Вирок

від 17.10.2024 по справі 931/691/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/691/24

Провадження № 1-кп/931/75/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачі кримінальне провадження №12024030510000871 від 20.07.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Привітне Локачинського району Волинської області, фактичне та зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, особи з інвалідністю 3 групи, військовозобов`язаного, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 , восени 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, вирішив засіяти ріпаком земельну ділянку площею 6,7 га, розташовану на території колишньої Привітненської сільської ради (на даний час Локачинська ОТГ) за межами села Коритниця. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , восени 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, розорав та в подальшому засіяв ріпаком вказану земельну ділянку, площею 6,7 га. Разом з тим, з вказаною земельною ділянкою площею 6,7 га межує земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 0722484600:04:000:0101 площею 30,36 га, що за межами с. Коритниця, Володимирського району. Усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими, навколо водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються навколо водойми здовж урізу води шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0722484600:04:000:0101 площею 1,0357 га в межах прибережної захисної смуги земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 0722484600:04:000:0101, площею 30,36 га, розташована за межами с. Коритниця, Володимирського району, Волинської області, яка нікому не надана у власність чи користування.

Так, ОСОБА_4 , засіяв ріпаком земельну ділянку, площею 1,0357 га в межах прибережної захисної смуги земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 0722484600:04:000:0101, площею 30,36 га, розташованої за межами с. Коритниця, Володимирського району, Волинської області, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки спричинено шкоду в розмірі 5086 гривень 66 копійок.

Своїми умисними, протиправними діями, які виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

18 вересня 2024 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника - ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України, згідно з якою обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, і сторони погодили, що відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої шкоди, також узгодили покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 197-1 КК України із застосуваннямст.69КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

В угоді про визнання винуватості передбачені як наслідки її укладення та затвердження, визначені ст. 473 КПК України, так і наслідки її невиконання.

В угоді про визнання винуватості зазначена дата її укладення та вона підписана сторонами.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, та укладену ним за участю захисника угоду про визнання винуватості підтримав, і пояснив, що спроможний виконати передбачене в угоді покарання, оскільки отримує дохід у вигляді пенсії по інвалідності, крім того, здає в оренду земельний пай, за що отримує орендну плату.

Прокурор ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні щодо затвердження угоди про визнання винуватості не заперечили.

Розглянувши питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана суспільним інтересам.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення і вид покарання.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та дав згоду на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості, із застосуванням ст. 69 КК України, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 99 КК України, позаяк визначена з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який є несудимим, є особою з інвалідністю 3 групи - загальне захворювання, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у вчиненні злочину визнав повністю, є особою з інвалідністю 3 групи - загальне захворювання, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Виходячи із вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 та призначення обвинуваченому міри покарання, узгодженої сторонами.

Запобіжні заходи під час досудового розслідування та в ході судового розгляду щодо ОСОБА_4 не застосовувались.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 вересня 2024 року між прокурором Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1