Рішення

від 03.10.2024 по справі 300/6315/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. справа № 300/6315/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Сливінській М.Ю. ,

за участю:представника позивача Дрогомирецького І.М.

представників відповідача: Смолінського А.В., Харченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення № UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000198.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd» 22.01.2024 було укладено зовнішньоекономічний договір №22012024, згідно з яким було ввезено товар за фактурною вартістю 28307,50 доларів США. Для здійснення митного оформлення транспортного засобу позивачем було подано митну декларацію 24UA206050007168U5, в якій митна вартість товарів визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак, Івано-Франківською митницею було прийнято рішення від 26.06.2024 про коригування митної вартості товару №UA206050/2024/000029/2. На думку представника позивача, відповідачем у порушення ст. 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), безпідставно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом. Зазначено, що якщо митний орган не може аргументовано довести, що заявлені неповні чи недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. При цьому митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідно надати для підтвердження того чи іншого показника. Отже, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів, того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, як ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

13.09.2024 на адресу суду від Івано-Франківської митниці Державної митної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №24UA206050007168U5 від 25.06.2024 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, у платіжному документі №б/н від 23.01.2024 та №б/н від 10.04.2024 у графі «призначення платежу» відсутні вказівки про рахунок-фактуру (інвойс). На думку представника відповідача, платіжне доручення без вказівки у ньому рахунку-фактури (інвойсу), на підставі якого здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 53 МКУ, документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, митна декларація на експорт товарів народного споживання, що подана декларантом, була складена на китайській мові, а також відсутні відомості, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар (згідно пп. б п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ), що унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Відтак, позивачу запропоновано надати додаткові документи, а саме, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи та за наявності інші платіжні бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі відсутності таких документів, надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Оскільки, встановлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах не були усунуті відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Також представник вважає, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними, адже справа є нескладною, у цій категорій сформована стала судова практика, а тому представнику позивача не потрібно було тривалого часу для проведення правового аналізу, а написання процесуальних документів не вимагало значного використання техніко-юридичних прийомів. Крім того, вважає необґрунтованими доводи щодо стягнення витрат на перекладача, оскільки предмет доказування та встановлення обставин справи не потребували необхідності залучення перекладача, а здійснення перекладу документів позивачем було вчинено за власною ініціативою та на власний розсуд.

Представник позивача скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 16.09.2024. Представник зазначає, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. Однак, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення посилається на формальні причини, без надання належних доказів того, що такі причини впливають на митну вартість товару. Вказав, що позивачем надано всі наявні документи, які підтверджують митну вартість товару.

19.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено для розгляду по суті на 03.10.2024.

03.10.2024 в судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd» укладено договір купівлі-продажу №22012024 від 22.01.2024 (а.с.51-56), відповідно до якого позивач імпортує на територію України товар (спортивне обладнання), кількість та вартість якого визначається в специфікації.

Так, відповідно до специфікації №SP220120241 від 22.01.2024 до договору №22012024 від 22.01.2024 зазначено, що оплата товару здійснюється у розмірі 30%, решта суми підлягає оплаті після отримання коносаменту.

Відповідно до зазначеної специфікації ФОП ОСОБА_1 імпортував товар (гриф гантельний 1500 шт, прямий гриф 1400 шт, прямий гриф 200 шт, спортивний мат-пазл- 835 комплектів) вартістю 28307,5 USD (а.с.50).

Відповідно до рахунку-фактури №AFI24002-2 ФОП ОСОБА_1 придбав у компанії «Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd» штангу з гантелями 1500 шт, пряму штангу 1400 шт, пряму штангу 200 шт, складне підлогове покриття 835 комплектів за ціною 28307,50 USD (а.с.25-26).

Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі відповідно до платіжних інструкціій в іноземній валюті від 23.01.2024 у сумі 20356,02 USD та від 10.04.2024 у сумі 47497,38 USD (а.с. 42-47).

З метою митного оформлення товару представником позивача подано до митного органу електронну митну декларацію №24UA206050007168U5 для митного оформлення товару «інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту, спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу, гриф штанги металевий стрижень різного діаметру, на кінець якого надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках, навантаження (а.с.22, т.1). (а.с.61-63).

До митної декларації було долучено: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 24.04.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) AFI24002-2 від 24.04.2024, коносамент (Bill of loding) UTRUST24040820 від 24.04.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) 4092 від 20.06.2024, супровідний документ Т1 (Dispatc note model T1) №24PL322080NS6RPAU0 від 17.06.2024, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 24C068000026/00002 від 24.04.2024, висновки за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3400-0003 від 08.01.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.01.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 10.04.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4568452 від 20.06.2024, документи, що підтверджує вартість перевезення товару №409 від 20.06.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) №SP220120241 від 22.01.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару №22012024 від 22.01.2024, договір про надання послуг митного брокера №22/03/21 від 22.03.2021, копія митної декларації країни відправлення №021720240000085500 від 15.04.2024, копія митної декларації, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA206050007168U5 від 25.06.2024.

Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 26.06.2024 прийнято рішення №UA206050/2024/000029/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 66318,07 USD.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цi товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ, Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.06.2024 №IA500500/2024/21916, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою, в асортименті: гантелі, гриф для штанги, торговельна марка: Zelart, виробник-замовник TOLEXV IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва CN. Визначена митна вартість на рівні 3,77 дол США/кг (а.с.18-19).

Також, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000198, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с.20-22).

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаютьсяМитним кодексом Українита іншими законами України.

Частиною першоюстатті 49 Митного кодексу України(даліМК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першоїстатті 52 МК Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Згідно з частинами другою-п`ятоюстатті 53 МК Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомоюстатті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методомза ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою-четвертоюстатті 57 МК Українивизначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основнийза ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбаченіМК Українизаборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що декларантом подано не всі документи, а саме експертний висновок про вартість,підготовлений спеціалізованою експертною організацією, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Варто зауважити, що у відзиві представник відповідача зазначає про подання декларації на експорт товарів народного споживання на китайській мові та відсутність відомостей, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, однак така інформація не була покладена в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що поставка товару здійснюється відповідно до договору №22012024 від 22.01.2024.

Відповідно до пункту 7 договору «умови упаковки» зазначено «Стандартна експортна упаковка».

Згідно з підпунктом 4.4пункту 4 договору, специфікація є невід`ємною частиною вказаного договору.

Так, згідно графи 3 в специфікації №SP220120241 від 22.01.2024 «Упаковка» кожен гриф у поліетиленовому пакеті + фанерний дерев`яний ящик; валіки у картонних упаковках.

Відтак, суд доходить висновку, що витрати на тару, пакування та маркування вже включені у вартість товару.

Також суд вказує, що зазначені витрати не потрібно окремо виділяти, оскільки вони вже закладені у вартість товару, про що чітко зазначено в контракті. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що позивач повинен подавати до митного органу додаткові документи на вартість тари, пакування, маркування.

Окрім того, представник відповідача стверджує, що у банківських платіжних документах №б/н від 23.01.2024 та №б/н від 10.04.2024 у графі "призначення платежу" не зазначено вказівки на рахунок-фактуру (інвойс), що унеможливлює ідентифікувати ввезений товар.

При цьому слід звернути увагу, що митному органу надавалися платіжні документи №б/н від 23.01.2024 та №б/н від 10.04.2024, як містяться в матеріалах справи.

З аналізу банківських платіжних документів №б/н від 23.01.2024 та №б/н від 10.04.2024, судом встановлено, що у графі 70 «інформація про платіж» зазначено інформацію про оплату за спортивне обладнання, яка здійснена відповідно до договору №22012024 від 22.01.2024 (а.с. 42-47).

Відтак, судом встановлено, що квитанції підтверджують вартість імпортованого товару та не містять розбіжностей, а отже сумніви щодо придбаного товару відсутні.

Також, надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача належного платіжного документа, аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, суд зазначає, що митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмета доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд доходить переконання, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які в свою чергу підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару використано відомості з МД №500500/2024/21916 від 20.06.2024, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою, в асортименті: гантелі, гриф для штанги, торговельна марка: Zelart, виробник-замовник TOLEXV IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва CN. Визначена митна вартість на рівні 3,77 дол США/кг.

При цьому суд врахує, те що у матеріалах справи наявний висновок №142000-3400-0003 Львівського управління експертиз та досліджень від 08.01.2024, відповідно до якого встановлено, що зразок товару ідентифікованого як набір елементів підлогового покриття як набір елементів підлогового покриття (матів), виготовлений з пористого полімерного матеріалу на основі полімеру етилену (а.с.37-41).

Суд зазначає, що відповідач до суду не надав належних доказів та не довів, що вказаний у МД №500500/2024/21916 від 20.06.2024 товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем та імпортувався в тій ж самій кількості та був виготовлений із ідентичного матеріалу.

При цьому, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Також суд звертає увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.Митний кодекс Українине визначив вид доказів, якими повинен, підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. А законом такий доказ не визначений.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вартість перевезення імпортованого товару є підтвердженою.

Згідно із частиною 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 1статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від № UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000198 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу. суд вказує на таке.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статтіКодексу адміністративного судочинства Українидля цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 10000 грн надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001503 від 10.04.2019, договір про надання професійної правничої допомоги №2022/26 від 18.10.2022, ордер №1077199 від 16.08.2024, платіжну інструкцію №280 від 30.09.2024 на суму 10000 грн та акт приймання-передачі послуг за Договором про надання професійної правничої допомоги №2022/26 від 18.10.2022.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи надані представником позивача документи, на переконання суду, такі послуги, як проведення попереднього аналізу справи, ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази, охоплюються розділом складання позовної заяви.

Слід також зазначити, що суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55 рішення Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), водночас, угоди про гонорар успіху не можуть зобов`язувати суд в обов`язковому порядку стягувати таку суму.

Відтак, беручи до уваги принцип співмірності, сталу судову практику, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, позицію відповідача, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу в даній справі у розмірі 4000,00 грн.

Щодо витрат, здійснених позивачем на переклад, суд зазначає таке.

Так, представником позивача вказано, що позивачем при підготовці справи до розгляду понесені витрати на оплату послуг з перекладу документів у розмірі 3225 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.08.2024 та платіжною інстукцією №266 від 03.08.2024.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.08.2024 виконавець ФОП Медвєдєв Г.С. виконав послуги з перекладу на українську ову з англійської, китайської та польської мов документів для подання до суду, а саме пакувальний лист б/н від 24.04.2024, рахунок-фактура (інвойс) AFІ124002-2, автотранспортна накладна CVR4092, банківський платіжний документ 10.04.2024, супровідний документ 24PL322080NS6RPAU0 та митна декларація 021720240000085500. Загальна сума послуги становить 3225 грн.

За змістом приписів ч.1ст.132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 частини третьоїстатті 132 КАС Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.5ст.137 КАС Українирозмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Судом, згідно наданих позивачем документів, встановлено витрати позивача, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 3225 грн.

Керуючись принципом співмірності цих витрат, з огляду на обсяг виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі та мають значення для вирішення спору), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 3225 грн, що становить вартість перекладу рахунків-фактур, митних декларацій та міжнародної товарно-транспортної накладної з їх нотаріальним засвідченням підпису перекладача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДМСУ на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 18168 грн, сплачений відповідно до платіжних інструкцій №267, №270 від 03.08.2024, №274 від 24.08.2024.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення № UA206050/2024/000029/2 від 26.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2024/000198.

Стягнути з Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ,76005) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 18168 грн (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень), витрати на послуги з перекладу в розмірі 3225 грн (три тисячі двісті двадцять п`ять гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.

Повний текст рішення складено 11.10.2024.