Ухвала

від 15.10.2024 по справі 160/27349/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

15 жовтня 2024 р.Справа №160/27349/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І.,розглянувши заяву Приватного підприємства «СВІТЕКС» про забезпечення адміністративного позову Приватного підприємства «СВІТЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

14.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позовом Приватного підприємства «СВІТЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, у якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 121/24614310/487 від 01.10.2024 « Про стягнення коштів платника податків з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу».

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:

- зупинити стягнення (примусове списання) на підставі рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 121/24614310/487 від 01.10.2024 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за позовною заявою (адміністративним позовом) Приватного підприємства «Світекс» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області судовим рішенням у справі законної сили про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 121/24614310/487 від 01.10.2024 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу»;

- заборонити ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) оформлювати та подавати платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) банкам небанківським надавачам платіжних послуг, які обслуговують рахунки Приватного підприємства «Світекс», на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 121/24614310/487 від 01.10.2024 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за позовною заявою (адміністративним позовом) Приватного підприємства «Світекс» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області судовим рішенням про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 121/24614310/487 від 01.10.2024 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків/електронних гаманців платника податків банках небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу»;

- заборонити примусове списання (стягнення) грошових коштів з рахунків Приватного підприємства «Світекс» у банках, небанківських обслуговують рахунки Приватного підприємства «Світекс» на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 121/24614310/487 від 01.10.2024 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу», до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за позовною заявою (адміністративним позовом) Приватного підприємства «Світекс» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області судовим рішенням у справі законної сили про визнання протиправним рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 121/24614310/487 від 01.10.2024 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу».

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для забезпечення позову є те, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді та вирішенні даної заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивачем зазначено, що 08.10.2024 на адресу ПП «СВІТЕКС» надійшло рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу за підписом уповноваженої особи начальника Криворізького відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму податкового боргу 800417,39 грн, який утворився в період з 30.05.2024. Позивач зазначив, що ним задекларовано суму ПДВ 1580033,00 грн у рядку 18 податкової декларації за квітень 2024 року у звітному періоді квітень 2024 року, та сплатив цю суму платіжними інструкціями № 3056 від 26.04.2024 на суму 730000,00 грн та № 59 від 29.05.2024 на суму 850033,00 грн. Отже, податковий борг у періоді з 30.05.2024, на думку позивача, відсутній. Також позивач посилається на те, що здійснення стягнення на підставі рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024 суми грошових коштів з рахунків у банківських установах унеможливить поновлення прав ПП «Світекс», зважаючи на ту обставину, що подання позовної заяви/адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024 буде марним, адже не забезпечить належний захист права платника податків, при цьому буде завдано значної шкоди позивачу, зважаючи на стягнення належних підприємству грошових коштів та унеможливить подальше нормальне ведення господарської діяльності. Окрім того, стягнення контролюючим органом суми податкового боргу з рахунків ПП «Світекс» відкритих в банківських установах стане наслідком того, що подальше відновлення порушеного права у формі повернення ПП «Світекс» до початкового стану потребуватиме значних зусиль та втрат часу і коштів через складність і тривалість процедури повернення безпідставно стягнутих коштів в розрізі черговості бюджетних асигнувань на дану статтю витрат бюджету.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, виконання судового рішення та поновлення порушених прав ПП «Світекс» стане неможливим.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесене рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу за підписом уповноваженої особи начальника Криворізького відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму податкового боргу 800417,39 грн, який утворився в період з 30.05.2024. Позивачем задекларовано суму ПДВ 1580033,00 грн у рядку 18 податкової декларації за квітень 2024 року у звітному періоді «квітень 2024 року», яка була сплачена відповідно до платіжних інструкцій № 3056 від 26.04.2024 на суму 730000,00 грн та № 59 від 29.05.2024 на суму 850033,00 грн.

Отже, виходячи з наведеного, неможливості встановлення підстав виникнення податкового боргу платника податків, вбачається достатність підстав для застосування заходу забезпечення позову про визнання протиправним та скасування рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024.

Заходи забезпечення позову, про які зазначено в даній заяві, відповідають предмету позову (про визнання протиправним та скасування рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024), в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, адже у випадку визнання судом рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024 правомірним та обґрунтованим, відповідач не буде позбавлений можливості стягнути борг за рахунок майна позивача.

З метою недопущення стягнення грошових коштів (безготівкових) з банківських рахунків ПП «Світекс» до моменту визнання судом правомірності або протиправності рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024, а також вирішення питання про скасування такого рішення або відсутності на те передбачених законом підстав, заява про забезпечення позову ПП «Світекс» є цілком обґрунтованою в розумінні статті 150 КАС України, що вказує на достатність передбачених законом підстав для задоволення даної заяви ПП «Світекс».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із до абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі, якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/7496/18, від 14.05.2020 у справі № 640/20626/18.

Проте, суд зазначає, що пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України передбачено такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Оскаржуване рішення не є виконавчим документом, та не є рішенням, яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зокрема й з підстав відсутності у ньому визначеної до стягнення суми, а є підставою для ініціювання примусового списання коштів з окремих рахунків платника податків.

Суд вказує, що порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано «Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг», затвердженою постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163, яка набрала чинності з 01.08.2022 (далі Інструкція № 163). Згідно із підпунктами 5, 19, 20 пункту 6 Інструкції № 163:

- ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

- примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України;

- стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України.

Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника врегульовано пунктами 60-72 розділу IV Інструкції № 163. Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (далі - примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач) (пункт 60 Інструкції № 163). Надавач платіжних послуг платника виконує примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, відкритих платникам відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг (пункт 61 Інструкції № 163). Згідно із пунктом 62 Інструкції № 163, стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів із:

1) рахунків платників - на підставі виконавчих документів, установлених законодавством України;

2) рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 Податкового кодексу України);

3) рахунків суб`єктів господарювання - на підставі рішення суду;

4) розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг - на підставі судового рішення за зобов`язаннями небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем за умови, що таке зобов`язання пов`язано з наданням платіжних послуг небанківським надавачем платіжних послуг.

Стягувач у реквізиті "Призначення платежу" платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів (далі - платіжна інструкція) зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа або назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (абзац перший пункту 64 Інструкції № 163). Стягувач не подає надавачу платіжних послуг платника виконавчий документ або судове рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію (абзац третій пункту 64 Інструкції № 163). Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника (пункт 68 Інструкції № 163). Стягувач має право відкликати платіжну інструкцію до моменту списання коштів з рахунку платника (пункт 72 Інструкції № 163). З огляду на вищевикладений порядок ініціювання примусового списання (стягнення) коштів без згоди платника, враховуючи, що предметом заявленого спору є правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» № 121/24614310/487 від 01.10.2024, заявлене клопотання в частині заборони ГУ ДПС у Дніпропетровській області оформлювати та подавати платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) безготівкових коштів з рахунків платника податків у банках є обґрунтованим. Поряд із цим, не є обґрунтованим клопотання позивача в частині заявленої заборони на оформлення та подання платіжних інструкції на примусове списання (стягнення) небанківським надавачам платіжних послуг, оскільки згідно із підпунктом 4 пункту 62 Інструкції № 163, ініціювання примусового списання (стягнення) коштів із розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг передбачено виключно на підставі судового рішення.

Заявляючи спосіб забезпечення позову у формі заборони примусового списання (стягнення) грошових коштів з рахунків підприємства у банках, небанківських надавачах платіжних послуг, які обслуговують рахунки підприємства на підставі та на виконання рішення № 121/24614310/487 від 01.10.2024, позивач не заявляє коло осіб, відносно яких він просить встановити таку заборону, зокрема не звертає її до відповідача згідно із пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України.

Що стосується невизначеного кола осіб у заявленому способі забезпечення позову, суд зазначає, що пунктом 4 частини першої статті 151 КАС України передбачено такий спосіб забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Однак, у розглянутому випадку підстави для заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору оскаржуваного рішення, відсутні, у тому числі із урахуванням норми абзацу третього пункту 64 Інструкції № 163.

Отже, суд вважає частково обґрунтованими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки у рішенні не визначена певна сума податкового боргу та може здійснюватися списання коштів з рахунку платника податку на підставі рішення, правомірність прийняття якого є предметом заявленого спору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову Приватного підприємства «Світекс» задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 160/27349/24 шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код 44118658; вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) оформлювати та подавати банкам платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків Приватного підприємства «Світекс» (код 24614310; вул. Черкасова, 31 «В», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079) на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» № 121/24614310/487 від 01.10.2024, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/27349/24.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити позивачу та відповідачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя К.І. Ремез