Рішення

від 14.10.2024 по справі 140/6501/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6501/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Несвіч» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство «Несвіч» (далі СГПП «Несвіч», позивач) звернулося з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області, відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач-2) про визнання протиправною та скасування постанови від 27.05.2024 № ПШ003998 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн (а.с 55-57).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 27.05.2024 №ПШ003998 за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, з перевізника СГПП «Несвіч» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою з тих підстав, що на час проведення посадовими особами Укртрансбезпеки перевірки у водія транспортного засобу були наявні усі обов`язкові документи, що передбаченні для такої категорії перевізників, а відповідач-1 безпідставно притягнув його до відповідальності, оскільки підприємство не користується послугами інших перевізників та не надає послуг з перевезення на комерційній основі іншим суб`єктам господарювання, перевезення вантажу здійснювалось ним для власних потреб.При цьому зазначає, що вимоги Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі Інструкція №385), та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі Положення № 340), не поширюються на СГПП «Несвіч» та підприємство не зобов`язане використовувати тахограф та мати протокол адаптації тахографа під час здійснення внутрішніх перевезень власних вантажів на території України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідачів позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови від 27.05.2024 № ПШ003998. Так, зазначила, що посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №001421 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо СГПП «Несвіч» та водій надав для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну, протокол перевірки та адаптації тахографа (що втратив чинність). Під час зазначеної перевірки було виявлено, що транспортним засобом перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки чинного протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що зафіксовано в акті №002746 від 30.04.2024. Зауважила, що за приписамистатті 1 Закону №2344-IIIдія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення, тобто визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним виду економічної діяльності. До того ж СГПП «Несвіч» здійснює господарську діяльність, серед видів якої - вантажний автомобільний транспорт (включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом). Перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений устатті 48 Закону №2344-III, не є вичерпним. До таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством. Такі документи як протокол перевірки та адаптації тахографа, що належать до категорії «інші документи, передбачені законодавством» (статтями 48, 60 Закону №2344-ІІІ, Положенням №340, Інструкцією №385), повинні знаходитись у водія під час перевезення та бути наявними на момент проведення перевірки. Також вважає безпідставним посилання позивача про непоширення на нього вимог Положення №340 та Інструкції №385, оскільки перевезення здійснювалося не сільськогосподарською технікою, а вантажним автомобілем (транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повна маса становить16000 кг (16 т)), вказаний транспортний засіб експлуатувався на дорогах загального користування (де й був перевірений інспектором), а не для місцевих сільськогосподарських робіт (наприклад збір урожаю і тому подібне); вимоги Положення №340 поширюються на автомобільних перевізників не залежно від того чи вони надають послуги чи перевозять вантаж для власних потреб (а.с. 114-120).

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити (а.с. 141-144).

Представник відповідачів у запереченнях на відповідь на відзив просила у задоволенні позову відмовити повністю (а..с 160-162).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач СГПП «Несвіч» зареєстроване як юридична особа 26.04.1999; видами його діяльності є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид); вантажний автомобільний транспорт (один із додаткових видів), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-12).

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області відповідно до графіка проведення рейдових перевірок у період з 29.04.2024 по 05.05.2024 (а.с.127), на підставі направлення від 26.04.2024 №НР001421 (а.с.126 зворот) проводилася рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху. У ході рейдової перевірки 30.04.2024 о 14:45 на 126 км автодороги «Н-17»було перевірено транспортний засіб марки DAF LF 250 FA, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної від 30.04.2024 №НС000001338 (а.с. 130).

Для перевірки водій вказаного транспортного засобу надав посвідчення водія (а.с. 128), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з якого вбачається, що власником транспортного засобу є СГПП «Несвіч» (а.с. 128), товарно-транспортну накладну від 30.04.2024 №НС000001338, в якій автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем зазначене СГПП «Несвіч» (а.с. 130), протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 22.04.2021 (а.с. 129).

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.04.2024 №002746 (далі- акт перевірки) зафіксовано порушення суб`єктом господарювання статей34,48 Закону №2344-III, відповідальність за яке передбаченастаттею 60 вказаного Закону, а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа (а.с.31, 123). Водій ОСОБА_1 з актом перевірки ознайомлений, про що свідчить його підпис; у графі «пояснення водія про причини порушень» зазначив згідний (а.с. 123).

02.05.2024 відповідач-1 надіслав позивачу рекомендованим листом повідомлення від 01.05.2024 №37710/22/24-24 про розгляд з 10 по 12 год. 27.05.2024 справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки (а.с.123 зворот-124). Вказане повідомлення позивач отримав 20.05.2024, про що свідчить вхідний штамп на такому повідомленні (а.с. 30).

27.05.2024 на адресу відповідача-1 надійшли пояснення позивача до акту перевірки від 30.04.2024 №002746 (а.с. 32-33).

Постановою в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.05.2024 №ПШ003998 з перевізника СГПП «Несвіч» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн за відсутність документів, перелік яких визначенийстаттею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбаченаабзацом третім частини першоїстатті 60 цього Закону(а.с.35, 126).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, єЗакон №2344-III, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до частини сьомоїстатті 6 Закону №2344-ІIIЦентральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом частини дванадцятоїстатті 6 Закону №2344-IIIдержавному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Як установлено частиною чотирнадцятоюстатті 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, наведеним устатті 1 Закону №2344-ІII, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567(далі- Порядок №1567).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48Законудокументів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимогПравил надання послуг пасажирського автомобільного транспортутаПравил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як установлено пунктами 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно здодатком 3.

Пунктами 25 - 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно здодатком 5.

Статтею 48 Закону №2344-ІIIвизначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 48 Закону №2344-IIIавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини першоїстатті 60 Закону №2344-IIIпередбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що вжите в частині другійстатті 48 Закону №2344-IIIсловосполучення «інші документи, передбачені законодавством» означає, що перелік документів згідно з вказаною нормою не є вичерпним.

Така конструкція норми зумовлена обов`язками, якіЗакон №2344-IIIпокладає на автомобільного перевізника.

Зокрема,статтею 34 Закону №2344-IIIвизначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку установлені Положенням №340, яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР),Кодексу законів про працю Українита Законів України"Про автомобільний транспорт","Про дорожній рух".

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3 розділу I Положення №340).

Пунктом 1.5 Положення №340 визначено, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385затверджено Інструкцію №385.

Згідно з пунктом 1.3розділу І Інструкції №385її положення поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 розділу IІнструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом; ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання (далі - Перелік).

Згідно із пунктом 3.3розділу IІІ Інструкції № 385водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу

цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 розділу IІІ Інструкції № 385 ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Відповідно до пункту 3.6розділу IІІ Інструкції № 385перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.

З аналізу наведених норм слідує, що протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є документом, наявність якого необхідна під час перевезення перевізником вантажу, та є «іншим документом, передбаченим законодавством»в розумінні частини другоїстатті 48 Закону №2344-ІІІ.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених нормІнструкції №385та Положення №340 викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.

У постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 Верховний Суд також зауважував на тому, що положеннямистатті 48 Закону №2344-IIIвизначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі необладнання транспортного засобу тахографом, які передбаченіІнструкцією №385та Положенням №340.

Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, суд зазначає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

Як слідує з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , позивачу СГПП «Несвіч» на праві власності належить транспортний засіб марки DAF LF 250 FA, номерний знак НОМЕР_1 , повна маса якого становить 16000 кг (тобто, 16 т) (а.с .128). Відтак вказаний автомобіль з повною масою понад 3,5 т повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Суд зазначає, що під час здійснення перевірки 30.04.2024 водій надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 22.04.2021 (а.с. 129), з якого вбачається, що транспортний засіб марки DAF LF 250 FA, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний тахографом, однак з урахуванням вимог пункту 2.6 розділу IІІ Інструкції № 385 термін дії вказаного протоколу закінчився у квітні 2023 року, позаяк перевірка та адаптація тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР повинна виконуватися періодично кожні два роки.

Таким чином, актом перевірки від 30.04.2024 №002746 зафіксовано, що під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (а.с.31).

Позивач зазначає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, оскільки він не є автомобільним перевізником, позаяк СГПП «Несвіч» є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, перевезення вантажу 30.04.2024 здійснювалось ним для власних потреб, тому він не може нести відповідальність, передбаченуЗаконом №2344-III.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Абзацом першим частини першоїстатті 60 Закону №2344-IIІвизначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

В розумінні вимогстатті 1 Закону № 2344-IIIавтомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами

Тобто, нормиЗакону № 2344-IIIпередбачають надання статусу автомобільного перевізника для осіб, що здійснюють не тільки договірні перевезення, а й перевезення для власних потреб.

Аналіз зазначених норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означає надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб. При цьому, визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.

У свою чергу, пунктом 1.3.розділу І Інструкції №385визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Матеріалами справи підтверджено, що СГПП «Несвіч» зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, основним видом якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а одним із додаткових видів діяльності - вантажний автомобільний транспорт (а.с.8-12).

Згідно зі статутом СГПП «Несвіч» метою діяльності підприємства є отримання максимального прибутку при постійному нарощуванні виробничої та господарської діяльності за рахунок застосування нових технологій, ефективного використання землі та високого рівня організації виробництва та продуктивності праці (а.с.14-18). Також з акту перевірки від 30.04.2024 №002746 вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_1 , тобто найманим працівником.

Відтак твердження позивача про відсутність у нього на момент проведення рейдової перевірки статусу автомобільного перевізника, оскільки ним не надавалися та не отримувалися послуги з перевезення вантажів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.07.2024 у справі № 440/5873/23.

Щодо посилання позивача на те, що на нього не поширюється вимоги Положення №340, оскільки пунктом 1.4 вказаного Положення чітко визначено, що його дія не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств, суд зазначає наступне.

Так, з вказаної вище норми слідує, що необхідно три ознаки, які повинні бути наявними одночасно, що виключають дію Положення №340 на автомобільного перевізника: 1) суб`єкт господарювання - сільськогосподарське підприємство; 2) перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт; 3) такі перевезення слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Суд зауважує, що чинним законодавством розмежовано поняття транспортного засобу та сільськогосподарської техніки.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, сільськогосподарська техніка - трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні, меліоративні машини та інші механізми, а транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Згідно з статтею 1 Закону № 2344-III транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , перевірений 30.04.2024 транспортний засіб марки DAF LF 250 FA, номерний знак НОМЕР_1 , є вантажним транспортним засобом загального призначення (а.с. 131), а не трактором або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт. Крім того, актом перевірки від 30.04.2024 №002746 зафіксовано, що місцем перевірки є 126 км автодороги Н-17, яка відповідно до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою від 15.12.2023 № 1318, віднесена до національних автомобільних доріг загального користування.

З урахуванням вищенаведеного, доводи позивача про непоширення на нього вимог Положення №340 є необґрунтованими, так як транспортний засіб марки DAF LF 250 FA, номерний знак НОМЕР_1 , не є трактором або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт, що є ключовою умовою для застосування пункту 1.4 Положення №340.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.05.2024 № ПШ003998 винесена за наявності фактичних та правових підстав, є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другоїстатті 2 КАС України, доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вказаної постанови необхідно відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Сільськогосподарське приватне підприємство «Несвіч» (45652, Волинська область, Луцький район, село Несвіч, вулиця Центральна, 30, код ЄДРПОУ 03737327).

Відповідач-1: Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3).

Відповідач-2: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О. О. Андрусенко