Рішення

від 11.10.2024 по справі 120/4510/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2024 р. Справа № 120/4510/24

Суддя Вінницького окружного адміністративн суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується непогашена заборгованість по орендній платі з юридичних осіб.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, зауважив, що між ними та ТОВ "Будівельно-монтажна фірма "Івано-Франківськбуд" було укладено договір, яким передбачено, що на контрагента покладено обов`язок сплачувати плату за оренду земельною ділянки до моменту передачі об`єкту до експлуатуючої організації. Відтак, вважає, що не є належним відповідачем та вказує на необхідність залучення до участі в справі зазначеного контрагента.

Разом з тим, суд зауважує, що стягнення податкового боргу базується на підставі відомостей з інтегрованої картки визначеного позивачем відповідача та податкової вимоги, складеної на Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Відтак, підстави для залучення ТОВ "Будівельно-монтажна фірма "Івано-Франківськбуд" як співвідповідача відсутні.

Окрім того, позивачем подано не передбачений у цій категорії провадження документ по суті справи, а саме, відповідь на відзив. У якому представник головного управління ДПС в Івано-Франківській області вказує на неможливість уступки грошового зобов`язання або податкового боргу платника податків третім особам.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини.

Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України зареєстроване як суб`єкт господарювання та перебуває за неосновним місцем обліку в головному управління ДПС в Івано-Франківській області як платник окремих податків.

Згідно з довідкою про борг за платежами розмір податкового боргу, що підлягає стягненню за рахунок коштів боржника складає 68307,19 грн.

Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб: основне зобов`язання - 66543,64 грн (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), штрафні санкції - 563,28 грн, пеня - 1200,27 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем вказаних грошових зобов`язань, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Предметом розгляду у цій справі спору є правовідносини щодо стягнення з відповідача коштів на погашення суми податкового боргу з рахунків у банках.

Суд послідовно дотримується тієї позиції, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше (постанова Верховного Суду від 21.05.2024 року у справі № 160/15166/22).

Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, залежить від наявності в останнього податкового боргу. При цьому, за умови існування такого боргу, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

За визначеннями, наведеними у підпункті 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час надіслання податкової вимоги) передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. При цьому законодавчі приписи щодо формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу вважаються виконаними у разі її надіслання рекомендованим листом з повідомленням за місцезнаходженням/податковою адресою платника податків. Таке надіслання може бути виконано як контролюючим органом за основним місцем обліку, так і контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Проте невручення податкової вимоги через помилку контролюючого органу надає статусу не врученої такій податковій вимозі.

Судом встановлено, що позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ю" від 29.03.2023 року № 0000026-1302-0916. Вказану вимогу було отримано відповідачем.

Суд зауважує, що доказів оскарження вказаного індивідуального акту в адміністративному або судовому порядку сторонами не надано, а судом не встановлено, відтак суми грошових зобов`язань є узгодженими.

Принагідно суд зауважує, що згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку; платники орендної плати землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Водночас, суд зауважує, що правомірність нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог.

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази оскарження товариством правомірності нарахування податкового зобов`язання як в окремому судовому процесі, та і шляхом пред`явлення зустрічного позову в межах цієї справи.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Докази, які б підтверджували сплату суми податкового боргу на момент вирішення спору - відсутні, що є підставою для її стягнення у судового порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують є доведеними та підтверджуються необхідними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ ВП 43968084) до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. 600-річчя, буд. 68, м. Вінниця, Вінницька обл., РНОКПП 24980188) про стягнення податкового боргу, задовольнити.

Стягнути з Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України податковий борг у розмірі 68307,19 грн з рахунків платника податків у банках.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович