Ухвала

від 14.10.2024 по справі 280/6039/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

14 жовтня 2024 року Справа № 280/6039/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку, подану в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Запорізької районної філії Запорізького обласного центру зайнятості про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 27.06.2024 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 ; виділив у самостійне провадження позовні вимоги у частині, у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області № 185-0 від 27.09.2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 (через скорочення штатів) майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами у зв`язку з вказанням неправильної підстави звільнення та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, змінити підстави звільнення з вказанням причини звільнення у наказі № 185-0 від 27.09.2021 року, виклавши у наступній редакції: звільнити з посади та податкової міліції ДФС у відставку із зняттям з військового обліку за пунктом 65, підпунктом «а» (за віком) Положення 114 майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами з 27.09.2021 року;

2) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянути питання видачі позивачці посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудний знак Ветеран праці з моменту настання такого права з 28.09.2021 року;

3) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області надати належним чином завірені копії акту про призначення на посаду згідно особової справи позивачки, відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу»;

4) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області присвоїти позивачу чергове спеціальне звання начальницького складу «підполковник податкової міліції» з виданням наказу про присвоєння спеціального звання на підставі п. 35 Постанови КМУ №114 від 29 липня 1991 р. «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»;

5) визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області по виданню наказу №185-0 від 27.09.2021 р., які полягають у оформленні його не у відповідності до вимог п. 10 розділу 111 «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 р. №1235, а саме: невикладення у ньому стажу служби в органах внутрішніх справ і податкової міліції та вислуги років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести зміни до наказу ГУДФС №185-0 від 27.09.2021 р. шляхом викладення у ньому стажу служби в податковій міліції та вислугу років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) та надати належним чином завірений наказ;

6) стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Адміністративній справі із зазначеними позовними вимогами присвоєно єдиний унікальний номер № 280/6039/24 та передано її на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєвій К.В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2024).

Ухвалою від 02.07.2024 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 280/6039/24.

Ухвалою від 15.07.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 15.07.2024 суд витребував у Головного управління ДФС у Запорізькій області докази по справі.

Ухвалою від 15.07.2024 суд запропонував ОСОБА_1 надати до суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування.

31.07.2024 до суду надійшла заява позивача, у якій вона вказує, що вважає за можливе скористатись правом не подавати відповідь на відзив та просить суд розглянути справу за наявними матеріалами, позов задовольнити у повному обсязі.

31.07.2024 судом також отримано іншу заяву позивача, у якій остання вказує, що вона протягом тривалого часу намагається отримати від відповідача належні їй виплати грошового забезпечення, виплати при звільненні тощо. Зазначає, що відповідач здійснював дії та приймав рішення не на підставі закону України, а використовував свої повноваження не з метою сприяння особі, яка має право на виплати, пенсію, в реалізації такого права, чим заподіяв моральні страждання у вигляді розчарування, невизначеності, постійного намагання привести правовідносини з відповідачем в легітимне русло. Сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Враховуючи викладене та досить тривалий період порушення її прав, вважає, що належною компенсацією та відшкодуванням моральної шкоди позивачки, заподіяної відповідачем у вигляді моральних страждань, слід оцінити у сумі 5000,00 грн, яка підлягає стягненню у встановленому порядку з відповідача та не призведе до безпідставного збагачення позивача.

12.08.2024 до суду надійшло клопотання відповідача (вх.№37467) про долучення доказів на виконання ухвали суду від 15.07.2024 про витребування доказів.

16.08.2024 до суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№38339), обґрунтоване тим, що звернення особи до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено строками. Як видно з наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о, позивача було повідомлено про суми нараховані та виплачені йому при звільненні. Разом з тим, з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду фактично через два роки і дев`ять місяців з моменту звільнення та повідомлення їй про належні суми при звільненні.

Ухвалою від 25.09.2024 суд залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у частині про:

визнання протиправним і скасування наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області № 185-0 від 27.09.2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 (через скорочення штатів) майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами у зв`язку з вказанням неправильної підстави звільнення та зобов`язання Головне управління ДФС у Запорізькій області, змінити підстави звільнення з вказанням причини звільнення у наказі № 185-0 від 27.09.2021 року, виклавши у наступній редакції: звільнити з посади та податкової міліції ДФС у відставку із зняттям з військового обліку за пунктом 65, підпунктом «а» (за віком) Положення 114 майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами з 27.09.2021 року (пункт 1);

визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області по виданню наказу №185-0 від 27.09.2021 р., які полягають у оформленні його не у відповідності до вимог п. 10 розділу 111 «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 р. №1235, а саме: невикладення у ньому стажу служби в органах внутрішніх справ і податкової міліції та вислуги років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) та зобов`язання Головне управління ДФС у Запорізькій області внести зміни до наказу ГУДФС №185-0 від 27.09.2021 р. шляхом викладення у ньому стажу служби в податковій міліції та вислугу років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) та надати належним чином завірений наказ (пункт 5).

Ухвалою від 25.09.2024 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав їй строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строку звернення до суду з вказаними у мотивувальній частині ухвали позовними вимогами (про видачу позивачу посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудний знак Ветеран праці з моменту настання такого права з 28.09.2021; видачу акту про призначення на посаду згідно особової справи позивачки, відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу»; присвоєння позивачу чергового спеціального звання) з доказами поважності причин пропуску такого строку, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

07.10.2024 судом отримана заява позивача про поновлення строку звернення до суду (вх.№46157), у якій вона зазначає, що під час підготовки документів на звільнення завчасно зверталась за допомогою у вирішенні в добровільному порядку питання стосовно звання до свого начальника відділу, який порадив звернутися особисто до керівника кадрової служби, яка пообіцяла підняти питання вирішення присвоєння дострокового звання перед керівництвом ДФС. Позивач погоджується з висновком суду щодо пасивної поведінки з протермінованими вимогами відносно звання. Також вказує, що після звільнення за скороченням і незабезпеченням з боку керівництва подальшого проходження служби відбулося розкриття інформації про її належність до оперативної роботи з застосуванням технічних заходів, питання звання у цивільному житті було неактуальне і не на часі, з урахуванням воєнних дій, у зв`язку з обмеженими матеріальними ресурсами вирішення у судовому порядку. Актуалізація питання звання з викладенням вимоги видання наказу присвоєння звання повстала під час судового розгляду справи по пенсійній виплаті, оскільки надбавка за звання є складовою грошового забезпечення пенсійної виплати. Під час проходження служби у позивача не було потреби в ознайомленні законодавчої бази відносно регалій державної служби. Лише після конкретного підходу до вивчення аспектів державної політики усвідомила потребу свого законного звання «підполковник». Також зазначає, що не знала про існування законодавчих актів у сфері державної діяльності і ознайомлення з постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016. Щодо пропуску строку звернення у частині питання видачі посвідчення позивач зауважує, що на момент ознайомлення з наказом № 185-о не було законних підстав порушувати вказане питання, оскільки у наказі неправильно обрахована вислуга років. Щодо пропуску строку звернення до суду у частині видачі актів згідно з особовою справою, то після конкретного підходу до з`ясування питання вислуги років позивачем виявлено розбіжності у наявних документах і послужного списку. При більш детальному і поглибленому розгляді позивач виявила невідповідність даті при наявності попередження про звільнення, датованого 24.06.2020 про звільнення і одночасне переведення на вакантну посаду, що носить незрозумілий для позивача характер. Таким чином, обставини, зазначені у справі, для позивача були об`єктивно непереборними.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області розглянути питання видачі позивачці посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудний знак Ветеран праці з моменту настання такого права з 28.09.2021 року (пункт 2), зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області надати належним чином завірені копії акту про призначення на посаду згідно особової справи позивачки, відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу» (пункт 3); зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області присвоїти позивачу чергове спеціальне звання начальницького складу «підполковник податкової міліції» з виданням наказу про присвоєння спеціального звання на підставі п. 35 Постанови КМУ №114 від 29 липня 1991 р. «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (пункт 4), дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

При вирішенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд виходить передусім із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до частини першої статті КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, положеннями частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У розглядуваній частині позовних вимог предметом спору є невидача позивачу посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудний знак Ветеран праці з моменту настання такого права з 28.09.2021; невидача акту про призначення на посаду згідно особової справи позивачки, відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу»; присвоєння позивачу чергового спеціального звання.

Отже, заявлені позовні вимоги пов`язані з проходженням публічної служби.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як встановлено судом, доказів більш пізнього ознайомлення позивача з наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №185-о «Про звільнення ОСОБА_1 », ніж він датований, матеріали позовної заяви не містять і у позові про таке не зазначено, відтак, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 була ознайомлена з означеним наказом саме 27.09.2021.

Суд констатує, що встановленими строками законодавцем обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Крім того, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.04.2024 у справі №990/135/22.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

З аналізу зазначених законодавчих норм слідує, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах.

Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 у справі № 380/7418/22.

Залишаючи позовну заяву у визначеній частині без руху, в ухвалі від 25.09.2024 суд зазначив, що після ознайомлення з наказом про звільнення позивач достеменно знала про те, що її було звільнено у званні майора та не присвоєно чергове звання підполковника, у зв`язку з чим мала можливість оскаржити такі дії відповідача у місячний строк з моменту ознайомлення з наказом, тобто до 27.10.2021, проте до суду з відповідними позовними вимогами щодо зобов`язання Головне управління ДФС у Запорізькій області присвоїти позивачу чергове спеціальне звання начальницького складу «підполковник податкової міліції» з виданням наказу про присвоєння спеціального звання на підставі п. 35 Постанови КМУ №114 від 29 липня 1991 р. «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» позивач звернулася лише 04.06.2024 (засобами поштового зв`язку), тобто з порушенням встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду. Так само, позивач на день звільнення була повно обізнана про невидачу їй акта про призначення на посаду згідно особової справи та посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудного знаку Ветеран праці з 28.09.2021, у зв`язку з чим мала можливість звернутися у місячний строк до суду з оскарженням дій відповідача.

Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Під час звернення до суду позивачем не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску такого, відповідну заяву подано позивачем після залишення судом позовної заяви без руху.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналізуючи доводи позивача про визнання поважними причин пропуску строку до суду, викладені у заяві про поновлення такого строку, суд виходить з наступного.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Отже, суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку судом.

Заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду мотивована неактуальністю питання спеціального звання на час звільнення позивача, воєнними діями, обмеженими матеріальними ресурсами вирішення у судовому порядку. Також позивач фактично зазначила про зацікавленість порушених питань, з якими пов`язані заявлені позовні вимогами, тільки під час розгляду справи по пенсійній виплаті, водночас під час проходження служби не було потреби в ознайомленні спеціального законодавства.

Суд враховує, що введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.02.2023 у справі №640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 320/1753/23.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач та відповідач територіально знаходяться в межах території міста Запоріжжя. При цьому, із загальновідомих фактів, ані відділення Укрпошти, ані Запорізький окружний адміністративний суд, ані сторони у справі не припиняли роботи на період введення на території України воєнного стану. Отже, позивач мала можливість звернутися до суду з цим позовом як безпосередньо до суду, так і направивши позов поштою, або через систему «Електронного суду».

У свою чергу, позивач не надала доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану з 24.02.2022 унеможливлювало/ускладнювало їй звернення до суду з цим позовом у встановлений місячний строк (до 27.10.2021) та у зв`язку з чим вона зволікала з його поданням аж до червня 2024 року. Відтак, суд враховує обставини щодо введення в Україні воєнного стану, однак неможливість подання позовної заяви у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та періоду, протягом якого вони діяли) та підтверджена відповідними доказами, які позивачем надані не були.

Крім того, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду той факт, що ОСОБА_1 зацікавилась питанням присвоєння їй спеціального звання лише тоді, коли постало питання призначення їй пенсії, або з`ясування нею відповідних обставин при більш детальному та поглибленому розгляді, позаяк це прямо свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача та не може буди підставою для поновлення строку звернення до суду. До того ж, позивач сама зазначає, що погоджується з висновком суду щодо її пасивної поведінки з протермінованими вимогами відносно звання.

Також суд звертає увагу, що необізнаність позивача з нормами законодавства не може свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки вказана обставина не є незалежною від його волі та не пов`язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами, а також не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення її прав та інтересів, позаяк вказують лише на час, коли вона почала вчиняти дії щодо захисту таких прав та інтересів. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.02.2021 по справі №540/2097/18, відповідно до якої юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Щодо доводів позивача про обмеженість матеріальними ресурсами вирішення порушених нею питань у судовому порядку як підстави пропуску строку звернення до суду, то слід звернути увагу, що встановлюючи сплату судового збору, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (стаття 8 Закону України «Про судовий збір»). Відтак доводи позивача у цій частині також не свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду.

Суд підсумовує, що за виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк. Початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, та не пов`язується із моментом вчинення особою активних дій, адже інше призводить до можливості такої особи через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Таким чином, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останню можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки. Відтак, порушення позивачем строку звернення з позовом до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача.

З аналізу матеріалів справи, змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій позивача судом не встановлено підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, нею не надано та судом не знайдено.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі зазначеного та за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 14.10.2024.

Суддя К.В.Мінаєва