Рішення

від 11.10.2024 по справі 320/1876/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року місто Київ № 320/1876/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ';'Рентоофіс'' до Київської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ';'Рентоофіс'' (далі позивач, ТОВ ''Рентоофіс'') звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 26.10.2022 №UA100380/2022/000077/2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 справу прийнято до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подана митна декларація від 25.10.2022 №UA100380/2022/313151 у якій митну вартість товару визначено за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості надано належні та достатні документи, які підтверджують усі складові митної вартості.

Позивач вважає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано причин витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а також оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товару. Також відповідач не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Додатково надані позивачем документи не спростували сумнівів митного органу.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, що є підставою для застосування резервного методу.

Дослідивши докази, суд установив.

01.11.2021 між ТОВ ''Рентоофіс'' та Royal Footwear LTD (Бангладеш) укладено контракт №1-RRF (далі Контракт) за яким узгоджено поставку позивачу взуття на умовах доставки FOB Incoterms 2020 за 100% попередню оплату.

На виконання вказаного Контракту Royal Footwear LTD (Бангладеш) поставлено ТОВ ''Рентоофіс'' за інвойсом від 04.06.2022 №RYL20220607 кросівки жіночі та чоловічі загальною вартістю 8.076,95 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару декларантом ТОВ ''Рентоофіс'' подано до Київської митниці митну декларацію від 25.10.2022 №UA100380/2022/313151 у якій митну вартість товару заявлено на рівні 366249,78 грн за ціною договору з урахуванням витрат позивача на транспортування товару.

До вказаної митної декларації додані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 04.06.2022 №RYL20220607, коносамент від 26.08.2022 №RLL-UKR-0064-0822, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 21.10.2022 №LG11312612, довідка про транспортні витрати від 10.10.2022 №01-03/-181, довідка про транспортні витрати від 21.10.2022 №01-03/-118, довідка про транспортні витрати від 21.10.2022 б/н, рахунок на оплату транспортних послуг від 21.10.2022 №1097, рахунок на оплату транспортних послуг від 10.10.2022 №3684, рахунок на оплату транспортних послуг від 26.10.2022 №3157, прайслист від 15.05.2022 б/н, Контракт, договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 №010721-86, договір (контракт) про перевезення від 01.03.2022 №010322-05, договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 №1789/21; копія митної декларації країни відправлення від 06.06.2022 №00002976/000347/2022.

Під час митного оформлення Київською митницею направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: проформа-інвойс; пакувальний лист; копія митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі Наказ №599) та згідно з Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV (далі Закон №1955-IV); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант ТОВ ''Рентоофіс'' не надано додаткових документів.

Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 26.10.2022 №UA100380/2022/000077/2.

Згідно вказаного рішення заявлену позивачем митну вартість товару товару в загальній сумі 10015,42 доларів США скориговано до 12329,9 доларів США.

З метою випуску товару у вільний обіг сплатив додатково митні платежі у сумі 27083,97грн.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає таке рішення протиправними, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна. Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі №815/7158/15, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд вказав, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Судом установлено, що поставка товарів, митне оформлення яких проводилось за митною декларацією від 25.10.2022 №UA100380/2022/313151, здійснені на умовах FOB Incoterms 2020 за змістом яких:

- продавець зобов`язаний надати рахунок-фактуру за договором; доставити товар на борт судна у визначені договором терміни і місце; забезпечити покупця інформацією щодо правил перевезення; забезпечити експортне оформлення вантажу; упакувати і промаркувати вантаж; повідомити покупця про те, що товар завантажений на судно;

- покупець повинен оплатити товар згідно з умовами договора; надати продавцю дані щодо судна (назва, порт); нести всі ризики за товар після його розміщення на борту судна до вивантаження на складі покупця; оформити й оплатити перевезення вантажу з порту вивантаження.

Митна вартість товару за митною декларацією від 25.10.2022 №UA100380/2022/313151 визначена на рівні 366249,78 грн.

До вказаної вартості включено ціну товару за договором у сумі 295362,75 грн (рахунок-фактура (інвойс) від 04.06.2022 №RYL20220607), вартість морського перевезення з порту Чітагонг (Бангладеш) до порту Гдиня (Польща) у сумі 54988,15 грн (довідка про транспортні витрати від 10.10.2022 №01-03/-181), вартість митного очищення, перевантаження в авто, зберігання на терміналі, наземної доставки вантажу до складу у загальній сумі 6898,88 грн (довідка про транспортні витрати від 21.10.2022 №01-03/-118), вартість транспортно-експедиційних послуг з доставки вантажу з порту Гдиня (Польща) до митного посту Ягодин у сумі 9000 грн (довідка про транспортні витрати від 21.10.2022 б/н).

