Рішення

від 14.10.2024 по справі 160/14574/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуСправа №160/14574/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-3), в якому позивач просить:

- визнати неправомірним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.01.2024 за №045650018086 в не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 19.06.1996 по 31.12.1999 на посаді контролера по паркуванню в ВК «ОКО» та призначити пенсію за віком з 60 років, а саме з 10.01 2024.

- визнати неправомірним рішення Головного управління пенсійного фонду України у Херсонській області від 11.03.2024 за № 045650018086 в не зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи: з 19.06.1996 по 31.12.1999 на посаді контролера по паркуванню в ВК «ОКО» та призначити пенсію за віком з 60 років а саме з 10.01.2024;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи в ВК «ОКО»: з 19.06.1996 по 31.12.1999 на посаді контролера по паркуванню, та призначити пенсію за віком з 60 років, а саме з 10.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 25.01.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та надав необхідні документи, у тому числі трудову книжку НОМЕР_1 , заповнену 04.09.1981. Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та рішенням від 31.01.2024 №045650018086 було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із не підтвердженням стажу роботи з 19.06.1996 по 31.12.1999, оскільки дата прийняття (19.06.1996) не відповідає даті в наказі (19.06.1999). 04.03.2024 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, долучивши довідку №М-4/1 від 01.03.2024. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11.03.2024 №0456750018086 було повторно відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та знову не зараховано спірний період роботи через те, що при проведенні запису наказу порушено вимоги розділу 2 пункту «а» підпункту 2.4 та пункт «д» підпункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993. Позивач категорично не погоджується з рішеннями відповідачів та вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Крім того, він не має нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником, а не ним особисто. За таких обставин, вважає оспорювані рішення протиправними, просить задовольнити позов у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України.

Позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

Позивачем усунено недоліки позову, долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14574/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), розрахунок страхового стажу на дату звернення 25.01.2024 та 04.03.2024.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Позивач 25.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності відповідачем-2 розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду прийнято рішення від 31.01.2024 №045650018086 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 04.09.1981 за записом №21-№22 про період роботи з 19.06.1996 (нак.№35 від 19.06.1999) по 31.12.1999 (нак. № 60 від 31.12.1999), оскільки рік прийняття не відповідає року наказу на прийняття. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності. Таким чином, за наданими документами та відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 30 років 09 місяців 23 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 10.01.2027 або при набутті необхідного страхового стажу. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними та вмотивованими.

До відзиву були долучені додаткові докази.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами з наступних підстав. 25.01.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. Відповідно до принципу екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення №045650018086 від 31 січня 2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Пізніше позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. Відповідно до принципу екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та прийнято рішення №045650018086 від 11 березня 2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. За результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 04.09.1981: - за записом №21-№22 про період роботи з 19.06.1996 (нак. №35 від 19.06.1999) по 31.12.1999 (нак. №60 від 31.12.1999), оскільки дата прийняття на роботу (рік) не відповідає даті (року) наказу про прийняття на роботу «графа 4 розділ «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)», чим порушено вимоги розділу 2 пункту «а» підпункту 2.4, та пункту «д» підпункту 2.27 Інструкції №58. Для зарахування до страхового стажу періоду з 19.06.1996 по 31.12.1999 позивачем надані архівні довідки видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-Архівне Бюро «ЛЕГІС»: про роботу №M-4/1 від 01.03.2024, де чітко вказано, що серед наказів з особового складу Виробничого Кооперативу «ОКО», які знаходяться на архівному зберіганні у ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС» наказів про прийом та звільнення ОСОБА_1 не виявлено; про заробітну плату №M-4/2 від 01.03.2024, згідно розрахунково-платіжних відомостей Виробничого Кооперативу «ОКО» за 1996-1999 р., які знаходяться на архівному зберіганні у ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС», заробітна плата нарахована « ОСОБА_2 » (так у документах) вперше в червні 1996 року, а останнє в грудні 1999 року. Додатково відповідач-1 зазначає, що в довідці №M-4/2 від 01.03.2024 вказано прізвище, яка відрізняється від прізвища позивача - ОСОБА_3 . Таким чином, відповідно до наданих документів, відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача склав - 30 років 09 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є правомірним та таким, що прийнято відповідно до положень чинного законодавства України.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначає не погодження з позиціями відповідачів у відзивах, вказує, що відповідачі не спростували жодного доказу, жодних обставин, зазначених у позові. Відповідачі не врахували, що недотримання правил ведення трудових книжок може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника та не може впливати на його особисті права.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 зазначає, що ним не приймались рішення по суті заяв позивача про призначення пенсії, відтак відповідальними за опрацювання заяв позивача та прийняття відповідних рішень є, в даному випадку, є визначені у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є суб`єктом прийняття рішень, що оскаржуються.

До відзиву відповідачем-2 долучено витребувані докази.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 23.10.2000 Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

25.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян №3 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 25.01.2024 вх.№618 долучено такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637: №20, №М-3548/0/217-23; заява про спосіб виплати пенсії; пам`ятка пенсіонера; трудова книжка НОМЕР_1 .

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.01.2024 №045650018086 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Означене рішення від 31.01.2024 №045650018086 обґрунтоване наступним.

Вік заявника 60 років. Страховий стаж особи 30 років 9 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період трудової діяльності з 19.06.1996 по 31.12.1999 згідно з трудової книжки від НОМЕР_3 від 04.09.1981, оскільки дата прийняття (19.06.1996) не відповідає даті в наказі (19.06.1999). Для зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності, необхідно надати уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Враховуючи вищевикладене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 045650018086 страховий стаж позивача станом на дату звернення (25.01.2024) становить 30 днів 09 місяців 23 дні, до якого зараховано наступні періоди: з 04.09.1981 по 10.05.1988 06 років 08 місяців 07 днів; з 23.05.1988 по 12.11.1991 03 роки 05 місяців 20 днів; з 13.11.1991 по 30.06.1992 0 років 07 місяців 18 днів; з 01.07.1992 по 06.09.1993 01 рік 02 місяці 06 днів; з 07.09.1993 по 05.03.1994 0 років 05 місяців 29 днів; з 09.03.1994 по 09.10.1995 01 рік 07 місяців 01 день; з 14.11.1995 по 28.05.1996 0 років 06 місяців 15 днів; з 06.03.2000 по 31.12.2003 03 роки 09 місяців 26 днів; з 01.01.2004 по 31.03.2004 0 років 03 місяці 0 днів; з 01.05.2004 по 31.01.2005 0 років 09 місяців 0 днів; з 01.03.2005 по 18.07.2016 11 років 04 місяці 21 день.

04.03.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, долучивши архівні довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-архівне бюро «Легіс» від №М-4/1 від 01.03.2024, №М-4/2 від 01.03.2024.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11.03.2024 №045650018086 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Означене рішення від 11.03.2024 №045650018086 обґрунтоване наступним.

Вік заявника 60 років 01 місяць 25 днів. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 30 років 09 місяців 23 дні. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 04.09.1981 за записом №21-№22 про період роботи з 19.06.1996 (нак.№35 від 19.06.1999) по 31.12.1999 (нак.№ 60 від 31.12.1999), оскільки у графі 4 розділу «на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)», порушені вимоги розділу 2 пункту «а» підпункту 2.4, та пункту «д» підпункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Необхідно підтвердити неврахований період стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку №637. Для зарахування періоду страхового стажу з 19.06.1996 по 31.12.1999 заявником надані довідка про роботу №M-4/1 від 01.03.2024 та довідка про заробітну плату №M-4/2 від 01.03.2024, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-Архівне Бюро «ЛЕГІС». Питання, щодо можливого зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу, може бути розглянуто за умови підтвердження відомостей первинними документами (постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637). Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 років.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 045650018086 страховий стаж позивача станом на дату звернення (04.03.2024) становить 30 днів 09 місяців 23 дні, до якого зараховано наступні періоди: з 04.09.1981 по 10.05.1988 06 років 08 місяців 07 днів; з 23.05.1988 по 12.11.1991 03 роки 05 місяців 20 днів; з 13.11.1991 по 30.06.1992 0 років 07 місяців 18 днів; з 01.07.1992 по 06.09.1993 01 рік 02 місяці 06 днів; з 07.09.1993 по 05.03.1994 0 років 05 місяців 29 днів; з 09.03.1994 по 09.10.1995 01 рік 07 місяців 01 день; з 14.11.1995 по 28.05.1996 0 років 06 місяців 15 днів; з 06.03.2000 по 31.12.2003 03 роки 09 місяців 26 днів; з 01.01.2004 по 31.03.2004 0 років 03 місяці 0 днів; з 01.05.2004 по 31.01.2005 0 років 09 місяців 0 днів; з 01.03.2005 по 18.07.2016 11 років 04 місяці 21 день.

Не погодившись з рішеннями про відмову в призначенні пенсії за віком від 31.01.2024 та від 11.03.2024, а також з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 19.06.1996 по 31.12.1999, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо рішень відповідача-1 та відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії за віком та щодо не зарахування ними до страхового стажу періоду трудової діяльності з 19.06.1996 по 31.12.1999.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.09.1981, у спірний період позивач працював на наступній посаді та на такому підприємстві:

з 19.06.1996 по 31.12.1999 контролером по паркуванню у Виробничому кооперативі «ОКО» (записи №№21-22).

Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, вказані записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, звільнення, а також печатку підприємства.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії подавались архівні довідки на підтвердження його роботи у спірний період.

Так, відповідно до архівної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-архівне бюро «Легіс» від 01.03.2024 №М-4/1, що видана позивачу, згідно розрахунково-платіжних відомостей Виробничого кооперативу «ОКО» за 1996-1999рр., які знаходяться на архівному зберіганні у ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС», заробітна плата нарахована « ОСОБА_4 » (так у документах) вперше - в червні 1996р., а востаннє -грудні 1999р.

Підстава: фонд № 1015, опис №1-ос/ 1102, справа № 4 (арк. 26-69), примітка: в розрахунково-платіжних відомостях з червня 1998р. по грудень 1999р. в графі «Код « ОСОБА_4 » зазначено - 2338400638.

Відповідно до архівної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-архівне бюро «Легіс» від 01.03.2024 №М-4/2, що видана позивачу, на підставі розрахунково-платіжних відомостей Виробничого кооперативу «ОКО», код платника ЄДРПОУ 20245718, які знаходяться на архівному зберіганні у ТОВ «ЮАБ «Легіс» заробітна плата нараховувалась « ОСОБА_4 » з червня 1996 року по грудень 1999 року.

Підстава: фонд № 1015, опис №1-ос/ 1102, справа № 4 (арк. 26-69).

Отже, записами трудової книжки позивача в частині спірного періоду з урахуванням відомостей з архівних довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-архівне бюро «Легіс» від 01.03.2024 №М-4/1 та №М-4/2 підтверджено трудову діяльність позивача з 19.06.1996 по 31.12.1999 контролером по паркуванню у Виробничому кооперативі «ОКО».

В якості підстави для відмови в зарахуванні періоду роботи з 19.06.1996 по 31.12.1999 відповідач-2 в оспорюваному рішенні зазначив, що дата прийняття позивача на роботу (19.06.1996) не відповідає даті наказу (19.06.1999), а відповідач-1 у своєму рішенні зазначив, що період роботи з 19.06.1996 (нак.№35 від 19.06.1999) по 31.12.1999 (нак.№ 60 від 31.12.1999) не зараховано, оскільки у графі 4 розділу «на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)», порушені вимоги розділу 2 пункту «а» підпункту 2.4, та пункту «д» підпункту 2.27 Інструкції №58.

Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача-1 та відповідача-2, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).

На момент внесення запису позивача про прийняття на посаду (19.06.1996) була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.

Згідно з п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, за змістом Інструкції №58 законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов`язок по заміні печаток і штампів цих підприємств.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 (адміністративне провадження № К/9901/2537/20).

Суд також звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Поряд з цим, трудова книжка позивача в частині спірного періоду роботи не містить неправдивих або недостовірних відомостей, зворотнього відповідачами не доведено. Неточне написання дати наказу про прийняття на роботу є технічною опискою роботодавця (особи, відповідальної за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок). Тому зазначені відповідачами зауваження, як-то дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.

Крім того, відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано причин не врахування архівних довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-архівне бюро «Легіс» від 01.03.2024 №М-4/1 та №М-4/2, відомості в яких цілком узгоджуються з відомостями в трудовій книжці в частині спірного періоду.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність внесення записів у трудовій книжці.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні означених спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу, відповідач-1 та відповідач-2 діяли протиправно.

За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №045650018086 від 31.01.2024 та №045650018086 від 11.03.2024 прийняті не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 та відповідачем-2 заяв позивача від 25.01.2024 та від 04.03.2024 про призначення пенсії за віком у вигляді рішень №045650018086 від 31.01.2024 та №045650018086 від 11.03.2024, які скасовані судом як протиправні.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідачів у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 19.06.1996 по 31.12.1999.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності з 19.06.1996 по 31.12.1999, оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень першим порушено права та інтереси позивача у спірних правовідносинах.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач-2 не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Позовні вимоги в частині призначити пенсію з 10.01.2024 не підлягають задоволенню, оскільки є такими, що заявлені передчасно. Позаяк, на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду. Поряд з цим, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, захист не порушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду підлягає стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) від 31.01.2024 №045650018086 про відмову в призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) від 11.03.2024 №045650018086 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) наступні періоди трудової діяльності: з 19.06.1996 по 31.12.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком із урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова