Рішення

від 14.10.2024 по справі 752/985/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/985/24

Провадження №2/752/3087/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

представника позивача Бузинного А.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном шляхом виселення із гуртожитку без надання іншого житла та стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку та житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Державна організація «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування майном шляхом виселення із гуртожитку без надання іншого житла та стягнення заборгованості з оплати за проживання у гуртожитку та житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на балансі позивача обліковується будівля гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач проживає в кімнаті №11/1 гуртожитку, на підставі договору найму житлового приміщення в гуртожитку №41 від 26.05.2017, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем.

Відповідно до умов договору позивач надав для тимчасового проживання особі та членам сім`ї - відповідачу житлову площу в гуртожитку та право користування на рівних умовах місцями зального користування та іншим майном в гуртожитку, а особа зобов`язається оплатити за своє та членів сім`ї проживання та надані житлово-комунальні послуги відповідно до умов Договору.

Згідно з п.7.1 договору він діє до 31.12.2017 без права автоматичної пролонгації. Додатковою угодою № 2 від 31.12.2017 строк дії договору був продовжений до 31.12.2018 включно. Інших угод про продовження строку дії договору між позивачем та ОСОБА_3 не укладалося.

Оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2018, правові підстави для проживання відповідачем в гуртожитку відпали.

Згідно з актом №34 від 18.11.2020, ОСОБА_3 в гуртожитку не проживає, оскільки має інше власне житло.

Однак відповідач залишився проживати у кімнаті №11/1 гуртожитку, а також ухиляється від оплати використаних наданих житлово-комунальних послуг.

Згідно з розрахунком суми боргу з 01.08.2017 до 31.07.2023 заборгованість відповідача становить 55811,76 грн.

Просила:

виселити ОСОБА_2 з кімнати № 11/1 в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який обліковується на балансі Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра», без надання іншого житлового приміщення;

стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» заборгованість із оплати за проживання в гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги в сумі 55811, 76 грн;

стягнути судові витрати у розмірі 5368 грн.

Представник позивача Бузинний А.С. позов підтримав, зазначив, що відповідач вселений до кімнати як член сім`ї його матері ОСОБА_3 .

03.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Державна організація «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» є балансоутримувачем гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 28/41, який є державною власністю.

26.05.2017 між Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області та ОСОБА_3 був укладений договір №41 найму житлового приміщення в гуртожитку.

Відповідно до п.1.1. договору №41 від 26.05.2017 балансоутримувач надає для тимчасового проживання ОСОБА_3 та членам сім`ї - ОСОБА_2 житлову площу (ліжко-місце, кімнату) в гуртожитку, яка знаходиться на балансі, за адресою: АДРЕСА_1 , кімната № 11/1 (загальна площа 14 кв.м., кількість ліжко-місць 2) та право користування на рівних умовах між особою, місцями загального користування та іншим майном, а ОСОБА_3 зобов`язується оплатити за своє та членів сім`ї проживання та надані житлово-комунальні послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.5.1. договору №41 від 26.05.2017 розмір та порядок місячної плати для осіб за проживання в гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги встановлюється згідно з розрахунку цін і тарифів за комунальні послуги та користування жилою площею, затвердженого балансоутримувачем і становить за місяць 981, 20 грн. без ПДВ.

Згідно з п.7.1 договору №41 від 26.05.2017 він діє до 31.12.2017. Будь-які зміни до договору вносяться шляхом підписання сторонами додаткової угоди, яка є невід`ємною його частиною.

15.06.2017 між Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №1 до договору найму жилого приміщення в гуртожитку № 41 від 26.05.2017, відповідно до умов якої розмір та порядок місячної плати для осіб за проживання в гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги встановлюється згідно з розрахунку цін і тарифів за комунальні послуги та користування жилою площею, затвердженого балансоутримувачем і становить за місяць 836,76 грн. без ПДВ.

31.12.2017 між Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода №2 до договору найму жилого приміщення в гуртожитку № 41 від 26.05.2017, відповідно до умов якої договір №41 від 26.05.2017 діє до 31.12.2018, включно.

Відповідно до розрахунку суми боргу за договором № 41 від 26.05.2017 заборгованість відповідача із оплати за проживання в гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги за період з 01.03.2017 по 01.07.2023 становить 55811, 76 грн.

Відповідачем частково сплачувалися вищезазначені надані послуги.

Відповідно до акту №3 4 про встановлення фактичного місця проживання (не проживання) за адресою: АДРЕСА_1 від 18.11.2020, складеного комендантом гуртожитку ОСОБА_4 та сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 не проживає в кімнаті №11/1 гуртожитку.

Відповідно до актів № 23 від 12.11.2020 та № 61 від 18.08.2023, складеного комендантом гуртожитку ОСОБА_4 та сусідами-свідками, в кімнаті №11/1 гуртожитку проживає ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 129 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Самоуправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні.

Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акту (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і т.д. не є самоуправним вселенням.

Якщо особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоуправно зайняла житлове приміщення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем.

Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

Громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина друга статті 109 ЖК України).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, пункт 82). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії», зазначене вище, пункт 60). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 09 жовтня 2007 року у справі «Станкова проти Словаччини» (Stankova v. Slovakia), заява № 7205/02, пункти 60-63; зазначене вище рішення в справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», пункт 50; рішення від 15 січня 2009 року у справі «Косіч проти Хорватії» (Cosic v. Croatia), заява № 28261/06, пункти 21-23; та рішення від 22 жовтня 2009 року у справі «Пауліч проти Хорватії» (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, пункти 42-45). Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [ВП], заява № 33202/96, пункт 110, ECHR 2000-I).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співмірним із переслідуваною законною метою.

Правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними, і належать до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (надання комунальних послуг).

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 263/11275/18, зазначено, що якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

Сутність поновлення договору найму полягає в тому, що договір найму автоматично поновлюється на той же самий строк за умови, що: (а) наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; (б) відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

При поновленні договору відбувається продовження договірних зв`язків після закінчення строку договору найму, коли наймач продовжує користуватися майном і відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Цей договір поновлюється на той же строк та з умовами, що були передбачені у договорі.

Будь-яких доказів заперечень щодо продовження, розірвання або необхідності перегляду дії договору найму, укладеного з матір`ю відповідача, позивач при зверненні до суду не надав.

Враховуючи подальше проживання відповідача у кімнаті, відсутність відомостей про розрівання договору найму кімнати, ненадання позивачем доказів наявності у відповідача іншого житла, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про виселення ОСОБА_2 з кімнати № 11/1 в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 вказаного Закону, споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло.

Відповідно до ч. 3 ст. 820 ЦК України наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як встановлено вище, позивач виконує свої обов`язки та забезпечує надання відповідачу комунальних послуг, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідачем не спростований розмір заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.

Оскільки відповідач не сплачує вартість наданих житлово-комунальних послуг та допустив заборгованість у розмірі 55811, 76 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій чстині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684 грн. за подання позовної заяви майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» заборгованість з оплати за проживання в гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги в сумі 55811 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 76 коп.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної організації «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра» судові витрати в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 17.10.2024.

Позивач: Державна організація «Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра», місцезнаходження: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25, код ЄДРПОУ 20577457.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ж. І. Кордюкова