Рішення

від 14.10.2024 по справі 240/3958/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/3958/24

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач) із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у прийнятті рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності.

Аргументуючи звернуті до Міністерства внутрішніх справ України (далі також відповідач, МВС України) та Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" (далі - Установа, ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області", відповідач 2) вимоги позивач вказав, що йому безпідставно відмовлено у нарахуванні та виплаті різниці розміру одноразової грошової у зв`язку із зміною інвалідності допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, з підстав встановлення такої у понад дворічний термін від дати встановлення третьої групи інвалідності та порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі - Положення №1317) під час проведення медико-соціальною експертною комісією його медичного огляду.

Ухвалою від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.03.2024 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність, оскільки повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено другу групу інвалідності, проведений у понад дворічний термін від первинної втрати працездатності. Крім того, зауважує, що під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України встановлено проведення МСЕК повторного медичного огляду з порушення п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Наголошує, що ОСОБА_1 направлення на МСЕК в Державну установу "ТМО МВС України по Житомирській області" не оформляв та представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, що є прямим порушенням вимог Положення №1317.

ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області" не скористалася своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.

Положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Зі змістом позовних вимог відслідковується, що 31.07.2011 ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 "б" ("через хворобу" відповідно свідоцтва про хворобу №458/147 від 12.07.2011) та є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ.

Позивачу встановлено третю групу інвалідності починаючи з 21.07.2011 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги та здійснено її виплату у розмірі 28 782 грн, про що свідчить зміст листа Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ №2821/33/26-2023 від 06.11.2023 наявний в матеріалах справи.

При повторному огляді медико-соціальною експертизою комісією позивачу з 22.03.2023 встановлено другу групу інвалідності починаючи з 15.03.2023 та 70% втрати працездатності, у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ на строк до 01.04.2026.

Під час судового розгляду адміністративної справи №240/14849/23 позивач звернувся до ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області" із заявою для призначення страхової виплати.

У відповідь на подану заяву листом від 24.04.2023 за №1043/33/26-2023 Установа повідомила позивача, про відсутність підстав для призначення такої допомоги. Пояснила, що згідно з п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі настає за умови повторного огляду протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Також роз`яснила про відсутність підстав для складання відповідного висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС.

Позивач вважаючи свої права порушеними звернувся з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав (справа №240/14849/23).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №240/14849/23, яке набрало законної сили, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України документів ОСОБА_1 , для розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності.

- зобов`язано Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

На виконання рішення суду Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС України за дорученням керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату МВС України розглянуто матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, за результатами розгляду яких такі ОСОБА_1 повернуті, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, повернуті позивачу з наступних підстав:

- встановлення другої групи інвалідності в понад дворічний термін від дати попереднього медичного огляду та встановлення групи інвалідності;

- порушення МСЕК пункту 10 Положення №1317 під час медичного огляду позивача;

- відсутність належним чином завіреної копії судового рішення, на виконання якого складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та надіслано матеріали до МВС для розгляду та прийняття рішення.

Позивач, вважає, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ої групи інвалідності, згідно з поданими документами, оскільки Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п.4 Порядку №850, на який посилається відповідач у відмові. З огляду на що, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 затверджено Порядок №850.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Пунктом 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктами 7-9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.

Механізм призначення одноразової грошової допомоги визначений Порядком №850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

У той час, за твердженнями позивача Законом №565-XII не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п.4 Порядку №850.

Однак, суд не погоджується із вказаними доводами позивача, з огляду на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 15.01.2024 у справі №240/4317/23, зокрема оскільки положення Закону №565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, тому таке право може бути реалізовано лише через механізм, визначений Порядком №850.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 24.05.2023 у справі №340/4643/20, від 04.10.2023 у справі №380/18083/22, від 11.09.2024 у справі №440/5984/20.

Серед іншого слід звернути увагу на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 580-VIII є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв`язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі.

За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.

До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015 право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Проаналізувавши викладене, суд зазначає, що у даному спірним правовідносинах має місце перевищення передбаченого пунктом 4 Порядку № 850 граничного дворічного терміну.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин норми Порядку №850, враховуючи положення пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, були чинними, не скасовувалися, а тому підлягали застосуванню МВС при вирішенні питання щодо наявності права на призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності за результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.

Часові обмеження (дворічний строк) щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, на момент виникнення спірних правовідносин не застосовуються лише до військовослужбовців, оскільки Конституційний Суд України, розглядаючи справу №3-192/2020(465/20), у рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 дійшов висновку, що пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII (яким встановлено граничний дворічний термін) є таким, що суперечить ст. 1, 3, ч.1-2 ст.8, ч.5 ст.17, ч.1 ст. 46 Конституції України. Як наслідок, пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Натомість, у даному випадку позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, звідки і був звільнений, за таких умов не відноситься до категорії військовослужбовців в розумінні Закону №2011-ХІІ, а тому визнання неконституційними окремих положень вказаного Закону Рішенням КСУ №1-р(ІІ)/2022 жодних правових наслідків для нього не має. Разом з тим, адміністративний суд позбавлений повноважень тлумачити рішення Конституційного Суду України, зокрема, шляхом розширення кола осіб, на яких поширюються соціальні гарантій військовослужбовців.

За таких обставин, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не порушив прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, 10, м. Київ,01024. ЄДРПОУ: 00032684), Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" (вул.Професора Кравченка, 2, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 08734196) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 14 жовтня 2024 р.

14.10.24