Рішення

від 11.10.2024 по справі 640/21711/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року місто Київ № 640/21711/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Підприємство з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Брок" (далі позивач, ПІІ "Автоінвестстрой-Брок") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2021 № UА100100/2021/000021/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2021 № UА100100/2021/000793.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва справу №640/21711/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/21711/22 передано для розгляду судді Донцю В.А., відрядженого до Київського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №938/0/15-23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 ухвалено прийняти до провадження дану справу, розгляд якої здійснюватиметься суддею Донцем В.А., здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подана митна декларація від 21.12.2021 № UA100110/2021/615917 у якій митну вартість товару визначено за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості надано належні та достатні документи, які підтверджують усі складові митної вартості.

Разом з цим, відповідачем належним чином не обґрунтовано причин витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а також оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товару.

Також відповідач не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Дослідивши докази, суд установив.

ПІІ «Автоінвестстрой-Брок» з Компанією Dung Book Co., Ltd укладено контракт № DB191202 від 10.12.2019 купівлі-продажу вживаних автомобілів, та додаткову угоду №31/08/21 до контракту від 31.08.2021.

Відповідно до п.1.2, 2.1 Контракту ціни на товар узгоджується сторонами в Інвойсах до Контракту, визначаються в доларах США (USD) і розуміються на умовах CFR-Черноморськ порт (Україна), або CFR- Одеса порт (Україна), якщо інше не обумовлено в товаросупровідних документах.

Якщо інше не обумовлено в даному Контракті, то при тлумаченні положень цього Контракту будуть застосовуватись Правила тлумачення термінів, розроблені Міжнародною торговою платою «ІНКОТЕРМС 2010».

Згідно з п.4.1 Контракту оплата за товар здійснюється Покупцем банківським переказом в наступному порядку: 30% від суми, вказаній в Проформі-інвойсі підлягає оплаті не пізніше 7 днів з моменту отримання Покупцем проформи-інвойса; оплату 70% вартості по проформі-інвойсу Покупець здійснює не пізніше 3 календарних днів до дати відправки товару в порт Черноморськ (Україна), або порт Одеса (Україна). Оплата товару може бути здійснена в інші Покупцем і Продавцем строки, окремо обумовлені.

На виконання вказаного Контракту позивачу за інвойсом № DB210909001 від 02.09.2021 поставлені автомобілі на загальну суму 83450 доларів США.

Позивачем подана митна декларація від 21.12.2021 № UA100110/2021/615917 з метою митного оформлення частини автомобілів за інвойсом № DB210909001 від 02.09.2021 загальною вартістю 27475 доларів США, з урахуванням вартості доставки, а саме:

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки КІA модель K5, VIN НОМЕР_1 , визначено митну 3200 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN НОМЕР_2 , визначено митну вартість 4500 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN- НОМЕР_3 , визначено митну вартість 4275 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN НОМЕР_4 , визначено митну вартість 4400 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN- НОМЕР_5 , визначено митну вартість 5300 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель YF SONATA, VIN НОМЕР_6 , визначено митну вартість 2800 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель YF SONATA, VIN- НОМЕР_7 , визначено митну вартість 3200 доларів США.

Разом з митною декларацією, позивачем надано такі документи для підтвердження заявленої митної вартості: проформа-інвойс № DB210902-02 від 02.09.2021; комерційний інвойс № DB210909001 від 02.09.2021; Коносамент № EUKOKRUA1771214 від 16.09.2021; товарно-транспортна накладна CMR №192506 від 20.12.2021; сертифікат про походження № К017-21-0763377 від 08.10.2021; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; платіжний документ (SWIFT) від 10.09.2021; прайс лист продавця від 10.09.2021; контракт № DB191202 від 10.12.2019; додаткова угода №31/08/21 від 31.08.2021 до Контракту; зображення сторінки з інтернет-сайту Marine Traffic щодо кодування морського порту INCHEON; Лист ПІІ «Автоінвестстрой-Брок» щодо страхування № 181121/01 від 18.11.2021; зображення з сайту Продавця щодо вартості автомобілів, що входили до партії товару; лист Продавця від 18.11.2021 щодо включення в ціну товару вартості переміщення по території Кореї, вантажних робіт та упаковки; лист Продавця від 06.12.2021 щодо вартості фрахту за одиницю товару; копія митної декларації країни-відправлення № 10484-21-905482Х від 09.09.2021; сертифікати відповідності на автомобілі.

Під час митного оформлення Київською митницею направлено електронне повідомлення, за змістом якого митний орган не визнав заявлену позивачем митну вартість, з огляду на наступне:

1. За умовами Контракту передбачена оплата 30% вартості не пізніше ніж через 7 днів від дати проформа-інвойсу, 70% вартості по проформі-інвойсу не пізніше 3 календарних днів до дати відвантаження. Наданий платіжний документ (SWIFT) від 10.09.2021 посилається на проформу-інвойс № DB210902-02 від 02.09.2021, складає 83450 доларів США, тобто 100% вартості інвойсу № DB210909001 від 02.09.2021. Однак, в пункті п.4.1.2 Контракту передбачено можливість інших строків оплати, а не відсотку проплати.

2. Наявні розбіжності щодо місця відвантаження: згідно коносаменту від 16.09.2021 № EUKOKRUA1771214, інвойсу від 09.09.2021 № DB210909001 портом відвантаження є «INCHEON» (KOREA), разом з тим згідно експортної митної декларації країни відправлення зазначено інший порт: «KRINC».

3. До митного оформлення надано довідку від 14.12.2021 щодо відсутності страхування товару, видану компанією Able Global Logistics, відомості про яку як експедитора чи перевізника не містять коносамент № EUKOKRUA1771214 від 16.09.2021 та товарно-транспортна накладна CMR №192506 від 20.12.2021.

4. В інвойсі № DB210909001 від 02.09.2021 міститься інформація щодо наявності додаткових опцій, а саме камеру та легкосплавні диски, вартість яких не додана до загальної вартості товару.

У зв`язку з наведеним відповідач запропонував позивачу протягом 10-ти календарних днів надати (за наявності): транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації, що стосуються оцінки товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач додатково не надано вказані документи.

Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 23.12.2021 № UА100100/2021/000021/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2021 № UА100100/2021/000793.

Згідно вказаного рішення заявлену позивачем митну вартість товару вартість товару в скориговано наступним чином:

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки КІA модель K5, VIN НОМЕР_1 , визначено митну вартість 4383 доларів США замість задекларованих Позивачем 3200 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN НОМЕР_2 , визначено митну вартість 5427 доларів США замість задекларованих Позивачем 4500 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN- НОМЕР_3 , визначено митну вартість 4850 доларів США замість задекларованих Позивачем 4275 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN НОМЕР_4 , визначено митну вартість 5427 доларів США замість задекларованих Позивачем 4400 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель LF SONATA, VIN- НОМЕР_5 , визначено митну вартість 6950 доларів США замість задекларованих Позивачем 5300 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель YF SONATA, VIN НОМЕР_6 , визначено митну вартість 3700 доларів США замість задекларованих Позивачем 2800 доларів США;

- автомобіль легковий, бувший у використанні марки HYUNDAI модель YF SONATA, VIN- НОМЕР_7 , визначено митну вартість 4300 доларів США замість задекларованих Позивачем 3200 доларів США.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає таке рішення протиправними, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов з наступних висновків.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Доводи відповідача про здійснення позивачем 100% передоплати за товар всупереч умовам Контракту № DB191202 від 10.12.2019 суд не розцінює як такі, що можуть свідчити про заниження заявленої митної вартості, адже зміст таких доводів не стосується ні суми заявленої позивачем митної вартості, ні її складових, а фактично зводиться до порушення позивачем умовам Контракту № DB191202 від 10.12.2019.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Вартість, тип продукції, місце походження визначені у контракті, відповідають інформації зазначеній у долучених до матеріалів справи інвойсі та інших документів, а отже контролюючим органом безпідставно не враховано платіжний документ, як такий, що підтверджує факт оплати товару та ціну імпортованого товару.

Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

Відповідач зазначає, що до митного оформлення надано проформу-інвойс № DB210902-02 від 02.09.2021 та інвойс від 02.09.2021 № DB210909001 у яких вартість товару складає 83450 доларів США, у той час як вартість заявлена поданій до митного оформлення митній декларації від 21.12.2021 №UA100110/2021/615917 становить 27475 доларів США.

Вказана розбіжність пояснюється тим, що за митною декларацією від 21.12.2021 №UA100110/2021/615917 позивач здійснював митне оформлення частини автомобілів, вказаних у проформі-інвойсі № DB210902-02 від 02.09.2021 та інвойсі від 02.09.2021 № DB210909001.

Водночас, вартість автомобілів, митне оформлення яких здійснювалось за митною декларацією від 21.12.2021 №UA100110/2021/615917, повністю відповідає їх вартості, що вказана у проформі-інвойсі № DB210902-02 від 02.09.2021 та інвойсі від 02.09.2021 № DB210909001.

Суд зазначає, що дійсно згідно коносаменту від 16.09.2021 № EUKOKRUA1771214, інвойсу від 09.09.2021 № DB210909001 портом відвантаження є «INCHEON» (KOREA), а згідно експортної митної декларації країни відправлення портом відвантаження зазначено «KRINC».

Разом з цим, варто зауважити, що «KRINC» є абревіатурою спеціального коду (LOCODE) саме порту «INCHEON» (KOREA) відповідно до Рекомендацій № 16 Європейської економічної комісії ООН «ЛОКОД ООН класифікатор портів та інших пунктів» (видання трете, Женева, грудень 1998 року). Згідно з цими Рекомендаціями вони застосовуються у всіх випадках при обміні інформацією між учасниками міжнародної торгівлі, коли виникає необхідність у кодованому позначенні назв портів, аеропортів, внутрішніх митних складів та товарних станцій та інших пунктів, таких як пункти отримання та постачання, що використовуються для перевезення товарів у зв`язку з торгівлею.

Згідно листа Продавця товару № 181121/01 від 18.11.2021 вартість переміщення автомобілів до порту відвантаження, а також навантажувальні роботи на території Кореї, вартість упаковки включена в вартість, зазначену в інвойсах, додаткових оплат немає.

Відповідно до листа Продавця експедитором, агентом Продавця по організації перевезень автомобілів від імені Продавця, є компанія Able Global Logistik.

Листом компанії Able Global Logistik від 14.12.2021 підтверджується відстуність витрат на страхування, адже страхування товару не здійснювалось.

Доводи відповідача про недоліки в оформленні наданого позивачем прайслиста суд не розцінює як такі, що можуть свідчити про заниження митної вартості.

По-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. По-друге, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайслистів. Тобто прайслист є документом довільної форми, а тому митний орган не може вказувати на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайслиста, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Тому будь-які сумніви в правильності складання прайслиста не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Ці ж висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 та від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17.

Доводи відповідача про те, що в інвойсі № DB210909001 від 02.09.2021 міститься інформація щодо наявності додаткових опцій, а саме камеру та легкосплавні диски, вартість яких не додана до загальної вартості товару, суд розцінює критично, адже відповідачем не надано належних обґрунтувань та будь-яких доказів таких доводів.

Посилання відповідача на те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) суд вважає необґрунтованими, адже відповідач не пояснив чому заявлена декларантом митна вартість не відповідає поняттю «дійсна вартість».

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обстави визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.12.2021 № UА100100/2021/000021/2 зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Взято за основу митну вартість товару, що зазначена у інших митних деклараціях.

Водночас, оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів вартість яких взята митним органом як джерело інформації про митну вартість оцінюваних товарів, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості товару, що зазначена у митній декларації від 23.12.2021 № UА100100/2021/000021/2.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.12.2021 № UА100100/2021/000021/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2021 № UА100100/2021/000793.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.12.2021 № UА100100/2021/000021/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2021 № UА100100/2021/000793.

Стягнути на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Брок" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями "Автоінвестстрой-Брок" (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 21; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 31031552).

Відповідач Київська митниця (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43997555).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.