Рішення

від 11.10.2024 по справі 640/5917/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року місто Київ № 640/5917/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-СК» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 18.08.2021.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-СК» (далі позивач, ТОВ «ПЕГАС-СК») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.08.2021 №UA100380/2021/000388/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX справу №640/5917/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/5917/22 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 ухвалено прийняти до провадження дану справу, розгляд якої здійснюватиметься суддею Донцем В.А., здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подана митна декларація від 18.08.2021 № UA100380/2021/021048 у якій митну вартість товару визначено за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості надано належні та достатні документи, які підтверджують усі складові митної вартості.

Разом з цим, відповідачем належним чином не обґрунтовано причин витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а також оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товару.

Також відповідач не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Додатково надані позивачем документи не спростували сумнівів митного органу.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, що є підставою для застосування другорядного методу резервного методу.

Дослідивши докази, суд установив.

26.10.2020 між компанією WENZHOU VIESTAR TRADING CO.,LTD (КНР) як Продавцем та ТОВ «ПЕГАС-СК» як Покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт № 26102020-WVT, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010 товар за кількістю, асортиментом, ціною, вказаними в проформа-інвойсі(-ах).

Згідно з інвойсом від 30.06.2021 № 2117033 узгоджено поставку взуття з верхом та підошвою з полімерних матер устілкою завдовжки 24 см, або більше: кросівки чоловічі у кількості 2 350 пар (далі товар) на умовах поставки FOB NINGBO, загальною вартістю 14 115 доларів США.

На виконання вказаного контракту 14.08.2021 з порту NINGBO (CHINА) до Одеського порту на митну територію України в морському контейнері NOOLUB855360 на адресу Позивача за коносаментом від 30.06.2021 № NODS2105055601 надійшов вказаний товар.

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом ТОВ «ПЕГАС-СК» подано до Київської митниці митну декларацію від 18.08.2021 № UA100380/2021/021048 у якій митну вартість товару заявлено на рівні 504276,46 грн за ціною договору з урахуванням витрат позивача на транспортування товару.

До вказаної митної декларації додані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № 2117033 від 30.06.2021, проформа інвойс № 2117033 від 23.04.2021, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2117033 від 30.06.2021, коносамент (Bill of lading) № NODS2105055601 від 30.06.2021, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 1772 від 16.08.2021, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 21C3303A1435/000 від 30.06.2021, банківські платіжні документи № 200510036798887 від 20.05.2021, № 260410036413519 від 26.04.2021, довідка про транспортні витрати № 01-08/-04 від 17.08.2021, рахунок на оплату транспортних послуг № 247 від 17.08.2021, акт транспортних послуг № 245 від 17.08.2021, прайс лист виробника товару б/н від 02.12.2019, митна декларація країни відправлення № 310120210517881665 від 22.06.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 26102020-WVT від 26.10.2020, договір (контракт) про перевезення № 05122020-154 від 05.12.2020, договір про надання послуг митного брокера № М716/19 від 11.09.2019..

Під час митного оформлення Київською митницею направлено електронне повідомлення, за змістом якого митний орган не визнав заявлену позивачем митну вартість, з огляду на наступне:

1. При заявленні декларантом митної вартості товарів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів відносяться: заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Відповідні документи до митного оформлення не надані.

2. Пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2020 № 05122020-154 передбачено витрати на оплату послуг та робіт з організації перевалки, зберігання, страхування, перевезення та додаткові роботи, передбачені пунктом 2.1.2. Декларантом не надано документи та рахунки, які підтверджують факт проплат по даним витратам та не надано числових значень даних витрат, які піддаються обчисленню та формують загальну ціну вартості перевезення. Акт надання транспортних послуг та рахунок на їх оплату до митного оформлення не надавались. Довідка про транспортні витрати від 17.08.2021 № 01-08/-04 не містить інформації про витрати, понесені відповідно до п.п. 2.1.1 та 2.1.2. Також у довідці про транспортні витрати не зазначено вартість навантажувальних робіт, що передбачаються відповідно до умов поставки FOB NINGBO.

3. Не підтверджено документально витрати, які передбачені пунктом 3.5 та 3.6 договору, та витрати на страхування, передбачені пунктом 7 договору.

4. Довідка про транспортні витрати від 17.08.2021 № 01-08/-04 видана ТОВ «АЙ СІ ЕС», відомості про яке відсутні в товаросупровідних документах (у коносаменті перевізником значиться ТОВ «Хілдом Логістікс», у CMR LLC «Lex-East Profi Consult»), тобто відсутній взаємозв`язок з особою, яка безпосередньо здійснює міжнародне перевезення товару. Документи, які підтверджують оплату винагороди за перевезення товару, а також та взаєморозрахунки між даними підприємствами не надано.

5. Наданий до митного оформлення прайс-лист видано на конкретних умовах поставки «FOB NINGBO» та на асортимент партії товару в рахунку-фактурі.

6. Експортна декларація країни відправлення надана без урахування вимог статті 254 МК України.

7. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

У зв`язку з наведеним відповідач запропонував протягом 10-ти календарних днів надати (за наявності): інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару; документи, що містять відомості про в перевезення оцінюваних товарів: рахунок-фактура (акт виконаних робіт ( послуг)) від виконавця договору (контракту) щодо транспортно-експедиційних що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів; якщо здійснювалось страх страхові документи, а також документи, що містять відомості про в страхування; виписку з бухгалтерської документації, що стосуються оцінки товару; копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 2 України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, інші наявні документи.

18.08.2021 позивач повідомив про те, що інші документи не будуть надані.

Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 18.08.2021 № UA100380/2021/000388/2.

Згідно вказаного рішення заявлену позивачем митну вартість товару вартість товару в загальній сумі 14 115 доларів США скориговано до 18 904,32 доларів США.

З метою випуску товару у вільний обіг сплатив додатково митні платежі у сумі 46 353,31 грн.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає таке рішення протиправними, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ / докази, яким / -ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.

На підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, позивачем надані довідка про транспортні витрати від 17.08.2021 № 01-08/-04, рахунок на оплату транспортних послуг від 17.08.202 та акт надання транспортних послуг від 17.08.2021 № 245, які є належними та допустимими доказами розміру таких витрат, а також відповідають та узгоджуються із іншими документами, зо надані позивачем.

Так, перевезення товару забезпечувалось ТОВ «АЙ СІ ЕС» (далі - Перевізник) на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2020 № 051220-82, що підтверджується рахунком на оплату транспортних послуг від 17.08.2021 № 247 та актом надання транспортних послуг від 17.08.2021 № 245, які були видані ТОВ «АЙ СІ ЕС» та містили посилання на відповідний договір.

Позивач зауважив, що у митній декларації від 18.08.2021 № UA100380/2021/021048 та в митній декларації від 19.08.2021 № UA100380/2021/021129, на підставі якої товар був випущений у вільний обіг, уповноваженим представником позивача помилково вказані реквізити договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2020 № 05122020-154. Відомості графи 44 митної декларації від 19.08.2021 № UA100380/2021/021129 були скореговані і замість № 05122020-154 договору про надання транспортно-експедиційних послуг зазначено правильний № 051220-82, про що свідчить аркуш коригування від 26.01.2022. Договори про транспортно-експедиційні послуги від 05.12.2020 № 05122020-154 та № 051220-82 за змістом повністю співпадають, тому претензії відповідача до договору № 05122020-154 так само стосуються договору № 051220-82.

Матеріали справи містять копії договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2020 № 051220-82, укладеного позивачем з ТОВ «АЙ СІ ЕС», а також договору про транспортно-експедиційні послуги від 05.12.2020 № 05122020-154, укладеного позивачем з ТОВ «Хілдом Логістікс».

Згідно із пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2020 № 051220-82 Перевізник організовує перевезення вантажів замовника (Позивача) морським, залізничним, автомобільним авіаційним транспортом; укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги.

Керуючись вказаними положеннями договору від 05.12.2020 № 051220-82 ТОВ «АЙ СІ ЕС» до перевезення товару морським транспортом залучено ТОВ «Хілдом Логістікс», яке вказане перевізником у коносаменті № NODS2105055601 від 30.06.2021, а також LLC Lex-East Profi Consult, яке зазначене в якості перевізника у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 1772 від 16.08.2021.

Пунктами 3.5 та 3.6 договору про надання транспортно-експедиційних про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2020 № 051220-82 передбачено, що надані послуги третіх осіб оплачуються Перевізником (ТОВ «АЙ СІ ЕС») за рахунок Замовника (ТОВ «ПЕГАС-СК»). У власності Перевізника (Виконавець) залишається плата за виконання експедиторських послуг, розмір якої розраховується згідно з пунктом 3.2 договору.

Пункт 7 договору про надання транспортно-експедиційних про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2020 № 051220-82 містить положення про страхування відповідальності Перевізника, однак не передбачає виплату Замовником будь-яких коштів, у тому числі й на страхуванням товару.

Тому, обов`язки сторін за пунктом 7 договору від 05.12.2020 № 051220-82 не стосуються визначення митної вартості товару.

Суд зауважує, що позивач не повинен мати документів, які підтверджують відносини ТОВ «АЙ СІ ЕС» з ТОВ «Хілдом Логістікс» та LLC Lex-East Profi Consult. Витрати ТОВ «АЙ СІ ЕС» на послуги ТОВ «Хілдом Логістікс» та LLC Lex-East Profi Consult відшкодовуються позивачем ТОВ «АЙ СІ ЕС» в рамках відносин за договором від 05.12.2020 № 051220-82.

Стаття 53 МК України передбачає надання документів, що підтверджують вартість страхування товару як складової його митної вартості виключно у разі якщо таке страхування здійснювалось. Однак, у даному випадку страхування товару не проводилось.

Поставка товарів, митне оформлення яких проводилось за митною декларацією від 18.08.2021 № UA100380/2021/021048, здійснені на умовах FOB Incoterms 2020 за змістом яких:

- продавець зобов`язаний надати рахунок-фактуру за договором; доставити товар на борт судна у визначені договором терміни і місце; забезпечити покупця інформацією щодо правил перевезення; забезпечити експортне оформлення вантажу; упакувати і промаркувати вантаж; повідомити покупця про те, що товар завантажений на судно;

- покупець повинен оплатити товар згідно з умовами договору; надати продавцю дані щодо судна (назва, порт); нести всі ризики за товар після його розміщення на борту судна до вивантаження на складі покупця; оформити й оплатити перевезення вантажу з порту вивантаження.

Згідно із пунктом 4 контракту від 26.10.2020 № 26102020-WVT ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, маркування та робіт по їх виконанню, митного оформлення експорту та інших витрат згідно встановлених умов поставки FOB.

Таким чином, витрати на навантаження товару понесені продавцем за контрактом від 26.10.2020 № 26102020-WVT та включені до договірної вартості товару, що пояснює відсутність таких витрат у довідці про транспортні витрати від 17.08.2021 № 01-08/-04.

Доводи відповідача про недоліки в оформленні наданого позивачем прайслиста суд не розцінює як такі, що можуть свідчити про заниження митної вартості.

По-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. По-друге, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайслистів. Тобто прайслист є документом довільної форми, а тому митний орган не може вказувати на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайслиста, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Тому будь-які сумніви в правильності складання прайслиста не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Ці ж висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 та від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17.

Посилання відповідача на те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) суд вважає необґрунтованими, адже відповідач не пояснив чому заявлена декларантом митна вартість не відповідає поняттю «дійсна вартість».

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обстави визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

Суд погоджується із доводами митного органу про те, що митна декларація країни відправлення митна декларація країни відправлення № 310120210517881665 від 22.06.2021 надана без урахування статті 254 МК України (без перекладу).

Тому, суд не враховує митну декларацію країни відправлення митна декларація країни відправлення № 310120210517881665 від 22.06.2021 як доказ заявленої позивачем митної вартості товару.

Разом з цим, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення за змістом статті 53 МК України не є одним із основних документів, що підтверджує митну вартість товару, та подається у разі якщо основні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За встановленої у ході розгляду даної справи відсутності наведених умов щодо подання митної декларації країни відправлення, суд вважає, що відсутність такого документа не може слугувати перешкодою для митного оформлення товару за заявленою декларантом митною вартістю.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 18.08.2021 №UA100380/2021/000388/2 зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митній декларації від 28.07.2021 № UA100040/2021/324320.

Водночас, поставки згідно із митною декларацією від 28.07.2021 № UA100040/2021/324320 та митною декларацією від 18.08.2021 № UA100380/2021/021048 відрізняються щодо товару, адже згідно із митною декларацією від 28.07.2021 № UA100040/2021/324320 здійснювалась поставки іншого товару, а саме взуття з верхом та підошвою з полімерних матеріалів, що закриває щиколотку (туфлі чоловічі), та на інших умовах - СРТ UA Київ.

Згідно з правилами Інкотермс 2020 за умовами поставки СРТ продавець оплачує витрати і необхідні для доставки товару в указане місце призначення, в даному випадку до міста Київ.

Оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару за митною декларацією від 28.07.2021 № UA100040/2021/324320, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості товару, що зазначена у митній декларації від 28.07.2021 № UA100040/2021/324320.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.08.2021 №UA100380/2021/000388/2.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.08.2021 №UA100380/2021/000388/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-СК»за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-СК» (місцезнаходження юридичної особи: 04073, місто Київ, вулиця Сирецька, 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33592087).

Відповідач Київська митниця (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43997555).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.