ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
16 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/3827/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якій просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду під час його призову на військову службу під час мобілізації; 2) Визнати протиправним та скасувати мобілізаційне розпорядження та інші рішення про включення до списків про складання обліково - послужної картки (конкретна дата, номер і пункт на моменту звернення до суду позивачу невідомі) ІНФОРМАЦІЯ_1 та його начальника про призов ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 3) Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду, про прийняття ним справ та посади і про вступ до виконання ним обов`язків за посадою у військовій частині НОМЕР_1 ; 4) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та її командира прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і про направлення його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 5) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та його начальника прийняти рішення про направлення на військово-лікарську комісію.
Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 та витребувано від Військової частини НОМЕР_2 докази на підтвердження проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (зокрема належним чином завірену копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 про призначення ОСОБА_1 на посаду, про прийняття ним справ та посади, про вступ до виконання ним обов`язків за посадою у військовій частині НОМЕР_2 ; відомості про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії: картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 , обхідний лист по проходженню ОСОБА_1 військово-лікарської комісії; поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані по мобілізації в частині ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача 1 про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 26 вересня 2024 року застосовано до військової частини НОМЕР_2 захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року про застосування заходів процесуального примусу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача 03 квітня 2024 року призвано на військову службу під час мобілізації та направлено на підготовку до м. Рівного. В той же час, будь-якого медичного обстеження під час призову на військову службу позивач не проходив. Відтак, вважає, що його мобілізували з порушенням встановленого законом порядку. У зв`язку з чим, наявні підстави для скасування наказів про його призначення на посаду, про прийняття ним справ та посади та звільнення позивача з військової служби.
Відповідач -1 відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача -1про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач -2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 не приймала ніяких кадрових рішень щодо позивача, та він ніколи не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Представник позивача надала суду відповідь на відзив відповідача -2, у якому зазначила, що військовою частиною НОМЕР_1 не надано належним чином засвідчену копію Положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права та обов`язки, порядок взаємодії посадових осіб щодо здійснення фінансового забезпечення військових частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .
Відповідач -2 надав суду заперечення, в яких зазначив, військова частина НОМЕР_1 не приймала на військову службу позивача, не зараховувала його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та позивач не був у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до Довідки № 822 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 квітня 2024 року позивача визнано придатним до військової служби.
Відповідно до поіменного списку від 02 квітня 2024 року військовозобов`язаних (резервістів), які призвані та відправлені ІНФОРМАЦІЯ_3 , у складі команди військової частини НОМЕР_2 позивач призваний на військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 квітня 2024 року № 94 позивач зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18 травня 2024 року № 139 позивач вважається таким, що з 18 травня 2024 року самовільно залишив частину.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03 серпня 2024 року № 218 призупинено військову службу ОСОБА_1 та вважати його таким, що не виконує обов`язки військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, призупинено виплату грошового забезпечення.
Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Як передбачено підпунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Порядок проведення медичного огляду військовозобов`язаних врегульований пунктом 3 розділу ІІ Положення № 402.
Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ Положення № 402 кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Згідно з п. 3.4 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Пунктом 3.6 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що Картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_4 до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.
Відповідно до п. 3.8 розділу ІІ Положення № 402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:
«Придатний до військової служби»;
«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»;
«Обмежено придатний до військової служби»;
«Придатний (або непридатний) до військової служби за військовою спеціальністю (вказати спеціальність)».
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач, зокрема просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не направлення його на проходження медичного огляду під час його призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про направлення позивача на військово-лікарську комісію.
В той же час, ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надано довідку № 822 військо-лікарської комісії від 02 квітня 2024 року № 7116, відповідно до якої позивач визнаний придатним до військової служби та картку обстеження та медичного огляду від 02.04.2024 року.
Відтак, доводи позивача про не проходження ним медичного обстеження є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема вищевказаною довідкою ВЛК від 02 квітня 2024 року та карткою обстеження та медичного огляду.
При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Відтак, суд не оцінює надану позивачем до позовної заяви медичну документацію щодо його діагнозів, оскільки це перебуває поза межами компетенції суду.
Щодо доводів позивача про неможливість подання документів, які підтверджують наявність у нього захворювань, то суд вважає такі необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем - 1 перешкод позивачу у наданні медичної документації чи відмови у прийнятті такої документації.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що у спірному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не направлення позивача на проходження медичного огляду під час призову на військову службу, а відтак відсутні і підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняти рішення про направлення позивача на військово-лікарську комісію.
Щодо позовних вимог в частині скасування мобілізаційного розпорядження, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
В той же час, суд звертає увагу, що мобілізаційне розпорядження - це один із видів повістки, яка зобов`язує прибути на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Такий вид повістки вручають військовозобов`язаним, які пройшли медичну комісію і визнані придатними для несення військової служби.
Оскільки мобілізаційне розпорядження являється засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, то воно не створює, припиняє чи змінює будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, що, в свою чергу, виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, оскаржуване позивачем мобілізаційне розпорядження, яке видано відповідачем -1 на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручене позивачу, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Щодо позовних вимог позивача в частині скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду, про прийняття ним справ та посади і про вступ до виконання ним обов`язків за посадою у військовій частині НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 квітня 2024 року № 94 позивач зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , вважається призначеним та таким, що 03 квітня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18 травня 2024 року № 139 позивач вважається таким, що з 18 травня 2024 року самовільно залишив частину.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03 серпня 2024 року № 218 призупинено військову службу ОСОБА_1 та вважати його таким, що не виконує обов`язки військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, призупинено виплату грошового забезпечення.
Відтак, з вищенаведеного вбачається, що наказ про призначення позивача на посаду, прийняття ним справ та посади та про вступ до виконання обов`язків, прийнято військовою частиною НОМЕР_2 , а не військовою частиною НОМЕР_1 , як зазначає представник позивача у позовній заяві.
Отже, належним відповідачем в частині вищевказаних позовних вимог є військова частина НОМЕР_2 .
В той же час, суд зазначає, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів про призначення позивача, про прийняття ним справ та посади і про вступ до виконання обов`язків є похідними вимогами від вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку ІНФОРМАЦІЯ_5 порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались процедури призову позивача на військову службу.
В обґрунтування протиправності мобілізації позивача представник позивача посилається виключно на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не проведення медичного обстеження позивача. В той же час, в матеріалах справи наявні довідка ВЛК від 02 квітня 2024 року № 822 про придатність позивача до військової служби та картка обстеження та медичного огляду визначення ступеня придатності до військової служби.
Крім того, після зарахування позивача до списків особового складу частини виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Відповідно до пунктів 4-7 Положення №1153 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно ч.3 ст.24 Закону №2232, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.12 Положення №1153, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п.12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170), звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених п.225 Положення №1153.
Згідно абз.2 п.225 Положення №1153, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232 у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються : підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
В той же час, для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації мають бути наявні підстави, визначені п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232.
Разом з тим, доказів того, що у позивача наявні будь-які підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану, згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 суду не надано.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправними наказів про призначення позивача на посаду та про зобов`язання звільнити позивача з військової служби задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст. 139 КА України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька
Суд | Закарпатський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122355853 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо |
Адміністративне
Закарпатський окружний адміністративний суд
Маєцька Н.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні