Рішення

від 23.09.2024 по справі 160/18402/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокуСправа №160/18402/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (28000, Звенигородське шосе, б.1, м. Олександрія, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 38524231) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22 ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці № митниці №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за ціною договору, що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ухвалою від 12.07.2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/18402/24 та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Через систему «Електронний суд» від Дніпровської митницідо суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, а саме витрат на навантаження та експедиторської винагороди, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 Митного кодексу України, п.6 ст.54 Митного кодексу України. Митницею приймається рішення про коригування митної вартості.

Дніпровська митниця заперечує також проти стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., у поданих документах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов договору, відсутній акт наданих послуг.

Визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, де він підтримує позовні вимоги і зазначає, що надані ним відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначена відповідачем розбіжність є необґрунтованою та безпідставною.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

13.07.202023 між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (покупець) і «JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD.», Китай (продавець) укладено контракт №13/07, за умовами якого продавець продає, ап окупець купує тканини полотняного переплетення, неворсові, вибілені, невибивні, повністю (100%) виготовлені з комплексних текстурованих синтетичних (поліефірних) ниток. Тканина без покриття, просочення, дублювання, які сприймаються неозброєним оком, згідно з асортиментом і за цінами визначеними в наступних документах.

Пунктом 1.2. Контракту сторони погодили, що товар постачається в кількості (партіями) та на умовах узгоджених сторонами в додаткових угодах (специфікаціях) до цього контракту, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до пункту 2.2 контракту ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються сторонами у додаткових угодах (специфікаціях).

На виконання умов контракту продавцем було виставлено специфікацію №11 від 16.11..2023 року та рахунок-інвойс від 16.11.2023 №MD20231116 на суму 40 548, 79 доларів США.

Специфікацією №11 від 16.11.2023 року не погоджено умови оплати, однак, вони були погоджені у Додаткові угоді №1 від 01.08.2023 року до контракту, відповідно до умов якої оплати по інвойсу -100% оплата на розрахунковий рахунок продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару.

Відповідно до коносаменту №BW23110398A товар відвантажено 22.11.2023 року, тобто на момент митного оформлення в України, а саме 17.01.2024 року термін оплати за товар ще не настав.

Відповідно до п.3.3. контракту поставка товару здійснювалася на умовах FOB Shanghai, китай (Інкотермс 2011).

Згідно із відомостями декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 74857,38 грн.

З метою митного оформлення товару декларантом до Дніпровської митниці було подано електронну митну декларацію (ЕМД) від 17.01.2024 року №24UA110150000619U4.001.

Митна вартість товару була визначена декларантом за ціною договору.

Для митного оформлення позивачем були подані наступні документи: контракт №13/07 від 13.07.2023року; специфікацію №11 від 16.11.2023 року; додаткову угоду №1 від 01.08.2023 року до контракту; комерційну пропозицію б/н від 16.11.2023 року; комерційний інвойс MD20231116 від 16.11.2023 року; пакувальний лист б/н від 16.11.2023р; договір перевезення від 08.09.2023 року №08/09-2023; договір перевезення від 08.12.2022 року 081222-212; ЦМР б/н від 11.01.2024 року; доносамент BW23110398A від 22.11.2023 року; доносамент BW23110398В від 22.11.2023 року; рахунок-фактура №5113 від 26.12.2023р; Довідку про транспортні витрати від 27.12.2023 року; сертифікат якості від 16.11.2023р б/н; Сертифікат про походження товару C23MA1WHUBY00017 від 22.11.2023 року; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД 23UA11000000076-KT від 19.09.2023 року; видатковий ордер №42 від 08.01.2024 року.

На підставі ч. 3 ст. 53 МК України митним органом повідомлено про необхідність надання декларантом протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 17.01.2024 декларант повідомив відповідача, що всі необхідні для митного оформлення документи надано, додаткових документів у 10-ти денний термін надати немає можливості.

17.01.2024 Дніпровська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000003/2, яким визначено митну вартість товару в розмірі 0,4811 дол. США за кг (решенние Митним органом при коригуванні митної вартості товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості (резервний) 2r.

Додатково митний орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2024/000012.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024р органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування та полягають у наступному:

"За ЕМД від 17.01.2024 №24UA110150000619U4 заявлено партію товару, ввезену за угодою з виробником (код 4104 в гр.44) від 13.07.2023 №13/07 з «JIANGSU HUATUO TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD.», рахунком-інвойс від 16.11.2023 №MD20231116. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) за терміном FОВ, Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорта. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди контракт з виробником, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. В якості документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) декларантом надано експортну декларацію країни відправлення від 20.11.2023 № 223120230004118387, перекладу якої не надано. 2.Відповідно до пункту 2.2 контракту від 13.07.2023 №13/07 ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях). Згідно пункту 2.3 сторони погоджуються, що форма оплати по цьому контракту для здійснення поставок товарів ¬ передоплата шляхом банківського переказу на рахунок Продавця. У специфікації від 16.11.2023 №11 відсутні відомості щодо умов оплати товару. Додатковою угодою від 01.08.2023 №1 до контракту Сторони погодились, що умови оплати по інвойсу 100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня оформлення у митному відношенні у країні експортера та відвантаження товару. Згідно пункту 2.1 дана Угода вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і є невід`ємною частини основного Контракту. Згідно наданого декларантом рахунку-інвойсу від 16.11.2023 №MD20231116 100% попередня оплата. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Підтвердження оплати оцінюваної партії не надано. У відповідності до вимог статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 3. Відповідно до відомостей документів, наданих до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів, за терміном FОВ продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір на перевезення товару. Згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 74857,38 грн. Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», при заповненні графи 20 декларації митної вартості зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до відомостей рахунку від 26.12.2023 №5113, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: Морське перевезення за межами України надане нерезидентом за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ Констанца , Румунія 64726,31 грн; розвантажувально-навантажувальні роботи за межами території України Констанца , Румунія -15009,00 грн; організація перевезення контейнеру з порта Констанца , Румунія в порт Рені, Україна 45027,00 грн; експедиторська винагорода ( на території України) 781,72 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) 125700,37грн. У рахунку від 26.12.2023 №5113 визначена вартість експедиційних послуг як складова транспортних витрат лише на території України. Відповідно до пункту 3.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 08.12.2022 №081222-212, укладеного ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» з ТОВ «Хіллдом Логістік» плата експедиторові зазначається у рахунку; згідно п.3.3 оплата здійснюється протягом 4 календарних днів з моменту пред`явлення рахунку; згідно п.3.10 подається акт надання послуг, який декларантом не надано. Декларантом надано договір на перевезення вантажу від 08.09.2023 №08/09-2023 між ТОВ «Хіллдом Логістік» та ТОВ «Телк Ювіс», в наданій до митного оформлення CMR наявні відомості про перевізника ПП «Браско ЛТД», договірних відносин з яким не підтверджено. Враховуючи визначений маршрут перевезення, відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оцінюваної партії товару, які є складовими митної вартості. Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів."

Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару і картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, поясненням третьої особи, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1ст. 7 Митного кодексу України.

Згідно із п. 24. ч. 1ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23, 24 ч. 1ст. 4 Митного кодексу Українивизначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст.49,50 Митного кодексу України.).

Відповідно до частин 1, 2ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України. документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.24 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3ст. 54 МК України).

Згідноіз ч. 1ст. 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цьогоКодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2ст. 55 Митного кодексу Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч.1ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2ст. 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4ст. 57 Митного кодексу Україниу разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59та60цьогоКодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із ч. 8ст. 57 МК Україниу разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цьогоКодексу.

Частиною 1ст. 58 МК Українипередбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2ст. 58 МК Україниметод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідачем митна вартість товарів була визначена за другорядним -резервним методом згідно з положеннями ст. 64 МК України.

В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТ ЗЕД 23UA11000000076-KT «Пофарбована тканина полотняного переплетення, повністю (100%) виготовлена з комплексних текстурованих синтетичних (поліефірних) ниток, невибивна, не має покриття, просочення, дублювання, які сприймаються неозброєним оком, поверхнева щільність 80-85+/-1 гр./м.кв. відповідно: арт. PANTONE11-4300 TPG CUTTING FABRIC/245CM/120GSM - 1055 м.п.; арт. PANTONE16-3800 TPG CUTTING FABRIC /Див. доп..», імпортованого за угодою з виробником, країна походження та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB Shanghai, Китай (Інкотермс 2011), митне оформлення якого здійснено за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення:Товару №1 до рівня ЕМД від 04.12.2023 №23UA209230126814U8 за ціною 5,53 дол. США/кг, що розраховується як 0,412 дол. США/кв. м. ((5,53 дол. США/кг * 8856,52кг)/ 118894,75 м.кв); Товару №2 до рівня ЕМД від 10.01.2024 № № 24UA209230002424U6 за ціною 5,53 дол.США/кг, що розраховується як 0,4811 дол.США/кв.м. ((5,53 дол.США/кг * 5542,48 кг)/ 63709,8 м.кв).

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Таким чином, Дніпровська митниця не навела жодного доводу, з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.

З приводу зауважень відповідача, викладені у відзиві, суд зазначає про таке.

На виконання умов контракту було виставлено специфікацію №11 від 16.11..2023 року та рахунок-інвойс від 16.11.2023 №MD20231116 на суму 40 548, 79 доларів США. Специфікацією №11 від 16.11.2023 року не погоджено умови оплати, однак, вони були погоджені у Додаткові угоді №1 від 01.08.2023 року до Контракту, відповідно до умов якої оплати по інвойсу -100% оплата на розрахунковий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару.

Відповідно до коносаменту №BW23110398A товар відвантажено 22.11.2023 року, тобто, на момент митного оформлення строк оплати ще не настав, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 53 МК України надання банківських документів не є обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі№804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Стосовно сумнівів митного органу щодо витрат на транспортування оцінюваної партії товару, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Тобто за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать б фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов`язку здійснювати обов`язкове страхування товару, це його право.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 зробив висновок, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано:договір перевезення від 08.09.2023 року №08/09-2023; договір перевезення від 08.12.2022 року №081222-212; рахунок-фактуру від 26.12.2023 року №5113; довідку про транспортні витрати від 27.12.2023 року; коносамент від 22.11.2023 року №BW23110398A; ЦМР від 11.01.2024 року б/н.

Необхідно додати, що транспортні витрати були розподілені, оскільки, у контейнері СААU6464688 перевозився товар вагою 24 995 кг та у 1243 рулонах, що підтверджується коносаментом від 22.11.2023 року №BW23110398A та коносаментом від 22.11.2023 року №BW23110398В.

Згідно із інвойсом MD20231116 від 16.11.2023р до митного оформлення заявлено товар вагою 15005 кг та 817 рулонів.

Відповідно до відомостей рахунку від 26.12.2023 №5113, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: Морське перевезення за межами України надане нерезидентом за маршрутом: Shanghai, КИТАЙ Констанца , Румунія 64726,31 грн; розвантажувально-навантажувальні роботи за межами території України Констанца , Румунія -15009,00 грн; організація перевезення контейнеру з порту Констанца , Румунія в порт Рені, Україна 45027,00 грн; експедиторська винагорода ( на території України) 781,72 грн. Загальна сума витрат (з ПДВ) 125700,37грн. Рахунок було виставлено за перевезення всього товару вагою 24 995 кг та у 1243 рулонах.

Довідкою про транспортні витрати від 27.12.2023 року вих.№2712-1 уточнено вартість транспортування вантажу заявленого до митного оформлення вагою 15005 кг та 817 рулонів по маршруту Шанхай, Китай Констанца, Румунія в контейнері СААU6464688, інвойс MD20231116 від 16.11.2023р становить 38835, 78грн без ПДВ; локальні послуги в Румунії в контейнері СААU6464688, інвойс MD20231116 від 16.11.2023р становить 9005, 40грн без ПДВ; транспортування контейнеру за допомогою фідера по маршруту: Констанца, Румунія-Рені, Україна в контейнері СААU6464688, інвойс MD20231116 від 16.11.2023р становить 27 016, 20грн без ПДВ. Отже, загалом транспортні витрати склали - 74857,38 грн. які і були заявлені до митного оформлення.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, зазначено, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також необхідно зазначити, що транспортно- експедиторське обслуговування було погоджене тільки по території України, що жодним чином не протирічить діючому законодавству України та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

В свою чергу з матеріалів справи видно, що обґрунтованість заявлення транспортної складової митної вартості.

Згідно із п.3.1. Договору перевезення №081222-212 від 08.12.2022 року (далі Договір перевезення) укладеного між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК» та ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНИЧЕ» вартість послуг зазначається у рахунку Виконавця. Виконавцем у наданому до митного оформлення рахунку від 26.12.2023 №5113, передбачено повний комплекс транспортних витрат, які підлягали оплаті за договором перевезення. Отже, надання договорів перевезення з третіми особами, яких долучав Виконавець до перевезення не є обов`язковим та жодним чином не перешкоджає числовому визначенню транспортних витрат.

Щодо тверджень відповідача про те, що митна декларація країни відправлення надана без перекладу, у зв`язку з чим надану експортну декларацію неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією, суд наголошує, що відповідач також не довів неможливість визначення митної вартості по операції з постачання без експортної митної декларації.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позиції щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країн відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, виписка з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги фірми - виробника відповідно до положень ч.3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані митним органом документи.

Щодо аргументів відповідача про те, що відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Згідно із пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15,від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певною митною декларацію без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Стосовно вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв`язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ».

З урахуванням фактичних обставин справи, суд робить висновок, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наведене вище доврдить, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідач під час судового розгляду не надав жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, враховуючи правові позиції Верховного Суд та обставини справи, суд вважає, що в заявленому до розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішенні митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Митниця,приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2статті 55 Митного кодексу Українищодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд робить висновок, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Судувід 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару вартості від №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024 року та наявність підстав для його скасування.

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4449,06 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8918 від 01.07.2024.

В позовній заяві позивач вказує, що судові витрати складаються також з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3статті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторонина правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору № 38 про надання правничої допомоги від 28.06.2024;

- копію додаткової угоди №1 від 28.06.2024 до Договору про надання правничої допомоги ;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги;

- копію рахунку на оплату;

- копію платіжної інструкції №8925 від 02.07.2024на суму 7000,00 грн.

- копію акту № 63 ід 02.08.2024;

Судом встановлено, що між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Клієнтом) та Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» (надалі Адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги від 28.06.2024 №38 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпровської митниці, а саме: №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024р.

Для реалізації зобов`язань, передбачених п. 1.1 цього Договору, Адвокатське бюро зобов`язується надавати Клієнту протягом строку дії цього Договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін (п.1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору вартість послуг та строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження з судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, а саме: №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024р, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

28.06.2024 між Сторонами також було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від №3, відповідно до умов п.1 якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024р в суді першої інстанції.

За умовами п.2 вказаної Додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024р в суді першої інстанції та складає 7 000 (сім тисяч) гривень.

Оплата вартості послуг (Гонорару), передбачена п.1 цієї Додаткової угоди, здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Акт приймання-передачі наданих послуг підписується до завершення судового розгляду в суді першої інстанції. (п.3 Додаткової угоди).

02.07.2024 ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» сплачено на адресу АБ «Майя Сергєєва та Партнери» суму 7000,00 грн. на підставі виставленого Адвокатським бюро рахунку, про що свідчить платіжна інструкція №8925.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відтак до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, з огляду на умови договору про надання правової допомоги суд вважає за необхідне звернути увагу, на правову позиці. Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19, згідно з якою норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ).

У рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Дніпровської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормоюст.143 КАС України.

Враховуючи усе вищевикладене, суд робить висновок про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Звенигородське шосе, буд. 1, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 38524231) до Дніпровської митниці (вул. Ольги княгині, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2024/000003/2 від 17.01.2024 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Звенигородське шосе, буд. 1, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Ольги княгині, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 4449 (чотири тисяч чотириста сорок дев/ять) грн. 06 коп. і витрати на правничу допомогу у сумі 7000 ( сім тисяч ) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 14.10.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук