Рішення

від 17.10.2024 по справі 679/825/24

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/388/2024

Справа № 679/825/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства«Національна атомнаенергогенеруюча компанія«Енергоатом» вособі Філії«Відокремлений підрозділ«Хмельницька атомнаелектрична станція» до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Нетішинської міської ради про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі Філії «ВП «Хмельницька атомна електрична станція» звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Нетішинської міської ради про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

В обґрунтування позову зазначається, що Філія «ВП «Хмельницькаатомна електричнастанція» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води, водовідведення та є єдиним підприємством та території м. Нетішин, що надає послуги з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання, а також водовідведення.

Відповідачу ОСОБА_1 (разом із ОСОБА_2 ) належить право на зайняття житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що забезпечується комунальними послугами, а саме послугами з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання, а також водовідведення, які надаються позивачем, а саме Філією «ВП «Хмельницька АЕС», своєчасно та належної якості.

За наявною у позивача інформацією ОСОБА_2 27.10.2015 укладено договір про надання послуг із централізованого опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення № 86/16269/63-124-SD-15-04113, і станом на день подання позову будь-якої заборгованості він не має.

ОСОБА_1 , незважаючи на направлені позивачем листи-запрошення для укладення договору, листи щодо погашення дебіторської заборгованості та квитанції на оплату послуг із зазначенням боргу, до позивача не звертався.

При цьому ОСОБА_1 у повній мірі користується вказаними комунальними послугами, що надаються позивачем, і жодних скарг на адресу останнього щодо їх кількості та якості від нього не надходило.

У той же час відповідач не виконує свої зобов`язання щодо оплати таких послуг, у зв`язку з чим станом на 31.03.2024 за ним утворилася заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 15301,32 грн, що призводить до порушення права позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.

Разом із цим вказана кімната належить до комунальної власності Нетішинської міської територіальної громади, а тому Виконавчий комітет Нетішинської міської ради як власник житла, на думку позивача, має нести разом із ОСОБА_1 солідарну відповідальність по зобов`язанню з оплати житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 20227,63 грн, а саме: 1) 15301,32 грн заборгованість за спожиті комунальні послуги за період із вересня 2010 року по березень 2024 року включно; 2) 4065,91 грн інфляційні витрати за весь час прострочки; 3) 860,40 грн три відсотки річних, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028 грн.

21.05.2024 суддею було відкрите провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Разом із цим суддею було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме:1)у Відділу адміністративних послуг виконавчого комітету Нетішинської міської ради інформації про кількість зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 за періодчасу із вересня 2010 року по березень 2024 включно; 2) у Головного управління Державноїподаткової службиу Хмельницькійобласті відомостей щодореєстраційного номеруоблікової карткиплатника податківвідповідача ОСОБА_1 3) у Виконавчого комітету Нетішинської міської ради відомостей про всіх фізичних осіб, що отримали дозвіл на користування, та документи, що посвідчують право на зайняття кімнати за адресою: АДРЕСА_1 за період із вересня 2010 року по березень 2024 року включно(а.с. 26-27).

31.05.2024 представником відповідача Виконавчого комітету Нетішинської міської ради Коваль Н.В. був поданий відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з Виконавчого комітету Нетішинської міської ради. Представник зазначає, що Нетішинською міською радою не приймалося рішення щодо передачі на баланс Виконавчого комітету Нетішинської ради кімнати за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, просп. Незалежності, буд. 10, кімн. 422, тому останній не є власником чи балансоутримувачем цього житла, а також не вчиняв дій щодо державної реєстрації права власності на цю нерухомість, а отже не має прав та обов`язків, що є похідними від права власності.

Більше того, споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, у той час як позивачем не надано доказів того, що Виконавчий комітет Нетішинської міської ради є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.

Право на зайняття відповідного житлового приміщення мають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані за цією адресою та є користувачами ліжко-місць у цій кімнаті, а отже саме останні є фактичними споживачами житлово-комунальних послуг, заборгованість зі сплати яких просить стягнути позивач.

Крім іншого, позивач просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилася за період з вересня 2010 року по березень 2024 року включно, у той час як загальна позовна давність складає три роки, а отже, з урахуванням карантину, що був запроваджений на всій території України та діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023, підлягає застосуванню строк позовної давності по 11.03.2020 включно, позаяк доказів переривання перебігу позовної давності позивачем надано не було (а.с. 40-43, 47-50).

18.06.2024 відповідачем ОСОБА_1 був поданий відзив на позов, в якому він зазначає, що визнає позовні вимоги визнає частково, а саме в межах строків позовної давності, позаяк на всій території України діяв карантин з 13.03.2020 по 30.06.2023, а тому просив стягнути з нього на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період із березня 2017 року по 31.03.2024 в розмірі 13217,52 грн, а стосовно решти позовних вимог про стягнення з нього заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з вересня 2010 року по лютий 2017 року включно просив застосувати позовну давність та відмовити у їх задоволенні (а.с. 55, 56).

21.06.2024 представником позивача було подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому представник наголошує, що відповідачем було визнано факт споживання відповідних житлово-комунальних послуг протягом усього періоду, а тому наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також представник позивача звернув увагу на те, що нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних відповідачу на прострочену заборгованість було здійснено за період заборгованості до 23.02.2022 та з 01.01.2024 по 13.05.2024 включно, тобто позивачем було враховано вимоги нормативних актів, що забороняли нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, однак нарахування було продовжено на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» № 1405 від 29.12.2023 (а.с. 61-62).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін від останніх не надійшло.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів інвентаризаційних справ гуртожитку № 6 право на зайняття жилої площі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який до теперішнього часу зареєстрований за цією адресою (а.с. 9, 25).

Водночас із довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що останній станом на 31.03.2024 має заборгованість перед позивачем у розмірі 15301,32 грн за надані послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за вказаною адресою, що утворилася за період із вересня 2010 року поберезень 2024 року (а.с. 12-13).

Також позивачем були надані суду розрахунки (з якими суд погоджується) інфляційних витрат за весь час прострочки, що становлять 4065,91 грн, а також 3% річних від простроченої суми, що склали 860,40 грн (а.с. 14-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначається у ст.ст. 530, 610, 629 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 67, 68,162Житлового кодексуУкраїни плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Як наголошується у п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний зокрема укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (ч.ч. 1, 3ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

До комунальних послуг відносяться зокрема наступні послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення (ст.ст. 21-24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4ст. 263 ЦПК України.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач користувався наданими позивачем житлово-комунальними послугами та вносив оплату за спожиті послуги не в повному обсязі та з порушенням встановленого строку, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Разом із цим відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної даності, а саме останній просив стягнути з нього заборгованість в межах строку позовної давності.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб?єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 369/11118/17 (провадження № 61-7952св23).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Представник позивача звернувся до суду із позовом 16.05.2024, при цьому просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за період із вересня 2010 року по березень 2024 року.

За загальним правилом щодо строків позовної давності позивач, звертаючись до суду із даним позовом 16.05.2024, мав право пред`являти вимоги про стягнення заборгованості за період з 16.05.2021 по 16.05.2024. При цьому суд звертає увагу, що позивачу за весь час періоду, у який утворилася заборгованість (з вересня 2010 року по березень 2024 року), достеменно було відомо про порушення відповідачем його права.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 введено 12.03.2020 на всій території України карантин та запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020 введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, що набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої коронавірусної хвороби (COVID-19) спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 651 від 27.06.2023 на всій території України відмінено карантин з 24:00 год. 30.06.2023.

Отже, карантин діяв на території України у період з 12.03.2020 по 30.06.2023.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб?єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.

Початок зупинення строку звернення до суду потрібно пов?язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-ІХ, що відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 та постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 167/1058/20.

Крім того, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022, що набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У п. 19Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українив редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, що набрав чинності 30.01.2024, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину продовжена на строк дії правового режиму воєнного стану.

Таким чином, строк позовної давності слід обраховувати від дати набрання законної силизаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540ІХ від 30.03.2020, що набрав чинності 02.04.2020, а саме останніми трьома роками, які передували 02.04.2020.

З огляду на це суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 14482,09 грн, а саме: 1) 14394,07 грн заборгованість за спожиті комунальні послуги за період із квітня 2017 року по 31.03.2024; 2) 1034,51 грн інфляційні витрати за весь час прострочки; 3) 354,12 грн три відсотки річних.

Стосовно позовних вимог щодо солідарного стягнення з Виконавчого комітету Нетішинської міської ради заборгованості за спожиті комунальні послуги на користь позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, з одного боку, споживачі (індивідуальні та колективні),а зіншого боку,управитель або виконавці комунальних послуг.

При цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок щодо сплати житлово-комунальних послуг покладається саме на споживача.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19.

Судом було встановлено, що споживачами комунальних послуг з централізованогоопалення,постачання холодноїта гарячоїводи іводовідведення,що надавалисяпозивачем за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким належить право на зайняття відповідної жилої площі і які фактично користувалися такими послугами, а отже саме на них діючим законодавством покладено обов`язок щодооплати таких послуг.

З огляду на це позовні вимоги щодо стягнення з Виконавчого комітету Нетішинської міської ради заборгованості за спожиті комунальні є безпідставними, позаяк остання не є споживачем таких послуг, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуальногокодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн підтверджується платіжною інструкцією № 3126 від 26.03.2024 (а.с. 1).

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову (14394,07 грн х 100% / 20227,63 грн), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2154,73 грн пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог (3028 грн х 71,16% / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141,258,259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства«Національна атомнаенергогенеруюча компанія«Енергоатом» вособі Філії«Відокремлений підрозділ«Хмельницька атомнаелектрична станція» до ОСОБА_1 ,Виконавчого комітетуНетішинської міськоїради простягнення заборгованостіза комунальніпослуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Національна атомнаенергогенеруюча компанія«Енергоатом» вособі Філії«Відокремлений підрозділ«Хмельницькаатомна електричнастанція» заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що утворилася за період із квітня 2017 року по 31.03.2024, з урахуванням інфляційних витрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 14394,07 грн (чотирнадцяти тисяч трьохсот дев`яноста чотирьох гривень семи копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Національна атомнаенергогенеруюча компанія«Енергоатом» вособі Філії«Відокремлений підрозділ«Хмельницькаатомна електричнастанція» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2154,73 грн (двох тисяч ста п`ятдесяти чотирьох гривень сімдесяти трьох копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код 24584661; місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Назарівська, буд.3; місцезнаходження філії: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20).

Відповідач-1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач-2: Виконавчий комітет Нетішинської міської ради (ідентифікаційний код 05399231; місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Шевченка, буд. 1).

Представник відповідача-2: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_2 ).

Суддя І.Г. Безкровний