Рішення

від 17.10.2024 по справі 243/7874/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2-а/243/87/2024

Номер справи 243/7874/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» жовтня2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Чернікової Ю.К.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат РОЗУМОВСЬКИЙ Олександр Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи: Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 330 від 22 липня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третьої особи: Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 330 від 22 липня 2024 року, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 04 травня 2024 року військовослужбовцем ЗСУ першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено ОСОБА_2 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 08 червня 2024 року о 09 год. 00 хв. та вручено відповідну повістку №1/130. Згідно з паспортом у ОСОБА_2 зазначено прізвище « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_4 », отже повістку вручено іншій особі, а не позивачу. Відповідно до військового квитка позивач 14 листопада 1991 року визнаний комісією Слов`яногірської частини В/Ч НОМЕР_1 непридатним в мирний час, придатним до нестройової служби в воєнний час по гр.1 ст.39-в, 44-в, розклад хвороб (наказ МО СРСР 1987 року №260). Позивач є обмежено придатним і повинен виконати свій обов`язок добровільно до 04 лютого 2025 року. Позивач є працівником АТ «Донецькоблгаз» Слов`янського УГГ та перебуває на посаді слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування ЕВБО. Позивач є заброньованим та йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 06.10.2024 року. 17 червня 2024 року у ЦНАП позивачем було оновлено дані та отримано витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 19 липня 2024 року у незаконний спосіб працівниками поліції позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 та звинувачено, що позивач порушив вимоги п.1 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах воєнного стану. Оскільки позивача було затримано, працівники поліції повинні були скласти протокол затримання із зазначенням підстави затримання на місці події, повідомити центр надання вторинної правової допомоги про затримання, з обов`язковою можливістю залучення адвоката відповідно до ст.261 КУпАП, з наданням можливості висловити зауваження в протоколі, надати другий екземпляр протоколу, та затримати не більше, ніж на три години. Однак, позивача було затримано більше ніж на три години та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 ч.3 КУпАП. 18 вересня 2024 року позивача у застосунку «Дія» було повідомлено про відкриття Слов`янським ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження №76064879 на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження від 27 серпня 2024 року та постанови у справі про адміністративне правопорушення №330 від 22 липня 2024 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідачем не вжито жодних дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, про що той просив при складанні протоколу.

В зв`язку з викладеним позивач просить суд скасувати постанову №330 по справі про адміністративне правопорушення від 22 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі, стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 605,60 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач бувналежним чиномповідомлений продату,час тамісце розглядусправи,проте невикористав свогоправа набезпосередню участьу судовомузасіданні,представник відповідача, ОСОБА_5 ,який дієна підставідовіреності від13червня 2024року,надав судувідзив напозовну заяву,в якомузазначив,що ІНФОРМАЦІЯ_5 статусуюридичної особине має,є відокремленимструктурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 табезпосередньо йомупідпорядковується. ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 заперечуєпроти задоволенняпозовної заяви,оскільки вважаєїї безпідставноюта необґрунтованою.Отримавши повістку07.06.2024керівника територіальногоцентру комплектуваннята соціальноїпідтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 проприбуття о09.00годині 08.06.2024за викликому строк,зазначений уповістці,без поважнихна тепричин нез`явився,чим вчинивадміністративне правопорушення,передбачене ч.3ст.210-1КУпАП (чинногона часвчинення правопорушення).До Слов`янськоговідділу КраматорськогоРУП ГУНПнаправлено зверненнящодо доставленнягромадянина ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .19.07.2024року військовозобов`язаний ОСОБА_2 доставлений (супроводжений)працівниками національноїполіції.Таким чином,в діях ОСОБА_2 присутні ознакиадміністративного правопорушення,передбаченого ч.3ст.210-1КУпАП (чинногона часвчинення правопорушення). Враховуючи викладене,19.07.2024військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 складеноПротокол №330щодо вчиненняправопорушення,передбаченого ч.3ст.210-1КУпАП.При складанніпротоколу військовозобов`язаний ОСОБА_2 ,ознайомившись зПротоколом,був ознайомленийзі своїмиправами таобов`язками,визначеними уст.63Конституції України,ст.256,268КУпАП.Військовозобов`язаний копіюпротоколу отримавособисто,у протоколінадав особистіпояснення,зазначивши «Зправопорушенням згоден».Відповідно допротоколу доправопорушника доведенопро розглядсправи,який призначенона 10.00годину 22.07.2024року,під особистийпідпис.Будучи ознайомленимпро час,дату імісце розглядусправи ОСОБА_2 22.07.2024на розглядсправи неприбув.Будь-якихклопотань,заяв,додаткових поясненьз приводускладеного протоколута вчиненогоправопорушення ненадавав.Будь-якихклопотань,заяв,додаткових поясненьз приводуперенесення,відкладення розглядусправи ненадавав.Тобто 19.07.2024року виявлено(встановлено)особу правопорушниката складенопротокол №330,щодо вчиненняправопорушення,передбаченого ч.3ст.210КУпАП. 22.07.2024начальником територіальногоцентру комплектуваннята соціальноїпідтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_6 винесено постанову№ 330,відповідно доякої правопорушникавизнано винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.3ст.210-1КУпАП знакладенням адміністративногостягнення увигляді штрафу. Розгляд справивідбувся завідсутністю правопорушника,копія постановиза результатамирозгляду правопорушникомнаправлена поштою.Військовозобов`язаний невідвідував ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійноз 1999року (відповіднодо військово-обліковогодокумента),а бувдоставлений (супроводжений)працівниками поліції,про щозазначено вПротоколі таПостанові.Також необхіднозазначити щомета заякою врученаповістку «зметою уточненняВаших обліковихданих»,відповідно доПовістки якає унаявності уПозивача тадодано доПозовної заяви,не йдетьсяпро викликдля проходженнявійськово-лікарськоїкомісії. Звертає увагу,що Позивач,перебуваючи налікарняному,17.06.2024відвідав ЦНАПта оновивоблікові данні,та задва днідо Лікарняногоне відвідав ІНФОРМАЦІЯ_7 заповісткою.Тобто,фактично Позивачсам доводить,що намірувиконання військовогообов`язку (з`явитисяза Повісткою)не мав,та вчинявдії,спрямовані нанавмисне невиконання.У постановіне йдетьсяпро відстрочкуабо оновленняабо неповідомлення щодоокремих відомостей(даних),які неоновлено.Поважними причинаминеприбуття громадянинау строк,визначений уповістці,які підтвердженідокументами відповіднихуповноважених державнихорганів,установ таорганізацій (державноїта комунальноїформ власності),визнаються:перешкода стихійногохарактеру,хвороба громадянина,воєнні діїна відповіднійтериторії таїх наслідкиабо іншіобставини,які позбавилийого можливостіособисто прибутиу визначеніпункт істрок;смерть йогоблизького родича(батьків,дружини (чоловіка),дитини,рідних брата,сестри,діда,баби)або близькогородича йогодружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Тобто, Законом визначено порядок та спосіб виконання вказаного обов`язку. Позивач власною поведінкою продемонстрував протиправну бездіяльність, яка стосується власної (особистої) неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по своїй суті унеможливлює фіксацію уточнення облікових даних.

В зв`язку з викладеним, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

19липня 2024року солдатомпершого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 складено протокол№330про порушенняст.210-1ч.3КУпАП відносно ОСОБА_2 про те,що 07.06.2024військовослужбовцем ЗСУпершого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено громадянину ОСОБА_2 про те,що 08.06.2024о 09год.00хв.військовозобов`язаний ОСОБА_2 зобов`язаний прибутидо ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, однак на 08.06.2024 ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, а був доставлений органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 19.07.2024, чим порушив вимоги п.1 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.

Під час складання протоколу позивача ознайомлено зі ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, про що міститься підпис позивача у відповідній графі протоколу. У поясненнях порушника зазначено «З правопорушенням згоден» та міститься підпис позивача. Також, в протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться о 10 год. 00 хв. 22 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , каб. №1, та міститься підпис позивача про повідомлення йому місця та часу розгляду справи, та міститься підпис позивача про отримання копії протоколу.

22 липня 2024 року керівником-начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_6 винесено постанову №330 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень. Згідно постанови суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що 07.06.2024 військовослужбовцем ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено громадянину ОСОБА_2 про те, що 08.06.2024 о 09 год. 00 хв. військовозобов`язаний ОСОБА_2 зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, однак на 08.06.2024 ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, а був доставлений органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 19.07.2024, чим порушив вимоги п. 1 ст. 22 та п.2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.

Позивач не заперечує, що отримав повістку №130/1 про необхідність прибути 08.06.2024 о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення облікових даних, та долучив до позову її копію.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як передбачено абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

Згідно з ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абз.2,4 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до п.2 ч.1 Правил № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), які підтверджені відповідними документами (довідками), визнається, зокрема, хвороба.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи позивачем не вказано жодних поважних причин неприбуття. Надані позивачем інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я підтверджують період непрацездатності позивача з 10.06.2024 по 19.06.2024, в той же час, до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач мав з`явитися 08.06.2024.

17.06.2024 року позивач в ЦНАП обновив свої дані та отримав витяг №395382-17062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного від 06.04.2024 №8558, ОСОБА_2 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 06.10.2024 року.

Проте, у вищевказаному витягу №395382-17062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в графі «Наявність права на бронювання від призову на військову службу під час мобілізації» вказано «Не заброньовано».

Суд звертає увагу, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності не за не оновлення даних, а за не з`явлення за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, позивач фактично не оспорює, що не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, оскільки вважав, що повістку йому вручено незаконно.

З усього вищевикладеного суд не вбачає підстав щодо невиконання вимог повістки (неявки в зазначений час та дату по повістці).

Також, суд не вбачає порушення права позивача на захист, оскільки після складання протоколу до розгляду справи було достатньо часу для отримання правової допомоги.

Враховуючи те, що позивач не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений в отриманому ним документі, для подальшого забезпечення відповідачем виконання вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд доходить висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, як наслідок оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах наданих йому повноважень та правомірно.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що доводи позивача по суті спору не знаходять свого підтвердження.

Згідно з п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України,суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат РОЗУМОВСЬКИЙ Олександр Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи: Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 330 від 22 липня 2024 року залишити без задоволення.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 330 від 22 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17жовтня 2024 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова