Рішення
від 15.10.2024 по справі 280/5296/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа № 280/5296/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), у якій позивач, з урахуванням ухвали суду від 27.06.2024 про роз`єднання позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо не проведення перерахунку та виплати з 29.01.2020 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законодавством станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно додаткових видів грошового забезпечення, не здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку з урахуванням виплачених сум;

2) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області з урахуванням вже виплачених сум, здійснити перерахунок та доплати розмірів належного позивачу грошового забезпечення, в тому числі належних позивачу посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного, грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні відпустки та премії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 року та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого законом на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період проходження служби з 29.01.2020 року по 27.09.2021 року;

3) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області з урахуванням вже виплачених сум, здійснити перерахунок та доплати розмірів належного позивачу грошового забезпечення, в тому числі належних позивачу посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного, грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні відпустки та премії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 року та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого законом на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період проходження служби з 29.01.2020 року по 27.09.2021 року;

4) виплатити щомісячну надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою (абз. 4 п.п. 1 п. 5 постанови 704 від 30.08.2017 року) з 30.08.2017 року по 27.09.2021 року;

5) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити згідно пп. 6 п. 6 постанови 704 від 30.08.2017 року, щомісячну надбавку до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць в розмірі 20 відсотків посадового окладу з 30.08.2017 року по 27.09.2021 року;

6) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити відповідно пп. 6 п. 6 постанови 704 від 30.08.2017 року, щомісячну надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці до посадових окладів (тарифних ставок) в розмірі 50 відсотків посадового окладу за кожний місяць з 01 січня 2019 року по 27.09.2021 року;

7) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити щомісячну надбавку до посадових окладів за безперервний стаж на шифрувальній роботі в розмірі 20 відсотків посадового окладу;

8) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити щомісячну надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови в розмірі 10 відсотків посадового окладу;

9) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити щомісячну надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу;

10) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити щомісячну надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100 відсотків посадового окладу;

11) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити щомісячну надбавку за персональну кваліфікацію у розмірі 50 відсотків посадового окладу;

12) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області установити і виплатити щоквартальну надбавку за виконання особистих ключових показників ефективності у розмірі 50 відсотків посадового окладу з 13.12.2002 року по 27.09.2021 року;

13) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області з урахуванням вже виплачених сум, перерахувати та доплатити грошове забезпечення (в тому числі посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористану щорічну та додаткову відпустку, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та додаткові види грошового забезпечення), здійснивши обрахування з урахуванням розміру доплат за шкідливі умови праці, які обчислюються у відсотках до тарифної ставки (окладу) за результатами атестації робочих місць за умовами праці пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці;

14) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області з урахуванням виплачених сум здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення (оклад за посадою, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошові виплати при звільненні) здійснивши обрахування, з урахуванням п. 4 Постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017 р. В частині встановлення посадових окладів для відповідних посад військовослужбовців із коефіцієнтом 1,8 з моменту виникнення права;

15) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області переглянути і доплатити в частині здійснення преміювання позивача, як особи начальницького складу, відповідно до особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше як 30 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення на підставі наказів преміювання працівників податкової міліції в частині встановлення премій позивачу, підготовлених на підставі «Типового положення про преміювання державних службовців, органів державної влади, інших державних органів, інших апаратів (секретаріатів)»;

16) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити виплату заборгованості преміювання у вигляді грошового заохочення за результатами щорічного оцінювання на підставі відомостей, що містяться в матеріалах особової справи позивача, з урахуванням приписів статті 44 Закону України «Про державну службу» та Постанови КМУ №640 від 23.08.2017 р. «Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців»;

17) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити всі простроченні зобов`язання з застосуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми виплати грошового забезпечення з 01.01.2004 року по день фактичної виплати заборгованості включно за весь час затримки;

18) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за наслідками виконання рішення суду з урахуванням раніше виплачених сум з 13.12.2002 року по 27.09.2021 року;

19) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області вчинити дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням базового місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно та індексацію-різницю (у щомісячній фіксованій величенні) 4426,48 грн за період з 01.03.2018 по 27.09.2021 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 р. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу»;

20) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за період з 2002 року по 2021 рік з урахуванням фактично виплачених сум, відповідно до п. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 2011-XII;

21) зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення за період з 2002 року по 2021 рік, відповідно до п.п. З п. 5 постанови № 704 від 30.08.2017 року;

22) стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач вказує, що під час проходження служби у податковій міліції їй нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення не у повному обсязі. Зазначає, що при обчисленні грошового забезпечення підлягає врахуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року (01.01.2020, 01.01.2021), через що порушене право підлягає захисту у спосіб перерахувати та виплатити відповідні суми грошового забезпечення. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що має право на перерахунок та виплату грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні відпустки та премії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 за період проходження служби з 29.01.2020 по 27.09.2021. Крім того, позивач зауважує, що специфіка її роботи передбачала встановлення їй надбавки за особливості проходження служби в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; надбавки до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць в розмірі 20 відсотків посадового окладу; надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці в розмірі 50 відсотків посадового окладу; надбавки за безперервний стаж на шифрувальній роботі в розмірі 20 відсотків посадового окладу; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови в розмірі 10 відсотків посадового окладу; надбавки за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу; надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100 відсотків посадового окладу; надбавки за персональну кваліфікацію у розмірі 50 відсотків посадового окладу; надбавки за виконання особистих ключових показників ефективності у розмірі 50 відсотків посадового окладу. Вказує, що нею здійсн

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.

09.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області, у якому зазначено, що до управління не перейшли повноваження та зобов`язання по компенсаціям та гарантіям колишніх працівників, у даному випадку працівників не ліквідованого ГУ ДФС у Запорізькій області. Обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Запис про припинення функціонування ГУ ДФС у Запорізькій області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент вирішення питання відсутній. Враховуючи, що зобов`язання, що випливає зі справи, не стосується публічно-владних функцій, що були передані ГУ ДПС у Запорізькій області, і на момент вирішення питання до Єдиного реєстру не був внесений запис про припинення функціонування ГУ ДФС у Запорізькій області, слід казати про відсутність підстав для позивача звертатись з позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Головне управління ДФС у Запорізькій області не ліквідована, як юридична особа.

23.07.2024 судом отримано відзив на позовну заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області, у якому зауважено, що з набранням чинності Законом № 1150 та початком діяльності БЕБ, ДФС, її територіальні органи та податкова міліція припинили виконання функцій органу виконавчої влади визначених постановою КМУ № 1200, і з 01.01.2022 штатний розпис служби не затверджується та відсутні штатні працівники. Головне управління ДФС у Запорізькій області бюджетна установа, яка фінансувалася виключно за рахунок Державного бюджету України, при цьому законами про бюджети України на 2022, 2023 та 2024 роки видатки на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС не затверджені, в зв`язку з чим бюджетні асигнування відсутні та процес фінансово-господарської діяльності ГУ ДФС у Запорізькій області припинено. Голова та члени комісії з реорганізації не є посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області і на сьогоднішній день не мають повноважень прирівнювати посади осіб начальницького та рядового складу працівників податкової міліції, комісія з реорганізації не є уповноваженим структурним підрозділом, на який Міністерствами та іншими органами влади покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для перерахунку пенсії документів. Звернуто увагу, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. На сьогоднішній день комісія з реорганізації ГУ ДФС у Запорізькій області здійснює повноваження виключно щодо управління справами в частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідного органу виконавчої влади або територіального органу у відповідності до Порядку № 1074. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

31.07.2024 до суду надійшла заява позивача, у якій вказує, що вона протягом тривалого часу намагається отримати від відповідача належні їй виплати грошового забезпечення, виплати при звільненні тощо. Зазначає, що відповідач здійснював дії та приймав рішення не на підставі закону України, а використовував свої повноваження не з метою сприяння особі, яка має право на виплати, пенсію, в реалізації такого права, чим заподіяв моральні страждання у вигляді розчарування, невизначеності, постійного намагання привести правовідносини з відповідачем в легітимне русло. Сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Враховуючи викладене та досить тривалий період порушення її прав, вважає, що належною компенсацією та відшкодуванням моральної шкоди позивачки, заподіяної відповідачем у вигляді моральних страждань, слід оцінити у сумі 5000,00 грн, яка підлягає стягненню у встановленому порядку з відповідача та не призведе до безпідставного збагачення позивача.

31.07.2024 судом також отримано іншу заяву позивача, у якій остання вказує, що вважає за можливе скористатись правом не подавати відповідь на відзив та просить суд розглянути справу за наявними матеріалами, позов задовольнити у повному обсязі.

12.08.2024 до суду надійшло клопотання відповідача фактично про долучення доказів на виконання ухвали суду від 15.07.2024 про витребування доказів.

09.10.2024 судом отримано клопотання про долучення додаткових пояснень та документів.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.06.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

Ухвалою від 27.06.2024 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 ; частину позовних вимог до Головного управління ДФС у Запорізькій області залишив у провадженні адміністративної справи № 280/5296/24.

Ухвалою від 15.07.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 15.07.2024 суд витребував у Головного управління ДФС у Запорізькій області докази по справі.

Ухвалою від 15.07.2024 суд запропонував ОСОБА_1 надати до суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, заявленої до відшкодування.

Ухвалою від 15.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 проходила службу в органах податкової міліції з 13.12.002 по 27.09.2021 (довідка ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №257).

Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о ОСОБА_1 звільнена з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення (через скорочення штатів). Відділу фінансово-бухгалтерського забезпечення наказано: 1. Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний з 18 (вісімнадцяти) повних календарних років служби. 2. Забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 , а саме виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 діб чергової відпустки за 2017 рік, 05 діб чергової відпустки за 2018 рік, 35 діб чергової відпустки за 2020 рік, 27 діб чергової відпустки за 2021 рік.

Відповідно до грошового атестату № 151 (виданого у зв`язку із звільненням у запас Збройних Сил України з 27.09.2021) ОСОБА_1 мала, зокрема:

посадовий оклад 5500,00 грн на місяць;

оклад за спеціальним званням 1340,00 грн на місяць;

надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків 2736,00 грн на місяць;

вислугу років станом на 27.09.2021 наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о визначено 18 років 09 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні 23 роки 10 місяців 24 дні;

надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% 825,00 грн на місяць.

Також нараховано такі види грошового забезпечення:

посадовий оклад у сумі 4750,00 грн до 27.09.2021;

оклад за спеціальним званням у сумі 1157,27 грн до 27.09.2021;

надбавка за вислугу років у розмірі 40 відсотків у сумі 2362,91 грн до 27.09.2021;

надбавка за секретність 15% 712,50 грн до 27.09.2021;

індексація грошового забезпечення 466,39 грн до 27.09.2021;

індексація грошового забезпечення за 07.2021 -540,03 грн до 27.09.2021;

індексація грошового забезпечення за 08.2021 -540,03 грн до 27.09.2021;

виплата за скороченням штатів 93609,00 грн до 27.09.2021;

грошова компенсація за відпустку 33629,90 грн до 27.09.2021;

компенсація податку з доходів фізичних осіб 24409,47 до 27.09.2021;

усього нараховано 160017,32 грн по 27.09.2021;

відраховано податків 26443,53 грн по 27.09.2021;

отримано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2017 рік 30 діб, 2018 рік 05 діб, 2020 рік 35 діб, 2021 рік 27 діб.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не надавалась у 2021 році. Допомога для оздоровлення не надавалась у 2021 році.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування (обчислення) грошового забезпечення у неправильному розмірі, позивач звернулася із відповідними позовними вимогами до суду.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати з 29.01.2020 по 27.09.2021 грошового забезпечення, в тому числі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного, грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, компенсації за невикористані дні відпустки та премії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 року та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановленого законом на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Верховний Суд у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 14.09.2022 у справі №500/1886/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21 та інших виклав наступну правову позицію:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд доходить висновку, що саме з 29.01.2020 дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Водночас суд враховує те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, з 20.05.2023 відсутні підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.

Як зазначає відповідач, розділом ІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616, посадові оклади особам начальницького складу податкової міліції встановлюються залежно від займаних ними посад у розмірах, установлених додатками 9-11 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) та визначених у штатних розписах відповідних органів ДФС, з дня призначення на відповідну посаду. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлений у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з січня 2018 року 1762 грн. Таким чином, посадовий оклад старшого оперуповноваженого з ОВС 27 тарифного розряду (дод.10 Постанови № 704) розраховувався шляхом множення 1762*3,12 тарифний коефіцієнт (дод.1 Постанови № 704) = 5497,44 грн та заокруглюється до десяти гривень 5500,00 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.09.2021, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017. Відтак з метою поновлення порушених прав позивача, відповідача належить зобов`язати перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за вказаний період, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року (2020, 2021), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

Згідно з абзацом третім пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до грошового атестату позивача № 151 позивачу відповідно до вказаного вище пункту у зв`язку із звільненням за скороченням штатів 27.09.2021 виплачено 93609,00 грн. Водночас, враховуючи те, що розмір допомоги при звільненні також обчислюється з грошового забезпечення, перерахунку та виплаті підлягає й одноразова грошова допомога з урахуванням грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за період з 2002 року по 2021 рік з урахуванням фактично виплачених сум, відповідно до п. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення за період з 2002 року по 2021 рік, відповідно до п.п. З п. 5 постанови № 704 від 30.08.2017 року.

Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Так, за пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 17.07.2018 №616, до складу грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань; допомоги для оздоровлення.

Відповідно до положень підпунктів 1, 3, 4 пункту 1 розділу V Порядку № 616 керівники ДФС та керівники її територіальних органів у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідного органу, мають право надавати один раз на календарний рік особам начальницького складу податкової міліції матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення

Матеріальна допомога надається відповідно до наказу: територіального органу ДФС - для керівників, заступників керівників та інших осіб начальницького складу податкової міліції структурних підрозділів цього територіального органу ДФС, а також для перших заступників, заступників керівників територіальних органів ДФС нижчого рівня.

Проект наказу готує бухгалтерська служба відповідного органу ДФС на підставі поданих у формі протоколу засідання пропозицій комісії для розгляду заяв про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівників відповідного органу ДФС (у разі її створення).

Крім того, за приписами пункту 2 розділу V Порядку № 616 керівник ДФС та керівники її територіальних органів у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідного органу, мають право надавати один раз на календарний рік особам начальницького складу податкової міліції допомогу для оздоровлення під час надання чергової відпустки в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога надається відповідно до наказу територіального органу ДФС - для керівників, заступників керівників та інших осіб начальницького складу податкової міліції структурних підрозділів цього територіального органу ДФС, а також для перших заступників, заступників керівників територіальних органів ДФС нижчого рівня.

Допомога надається згідно з наказом відповідного органу ДФС про відпустку, який готує служба управління персоналом. Проект наказу про відпустку особам начальницького складу податкової міліції підрозділів оперативного документування готує управління оперативного документування Головного оперативного управління ДФС.

Отже, нарахування та виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення під час надання чергової відпустки здійснюється на підставі наказу територіального органу ДФС.

Водночас, суд зауважує, що потреба у вирішенні соціально-побутових питань може виникнути у працівника, тому саме він має ініціювати питання про надання такої допомоги (надання допомоги повинно мати достатнє підґрунтя, вияв та заявлення потреби шляхом подання заяви довільної форми), отже необхідна ініціатива особи, яка має потребу у вирішенні таких потреб і заявляє про їх наявність. Рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, за наявності коштів на цю мету. Наявність чи відсутність обставин для надання такої допомоги є оціночним поняттям, а тому подання заяви не є безумовною підставою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.

Відповідно до даних, наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 15.07.2024 (додаток 2 до клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024) позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення та матеріальна допомога у 2020 році у розмірах 9576,00 грн та 13548,80 грн відповідно.

Враховуючи те, що розмір допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань напряму залежить від розміру грошового забезпечення, перерахунку та виплаті підлягають зазначені види допомог з урахуванням грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Разом з тим, як зазначив відповідач, на рапорт позивача від 14.06.2021 відсутній наказ про надання відпустки та матеріальної допомоги, та інших доказів на підтвердження підстав для виплати допомоги у 2021 році до матеріалів справи не надано, отже відсутні підстави для нарахування та виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.

Щодо іншої частини спірного періоду, то з наданої відповідачем інформації про нараховані та виплачені надбавки ОСОБА_1 (додаток 2 до клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024) судом встановлено, що у період з 2003 року по 2019 рік позивачу виплачувалась допомога для оздоровлення.

Стосовно періодів роботи позивача, коли матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення не виплачувалась, суд вважає за необхідне зазначити, що надання вказаних видів допомог відповідно до пункту 3 Постанови № 704 та пунктів 1,2 пункту 2 розділу V Порядку № 616 є правом керівника територіального органу ДФС, а не обов`язком, та лише у разі наявності асигнувань, що виділяються на утримання відповідного органу. Водночас у матеріалах справи відсутні докази наявності рапортів або відповідних заяв, у яких позивач просила надати матеріальну допомогу або допомогу на оздоровленні в інші, ніж за 2021 рік, періоди, а їй було відмовлено у наданні таких.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.06.2019 по справі №809/3057/15 щодо того, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не належить до обов`язкових виплат, а її виплата здійснюється на підставі заяви працівника за рішенням керівника відповідного органу у межах встановленого фондом оплати праці.

Таким чином, судом не встановлено протиправності дій відповідача у частині нарахування та виплати матеріальної допомоги та допомоги для оздоровлення за час проходження позивачем служби.

Щодо виплати позивачу щомісячної надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою (абз. 4 п.п. 1 п. 5 постанови 704 від 30.08.2017 року) з 30.08.2017 по 27.09.2021.

Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою.

Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів визначений Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616 (далі Порядок № 616).

Згідно з підпунктами 1-2 пункту 2 розділу ІV Порядку № 616 надбавка за особливості проходження служби виплачується особам начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) з дня її встановлення.

Керівник ДФС та керівники її територіальних органів у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідних органів, мають право встановлювати надбавку за особливості проходження служби у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІV Порядку №616 надбавка встановлюється та виплачується на підставі наказу територіального органу ДФС для керівників, заступників керівників та інших осіб начальницького складу податкової міліції структурних підрозділів цього територіального органу ДФС, а також для перших заступників, заступників керівників територіальних органів ДФС нижчого рівня за поданням, погодженим першим заступником або заступником керівника територіального органу ДФС відповідно до розподілу обов`язків.

Згідно з підпунктами 6, 7 пункту 2 розділу ІV Порядку №616 у разі недостатності фонду грошового забезпечення для проведення виплати надбавки її розмір переглядається.

Надбавку може бути переглянуто у бік як збільшення, так і зменшення або знято у тому самому порядку, в якому здійснюється її встановлення.

З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою надбавка за особливості проходження служби є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який установлюється керівником ДФС чи керівником територіального органу ДФС у межах асигнувань на утримання відповідних органів.

У розумінні пунктів 6, 30, 46, 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень; розпис бюджету - документ, в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

Частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до підпункту 3 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частинами першою-третьою статті 47 Бюджетного кодексу України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, встановлення надбавки за особливості проходження служби є правом керівника державного органу, її розмір не є сталим та залежить як від асигнувань державного органу, так і від особистих якостей та характеру служби особи.

З наданої відповідачем інформації про нараховані та виплачені надбавки ОСОБА_1 (додаток 1 до клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024) позивачу у період з 2017 по 2021 рік встановлювалась надбавка за особливості проходження служби у розмірі від 10% до 100%.

При цьому, у позові не зазначено про те, що позивач не погоджується із встановленим під час проходження служби відсотковим розміром надбавки за особливості проходження служби. Крім того, суд враховує, що отримавши 11.08.2024 (трекінг поштового відправлення 6900500043620) клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024, до якого відповідачем долучено інформацію про нараховані та виплачені надбавки, позивач не висловив незгоду щодо зазначених розмірів надбавки за особливості проходження служби.

З огляду на встановлення позивачу у спірний період надбавки за особливості проходження служби, а також відсутність заперечень позивача щодо її відсоткового розміру, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення розглядуваної позовної вимоги.

Щодо установлення та виплати позивачу згідно пп. 6 п. 6 постанови 704 від 30.08.2017 року, щомісячної надбавки до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць в розмірі 20 відсотків посадового окладу з 30.08.2017 по 27.09.2021.

В обґрунтування розглядуваних позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Зводу визначала відомості, що становлять державну таємницю, тому під час служби виконувала роботи, що надають право на виплату щомісячної надбавки, передбаченої підпунктом 6 пункту 6 Постанови №704, проте відповідачем така доплата позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Так, підпунктом 6 пункту 6 Постанови №704 постановлено виплачувати надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірах та порядку, визначених законодавством.

Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку №616 надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць виплачується особам начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) у розмірах та порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2013 року № 2 «Про встановлення надбавок до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць», з дня її встановлення згідно з наказом ДФС. Виплата надбавки припиняється з дати видання наказу про зняття надбавки.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2013 року № 2 «Про встановлення надбавок до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць» установлено:

державним експертам з питань таємниць надбавку в розмірі 20 відсотків посадового окладу;

фахівцям, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, надбавку за фактично виконану роботу в розмірі до 20 відсотків посадового окладу. Конкретний розмір надбавки визначається керівником відповідного державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації в межах фонду оплати праці залежно від обсягу, складності та тривалості роботи.

Фахівцями, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, вважаються особи, які входять до складу експертних комісій, утворених державними експертами, завданнями яких є підготовка:

1) пропозицій щодо:

прийняття рішень про віднесення інформації до державної таємниці, продовження строку дії чи скасування таких рішень, зміну ступеня секретності інформації;

встановлення ступеня секретності науково-дослідної, дослідно-конструкторської або проектної роботи, яка проводиться в інтересах забезпечення національної безпеки та оборони держави, її складових частин і етапів;

наявності чи відсутності у матеріальних носіях інформації, які є предметом експертизи, відомостей, що становлять державну таємницю;

2) проектів рішень про віднесення інформації до державної таємниці, продовження строку дії чи скасування таких рішень, зміну ступеня секретності інформації;

3) проектів висновків про ступінь секретності науково-дослідної, дослідно-конструкторської або проектної роботи, яка проводиться в інтересах забезпечення національної безпеки та оборони держави, її складових частин і етапів;

4) проектів експертних висновків про наявність чи відсутність відомостей, що становлять державну таємницю.

По-перше, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 входила до складу експертних комісій, утворених державними експертами, завдання які визначені вище Постановою № 2. Відповідач зазначає, що інформація про фахівців, які були залучені до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць у Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Запорізькій області відсутня.

По-друге, суд зазначає, що згідно з приписами статті 1 Закону України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю» (далі Закон № 3855-XII):

державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;

віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;

допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;

доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень;

Звід, що становлять державну таємницю, - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах (далі Звід).

Відповідно до статті 9 Закону № 3855-XII державний експерт з питань таємниць здійснює відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування. Виконання функцій державного експерта з питань таємниць на конкретних посадових осіб покладається: у Верховній Раді України - Головою Верховної Ради України; в інших державних органах, Національній академії наук України, на підприємствах, в установах і організаціях - Президентом України за поданням Служби безпеки України на підставі пропозицій керівників відповідних державних органів, Національної академії наук України, підприємств, установ і організацій.

Так, до Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 19.05.2020 № 190/2020 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби), віднесено Голову Державної фіскальної служби України, Першого заступника Голови Державної фіскальної служби України, начальника Головного оперативного управління Державної фіскальної служби України.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 була посадовою особою, на яку покладалось виконання функцій державного експерта з питань таємниць. Та обставина, що позивач мала доступ до державної таємниці у силу специфіки та характеру своєї діяльності та виконувала відповідну роботу з відомостями, які становлять державну таємницю, не означає наявність у неї права на надбавку, яка встановлюється лише до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо установлення та виплати позивачу відповідно пп. 6 п. 6 постанови 704 від 30.08.2017 року щомісячної надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці до посадових окладів (тарифних ставок) в розмірі 50 відсотків посадового окладу за кожний місяць з 01 січня 2019 року по 27.09.2021 року.

Як вже судом зазначалось, підпунктом 6 пункту 6 Постанови №704, на який посилається позивач, постановлено виплачувати надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірах та порядку, визначених законодавством.

Позивач зазначає, що з січня 2019 року виконувала роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, яка має ступінь секретності «цілком таємно», відповідно має право на надбавку в розмірі 50 відсотків. Документ, що підтверджує про доступ до такої інформації позивачкою на час подання до суду позову надати не можливо, через обмеження доступу до нього. Також надає лист ГУ ДФС у Запорізькій області від 23.09.2019 № 14875/14/08-01-02-24 від 23.09.2019, яким повідомлено, що ОСОБА_1 має допуск до державної таємниці.

Статтею 30 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414, затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Верховним Судом сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20. У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону України «Про державну таємницю», пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Отже, виплата відповідної надбавки пов`язується не з отриманням особою доступу до державної таємниці, а виключно з виконанням роботи з відомостями, які становлять державну таємницю.

З наданої відповідачем інформації про нараховані та виплачені надбавки ОСОБА_1 (додаток 1 до клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024) судом встановлено, що у періоди лютий-грудень 2019 року, лютий-грудень 2019 року, січень-грудень 2019 року позивачу встановлювалась надбавка за службу в умовах режимних обмежень за Постановою від 15.06.1994 № 414 у розмірі 15%, що узгоджується із приписами Положення № 414.

Разом з тим, зазначаючи про своє право на отримання надбавки у розмірі 50%, позивач посилається на пункт 4-1 Положення № 414, за змістом якого працівникам режимно-секретних органів в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), установлюється залежно від ступень секретності інформації у таких розмірах:

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 60 відсотків;

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 50 відсотків;

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності " таємно", - 30 відсотків.

За правилами статті 21 Закону України «Про державну таємницю» в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

До складу режимно-секретного органу входять підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державної таємниці, залежно від специфіки діяльності державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом робіт, пов`язаних з державною таємницею, вводиться посада заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються обов`язки та права керівника РСО.

Позивач зазначає, що проходила службу безпосередньо у відділі PCO у податковій міліції. Як встановлено судом, у спірний період (2019-2021 роки) вона проходила службу: з 21.04.2016 до 13.07.2020 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно-технічного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 133-о від 21.04.2016); з 13.07.2020 до 03.03.2021 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 74-о від 13.07.2020); з 03.03.2021 до 27.09.2021 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно-технічного відділу управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Запорізькій області (наказ № 26-о від 03.03.2021).

Докази того, що позивач займала відповідні посади у вказані періоди, здійснюючи свою діяльність у відділі режимно-секретного органу ГУ ДФС у Запорізькій області, у матеріалах справи відсутні, сторонами не надані, у зв`язку з чим суд вважає безпідставними та відхиляє доводи позивача про поширення на неї норм пункту 4-1 Положення № 414.

Щодо установлення та виплати позивачу щомісячної надбавки до посадових окладів за безперервний стаж на шифрувальній роботі в розмірі 20 відсотків посадового окладу.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивач посилається на пункт 5 розділу 2 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі Порядок № 260), відповідно до якого поліцейським, які безпосередньо зайняті на шифрувальній роботі, виплачується щомісячна надбавка до посадових окладів за безперервний стаж на шифрувальній роботі в таких розмірах: від 1 до 3 років - 10 відсотків; від 3 до 5 років - 15 відсотків; понад 5 років - 20 відсотків. Відтак, позивач зазначає, що виконуючи роботу та проходячи службу, виконувала роботу пов`язану з шифруванням та відповідно має безперервний стаж на шифрувальній роботі, у зв`язку з чим має права на відповідну надбавку визначених законом розмірах.

Суд зауважує, що положення Порядку № 260 визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, проте позивач працювала в органах податкової міліції та не була здобувачем вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, у зв`язку з чим норми Порядку № 260 не поширюються на спірні правовідносини.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції» не передбачено такого виду надбавки як надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині є безпідставними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо установлення та виплати позивачу щомісячної надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови в розмірі 10 відсотків посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено збільшення розміру надбавки в бюджетних установах залежно від кількості іноземних мов, які знає і використовує в роботі працівник. Так, її встановлюють у відсотках до його посадового окладу у розмірі: 10% - за знання та використання в роботі однієї європейської мови; 15% за знання та використання в роботі однієї східної, угро-фінської або африканської; 25% за знання та використання в роботі двох і більше мов.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції» не передбачено такого виду надбавки як надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови, водночас позивачем жодним чином не аргументовано її право на встановлення та отримання такої надбавки, у зв`язку з чим суд відмовляє у цій частині позовних вимог з огляду на безпідставність та їх необґрунтованість.

Щодо установлення та виплати позивачу щомісячної надбавки за інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу, щомісячної надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100 відсотків посадового окладу, щомісячної надбавки за персональну кваліфікацію у розмірі 50 відсотків посадового окладу, щоквартальної надбавки за виконання особистих ключових показників ефективності у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, за пунктом 3 якого до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи. Позивач вказує, що відповідач був зобов`язаний нараховувати та виплатити вищезазначені надбавки позивачці, проте цього не зробив.

Судом встановлено, що абзацом 8 пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) передбачено, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Дію вказаної норми продовжено до 31.12.2021 пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо перезавантаження влади» № 117- ІХ від 19.09.2019. Проте, відповідно до пункту 17 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 № 1346 затверджений Порядок встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності, пунктами 7, 8 передбачено, що надбавка за персональну кваліфікацію встановлюється у розмірі до 50 відсотків залежно від обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою, за високий рівень ефективності та професіоналізму під час виконання завдань; надбавка за виконання особистих ключових показників ефективності встановлюється та виплачується щокварталу у розмірі до 50 відсотків на підставі результатів моніторингу виконання ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця. При цьому за пунктами 2-4 вказано, що право встановлювати надбавки мають керівники податкових органів у межах фонду оплати праці. Надбавки встановлюються державним службовцям податкових органів у відсотках посадового окладу. Надбавки встановлюються згідно з наказом керівника відповідного податкового органу.

Отже, встановлення надбавок є дискреційними повноваженнями керівника державного органу та здійснюється за наявності фінансування на такі виплати.

Водночас Законом України від 05.07.2012 року №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну податкову службу в Україні» серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 («Податкова міліція»), який був чинним на час проходження позивачем служби (розділ XVIII-2 виключено на підставі Закону № 1797-VIII від 21.12.2016 - застосовується з 25 вересня 2021 року).

Так, відповідно до вказаного розділу, а саме пункту 353.1 статті 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Згідно з пунктом 357.1 статті 357 ПК України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції» не передбачено таких видів надбавок як надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи, у зв`язку з чим суд відмовляє у цій частині позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Щодо перерахунку та доплати грошового забезпечення, здійснивши обрахування з урахуванням розміру доплат за шкідливі умови праці, які обчислюються у відсотках до тарифної ставки (окладу) за результатами атестації робочих місць за умовами праці пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці.

Позивач зазначає, що нею здійснювалися виконання функціональних обов`язків, яке передбачало ненормований робочий день, а саме, вимагало постійної затримки на робочому місці до пізнього часу і присутності у вихідні і неробочі дні, тобто виконувала роботу зі шкідливими умовами праці. Також вона вказує, що виконувала роботу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 розділом XXXII Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань (Працівники, зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці не менш як 0,1 мілікюрі радію-226 або еквівалентної за радіотоксичністю кількості радіоактивних речовин і на ремонті технологічного устаткування в цих умовах), а також роботи, пов`язані зі шкідливими умовами праці - фактором напруженості праці - слухом.

Статтею 51 Кодексу законів про працю України передбачено, скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 100 КЗпП України оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я. На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні передбачають доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці у розмірі 4, 8 і 12 відсотків тарифної ставки (окладу), а за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці - у розмірі 16, 20 і 24 відсотків тарифної ставки (окладу). Також доплата за умовами праці встановлюється Порядком, затвердженим постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату Всесоюзної Центральної ради професійних спілок від 03.10.1986 №387/22-78 «Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці», яким передбачені аналогічні розмірі доплат за умови праці на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими, особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці.

Суд зазначає, що конкретні розміри доплат за роботу із шкідливими та важкими умовами праці визначаються за результатами атестації робочих місць пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах, проте матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 була зайнята на роботах із шкідливими і важкими умовами праці або, що її посада передбачала здійснення робіт з такими умовами, більш того, відсутні докази проведення атестації робочого місця, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу такої доплати.

Більш того, як пояснив відповідач, підрозділи податкової міліції діють у складі ГУ ДФС у Запорізькій області згідно Положення про Головне управління ДФС у Запорізькій області, затверджене наказом № 76 від 26.08.2014 та регламенту роботи, відповідно до яких ГУ ДФС у Запорізькій області та податкова міліція не здійснюють роботи з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці не менш як 0,1 мілікюрі радію-226 або еквівалентної за радіо токсичністю кількістю радіоактивних речовин і ремонт технологічного устаткування в цих умовах та роботи, пов`язані зі шкідливими умовами праці.

Щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням коефіцієнта 1,8 при обчисленні посадового окладу.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивач посилається на те, що за своїми функціональними обов`язками вона здійснювала проведення заходів, передбачених Законом України «Про розвідку», закріплених в положенні про відділ і посадовій інструкції. Так, позивач зазначає, що відповідно до пунктів 3, 4 Закону України від 17.09.2020 № 912-IX «Про розвідку» (набрав чинності 24.10.2020) посадові оклади співробітників розвідувальних органів встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, встановлених Кабінетом Міністрів України для відповідних посад державної служби та посад інших категорій працівників у центральних органах виконавчої влади зі спеціальним статусом, посад військовослужбовців Збройних Сил України із коефіцієнтом: для співробітників кадрового складу - 1,8; для співробітників, які не належать до кадрового складу, - 1,4. Співробітникам розвідувальних органів виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі трьох відсотків посадового окладу за кожний календарний рік вислуги років (стажу роботи), але не більше 50 відсотків посадового окладу. Відтак, позивач вважає, що їй підлягали встановлення та виплата посадового окладу з коефіцієнтом 1,8 та щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі трьох відсотків посадового окладу за кожний календарний рік вислуги років.

Згідно з частиною першою, третьою статті 28 Закону України «Про розвідку» співробітниками розвідувальних органів є військовослужбовці та державні службовці кадрового складу, а також військовослужбовці, державні службовці та працівники, які не належать до кадрового складу цих органів. Перелік посад кадрового складу розвідувального органу визначається Президентом України На співробітників розвідувальних органів, які є державними службовцями, та інших працівників цих органів поширюються положення законодавства про державну службу та працю в частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Разом з тим, суд зауважує, що на час дії вказаного Закону позивач займала наступні посади: з 13.07.2020 до 03.03.2021 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Запорізькій області; з 03.03.2021 до 27.09.2021 старший оперуповноважений з особливих справ оперативно-технічного відділу управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Запорізькій області. Водночас матеріали справи не містять докази того, що позивач займала посаду кадрового складу розвідувального органу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 729 (набрала чинності 17.07.2021) доповнено пункт 4 абзацами такого змісту:

«Установити, що посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, установлених цією постановою для відповідних посад військовослужбовців Збройних Сил (додаток 2), із коефіцієнтом:

для військовослужбовців кадрового складу - 1,8;

для військовослужбовців, які не належать до кадрового складу, - 1,4.».

Проте, Додатком 2 до Постанови № 704, яким затверджено Схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту, посада ОСОБА_1 (оперуповноваженого) не передбачена.

Таким чином, правові підстави для врахування коефіцієнта 1,8 при обчисленні посадового окладу позивача відсутні.

Щодо здійснення преміювання відповідно до особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше як 30 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення на підставі наказів преміювання працівників податкової міліції в частині встановлення премій позивачу, підготовлених на підставі «Типового положення про преміювання державних службовців, органів державної влади, інших державних органів, інших апаратів (секретаріатів)», а також виплати заборгованості преміювання у вигляді грошового заохочення за результатами щорічного оцінювання на підставі відомостей, що містяться в матеріалах особової справи позивача, з урахуванням приписів статті 44 Закону України «Про державну службу» та Постанови КМУ №640 від 23.08.2017 р. «Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців».

Суд зауважує, що позивачем жодним чином не обґрунтовані заявлені позовні вимоги. Разом з тим, судом досліджено питання наявності у неї права на отримання відповідного преміювання та встановлено наступне.

Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646, розроблено відповідно до Закону України «Про державну службу» і встановлює порядок визначення розмірів, нарахування та виплати премій державним службовцям органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) (далі - державний орган), які займають посади державної служби категорій «Б» і «В».

За пунктами 2-4 Типового положення преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.

Державним службовцям можуть встановлюватись такі види премій: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу. Вид преміювання визначає керівник державної служби у державному органі залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу.

Встановлення премій державним службовцям проводиться керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого ним положення про преміювання, розробленого згідно з цим Типовим положенням і погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 затверджений Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, який визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Дія цього Порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В». Метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри.

Позивач вказує, що перебуваючи на безперервній службі на посадах офіцерського складу вона жодного разу не була відзначена з боку керівництва нагородами, відзнаками та премією. Хоча у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення службової дисципліни розмір надбавок може бути переглянутий у бік як збільшення, так і зменшення, або знято у тому самому порядку, в якому здійснюється встановлення, з послужного списку позивач за весь час проходження служби не мала дисциплінарних стягнень і зауважень.

Разом з тим, суд наголошує, що преміювання провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

Відповідно до даних, наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 15.07.2024 (додаток 2 до клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024) позивачу нараховувалась та виплачувалась премія у період з 2005 року по 2021 рік у відповідному розмірі, та суд враховує, що позивач не висловила незгоду щодо виплаченого їй розміру премії. Також суд бере до уваги сталу позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 08.11.2022 у справі №380/18708/21, від 14.03.2023 у справі №380/15277/21, від 14.03.2023 у справі № 380/15276/21, від 04.07.2023 у справі №380/16912/21 та від 09.11.2023 у справі №380/14770/21, у яких зазначалося, що розмір преміювання для конкретної особи рядового та начальницького складу податкової міліції заздалегідь не є фіксованим, а здебільшого залежить від особистого внеску в загальні результати служби у межах фонду преміювання.

Таким чином, судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо встановлення та виплати позивачу премії, через що у задоволенні відповідних позовних вимог слід відмовити.

Щодо здійснення нарахування та виплати прострочених зобов`язань застосуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми виплати грошового забезпечення з 01.01.2004 року по день фактичної виплати заборгованості включно за весь час затримки.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивач вважає, що відповідач має нарахувати та виплатити заборгованість по невиплаченому грошовому забезпеченню та вищезазначених доплатах, надбавках тощо, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з часу її фактичного виникнення, оскільки невиплачена сума грошового забезпечення є боргом ГУ ДФС у Запорізькій області перед позивачем.

По суті заявленої вимоги суд зазначає, що стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, в якій зазначено, що положення частини другої статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Аналогічний висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, враховуючи те, що дія статті 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (зокрема, з приводу заборгованості із заробітної плати) та сімейні правовідносин, отже не підлягає до застосування у спірних правовідносинах. Більш того, за обставинами справи відсутні деліктне зобов`язання або рішення суду (за невиконання якого до суми заборгованості підлягає індекс інфляції), з якого виникло грошове зобов`язання.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за наслідками виконання рішення суду з урахуванням раніше виплачених сум з 13.12.2002 року по 27.09.2021, на думку суду, є передчасними, оскільки перерахунок грошового забезпечення відповідачем на даний час здійснено не було, виплати не проведено, а тому права позивача в цій частині не порушені. Оскільки у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням базового місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно та індексацію-різницю (у щомісячній фіксованій величенні) 4426,48 грн за період з 01.03.2018 по 27.09.2021 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 р. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».

Позивач зазначає, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що є порушенням вимог Закону №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Разом з тим, з наданої відповідачем інформації про нараховані та виплачені суми індексації ОСОБА_1 (додаток 2 до клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024) судом встановлено, що у період з 2008 року по 2021 рік позивачу частково виплачувалась індексація, а саме за:

2008 рік: червень 20,06 грн; липень 28,56 грн; серпень 28,56 грн; вересень 28,56 грн; жовтень 29,44 грн; листопад 38,80 грн; грудень 50,84 грн;

2009 рік: лютий 138,49 грн; березень 98,34 грн; квітень 110,39 грн; травень 121,09 грн; червень 121,09 грн; липень 131,79 грн; серпень 141,16 грн; вересень 141,16 грн; жовтень 141,16 грн; листопад 156,98 грн; грудень 169,63 грн;

2010 рік: січень 179,30 грн; лютий 179,30 грн; березень 204,60 грн; квітень 222,46 грн; травень 400,82 грн; червень 264,32 грн; липень 265,51 грн; серпень 265,51 грн; вересень 265,51 грн; жовтень 271,19 грн; листопад 312,01 грн; грудень 244,99 грн;

2011 рік: січень 323,70 грн; лютий 344,41 грн; березень 344,41 грн; квітень 376,36 грн; травень 394,56 грн; червень 412,80 грн;

2012 рік: травень 12,03 грн; червень 12,03 грн; липень 12,12 грн; серпень 12,12 грн; вересень 12,12 грн; грудень 2,67 грн;

2014 рік: лютий 13,40 грн; лютий 13,40 грн; березень 13,40 грн; травень 49,94 грн; червень 92,57 грн; липень 142,51 грн; серпень 142,51 грн; вересень 160,78 грн; жовтень 160,78 грн; листопад 211,93 грн; грудень 246,04 грн;

2015 рік: січень 274,05 грн; лютий 274,05 грн; лютий 319,12 грн; березень 366,62 грн; квітень 450,66 грн; травень 630,92 грн; червень 889,14 грн; липень 935,42 грн; серпень 926,04 грн; вересень 926,04 грн; жовтень 926,04 грн; листопад 926,04 грн;

2016 рік: квітень; травень 811,34 грн; червень 811,34 грн; жовтень; листопад 811,34 грн; грудень 594,09 грн;

2017 рік: січень 594,09 грн; лютий 594,09 грн; березень 594,09 грн; квітень 594,09 грн; травень 659,77 грн; червень 659,77 грн; липень 659,77 грн; серпень 659,77 грн; версень 791,11 грн; жовтень 725,44 грн; листопад 725,44 грн; грудень 347,96 грн;

2018 рік: січень 447,00 грн; березень 946,81 грн; грудень 71,08 грн;

2019 рік: лютий 71,08 грн; березень 71,08 грн; квітень 197,86 грн; травень 134,47 грн; червень 134,47 грн; липень 206,72 грн; серпень 206,72 грн; вересень 206,72 грн; жовтень 206,72 грн; листопад 206,72 грн; грудень 216,51 грн;

2020 рік: лютий 216,51 грн; березень 216,51 грн; квітень 216,51 грн; травень 216,51 грн; червень 216,51 грн; липень 226,29 грн; серпень 226,29 грн; вересень 226,29 грн; жовтень 226,29 грн; листопад 226,29 грн; грудень 233,81 грн;

2021 рік: лютий 565,23 грн; березень 331,42 грн; квітень 415,41 грн; травень 415,41 грн; червень 415,41 грн; серпень 1080,06 грн; вересень -613,67 грн.

1. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням базового місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ) передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону № 2017-III виключно законами України визначаються, зокрема, величина порогу індексації грошових доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення та порядок її проведення визначений Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1282-ХІІ), відповідно до статті 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

За приписами статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016.

Тож з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

За частинами другої-четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 та від 27.07.2023 у справі №380/813/22.

Суд звертає увагу, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а.

Крім цього, відсутність механізму виплати індексації за попередні періоди також не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Відсутність фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Суд також враховує, що при розгляді справи «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення від 08.11.2005 зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Таким чином, що під час проходження служби позивач мала право на індексацію грошового забезпечення відповідно до умов чинного законодавства України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).

За пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У зв`язку з прийняттям постанови від 09.12.2015 №1013 Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015), істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Пунктом 5 Порядку №1078 (у редакції з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою № 1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.

Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) осіб рядового і начальницького складу, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, пункті 62 постанови від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі Постанова №1294, набрала чинності з 01.01.2008) підвищено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до цієї постанови.

Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Вказана вище постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Отже, від січня 2008 року посадовий оклад позивача постановами Кабінету Міністрів України не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з 01.01.2008, повинен був застосовувати січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.

При цьому слід зауважити, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації. Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 в справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а та від 12.10.2023 у справі №560/5132/21.

Разом з тим, відповідач зазначив, що в особових рахунках зазначена інформація про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення без зазначення базового місяця, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість перевірити правомірність нарахування індексації з урахуванням конкретного базового місяця.

Проте, як встановлено судом з наданої відповідачем інформації про нараховані та виплачені суми індексації ОСОБА_1 (додаток 2 до клопотання за вих.№160/6/08-01-01ЛС від 09.08.2024), у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 позивачу виплачувалась індексація не у повному обсязі. Так, відсутні відомості про виплату позивачу індексації у період з січня 2008 року по травень 2008 року, січень 2009 року, з липня 2011 року по квітень 2012 року, жовтень та листопад 2012 року, з січня 2013 року по січень 2014 року, з грудня 2015 року по березень 2016 року, з липня 2016 року по вересень 2016 року, лютий 2018 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивача. Відтак, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум забезпечити повне та ефективне поновлення порушених прав позивача.

2. Щодо нарахування та виплати індексації-різниці (у щомісячній фіксованій величенні) 4426,48 грн за період з 01.03.2018 по 27.09.2021 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 р. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».

Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 в редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Таким чином, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас, за позицією позивача, він має право на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 27.09.2021 і що це право відповідач порушив. При цьому, як встановлено судом, у період з квітня 2018 року по січень 2019 року, у січні 2020 року, у січні та липні 2021 року позивачу взагалі не нараховувалась індексація. Відповідач вказує, що базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення за посадою, яку займав працівник податкової міліції, був березень 2018 року, проте жодним чином не пояснює, чи виплачувалась позивачу індексація-різниця.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідний підхід узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 27.07.2023 у справі №160/12028/22, від 28.08.2023 у справі №420/17338/22, від 26.09.2023 у справі №200/4531/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 09.11.2023 у справах №420/3131/22, №420/4325/23 та від 30.11.2023 у справі №420/616/23 та інших.

З матеріалів справи, а саме з довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 7404,86 грн, а за березень 2018 року 11380,34 грн. Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 3975,48 грн (11380,34 грн 7404,86 грн = 3975,48 грн).

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, враховуючи положення абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, становила 4463,15 грн (1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн).

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22.06.2023 по справі №520/6243/22.

Таким чином, виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 3975,48 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн та у силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію у період з 01 березня 2018 року.

Тобто, відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 3975,48 грн = 487,67 грн. Такий розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення 4080,89 грн, згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 повинен був бути виплачений позивачу по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка.

При цьому суд зазначає, що представником у позовній заяві жодним чином не обґрунтована фіксована величина 4426,48 грн, водночас судом обраховано належний розмір індексації-різниці грошового забезпечення позивача (487,67 грн), який повинен був виплачуватися у спірний період.

Стосовно питання визначення у судовому рішенні конкретної суми індексації, належної до виплати на користь позивача, задля ефективного захисту його прав, порушених відповідачем, то суд зауважує, що у позовній заяві позивач просив суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних сумах.

Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову. Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 115 постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 із подібними правовідносинами (також постанови від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22). У цих постановах Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не виконав вимоги абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та починаючи 01.03.2018 по 27.09.2021 не виплачував позивачеві індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, у зв`язку з чим відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення у сумі 487,67 гривень за період з 01.03.2018 по 20.11.2018 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Щодо вимог у частині виплати одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із подальшими змінами) затверджено Порядок №44.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 27.06.2024 у справі № 580/602/22.

Щодо тверджень відповідача про те, що Головне управління ДФС у Запорізькій області є бюджетною установою, яка фінансувалася виключно за рахунок Державного бюджету України, при цьому законами про бюджети України на 2022, 2023 та 2024 роки видатки на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС не затверджені, у зв`язку з чим бюджетні асигнування відсутні та процес фінансово-господарської діяльності ГУ ДФС у Запорізькій області припинено.

18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України» якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (абзац 6 пункту 2 Постанови № 1200).

Розпорядженням № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39396146) перебуває в стані припинення, про що свідчить запис: дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, в стані припинення: 05.08.2019.

Відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 31 липня 2019 року зареєстровано ГУ ДПС у Запорізькій області.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби згідно з визначеного Кабінетом Міністрів переліку, до якого входить і ГУ ДПС у Запорізькій області. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

На підставі наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 на базі ліквідованого ГУ ДПС у Запорізькій області утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби новий територіальний орган Державної податкової служби Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної податкової служби України здійснено державну реєстрацію створення відокремленого підрозділу юридичної особи Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП:44118663, місцезнаходження: Україна, 69107, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166).

Натомість, відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) з 23 жовтня 2020 року перебуває в стані припинення, про що свідчить запис №1001031100015047257.

Наказом ДПС України «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» від 24.12.2020 №755 визначено розпочати з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно наказом ДПС України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №529, функцій і повноважень територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №893.

Таким чином, між ГУ ДФС в Запорізькій області та ГУ ДПС в Запорізькій області відбулось компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво, тобто про перехід до ГУ ДПС в Запорізькій області функцій ГУ ДФС в Запорізькій області у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Суд зазначає, що обов`язки ГУ ДФС у Запорізькій області щодо грошового забезпечення колишнього працівника органів податкової міліції, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ГУ ДПС в Запорізькій області розпорядчими документами.

Щодо вимоги про стягнення з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн позивач зазначила, що очевидний характер протиправності бездіяльності відповідача, тривалий характер порушення свідчить про безумовну наявність факту душевних переживань у позивача, а отже і заподіяння їй моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем її прав.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

По своїй суті, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Суд зазначає, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

При цьому гроші (розмір моральної шкоди) виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (такі висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду.

Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Зазначаючи про душевні переживання, позивач не обґрунтувала належним чином взаємозв`язок цих фактів із незаконними діями відповідача.

Отже, у межах спірних правовідносин матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, а тому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Квитанціями від 04.06.2024 № 45404404, від 14.06.2024 № 45547790 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 4844,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.09.2021, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 27.09.2021, з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо обчислення допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, виплаченої ОСОБА_1 у 2021 році, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення), визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 не у повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.09.2021 з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 487,67 грн за період з 01.03.2018 по 27.09.2021 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр. Соборний, буд.166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 39396146.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.10.2024.

Суддя К.В. Мінаєва

СудЗапорізький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.10.2024
Оприлюднено21.10.2024
Номер документу122356057
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Судовий реєстр по справі —280/5296/24

Ухвала від 05.03.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвала від 11.02.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 11.02.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 11.02.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 15.01.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 23.12.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 05.12.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Рішення від 15.10.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Мінаєва Катерина Володимирівна

Ухвала від 15.10.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Мінаєва Катерина Володимирівна

Ухвала від 07.06.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Мінаєва Катерина Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні