Рішення

від 16.10.2024 по справі 260/6026/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/6026/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02.09.2024 року № 921100124082 про відмову в перерахунку пенсії - перехід із закону на закон за Законом України "Про державну службу" гр. ОСОБА_1 , згідно поданої заяви від 27.08.2024 року; 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити переведення/призначення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 27.08.2024 року, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах з 28.06.1991 року по 05.09.2016 року, а також з врахуванням довідок Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.08.2024 №7.7-22/33-1323 та №7.3-22/33-1324; 3. Стягнути судовий збір.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було призначено пенсію за віком. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перехід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу було про відмову в переході на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", яке мотивоване тим, що згідно із нормами Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, а тому позивач не має права на перехід з пенсії за віком, на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу". Таке рішення про відмову в переході на пенсію позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. У відповідності до норм Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, а тому позивач не має права на перехід з пенсії за віком, на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу". А тому, головне управління, відмовляючи у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ "Про державну службу", діяло у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 27 серпня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Закарпатській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, надавши документи, в т. ч. довідки Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22 серпня 2024 року №7.7-22/33-1323 та №7.3-22/33-1324, трудову книжку (а.с.а.с. 8-14).

Рішенням №921100124082 про відмову у перерахунку пенсії - переході на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Також повідомлено відповідно до статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII. Також зазначено з 01 травня 2016 року набрав чинності Закону України "Про державну службу" №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 ХІІ від 16.12.1993р. та порядок призначення таких пенсій затверджений ПКМУ №622 від 14.06.2016р. Згідно вищезазначеної постанови, право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" мають особи, які на день набрання чинності Законом: - мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, - займали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України (а.с. 7 (на звороті)).

Таке рішення про відмову в призначенні пенсії позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до статті 37 частини 1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (далі по тексту - Закон України № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, далі по тексту - Закон України № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 25 Закону України № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених статтею 37 частиною 1 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні на пенсію є відсутність стажу державної служби, а саме: не зарахування служби позивача в митних органах до державної служби з 28 червня 1991 року по 05 вересня 2016 року.

Як вбачається з записів в трудовій книжці позивача від 12 вересня 1944 року №19 з 28 червня 1991 року (наказ № 37-к від 27 червня 1991) по 09 квітня 1997 Ужгородській таможні; 09 червня 1995 року прийняв присягу державного службовця, запис трудової книжки графа № 23; Звільнений у зв`язку із ліквідацією митної установи (наказ №477к від 29.11.1996 року) з 09 квітня 1997 року (наказ №10/01-64 від 09 квітня 1997 року) по 24 серпня 2005 року графа 28 (наказ № 570-к від 18 серпня 2005) працював в Карпатська регіональна митниця; Присвоєно персональне звання Радник митної служби ІІІ рангу (наказ № 438-к від 04 вересня 1995 року; 01 квітня 2001 року присвоєно спеціальне звання червня Інспектор митної служби ІІ рангу (наказ №265-к від 30 березня 2004 року); з 29 серпня 2005 року по 05 вересня 2016 року працював в Ужгородській митниці, яку припинено у 2009 році та приєднано до Чопської митниці, яку реорганізовано та приєднано Чопської митниці Міндоходів, в подальшому реорганізовану Чопську митницю Міндоходів шляхом приєднання до Закарпатської митниці ДФС; 22 серпня 2006 року присвоєно спеціальне звання Радник митної служби 3 рангу; 04 червня 2013 року присвоєно 11 ранг державного службовця (наказ №201-к від 24 липня 2013 року); 24 грудня 2013 року присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІІ рангу (а.с.а.с. 8-13).

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України № 889-VIII) здійснюється відповідно чинного на той час законодавства, зокрема до: - Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283); - розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р (щодо присвоєння персональних чи спеціальних звань); - Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби); - Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби; далі Закон України № 509-ХІІ); - Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 жовтня 2010 року (у редакції, чинній на час проходження служби позивачем).

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р віднесено посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, до категорій посад державних службовців. При цьому, дане розпорядження не містить застережень про те, що працівники державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання, не є державними службовцями.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працювали в державних органах та їх апараті, визначав Закон України № 3723-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону України № 3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до статті 9 частини 2 Закону України № 3723-ХІІ, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон України № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час проходження служби позивача; далі по тексту Закон України № 509-ХІІ).

Згідно зі статтею 4 частиною 1 Закону України № 509-ХІІ, Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин 2, 3 цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.

Отже, суд зазначає, що у спірних періодах, позивач займав посаду державної служби в органі державної податкової служби та був державним службовцем відповідно до Закону України № 3723-ХІІ.

Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до статті 569 частини 1МК України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріальнотехнічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Згідно із 1 статтею 588 частиною МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом

. Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991, на що звернута увага у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 № 591/6970/16-а. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, відповідачем протиправно не враховано до стажу роботи на державній службі період роботи в митних органах з 28 червня 1991 року по 05 вересня 2016 року.

Відповідачем також не враховано, що позивач сплачував, перебуваючи на державній податковій службі, у відповідних періодах страхові внески як державний службовець відповідно до статті 4 пункту 5 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 8 частини 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 45 частиною 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а тому і перерахунок слід здійснити з дня подачі заяви.

З урахуванням протиправності спірного рішення про відмову в призначенні пенсії 02 вересня 2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов`язане призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VII, з урахуванням з урахуванням довідок Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22 серпня 2024 року №7.7-22/33-1323 та №7.3-22/33-1324 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати звернення із відповідною заявою, тобто з 27 серпня 2024 року.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02 вересня 2024 року № 921100124082.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з 27 серпня 2024 року зарахувавши до стажу роботи на державній службі період роботи ОСОБА_1 : з 28 червня 1991 року по 05 вересня 2016 року в митних органах, з урахуванням довідок Закарпатської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22 серпня 2024 року №7.7-22/33-1323 та №7.3-22/33-1324.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко