Рішення

від 14.10.2024 по справі 140/8636/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8636/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лакс Груп Компані до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лакс Груп Компані (далі ТзОВ Лакс Груп Компані, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2024 №UA205140/2024/000210/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач внаслідок укладеного з іноземною компанією зовнішньоекономічного договору придбав товари (електрогенераторні установки, інвентар для занять водними видами спорту) та подав через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом з урахуванням витрат на транспортування товару. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, для підтвердження рівня митної вартості.

На думку позивача, подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні, окрім номера та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано усіх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі МК України) визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

18.08.2023 між ТзОВ Лакс Груп Компані (Покупець) та компанією sellBEST Michal Bednarczyk (Польща) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів №1-1808, предметом якого є поставка промислового обладнання.

31.05.2024 між ТзОВ Лакс Груп Компані та компанією sellBEST Michal Bednarczyk укладено додаткову угоду №2 до контракту №1-1808 від 18.08.2023, якою внесено зміни до цього контракту.

Так, відповідно до цієї додаткової угоди пунктом 1.3 контракту обумовлено, що асортимент товару, номенклатура товару, одиниця товару, кількість товару, ціна товару, та інші дані необхідні для організації поставок, визначаються в проформах-інвойсах, погоджених сторонами, які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 2.1. контракту сторони обумовили, що оплата товару здійснюється на наступних умовах: 100% попередня оплата протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання відповідної проформи-інвойсу до цього контракту. Підпунктом 2.1.2 обумовлено, що детальні умови оплати та поставки зазначаються та погоджуються сторонами проформою-інвойсом.

Пунктом 2.4. контракту обумовлено, що поставка продавцем товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010 FCA Krasnik, якщо інші умови не зазначені в проформі-інвойсі.

Пунктом 2.8 контракту обумовлено, що кожна партія товару супроводжується наступними документами: інвойс, товарно-транспортна накладна CMR, пакувальний лист, сертифікат походження (за наявності), сертифікат якості (за наявності), технічний паспорт на товар, інші документи для здійснення поставки.

Відповідно до п. 3.1. контракту ціна товару визначається в проформах-інвойсах. Ціна товару включає вартість експортної тари (упаковки), маркування, митних зборів в країні Продавця (п. 3.2.). Пунктом 3.5. контракту обумовлено, що розрахунок за товар може здійснюватись в доларах США, Євро, Польських злотих у безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем; грошових коштів на рахунок Продавця, на підставі виставленого Продавцем рахунку (Проформа-інвойс) до даного контракту. Відповідно до пункту 3.7 контракту розрахунок Покупцем за товар здійснюється на умовах, зазначених в проформах-інвойсах.

На підставі зазначеного контракту компанія sellBEST Michal Bednarczyk здійснила поставку позивачу товарів, у зв`язку з чим 19.07.2024 декларантом ТзОВ Лакс Груп Компані подано до Волинської митниці з метою митного оформлення товару №№1, 2, 3, 4 Електрогенераторні установки…, товару №5 Інвентар для занять водними видами спорту, новий… митну декларацію (далі - МД) №24UA205140045941U6, у графі 22 якої зазначено загальну суму товару у розмірі 61800,00 польських злотих. Митну вартість (графа 12) визначено за першим методом за курсом валюти 10,5461 грн за 1 польський злотий у сумі 657248,98 грн, з урахуванням вартості транспортування товару у сумі 5500,00 грн.

До вказаної МД було долучено такі документи: контракт на поставку товарів №1-1808 від 18.08.2023; додаткову угоду №2 від 31.05.2024 до контракту на поставку товарів №1-1808 від 18.08.2023; проформу-інвойс №ZAM/00645 від 26.06.2024; проформу-інвойс №ZAM/00742 від 02.07.2024; інвойс №FV-1984/2024 від 09.07.2024; інвойс №FV-1985/2024 від 09.07.2024; лист від 25.06.2024; автотранспортну накладну б/н від 18.07.2024; банківський платіжний документ №LV131860/240705 від 05.07.2024 на суму 18500,00 польських злотих; банківський платіжний документ №LV131859/240705 від 05.07.2024 на суму 43300,00 польських злотих; довідку про транспортні витрати №108 від 18.07.2024; договір-заявку №17/07 від 17.07.2024; технічні паспорти на товар; пакувальний лист б/н від 18.07.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL301010Е0871886 від 18.07.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею 19.07.2024 в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за

умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) транспортні документи; 6) прайс-лист виробника товару; 7) платіжні документи.

На електронне повідомлення митниці позивач подав лист від 20.07.2024 вих. №59, у якому повідомив митний орган про наступне.

1. Постачальник повідомив нас що документи, а саме: сертифікат походження та сертифікат якості в дану поставку не будуть надаватись через їх відсутність, наша компанія погодилась забирати даний товар без даних документів.

2. Повідомляємо що згідно «п.3.2 контракту 1-1808 від 18.08.2023» всі перечислені пункти вже включені в вартість товару, вони не розписуються окремими витратами.

3. Повідомляємо що навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару. Постачальник сам формує ціни на товар, нам дану інформацію не повідомляє.

4. Повідомляємо, що оплата товару який поставляється згідно інвойсу № FV- 1985/2024 від 09.07.2024 відбувалась по рахунку-проформі № ZAM/00645 від 26.06.2024. Також повідомляємо що платіжний документ № LV131860/240705 від 05.07.2024 який підтверджує факт оплати, був поданий до митного оформлення.

Також листом від 20.07.2024 вих. №59 повідомив, що товариство подало всі наявні на даний момент документи для підтвердження митної вартості і просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

22.07.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000210/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001904.

Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2024 №UA205140/2024/000210/2, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності.

Згідно п. 2.8 зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 №1-1808 передбачений перелік документів на кожну партію товару, зокрема сертифікат походження, сертифікат якості, інші документи, необхідні для здійснення поставки. Дані документи не подані до митного оформлення.

П. 3.2 контракту №1-1808 від 18.08.2023 передбачено, що ціна товару включає вартість експортної тари, маркування, митних зборів. В Специфікації №3 від 02.11.2023, яка є невід`ємною частиною контракту та товаросупровідних документах не відображено таких складових вартості.

Згідно п. 2.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 №1-1808 передбачена 100% попередня оплата. Наданий платіжний документ №LV131859/240705 від 05.07.2024 підтверджує оплату в сумі 43300 PLN згідно рахунку-проформи №ZAM/00742 від 02.07.2024. Платіжний документ, який би підтвердив факт оплати згідно фактури від 09.07.2024 №FV-1985/2024 не поданий до митного оформлення.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №108 від 18.07.2024 у вартість перевезення вантажу включені навантажувально-розвантажувальні роботи, однак в гр. 21 декларації митної вартості вартість таких витрат не зазначена, числовий розрахунок для перевірки не наданий.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

У спірному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 на рівні (6,30 дол. США/кг) за МД №UA100440/2024/318734 від 21.06.2024; Товар 2 на рівні (6,21 дол. США/кг) за МД №UA209230/2024/37973 від 29.04.2024; Товар 3 на рівні (6,23 дол. США/кг) за МД №UA408020/2024/25270 від 13.05.2024; Товар 4 на рівні (6,22 дол. США/кг) за МД №UA408020/2024/33504 від 28.06.2024; Товар 5 на рівні (15,90 дол. США/кг) за МД №UA205140/2024/39918 від 20.06.2024.

Також у рішенні зазначено, що митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням якісних та технічних характеристик, країни походження, умов поставки, обсягу ввезеної партії та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140046394U6 від 22.07.2024 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару: контракт на поставку товарів №1-1808 від 18.08.2023; додаткову угоду №2 від 31.05.2024 до контракту на поставку товарів №1-1808 від 18.08.2023; проформу-інвойс №ZAM/00645 від 26.06.2024; проформу-інвойс №ZAM/00742 від 02.07.2024; інвойс №FV-1984/2024 від 09.07.2024; інвойс №FV-1985/2024 від 09.07.2024; лист від 25.06.2024; автотранспортну накладну б/н від 18.07.2024; банківський платіжний документ №LV131860/240705 від 05.07.2024 на суму 18500,00 польських злотих; банківський платіжний документ №LV131859/240705 від 05.07.2024 на суму 43300,00 польських злотих; довідку про транспортні витрати №108 від 18.07.2024; договір-заявку №17/07 від 17.07.2024; технічні паспорти на товар; пакувальний лист б/н від 18.07.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL301010Е0871886 від 18.07.2024.

Так, додатковою угодою №2 від 31.05.2024 до контракту на поставку товарів №1-1808 від 18.08.2023 передбачено, що асортимент товару, номенклатура товару, одиниця товару, кількість товару, ціна товару, та інші дані необхідні для організації поставок, визначаються в проформах-інвойсах, погоджених сторонами, які є невід`ємною частиною контракту (пункт 1.3 контракту).

Пунктом 2.1. контракту сторони обумовили, що оплата товару здійснюється на наступних умовах: 100% попередня оплата протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання відповідної проформи-інвойсу до цього контракту. Підпунктом 2.1.2 обумовлено, що детальні умови оплати та поставки зазначаються та погоджуються сторонами проформою-інвойсом.

Пунктом 2.4. контракту обумовлено, що поставка продавцем товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2010 FCA Krasnik, якщо інші умови не зазначені в проформі-інвойсі.

Пунктом 2.8 контракту визначено, що кожна партія товару супроводжується наступними документами: інвойс, товарно-транспортна накладна CMR, пакувальний лист, сертифікат походження (за наявності), сертифікат якості (за наявності), технічний паспорт на товар, інші документи для здійснення поставки.

Відповідно до п. 3.1. контракту ціна товару визначається в проформах-інвойсах. Ціна товару включає вартість експортної тари (упаковки), маркування, митних зборів в країні Продавця (п. 3.2.). Пунктом 3.5. контракту обумовлено, що розрахунок за товар може здійснюватись в доларах США, Євро, Польських злотих у безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем; грошових коштів на рахунок Продавця, на підставі виставленого Продавцем рахунку (Проформа-інвойс) до даного контракту. Відповідно до пункту 3.7 контракту розрахунок Покупцем за товар здійснюється на умовах, зазначених в проформах-інвойсах.

Отже, ціна товару визначається в проформах-інвойсах, які визначають умови розрахунків.

На підтвердження задекларованої вартості для митного оформлення надано, зокрема, проформу-інвойс №ZAM/00645 від 26.06.2024 та інвойс №FV-1985/2024 від 09.07.2024, де визначена ціна товару у сумі 18500,00 польських злотих, проформу-інвойс №ZAM/00742 від 02.07.2024 та інвойс №FV-1984/2024 від 09.07.2024, де визначена ціна товару у сумі 43300,00 польських злотих, тобто загальна ціна товару складає 61800,00 польських злотих, яка відображена у графі 22 МД №24UA205140045941U6 від 19.07.2024.

Вказана ціна включена до митної вартості, яка також включає витрати на транспортування товару у сумі 5500,00 грн. На підтвердження транспортних витрат позивачем надано договір-заявку №17/07 від 17.07.2024 на міжнародні вантажні перевезення та довідку про транспортні витрати №108 від 18.07.2024, з якої слідує, що транспортні витрати, зокрема, по маршруту Krasnik (Польща) м/п Ягодин (Україна) становлять 5500,00 грн. У вказаній довідці зазначено, що страхування вантажу не проводилося, навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару.

На підтвердження розрахунків за поставлений товар позивач надав банківський платіжний документ №LV131860/240705 від 05.07.2024 на суму 18500,00 польських злотих та банківський платіжний документ №LV131859/240705 від 05.07.2024 на суму 43300,00 польських злотих.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Суд вважає безпідставними зауваження митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

Так, митниця зазначає, що згідно п. 2.8 зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 №1-1808 передбачений перелік документів на кожну партію товару, зокрема сертифікат походження, сертифікат якості, інші документи, необхідні для здійснення поставки. Дані документи не подані до митного оформлення.

П. 3.2 контракту №1-1808 від 18.08.2023 передбачено, що ціна товару включає вартість експортної тари, маркування, митних зборів. В Специфікації №3 від 02.11.2023, яка є невід`ємною частиною контракту та товаросупровідних документах не відображено таких складових вартості.

Згідно п. 2.1.1 зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 №1-1808 передбачена 100% попередня оплата. Наданий платіжний документ №LV131859/240705 від 05.07.2024 підтверджує оплату в сумі 43300 PLN згідно рахунку-проформи №ZAM/00742 від 02.07.2024. Платіжний документ, який би підтвердив факт оплати згідно фактури від 09.07.2024 №FV-1985/2024 не поданий до митного оформлення.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №108 від 18.07.2024 у вартість перевезення вантажу включені навантажувально-розвантажувальні роботи, однак в гр. 21 декларації митної вартості вартість таких витрат не зазначена, числовий розрахунок для перевірки не наданий.

З приводу вищенаведених зауважень та розбіжностей суд зазначає наступне.

ТзОВ Лакс Груп Компані листом від 20.07.2024 вих. №59 проінформувало митний орган про те, що постачальник повідомив, що документи, а саме: сертифікат походження та сертифікат якості в дану поставку не будуть надаватись через їх відсутність, а тому товариство компанія погодилось забрати даний товар без даних документів.

Суд зауважує, що сертифікат походження та сертифікат якості не впливають на ціну товару, а тому відсутність таких документів не позбавляє митний орган перевірити числові складові митної вартості.

Відповідно до п.3.2. контракту №1-1808 від 18.08.2023 ціна товару включає вартість експортної тари (упаковки), маркування, митних зборів в країні Продавця, тобто всі перераховані складові вже включені у вартість товару, тому вони не розписуються окремими витратами.

Як зазначалося вище, ціна товару підтверджена проформами-інвойсами №ZAM/00645 від 26.06.2024, №ZAM/00742 від 02.07.2024 та інвойсами №FV-1985/2024 від 09.07.2024 та №FV-1984/2024 від 09.07.2024.

Також позивач у згаданому листі повідомив, що навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару, що узгоджується із пунктом 2.4. контракту №1-1808 від 18.08.2023.

Безпідставним є твердження митного органу про те, що платіжний документ, який би підтвердив факт оплати згідно фактури від 09.07.2024 №FV-1985/2024 не поданий до митного оформлення, оскільки під час митного оформлення декларантом надано банківський платіжний документ №LV131860/240705 від 05.07.2024, який підтверджує факт оплати у сумі 18500,00 польських злотих. Надання декларантом вказаного банківського документа підтверджено відповідачем у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001904.

Довідка про транспортні витрати №108 від 18.07.2024 містить інформацію про вартість перевезення вантажу, до якої включені навантажувально-розвантажувальні роботи.

Суд зазначає, що сторони договору вільні у виборі відображення у документах складових їх робіт чи послуг та сум взаєморозрахунків, а тому митний орган безпідставно зауважив про відсутність числового розрахунку складових таких послуг. При цьому, надані документи містили повну вартість транспортування товару, зокрема вартість таких послуг до митного кордону України, що є достатнім для підтвердження такої складової митної вартості.

Таким чином, будь-які розбіжності в цій частині, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Витребувавши виписку з бухгалтерської документації, митний орган не зазначив, які саме відомості вона має підтвердити, у зв`язку із якими недоліками у документах вимагаються та яким чином може усунути виниклі сумніви. Слід зауважити, що запитувані документи за своєю суттю не мають жодного стосунку до вищезгаданих сумнівів митного органу у правильності визначення декларантом митної вартості товару. Таким чином, вимога про надання таких документів є необґрунтованою.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином такий висновок надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номера та дати МД, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій №UA100440/2024/318734 від 21.06.2024, №UA209230/2024/37973 від 29.04.2024, №UA408020/2024/25270 від 13.05.2024, №UA408020/2024/33504 від 28.06.2024, №UA205140/2024/39918 від 20.06.2024, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22.07.2024 №UA205140/2024/000210/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 3028,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 08.08.2024 №534.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із договору про надання правничої допомоги від 05.08.2024 №05/08/24, акту приймання-передачі наданих послуг від 06.08.2024 згідно договору про надання правничої допомоги від 05.08.2024 №05/08/24, рахунку-фактури від 08.08.2024 №08/08/24-1 та платіжної інструкції від 08.08.2024 №533, позивач сплатив Адвокатському об`єднанню Преміум Сервіс 10 000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правових консультацій та роз`яснень з питань правомірності винесення рішень про коригування митної вартості товару (1,5 год) 2 000,00 грн, складання позовної заяви (6 год) 8 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи про їх неспівмірність із складністю справи.

В той же час, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування ідентичного товару; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання правових консультацій та роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені у відзиві заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. Решту витрат повинен понести позивач.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 8028,00 грн (3028,00 грн - витрати зі сплати судового збору, та 5000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).

Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.07.2024 №UA205140/2024/000210/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лакс Груп Компані за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 8028,00 грн (вісім тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лакс Груп Компані (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Наливайка, будинок 24а, код ЄДРПОУ 44687867).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Н. В. Стецик