Рішення
від 14.10.2024 по справі 640/23294/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року Справа №640/23294/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі відповідач), у якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0064114204 від 19.08.2019;

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0064054204 від 19.08.2019;

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0064074204 від 19.08.2019;

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0064084204 від 19.08.2019;

- Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0064094204 від 19.08.2019 року.

Позиції сторін

В обґрунтування позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказує, що таблиця, що наведена в пункті 1.7 Акту позапланової перевірки від 16.07.2019 №1681/26-15-42-04-30/3265717467 (далі - акт позапланової перевірки), не відповідає дійсності, оскільки нею надавались підтверджуючі документи на транспортні засоби, які використовувала в підприємницькій діяльності по контрагентах.

Крім того, у поясненнях б/н від 05.07.2019 наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 зазначає, що з деякими перевізниками не укладалися договори, тому зазначені взаємовідносини мають регулюватися відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, з урахуванням положень актів цивільного законодавства та чинних законів України.

Позивач зауважує, що законодавчими нормами не передбачено обов`язку замовника прийняти надані послуги, як не визначено й обов`язковості складання актів приймання-передачі наданих послуг, проте на практиці, виходячи саме з необхідності обґрунтовувати «валовитратність» використаних у господарській діяльності отриманих послуг, сторони у відносинах використовують акти, аналогічні до тих які складаються за договорами підряду. Крім того, у вказаних поясненнях зазначено, що обов`язок складання актів виконаних робіт лежить на виконавцях (на вищезазначених перевізниках).

Також, ФОП ОСОБА_1 вказано, що до перевірки надавались вищенаведені пояснення, на підставі яких використовувались транспортні засоби, але дані пояснення не були враховані відповідачем.

Позивачем зазначено, що наведені відповідачем дані щодо використання пального за 2017 та 2018 роки, що зазначені в акти позапланової перевірки, є хибними та такими, що не відповідають дійсності. Також вказується, що відповідачем не було прийнято до уваги велику кількість актів на списання пального, використаного для заправки відповідних транспортних засобів для надання послуг замовникам позивача.

Звертає увагу суду на те, що ті акти списання пального, які не були враховані відповідачем, складені та підписані між ним та тими ж особами, які були зазначені в п. 1.3. акту перевірки.

Позивач вказує, що в акті позапланової перевірки не згадується за яких підстав не прийнято до увагу акти про списання пального за 2017-2018 роки, також, відповідачем не було взято до уваги жодного акту на списання палива за 2016 рік підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

ФОП ОСОБА_1 зауважує, що прийняті органом ДФС акти на списання мають таку ж саму форму зміст та реквізити, які ті що відповідачем не були враховані, але були прийняті до перевірки, а саме: усі акти на списання пального використаного для заправки автомобіля підписані виконавцем, хто надавав послуги та ФОП ОСОБА_1 , кому надавались послуги. До кожного відповідного акту на списання пального прикріплена довідка розрахунок, в які зазначено: дата надання послуг, кілометраж подачі автомобіля до місця надання послуг та повернення з місця надання послуг, норма списання пального, тип пального, розрахунок витрат пального, адреса надання послуг, об`єкти надання послуг.

Також, позивач зазначає, що до акту на списання пального використаного для заправки автомобіля, надавались змінні рапорти про роботу відповідної машини, в яких зазначається: хто замовник, послуги, ПІБ водія, найменування машини, державний знак машини, початок роботи, кінець роботи кількість відпрацьованих годин, та підписи Сторін.

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про заниження суми грошового зобов`язання є необґрунтованими, оскільки такі суми ФОП ОСОБА_1 самостійно визначила собі як податкові зобов`язання після списання ТМЦ та відобразила їх в податкових деклараціях з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Крім того, позивач стверджує про неправомірність похідних рішень про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у зв`язку із безпідставним донарахуванням контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб.

Позивач зауважує, що, оскільки податковий облік нею ведеться належним чином, то документи бухгалтерського та податкового обліку зберігаються в межах встановлених законодавством термінів, є безпідставним застосування штрафних санкцій за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших реєстрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків, їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів при здійсненні податкового контролю, тому, вважає, що рішення та ППР прийняті контролюючим органом є протиправними.

ФОП ОСОБА_1 вказує, що для проведення вищезгаданої перевірки, нею надавалися усі письмові докази, які підтверджують факт понесення витрат за наслідками здійснення господарських операцій з придбання товарів, тому, відповідно до статті 177 ПК України, вона мала підстави для формування витрат цих господарських операціях, оскільки останні є документально підтвердженим та пов?язанні з господарською діяльністю підприємця.

Позивач зазначає, що, оскільки відповідачем не було враховано акти на списання пального, що вказані в таблицях № 4, 5 позовної заяви, то є помилковими висновки контролюючого органу про визначення ФОП ОСОБА_1 чистого доходу (бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб), тому нарахування єдиного внеску на підставі таких висновків є протиправним.

Крім того, фізична особа-підприємець вказує, що безпідставним є нарахування штрафних санкцій за донарахуванням єдиного внеску, що свідчить про необхідність скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

ФОП ОСОБА_1 вказує, що податкове повідомлення-рішення про донарахування грошового зобов`язання з військового збору є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки контролюючий орган помилково дійшов висновку щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат та не врахував усіх актів на списання палива.

Позивач вважає, що доводи контролюючого органу щодо обчислення, повноти та своєчасності сплати ПДВ не відповідають дійсності, оскільки пальне, що куплялось у ТОВ «Пульсар бізнес груп» (код ЄДРПОУ 39208131), ТОВ «Калідад-центр» (код ЄДРПОУ 39526397), ТОВ «Постач сервіс 2017» (код ЄДРПОУ 41285608), ТОВ «Тотем оіл груп» (код ЄДРПОУ 41552468), було використано для її господарської діяльності, що підтверджуються відповідними Актами на списання пального, які були враховані Відповідачем, та Актами, зазначеними в таблиці № 4, 5 позовної заяви, які не були враховані контролюючим органом, тому, податкові повідомлення-рішення про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ є протиправними та підлягають скасуванню.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що ППР № 0064074204 від 19.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання щодо податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування є неправомірним, у зв?язку з тим, що відповідачем не були враховані повністю Актами на списання пального, а тому невірно встановлено чистий оподатковуваний дохід.

В позовній заяві зауважується, що реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 із Виконавцями, що зазначені в Таблиці № 1, підтверджується відповідними документами, що спростовує висновки відповідача та свідчить про незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Позивач вказує, що нею було надано до перевірки податкові накладні, акти виконаних робіт, акти приймання передачі наданих послуг, банківські виписки, та всі інші первинні документи, які вимагалися перевіряючим ревізором-інспектором відповідача, що підтверджується актом перевірки, тобто, факт надання послуг (виконання робіт) підтверджується вищезазначеними документами.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 наполягає на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень від 19.08.2019 № 0064114204, № 0064054204, № 0064074204, №0064084204 та рішення № 0064094204.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано письмові заявки Замовника, перелік послуг наданих спецтехнікою, вартість години надання послуг, щоденні заявки на необхідну кількість дизпалива, щоденні акти передачі палива особам, які виконують послуги спецтехнікою, розрахунки спожитого дизельного палива для кожного типу спецтехніки, акти списання пального.

Відповідач зауважує, що забезпечувати орендовані автомобілі бензином/газом для надання транспортно-експедиційних послуг договором № 20160503 від 03.05.2016 ФОП ОСОБА_1 як експедитора не передбачено.

Контролюючий орган зазначає, що згідно видаткових накладних на придбання дизельного пального, бензину, зрідженого газу, які включені до складу витрат відповідно записів книги обліку доходів та витрат № 44004/16 від 13.12.2016 р. та фактично спожитого пального автомобілями та спецтехнікою (акти на списання дизельного пального, бензину, зрідженого газу), перевіркою встановлено наявність у ФОП ОСОБА_1 залишків ТМЦ (невикористаного пального) станом на 31.12.2018 р. на загальну суму 6 898 362, 31 грн., зазначених в п.2.1.2 Акту.

Відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до складу витрат віднесено вартість дизельного пального, бензину, зрідженого газу, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності у 2017 - на суму 4 083 544,79 грн. та у 2018 - на суму 459 814,11 грн, без ПДВ.

Контролюючий орган зазначає, що у зв`язку з порушенням вимог п. 177.2, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкового зобов`язання з податку загальну суму 817 814,68 грн., в т.ч у 2017 р.- на 735 038,06 грн., за 2018 р. - 82 776, 62 грн.

Крім того, відповідач вказує, що в результаті допущених порушень податкового законодавства, встановлено порушення вимог п.п.1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, у зв?язку з чим ФОП ОСОБА_1 занижено та не сплачено до бюджету військовий збір у розмірі 68 151,22 грн. в т.ч.: ??за 2017 р.- 61 253,17 грн., ??за 2018 р. - 6 898,05 грн.,

Контролюючий орган зазначає, що ФОП ОСОБА_1 в порушення абзацу 3, частини 8, ст. 9 Закону України № 2464, не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 187 174, 81 грн, в тому числі по періодам: за 2016 рік- у сумі 1 988,54 грн. за 2017 рік - у сумі 84 140,27 грн.; ??за 2018 рік - у сумі 101 046,00 грн.

Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не надано інформації та її документального підтвердження правомірності формування бази оподаткування, які б спростували висновки акту перевірки в частині донарахувань податкових зобов?язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску.

Таким чином, контролюючий орган, викладені в акті позапланової перевірки висновки вважає обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення - правомірними, в задоволенні позову просить суд відмовити.

Процесуальні дії у справі

02.12.2019, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

24.12.2019 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

У підготовчому судовому засіданні 23.01.2020 представник позивача подав клопотання про відкликання заяви про збільшення позовних вимог від 24.12.2019 та просив суд залишити її без розгляду.

23.01.2020, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання позивача про відкликання заяви про збільшення позовних вимог від 24.12.2019 задоволено та заяву позивача про збільшення позовних вимог від 24.12.2019 залишено без розгляду.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

23.11.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.11.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

27.11.2023, ухвалою суду справу прийнято до провадження, справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 24 січня 2024 року о 11:30 год.

25.12.2023 судом отримано відзив.

24.01.2024 в підготовче судове засідання прибули представники сторін.

В ході проведення підготовчого судового засідання, судом на місці ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні у зв`язку із неотриманням позивачем відзиву, надання за клопотанням представника позивача часу для ознайомлення із відзивом та підготування відповіді.

Наступне судове засідання призначено на 04.03.2024 об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

05.02.2024 судом отримано відповідь на відзив.

04.03.2024 в підготовче судове засідання прибули представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечував.

04.03.2024 ухвалено закрити підготовче провадження, призначивши судове засідання для розгляду справи по суті на 15 квітня 2024 року о 10:30 год., та замінити у порядку правонаступництва первісного відповідача з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

08.03.2024 судом отримано заперечення на відповідь на відзив.

15.04.2024 в судове засідання прибули представник позивача Хміль В.М. та представник відповідача Федоренко А.О.

Представник позивача Хміль В.М. в судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити.

Представник відповідача Федоренко А.О. проти позову заперечував, просив в задоволенні вимог відмовити.

З`ясувавши позиції сторін, які також не заперечували проти продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, судом на місці ухвалено здійснити подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши представників сторін по справі, встановивши їх правові позиції та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Встановлені обставини судом

На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі ПК України або ПКУ), та п.2 частини 1 ст.13., р.IV ст. 25 розділу VI Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 3719 від 27.03.2019 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 р., валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 р.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 17.05.2019 p. № 1100/26-15-42-04-30/3265717467 про результати документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2016 р по 31.12.2018 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 08.02.2016р по 31.12.2018 р. (далі акт планової перевірки).

Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті планової перевірки, ФОП ОСОБА_1 подано заперечення від 06.06.2019 р., а також супроводжувальний лист до вказаного заперечення із зазначенням переліку документів, що надаються.

На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79, п.82.2 ст. 82 ПК України, та п.2 частини 1 ст. 13. р. IV ст. 25 розділу VI Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДФС у м. Києві №8736 від 26.06.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 р., валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 р.

Перевірка проводилась в приміщенні Головного управління ДФС у м. Києві з 03.07.2019 по 09.07.2019 р.

Відповідно витягу з реєстру платників єдиного податку, виданого ДПІ у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві 10.03.2016 р. № 1626523401808, визначено наступний перелік видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду будівельних машин і устаткування; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

Перевіркою встановлено, що фактично, згідно наданих до перевірки документів, у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 здійснювала наступні види діяльності: 1) вантажний автомобільний транспорт (надання послуг транспортними засобами спеціального призначення); 2) інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (транспортно-експедиційне обслуговування). Зокрема, контролюючим органом зазначено, що з 08.02.2016 р. по 30.09.2016 р. ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системи оподаткування зі сплатою єдиного податку, а в період з 01.10.2016 р. по 31.12.2018 р. - на загальній системі оподаткування.

Відповідно до наданих до перевірки документів у період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 р. письмових пояснень, наданих до перевірки, ФОП ОСОБА_1 використовувала в підприємницькій діяльності 18 автотранспортних засобів, повний перелік яких викладений в пункті 1.7 акту від 16.07.2019 № 1681/26-15-42-04-30/3265717467 (далі - акт позапланової перевірки).

Перевіркою встановлено, ФОП ОСОБА_1 не подано до податкового органу за місцем реєстрації, протягом 10 робочих днів після реєстрації об?єкта нерухомості, повідомлення про об`єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, чим порушено пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПКУ.

Контролюючим органом досліджено, що в періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 перебувала у правових відносинах з наступними контрагентами-постачальниками: ТОВ «Пульсар бізнес груп» (код ЄДРПОУ 39208131), ТОВ «Калідад-центр» (код ЄДРПОУ 39526397), ТОВ «Постач сервіс 2017» (код ЄДРПОУ 41285608), ТОВ «Тотем оіл груп» (код ЄДРПОУ 41552468), ТОВ «ВІДІ сервіс» (код ЄДРПОУ 38909729),, ТОВ «Вест ойл трейд» (код ЄДРПОУ 39934232), ПП «Київська паливна компанія» (код ЄДРПОУ 40915328).

Перевіркою встановлено, що у перевірочний період замовником послуг ФОП ОСОБА_1 виступав ТОВ «Сантранс Україна» (код ЄДРПОУ 40262202), з яким укладено наступні договори : № 201600503 від 03.05.2016, № 201600503/1 від 03.05.2016, № 28 від 02.07.2018.

Згідно наданих пояснень ФОП ОСОБА_1 залишки ТМЦ станом на 08.02.2016 р. становлять 0,00 грн. без ПДВ., станом на 31.12.2018 р. - 0,00 грн.

Перевіркою встановлено, ФОП ОСОБА_1 , вартість залишків ТМЦ станом на 31.12.2018 р. складає 6 898 362,31 грн.

Проведеним аналізом наявності у самозайнятої особи заборгованості по розрахунках з контрагентами встановлено: дебіторська заборгованість по розрахунках з контрагентами становила ??станом на 08.02.2016р. 0,0 грн., станом на 31.12.2018 р. - 127 099,70 грн. ??(ТОВ «Сантранc Україна»); кредиторська заборгованість по розрахунках з контрагентами станом на 08.02.2016р. становила 0,00 грн. без ПДВ., станом на 31.12.2018 р. - 0,00 грн.

Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за формою №1-ДФ, ТОВ «Сантранc Україна» у IV кв. 2017 р. ОСОБА_1 було нараховано доходу за ознакою « 101» у формі заробітної плати у розмірі 3 992 250, 00 грн. / 4 972 350, 00 грн. відповідно, які були включені ФОП ОСОБА_1 до суми загального оподатковуваного доходу у 2017 р. З метою перевірки правильності формування отриманого доходу ФОП ОСОБА_1 ГУ ДФС у м. Києві було направлено запит № 82192/10/26-15-42-04-27 від 02.05.2019 р. до ТОВ «Сантранс Україна» для уточнення інформації ДРФО у джерел виплати доходів. Станом на дату написання акту перевірки відповідь не отримано, у матеріалах справи також лист-відповідь не міститься.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді включала до складу витрат вартість дизельного пального, бензину, зрідженого газу для заправки автомобілів та спецтехніки, зазначеної в п.1.7 акту позапланової перевірки, придбаного у ТОВ «Пульсар бізнес груп» (код ЄДРПОУ 39208131), ТОВ «Калідад-центр» (код ЄДРПОУ 39526397), ТОВ «Постач сервіс 2017» (код ЄДРПОУ 41285608), ТОВ «Тотем оіл груп» (код ЄДРПОУ 41552468) на загальну суму 12 490 337, 8 грн., а саме у 2017 р. - на суму 9 138 707, 17 грн. та у 2018 р. - на суму 3 351 630, 81 грн., без ПДВ.

Відповідно до договору про надання послуг з експлуатації машин та механізмів від 03.05.2016 р. ТОВ «Сантранс Україна» (замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_1 (виконавець) зобов`язується від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити надання послуг автотранспортом, будівельною технікою, вантажопідйомними машинами та іншими механізмами особами, які мають право на керування відповідною технікою, для використання її у виробничій діяльності замовника, а замовник приймає надані послуги та оплачує їх вартість.

Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що терміни, адреса надання послуг, найменування, тип та кількість техніки, дата початку надання послуг, вартість години надання послуг та мінімального замовлення відповідної техніки погоджується в письмовій заявці замовника. Зокрема, зазначеним пунктом договору визначено, факт підтвердження наданих послуг відповідною технікою зазначається в змінному рапорті про виконані роботи. В рапорті фіксується кількість відпрацьованих годин відповідної техніки.

Пунктом 5.1.4 вищевказаного договору встановлено, виконавець зобов`язаний забезпечувати техніку паливом, у кількості достатній для надання послуг.

ФОП ОСОБА_1 надано до перевірки акти на списання дизельного пального, бензину, зрідженого газу, використаного для заправки автомобілів, спецтехніки зазначеної в п.1.7 акту позапланової перевірки, та змінні рапорти про роботу автомобілів, спецтехніки за період з 08.02.2016 р. по 31.12.2018 (додаток № 4 до акту позапланової перевірки).

Відповідно видаткових накладних на придбання дизельного пального, бензину, зрідженого газу, які включені до складу витрат відповідно записів книги обліку доходів та витрат № 4404/16 від 13.12.2016 р. та фактично спожитого пального автомобілями та спецтехнікою (акти на списання дизельного пального, бензину, зрідженого газу), перевіркою встановлено наявність у ФОП ОСОБА_1 залишків ТМЦ (невикористаного пального) станом на 31.12.2018 р. на загальну суму 6 898 362, 31 грн., у т. ч. : - дизельного палива 208 797,45 літрів на суму 4 150 893,31 грн.; - бензину 116 863,83 літрів на суму 2 747 469,00 грн.

За результатами перевірки також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п.177.4 ст. 177 ПК України, до складу витрат віднесено вартість дизельного пального, бензину, зрідженого газу, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності у 2017 - на суму 4 083 544,79 грн. та у 2018 - на суму 459 814,11 грн, без ПДВ., тим самим ФОП ОСОБА_1 безпідставно завищені витрати на загальну суму 4 543 414,90 грн., у т.ч. у 2017 р. - на 4 083 544,79 грн., у 2018 - на 459 870.11 грн.

Перевіркою також визначено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 4 543 414,90 грн., у т.ч. у 2017 р. - на 4 083 544,79 грн., у 2018 - на 459 870.11 грн, що вплинуло на розрахунок ПДФО.

Контролюючим органом проведено розрахунок ПДФО з урахуванням вимог ст. 167.1 ПКУ, за наслідками якого отримано наступне: розмір ПДФО з чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік складає 757 458, 27 грн. (4 208 101,52 грн. х 18 %) ФОП ОСОБА_1 визначила до сплати податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 22 420, 21 грн. Отже, контролюючим органом робиться висновок про заниження суми податкового зобов`язання з ПДФО за 2017 рік на суму 735 038, 06 грн. (757 458, 27 грн. - 22 420, 21 грн.).

Крім того, перевіркою встановлено, що розмір ПДФО з чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік складає 91 530, 05 грн. (508 500,29 грн. х 18 %) ФОП ОСОБА_1 визначила до сплати податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 8 753, 43 грн. Отже, контролюючим органом робиться висновок про заниження суми податкового зобов`язання з ПДФО за 2018 рік на суму 82 776, 62 грн. (91 530, 05 грн. - 8 753, 43 грн.).

Таким чином, посадовими особами контролюючого органу підсумовано, що у порушення вимог п.177.2, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 817 814,68 грн., в т.ч у 2017 р. - на 735 038,06 грн., за 2018 р. - на 82 776.62 грн.

Крім того, в акті позапланової перевірки вказано, що в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображені в п. 2.1.5 розділу 2 зазначеного акту перевірки, встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу на який нараховується військовий збір на загальну суму загальну суму 4 543 414,90 грн. в тому числі : ??у 2017 р. - на 4 083 544,79 грн.; ??у 2018 р. - на 459 870,11 грн.

Перевіркою встановлено, що розмір військового збору з чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік складає 63 121, 52 грн. (4 208 101, 52 грн. х 1,5 %). ФОП ОСОБА_1 визначила до сплати військовий збір за 2017 рік у розмірі 1 868, 35 грн. Отже, контролюючим органом робиться висновок про заниження суми податкового зобов`язання з військового збору за 2017 рік на суму 61 253, 17 грн. (63 121,52 - 1 868, 35 грн.).

Розмір військового збору з чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік контролюючим органом встановлено у розмірі 7 627, 50 грн. (508 500, 29 грн. х 1, 5 %). ФОП ОСОБА_1 визначила до сплати військовий збір за 2018 рік на суму 729, 45 грн. Отже, контролюючим органом робиться висновок про заниження суми податкового зобов`язання з військового збору за 2018 рік на суму 6 898, 05 грн. (7 627, 50 - 729, 45).

Перевіркою встановлено, що у порушення вимог п.п.1.2, п.п.1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, у зв?язку з чим ФОП ОСОБА_1 занижено та не сплачено до бюджету військовий збір у розмірі 68 151,22 грн., в т.ч.: ??за 2017 р. - 61 253,17 грн., ???за 2018 р. - 6 898,05 грн.

Відповідно до наданих на перевірку трудових угод, відомостей нарахування/виплати заробітної плати, поданої до органів ДФС звітності з ЄСВ (дод. 4 таб. 1) та звітності за формою № 1-ДФ, у періоді, що перевірявся, до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 залучались наймані особи у кількості 10 осіб, повний перелік яких викладений у п. 2.4.1 акту позапланової перевірки.

Згідно з наданими до перевірки письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 , заяви про звільнення від 18.04.2017 р., наказу № 1/2017-ЗВ від 18.04.2017 про звільнення та розрахунково-платіжних відомостей за квітень 2017 р., водію ОСОБА_2 було виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час (12 робочих днів) у розмірі 1920, 00 грн., але не було утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 345, 60 грн. та військового збору у сумі 28, 80 грн., чим порушено п.п. 168.1.1 п.168.1, ст. 168, п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.5 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

Перевіркою також встановлено, що, згідно заяви на звільнення від 13.07.2018 р., наказу № 2/2018-ЗВ від 13.07.2018 р. про звільнення та розрахунково-платіжних відомостей за липень 2018 р., водію ОСОБА_3 було виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час (10 робочих днів) у розмірі 1818, 18 грн., але не було утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 327, 27 грн. та військового збору у сумі 27, 27 грн., чим порушено п.п. 168.1.1 п.168.1, ст. 168, п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.5 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

Контролюючим органом підсумовано, що ФОП ОСОБА_1 в порушення абзацу 3, частини 8, ст. 9 Закону України № 2464, не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 187 174,81 грн., в тому числі по періодам: за 2016 р. рік - у сумі 1 988,54 грн. за 2017 рік - у сумі 84 140,27 грн. за 2018 рік - у сумі 101 046,00 грн.

Перевіркою своєчасності сплати єдиного внеску встановлено, що в порушення вимог абзацу 3, ч. 8, ст. 9 ЗУ № 2464-VI, ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплатила суму єдиного внеску нарахованого згідно звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб за 2016 р, 2017 р. та суми авансових внесків (поданих до ДПІ у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві) у сумі 1794,65 грн.

Перевіркою своєчасності сплати єдиного внеску встановлено, що в порушення вимог п.п. 1.2 п.2 ст.6 Закону України № 2464-VI, ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску нарахованого з сум виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 , у квітні 2017 р. у розмірі 422,40 грн. та у лишні 2018р. ОСОБА_3 , у розмірі 400,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платник податку на додану вартість в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200254874 від 01.04.2016, анульоване за ініціативою платника 31.12.2018 р.

За період з 01.04.2016 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов?язань по податку на додану вартість у сумі 3 383 385,00 грн., в т.ч 2016 р. - 761 748,00 грн., 2017р. - 1 976 304,00 грн., 2018 р. - 645 333,00 грн.

Податкові зобов?язання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість визначались відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПКУ.

За результатами перевірки встановлено наявність у ФОП ОСОБА_1 залишків ТМЦ, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, на дату анулювання реєстрації платником ПДВ (31.12.2018 р.), на загальну суму 6 898 362,31 грн., сума ПДВ 1 379 672, 00 грн.

Контролюючим органом стверджується, що в порушення вимог п. 184.7 ст. 184, п. 198.5 ст. 198 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не включено до податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 р. суму у розмірі 1 379 672, 00 грн. та не складено, не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом податкову накладну за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку у грудні 2018 р. суму у розмірі 1 379 672, 00 грн.

За період з 01.04.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 3 326 692,00 грн.

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є придбання ТМЦ в обсягах, що перевищують обсяги поставки придбання послуг.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 184.7 ст. 184, п. 198.5 ст. 198 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 р. у розмірі 1 379 672, 00 грн.

За результатами проведеної невиїзної позапланової перевірки, контролюючим органом складено акт від 16.07.2019 № 1681/26-15-42-04-30/3265717467, яким встановлені наступні порушення:

- п. 177.4 ст. 177 IV ПКУ, занижено податкові зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 817 814,68 грн., в т.ч.: за 2017 рік - у сумі 735 038,06 грн. за 2018 рік - у сумі 82 776,62 грн.

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 № 2755 ПКУ, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з виплаченої суми заробітної плати нарахованої при звільнені у квітні 2017 р. ОСОБА_4 у розмірі 345,60 грн. та у липні 2018 р. ОСОБА_3 у розмірі 327,27 грн.

- ??абз.3 п.3 Порядку № 481, п. 177.10 ст. 177 ПКУ, облік доходів та витрат ведеться з порушеннями, а саме встановлено завищення витрат ?за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., що призвело до включення до Декларацій перекручених даних.

- п.51.1. ст.51, пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПКУ, подано до ДПІ у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за II кв. 2017р та III кв. 2018 р. з перекрученими даними .

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, занижено та не сплачено військовий збір в результаті заниження чистого доходу на загальну суму 68 151, 22 грн. в т.ч. за 2017 р.- 61 253,17 грн., за 2018 р. - 6 898,05 грн.

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, військового збору з виплаченої суми заробітної плати нарахованої при звільнені у квітні 2017 р. ОСОБА_2 у розмірі 28,80 грн. та у липні 2018 р. ОСОБА_3 у розмірі 27,27 грн.

- абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, встановленого за результатами перевірки на загальну суму 187 174, 81 грн., в т.ч. : за 2016 рік - у сумі 1 988,54 грн., за 2017 рік - у сумі 84 140,27 грн.; ??за 2018 рік - у сумі 101 046,00 грн.

- абз. 3. ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, несвоєчасно сплаченого суму єдиного внеску нарахованого згідно звітів про суми нарахованого доходу зарахованих осіб за 2016 рік та 2017 рік та суми авансових внесків (поданих до ДПІ у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві) у сумі 1 794, 65 грн.

- п. 2 ст. 6 ЗУ № 2464, не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску нарахованого з сум виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 у квітні 2017 р. у розмірі 422, 40 грн. та у липні 2018 р. ОСОБА_3 - у розмірі 400, 00 грн.

- п. 184.7 ст.184, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 р. суму у розмірі 1 379 672, 00 грн. та не складено, не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ податкову накладну за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

- п.п. 16.1.7 п.16.1 ст.16 ПКУ, не подано до податкового органу за місцем реєстрації, протягом 10 робочих днів після реєстрації об`єкта нерухомості, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

На підставі висновків акту позапланової перевірки прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № ??0064114204 від 19.08.2019 року, яким встановлено порушення п.п. 184.7, п.п. 198.5, п. 198 ст. 198 ПК України на суму 1 724 590, 00 грн., в результаті чого податкове зобов?язання збільшено на 1 379 672, 00 грн., штрафних санкцій нараховано 344 918, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0064054204 від 19.08.2019 року, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних визначених ст. 201 ПК України та застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 689 836,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0064074204 від 19.08.2019 року, яким встановлено порушення п.п. 177.2, 177.4, ст. 177 ПК України та застосовано штрафні санкції на підставі ч. 2 п.123.1 ст. 123 р. 2 ПКУ, у зв`язку з чим збільшено суми грошового зобов`язання на 817 814, 68 грн., штрафних санкцій нараховано 204 453, 67 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0064084204 від 19.08.2019 року, яким встановлено порушення п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ України та застосовано штрафні санкції на підставі абз. 1, 2 п. 123.1 ст. 123 ПКУ, у зв`язку з цим податкове зобов`язання збільшено на 68 151, 22 грн., штрафних санкцій нараховано 17 037, 81 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0064094204 від 19.08.2019 року, яким виявлено порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 абз. 3 част. 8, ст. 9 Закону № 2464, за наслідками якого донараховано суму 187 174, 81 грн.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень та рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.5. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86. цього Кодексу, в якій вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПКУ вказано, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з абзацом першим п. 82.2 ст. 82 ПКУ, тривалість перевірок, визначених у ст. 78 ПКУ, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому п. 82.2 ст. 82 ПКУ - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (абзац перший п. 85.2 ст. 85 ПКУ).

Відповідно до п.177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України вказано, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

З 01.01.2015 р. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ викладено у новій редакції, яка встановлює, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ПКУ, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.

Відповідно до п.п. 293.3.1. п. 293.3 ст. 293 ПКУ, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 3 відсотків доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 292.1.1 п. 292.1. ст. 292 ПК України вказано, що доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 292.13. ст. 292 ПКУ, дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ визначено, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 184.7. ст. 184 ПКУ, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.2. ст. 198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Правові та організаційні засади забезпечення та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закон № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Обов`язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 Закон № 2464, згідно з приписами якої, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством.

Згідно п.2 ст.7 розділу III Закону № 2464 (у редакції що діяла до 01.01.2021 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Стосовно обґрунтованості податкових повідомлень-рішень та рішення № 0064094204 від 19.08.2019 року, суд доходить до наступних висновків.

Як вбачається з акту позапланової перевірки, ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді включала до складу витрат вартість дизельного пального, бензину, зрідженого газу для заправки автомобілів та спецтехніки, зазначеної в п.1.7 акту позапланової перевірки, придбаного у ТОВ «Пульсар бізнес груп» (код ЄДРПОУ 39208131), ТОВ «Калідад-центр» (код ЄДРПОУ 39526397), ТОВ «Постач сервіс 2017» (код ЄДРПОУ 41285608), ТОВ «Тотем оіл груп» (код ЄДРПОУ 41552468) на загальну суму 12 490 337, 8 грн., а саме у 2017 р. - на суму 9 138 707, 17 грн. та у 2018 р. - на суму 3 351 630, 81 грн., без ПДВ.

Згідно наданих під час перевірки пояснень ФОП ОСОБА_1 вказано, що залишки ТМЦ станом на 08.02.2016 р. становлять 0,00 грн. без ПДВ., станом на 31.12.2018 р. - 0,00 грн.

Проте, суд, не погоджуючись з обґрунтованістю вищевказаних доводів позивача, зазначає та враховує доводи контролюючого органу, що, згідно видаткових накладних на придбання дизельного пального, бензину, зрідженого газу, які включені до складу витрат відповідно записів книги обліку доходів та витрат № 44004/16 від 13.12.2016 р. та фактично спожитого пального автомобілями та спецтехнікою (акти на списання дизельного пального, бензину, зрідженого газу), перевіркою встановлено наявність у ФОП ОСОБА_1 залишків ТМЦ (невикористаного пального) станом на 31.12.2018 р. на загальну суму 6 898 362, 31 грн., зазначених в п.2.1.2 Акту.

Суд зауважує, що до матеріалів справи позивачем не долучено доказів на підтвердження понесення витрат у вигляді використання пального на загальну суму 6 898 362, 31 грн., невикористання яких станом на 31.12.2018 р. встановлено контролюючим органом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, формування і підтвердження даних декларацій відбувається на підставі документів, визначених в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 ПК України, а тому питання законності декларування відповідних показників зводиться до підтвердження їх первинними документами.

Разом з тим, в позовній заяві зазначається, що відповідачем не було прийнято до уваги велику кількість актів на списання пального, використаного для заправки відповідних транспортних засобів для надання послуг замовникам позивача. Повний перелік актів на списання пального, які, на думку позивача, мав врахувати контролюючий орган долучений до позовної заяви.

Проте, судом встановлено відсутність у долучених разом з позовною заявою актах на списання пального за 2017 та 2018 роки достатніх відомостей про господарські операції та підтвердження їх здійснення, в результаті яких і було здійснено списання пальне, з огляду на наступне.

Як передбачено ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як вбачається з позовної заяві, в перевіряємий відповідачем період ФОП ОСОБА_1 надавала послуги з експлуатації машин та механізмів, та транспортно-експедиційні обслуговування (надалі - послуги) Замовникам в особі ТОВ «Сантранс Україна» (код ЄДРПОУ 40262202) та ТОВ «Сантранс Київ» (код ЄДРПОУ 42000715) за наступними договорами:

- договір про надання послуг з експлуатації машин та механізмів № 20160503/1 від 03.05.2016 року, за яким ТОВ «Сантранс Україна» є Замовником, а ФОП ОСОБА_1 є Виконавцем;

- договір транспортного експедирування № 20160503 від 03.05.2016 року, за яким ТОВ «Сантранс Україна» є Замовником, а ФОП ОСОБА_1 є Експедитором;

- договір про надання послуг з експлуатації машин та механізмів № 02/07/18 від 02.07.2018 року, за яким ТОВ «Сантранс Київ» є Замовником, а ФОП ОСОБА_1 є Виконавцем;

- договір транспортного перевезення №02/07/18-TII від 02.07.2018 року, за яким ТОВ «Сантранс Київ» є Замовником, а ФОП ОСОБА_1 є Перевізником;

Судом встановлено, що до матеріалів справи не долучено вищевказані договори, укладені з ТОВ «Сантранс Україна» та ТОВ «Сантранс Київ».

Разом з тим, в акті позапланової перевірки вказано, що, відповідно до договору про надання послуг з експлуатації машин та механізмів № 20160503/1 від 03.05.2016 р., ТОВ «Сантранс Україна» (замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_1 (виконавець) зобов`язується від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити надання послуг автотранспортом, будівельною технікою, вантажопідйомними машинами та іншими механізмами особами, які мають право на керування відповідною технікою, для використання її у виробничій діяльності замовника, а замовник приймає надані послуги та оплачує їх вартість.

Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що терміни, адреса надання послуг, найменування, тип та кількість техніки, дата початку надання послуг, вартість години надання послуг та мінімального замовлення відповідної техніки погоджується в письмовій заявці замовника.

Пунктом 5.1.4 вищевказаного договору встановлено, виконавець зобов`язаний забезпечувати техніку паливом, у кількості достатній для надання послуг.

Проте, судом зауважується, що до матеріалів справи позивачем не долучено ані заявок замовника, що унеможливлює визначити кількість палива, яка була необхідна для надання послуг та вартість години надання послуг, ані товарно-транспортних накладних, складання яких є обов`язковим при наданні послуг з перевезення.

Відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правил), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

За підпунктом 11.1 пункту 11 Правил, перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Зокрема, пунктом 2.2 вищезазначеного договору визначено, факт підтвердження наданих послуг відповідною технікою зазначається в змінному рапорті про виконані роботи. В рапорті фіксується кількість відпрацьованих годин відповідної техніки.

Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази використання пального позивачем у межах взаємовідносин з ТОВ «Сантранс Україна», ТОВ «Сантранс Київ», оскільки до матеріалів справи не долучено ані договорів, ані товарно-транспортних накладних, ані заявок, наявність яких може свідчити про використання пального в межах здійснення задокументованих господарських операцій.

Крім того, судом досліджено акти на списання пального за 2017 та 2018 роки, довідки-розрахунки та змінні рапорти про роботу машини, долучені разом з позовною заявою, та встановлено наявність необґрунтованих відомостей у актах на списання пального за 2017 та 2018 роки, долучених разом з позовною заявою, а саме розбіжностей з актами на списання пального за 2017 та 2018 роки, які були враховані під час перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до акту № 310117/16 від 31.01.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_5 та списано 47, 3 л дизельного палива 31 січня 2017 року.

Проте, актом № 310117/15 від 31.01.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_5 та списано 3746 л дизельного палива 31 січня 2017 року.

Відповідно до акту № 310517/21 від 31.05.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_5 та списано 3386 л дизельного палива 31 травня 2017 року.

Проте, актом № 310517/15 від 31.05.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_5 та списано 3275 л дизельного палива 31 травня 2017 року.

Відповідно до акту № 310517/17 від 31.05.17 (відомості судом встановлені зі змісту позовної заяви, акт не долучено до матеріалів справи), вказано водієм ОСОБА_6 та списано 1962 л бензину 31 травня 2017 року.

Проте, актом № 310517/8 від 31.05.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_6 та списано 2342 л бензину 31 травня 2017 року.

Відповідно до акту № 310517/20 від 31.05.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_7 та списано 1567 л бензину 31 травня 2017 року.

Проте, актом № 310517/14 від 31.05.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_7 та списано 1912 л дизельного палива 31 травня 2017 року.

Відповідно до акту № 310517/22 від 31.05.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_8 та списано 2228 л дизельного палива 31 травня 2017 року.

Проте, актом № 310517/16 від 31.05.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_8 та списано 2061 л дизельного палива 31 травня 2017 року.

Відповідно до акту № 310517/18 від 31.05.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_9 та списано 2150 л дизельного палива 31 травня 2017 року.

Проте, актом № 310517/13 від 31.05.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_9 та списано 2106 л дизельного палива 31 травня 2017 року.

Відповідно до акту № 300617/27 від 30.06.17 (відомості судом встановлені зі змісту позовної заяви, акт не долучено до матеріалів справи), вказано водієм ОСОБА_8 та списано 2228 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Проте, актом № 300617/16 від 30.06.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_8 та списано 2140 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Відповідно до акту № 300617/18 від 30.06.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_5 та списано 2813,6 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Проте, актом № 300617/15 від 30.06.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_5 та списано 3290 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Відповідно до акту № 300617/19 від 30.06.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_7 та списано 671,7 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Проте, актом № 300617/14 від 30.06.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_7 та списано 1773,8 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Відповідно до акту № 300617/20 від 30.06.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_10 та списано 1663, 2 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Проте, актом № 300617/13 від 30.06.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_10 та списано 2131,6 л дизельного палива 30 червня 2017 року.

Відповідно до акту № 300617/21 від 30.06.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_6 та списано 2662, 2 л бензину 30 червня 2017 року.

Проте, актом № 300617/8 від 30.06.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_6 та списано 1228 л бензину 30 червня 2017 року.

Відповідно до акту № 310717/20 від 31.07.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_8 та списано 1790 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Проте, актом № 310717/16 від 31.07.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_8 та списано 2210 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Відповідно до акту № 310717/18 від 31.07.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_7 та списано 1517 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Проте, актом № 310717/14 від 31.07.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_7 та списано 1933 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Відповідно до акту № 310717/19 від 31.07.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_10 та списано 1768 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Проте, актом № 310717/13 від 31.07.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_10 та списано 2208 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Відповідно до акту № 310717/17 від 31.07.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_5 та списано 2816 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Проте, актом № 310717/15 від 31.07.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_5 та списано 3519 л дизельного палива 31 липня 2017 року.

Відповідно до акту № 310717/22 від 31.07.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_6 та списано 1672 л бензину 31 липня 2017 року.

Проте, актом № 310717/8 від 31.07.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_6 та списано 2471 л бензину 31 липня 2017 року.

Відповідно до акту № 310717/24 від 31.07.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_11 та списано 1413 л бензину 31 липня 2017 року.

Проте, актом № 310717/9 від 31.07.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_11 та списано 1143 л бензину та 208 л газу 31 липня 2017 року.

Відповідно до акту № 310717/23 від 31.07.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_12 та списано 442 л дизелю 31 липня 2017 року.

Проте, актом № 310717/12 від 31.07.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_12 та списано 530 л дизелю 31 липня 2017 року.

Відповідно до акту № 310817/18 від 31.08.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_5 та списано 2937 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Проте, актом № 310817/15 від 31.08.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_5 та списано 3676 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акту № 310817/22 від 31.08.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_6 та списано 2095 л бензину 31 серпня 2017 року.

Проте, актом № 310817/8 від 31.08.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_6 та списано 2554 л бензину 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акту № 310817/19 від 31.08.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_8 та списано 1911 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Проте, актом № 310817/16 від 31.08.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_8 та списано 2429 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акту № 310817/17 від 31.08.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_11 та списано 2064 л бензину 31 серпня 2017 року.

Проте, актом № 310817/9 від 31.08.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_11 та списано 2583 л бензину 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акту № 310817/20 від 31.08.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_12 та списано 1143 л дизелю 31 серпня 2017 року.

Проте, актом № 310817/12 від 31.08.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_12 та списано 1411 л дизелю 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акту № 310817/23 від 31.08.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_7 та списано 1596 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Проте, актом № 310817/14 від 31.08.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_7 та списано 1989 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акту № 310817/21 від 31.08.17 (відомості судом встановлені зі змісту позовної заяви), вказано водієм ОСОБА_9 та списано 1884 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Проте, актом № 310817/13 від 31.08.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_9 та списано 2283 л дизельного палива 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акту № 311017/24 від 31.10.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_10 та списано 1823, 2 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/13 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_10 та списано 2290, 4 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 311017/22 від 31.10.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_11 та списано 1856, 1 л бензину 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/9 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_11 та списано 2395, 8 л бензину 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 311017/20 від 31.10.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_6 та списано 1949,6 л бензину 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/8 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_6 та списано 2461,6 л бензину 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 311017/23 від 31.10.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_12 та списано 1040, 9 л дизелю 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/12 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_12 та списано 1331, 6 л дизелю 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 311017/17 від 31.10.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_7 та списано 1570,8 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/14 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_7 та списано 1919,1 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 311017/19 від 31.10.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_8 та списано 1811,6 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/16 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_8 та списано 2210, 6 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 3110717/18 від 31.10.17 (відомості судом встановлені зі змісту позовної заяви, акт не долучено до матеріалів справи), вказано водієм ОСОБА_5 та списано 3470, 14 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/15 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_5 та списано 3470, 14 л дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 311017/21 від 31.10.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_13 та списано 1863 л. дизельного палива 31 жовтня 2017 року.

Проте, актом № 311017/4 від 31.10.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_13 та списано 2073,3 л бензину 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до акту № 301117/18 від 30.11.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_5 та списано 3309 л. дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Проте, актом № 301117/15 від 30.11.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_5 та списано 4358 л. дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Відповідно до акту № 301117/6 від 30.11.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_14 та списано 1986, 6 л. бензину 30 листопада 2017 року.

Проте, актом № 301117/4 від 30.11.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_13 та списано 2073,3 л бензину 30 листопада 2017 року.

Відповідно до акту № 301117/20 від 30.11.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_9 та списано 2084 л. дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Проте, актом № 301117/13 від 30.11.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_9 та списано 2831 л. дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Відповідно до акту № 301117/19 від 30.11.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_7 та списано 1782 л дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Проте, актом № 301117/14 від 30.11.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_7 та списано 2377 л дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Відповідно до акту № 301117/21 від 30.11.2017, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_12 та списано 1247 л дизелю 30 листопада 2017 року.

Проте, актом № 301117/1 від 30.11.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_12 та списано 1738 л дизелю 30 листопада 2017 року.

Відповідно до акту № 301117/17 від 30.11.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_8 та списано 2161 л. дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Проте, актом № 301117/16 від 30.11.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_8 та списано 2750 л. дизельного палива 30 листопада 2017 року.

Відповідно до акту № 301117/5 від 30.11.17, долученого разом з позовною заявою, вказано водієм ОСОБА_6 та списано 2019 л бензину 30 листопада 2017 року.

Проте, актом № 301117/8 від 30.11.17, врахованим під час перевірки, зазначено водієм ОСОБА_6 та списано 2802 л бензину 30 листопада 2017 року.

Судом встановлено, що довідки-розрахунки та змінні рапорти про роботу машини, долучені разом з позовною заявою, збігаються з відомостями, які містяться у долучених до позовної заяви актах про списання пального за 2017 та 2018 роки, в частині кількості палива, водіїв та дат складання документів.

Крім того, судом зауважується, що до матеріалів справи не долучено наказу №1 від 03.05.2016 року про списання, посилання на яке робиться у долучених разом з позовною заявою актах про списання пального за 2017 та 2018 роки. Вказане свідчить, що матеріали справи не містять доказів про наявність розрахунку норми витрат пального.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності зі встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків показників податкового обліку.

При цьому ступінь/обсяг деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2020 року у справі №826/12255/17.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Решта доводів позивача та надані до справи докази не спростовують висновки акту перевірки.

Отже, суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.08.2019 № 0064114204, № 0064054204, № 0064074204, №0064084204 та рішення № 0064094204 є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно судом встановлено обґрунтованість та правомірність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 19.08.2019 № 0064114204, № 0064054204, № 0064074204, №0064084204 та рішення № 0064094204, такі рішення відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення14.10.2024
Оприлюднено21.10.2024
Номер документу122356559
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Судовий реєстр по справі —640/23294/19

Рішення від 14.10.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 04.03.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 27.11.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 23.01.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Арсірій Р.О.

Ухвала від 02.12.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Арсірій Р.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні