Рішення

від 08.10.2024 по справі 740/7113/23

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/7113/23

Провадження № 2/740/202/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування,

установив:

У жовтні 2023 року позивачка звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що вказаний будинок відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір. Станом на 15.04.1991 у будинку проживали та були зареєстровані батьки позивачки: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті ОСОБА_3 успадкувала його майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 . Державний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане будинковолодіння, оскільки за померлою ОСОБА_3 право власності на нього не було зареєстровано. Позивачка не має іншої можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, тому за захистом своїх прав змушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11 грудня 2023 року 10-00 год., яке відкладено на 19 січня 2024 року 10-00 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , підготовче засідання у справі відкладено на 01 березня 2024 року 10-00 год., а в подальшому - на 08 травня 2024 року 08-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2024 року залучено до участі у справі правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , підготовче засідання відкладено на 07 червня 2024 року 08-30 год., а в подальшому - на 17 липня 2024 року 09-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 02 вересня 2024 року 10-00 год., яке відкладено на 08 жовтня 2024 року 12-00 год.

У судове засідання сторони не з`явилися.

У матеріалах справи міститься клопотання позивачки про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - староста Лосинівської селищної ради Стрілець А. О. подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути відповідно до чинного законодавства в його відсутність.

До суду надійшли пояснення третьої особи - ОСОБА_2 , в яких вона не заперечувала проти задоволення позову та просила розглянути справу без її участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві особистої власності станом на 31.12.2012 у КП «Ніжинське МБТІ» не зареєстроване, що підтверджується довідкою від 01 червня 2023 року за № 00820 (а. с. 14).

Згідно з випискою з погосподарської книги № 1 за 1991-1995 роки по Сальненському старостинському округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, будинок за адресою: АДРЕСА_1 Ніжинський район, Чернігівська область, відноситься до суспільної групи господарства - колгоспний двір. Станом на 15 квітня 1991 року у вказаному будинку були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 - дружина голови двору (а. с. 9).

Відповідно до довідки № 124/3/02-24 від 18 вересня 2023 року, виданої Сальненським старостинським округом Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будинку за вищевказаною адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 - його дружина (а. с. 10).

У спадковій справі № 465/2002, заведеній до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , міститься заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини. Їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом ВАВ № 550030, посвідчене державним нотаріусом Ніжинської районної державної нотаріальної контори - Кучерявець Л. О., на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4 (а. с. 11).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).

Постановою державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори - Світлани Репех, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не надано правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

У спадковій справі, заведеній до майна ОСОБА_3 , міститься заповіт відповідно до якого ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося, заповіла своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а. с. 38).

Позивачка подала до нотаріальної контори заяву, зі змісту якої вбачається, що вона відмовилася від прийняття спадщини за заповітом та одержання свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту ОСОБА_3 (а. с. 35).

Разом з цим позивачці видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 2,3551 га та № 412 площею 2,7955 га, які належали ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після нього отримала його дружина ОСОБА_2 , про що свідчать матеріали спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абз. 2 п. 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Після введення в дію Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відмова в оформленні права власності на спірний будинок свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в судовому порядку.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, установлено, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не втратили права на вказане будинковолодіння, їхні частки є рівними по 1/2.

Як убачається з наданої на запит суду копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_4 , спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишила заповіт, яким все своє майно заповіла дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до смерті спадкодавця.

За таких обставин, ураховуючи відсутність будь яких заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за позивачкою права власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 247, 263 - 265, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І. М. Шевченко