Ухвала

від 17.10.2024 по справі 305/3737/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/3737/24

Провадження по справі № 2-з/305/35/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.,

розглянувши заяву адвоката Мігалі Іляни Василівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ :

На розгляд до Рахівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Мігалі Іляна Василівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська державна нотаріальна контора про скасування реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права на обов`язкову частку у спадщині.

Одночасно з позовною заявою позивачка надала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що ОСОБА_1 будучи непрацездатною особою, має право на обов`язкову частку у спадщині, згідно зі ст. 1241 ЦК України. Реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , що на сьогодні існує у державному реєстрі речових прав, порушує право позивачки як спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. З метою забезпечення прав та інтересів Заявника, на думку заявниці, необхідно звернутися із заявою про забезпечення позову, оскільки є ймовірність, що невжиття заходів забезпечення позову перешкоджатиме чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки є підстави вважати, що протягом розгляду справи ОСОБА_2 не дочекавшись рішення суду може відчужити житловий будинок, що є предметом позову. Враховуючи, що у разі задоволення судом заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 не будуть спричинені ніякі збитки та оскільки позивач має зареєстроване місце проживання на території України, тому просить не застосувати зустрічне забезпечення.

У порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, сторони не викликалися.

Дослідивши подану заяву та наявні матеріали справи, суд, приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно, суди вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову не повинні обмежувати право володіння нерухомим майном законного власника.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Як вбачаєтьсяізроз`ясненьПленумуВерховногоСуду Українивп.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу отримання ОСОБА_2 у власність у порядку спадкування за законом житлового будинку, АДРЕСА_1 .

Заявлений позивачкою вид забезпечення позову у виді накладення арешту на спірний житловий будинок передбачений нормами чинного законодавства (п. 1, ч. 1 ст. 150 ЦПК України) та є доцільним в рамках цієї справи й співмірним із заявленими вимогами, оскільки у даній справі оспорюється право власності відповідачки на цей будинок, й відповідно існують ризики того, що у разі невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, відповідачка може розпорядитися спірним майном, у тому числі відчужити, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а отже істотного ускладнення ефективного захисту порушених прав позивачки, за захистом яких ОСОБА_1 звернулася до суду. У такому випадку вжиття заявленого позивачкою заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища спірного житлового будинку до завершення розгляду справи.

Водночас слід зазначити, що обраний позивачкою вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки обтяжене нерухоме майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Таким чином, необхідність обрання такого виду забезпечення позову є обґрунтованим та заява в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.154ЦПКУкраїни, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Наразі відсутні підстави вважати, що застосування даних видів забезпечення позову такими, що спричинить відповідачу збитки. Ба більше, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на території України, отже наведені обставини дають підстави дійти висновку, що підстав для застосування зустрічного забезпечення наразі немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 149-153,157 Цивільного-процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

До вирішення по суті справи за позовом ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Мігалі Іляна Василівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська державна нотаріальна контора про скасування реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права на обов`язкову частку у спадщині й набуття рішенням суду законної сили, забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 .

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 .

Представник стягувача: Адвокат Мігалі Іляна Василівна, ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 , email: ІНФОРМАЦІЯ_2

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_5 .

Примірник ухвали направити учасникам справи для відома та Рахівському відділу державної виконавчої служби у Рахівському районі Закарпатської області (м. Рахів, вул. Шевченка, 43, Закарпатської області) для негайного виконання.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя: В.Е. Ємчук