1: 4) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Податковий кодексУкраїни:ст.63п.6облік платниківподатків уконтролюючих органахведеться заподатковими номерами.Податковим номеромє: 1) ідентифікаційний код юридичної особи (резидента), відокремленого підрозділу юридичної особи (резидента і нерезидента) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Тобто, код ЄДРПОУ є свідоцтвом того, що юридична особа котрій присвоєно цей код, є платником податків.

Відповідно дост.133п.1Податкового кодексуУкраїни вказано,платниками податку-резидентами є: 133.1.1. суб`єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами....

Тобто, юридична особа, котрій присвоєно код ЄДРПОУ-це платник податків і суб"єкт господарювання. Всі державні органи в Україні мають код ЄДРПОУ. Тобто, всі вони є суб"єктами господарювання.

У відповідності до ст.95 ЦК України - 1. Філією є відокремлений підрозділюридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза їїмісцезнаходженнямта здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.3. Філії та представництва не єюридичними особами. Вони наділяютьсямайномюридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Законом можуть бути встановлені вимоги до створення в Україні філії іноземної юридичної особи.4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.5. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються доєдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.4 Цивільного кодексу України - 1. Основу цивільного законодавства України становитьКонституція України. 2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно доКонституції Українита цього Кодексу (далі - закон).Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановленихКонституцією України.4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановленихКонституцією Українита законом.6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Враховуючи зазначене до матеріалів клопотання не додано належним чином засвідчених документів, а саме наказу про оголошену загальну мобілізацію, наказу про призначення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки в матеріалах клопотання маються протиріччя відносно особи ОСОБА_6 , а саме на якій посаді він перебуває ТВО начальника чи начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутні доручення, не зрозуміло на підставі яких доказів уповноваженими особами ВП №4 внесено відомості до ЄРДР№12024170490000374, оскільки не встановлено, яким саме документом уповноважено особу зафіксовану на відео на вручення повістки.

Відповідно до ст.65 Конституції України військова служба в Збройних Силах України та інших військових формуваннях створених відповідно до законодавства України полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України пов`язаній із захистом Батьківщини.

В матеріалах клопотання відсутні будь які докази на підтвердження необхідності тимчасового доступу до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю та на підтвердження обставин викладених в клопотанні, що позбавляє можливості слідчого суддю дослідити та надати належну оцінку доказам вчиненого правопорушення в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставівищевикладеного,керуючись ст. ст.107,131-132, 159, 163-166, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В :

По клопотанню слідчого слідчого відділення ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 погодженого прокурором Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури ОСОБА_4 про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю у кримінальному провадженні №12024170490000374 від 28.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали направити слідчому , прокурору.

Слідчий суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1