Відповідач, стверджуючи, що в поданих документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, зазначає наступне:

1) Відповідно до п. 1 Контракту кількість асортимент та ціна товару встановлюється в проформі-інвойсі, яка є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до п. 4 Контракту ціна товару встановлюється в проформі-інвойсі і є підсумковою для розрахунків за Контрактом. Товар є продукцією з логотипом та торгівельною маркою, що постачається відповідно до умов Контракту.

Разом з тим, у Контракті не зазначено торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі.

2) Відповідно до п. 2 Контракту при здійсненні поставки товар супроводжується оригіналами документів: проформа-інвойс: інвойс (з вказаною країною походження товару); пакувальний лист; BL чи CMR в залежності від виду поставки. Однак, проформа-інвойс та пакувальний лист до митного оформлення не були подані.

3) Відповідно до п. 5 Контракту товар постачається за 100% передоплатою вартості зазначеної у проформі-інвойсі або рахунку-фактурі до відвантаження товару, або відтермінування оплати 60 днів від дати випуску коносаменту на партію товарів. Проте до митного оформлення не надано проформу-інвойс та банківських платіжних документів стосовно оплати товару, які здійснені за даними умовами.

4) Згідно положень Інкотермс 2010, за умовами терміну FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Декларантом для підтвердження витрат надано довідки про вартість транспортування від 21.10.2022 №01-03/-118 з ТОВ "Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді", від 10.10.2022 №01-03/-181 з ТОВ "Хілдом Логістик" та довідку ТОВ "Навіс Груп" від 21.10.2022 №б/н. У графу 44 митної декларації внесено інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 №010721-86 з ТОВ "Хілдом Логістик". Згідно СМР від 21.10.2022 №LG113126122 перевезення товарів здійснює ФОП ОСОБА_1 . Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно яких між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу.

5) У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГATT оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на "дійсній вартості" імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

6) Митна декларація країни відправлення від 06.06.2022 №00002976/000347/2022 надана без урахування статті 254 МК України (без перекладу) та містить незаповнені графи.

7) Прайслист від 15.05.2022 містить інформацію про номер замовлення та інвойсу №RYL20220607HS), що свідчить про його персоналізовану обмеженість. Також не передбачено систему знижок та відсутні реквізити для зв`язку. У прайслисті не зазначено торгівельної марки товарів, тобто не врахована складова митної вартості на ліцензійні платежі.

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 1109 Цивільного кодексу України ліцензійний договір це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Таким чином контракт купівлі-продажу товарів може містити інформацію про ліцензійні платежі якщо предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Згідно із пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №446, сума роялті та інших ліцензійних платежів під ч визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:

- роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;

- покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;

- сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що жодних висновків про наявність вказаних умов оскаржуване рішення відповідача не містить.

Відсутні підстави вважати, що до контрактної ціни товару включено як окремі платежі роялті та інші ліцензійні платежі.

Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, с рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Відповідно до п. 2 Контракту при здійсненні поставки товар супроводжується оригіналами документів: проформа-інвойс: інвойс (з вказаною країною походження товару); пакувальний лист; BL чи CMR в залежності від виду поставки.

Встановлено, що проформа-інвойс та пакувальний лист до митного оформлення не були подані.

При цьому, проформа-інвойс може бути виписаний на відвантажений, але ще не проданий товар. Відмінність від основного інвойсу також у тому, що деякі дані у проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі а артикули деяких товарів.

Тому, за наявності інвойсу, відсутність проформи-інвойсу, не може слугувати доказом не підтвердження заявленої митної вартості, та є лише свідченням невиконання продавцем обов`язку за Контрактом щодо надання відповідного пакету документів за Контрактом.

Аналогічним чином суд розцінює відсутність пакувального листа, який є супровідним документом до вантажу з переліком усіх видів артикулів і сортів товарів, а тому не може вважатись необхідним для підтвердження митної вартості товару за наявності вказаних даних у інвойсі.

Також відповідач не обґрунтував наявності питань, з`ясування яких мали забезпечити відсутні проформа-інвойс та пакувальний лист.

До того ж, позивачем в якості товаросупровідних документів надано коносамент від 26.08.2022 №RLL-UKR-0064-0822 та міжнародну товарно-транспортну накладна (CMR) від 21.10.2022 №LG11312612.

Таким чином суд вважає, що вказані складові митної вартості товарів підтверджені належними первинними документами.

Суд враховує, що позивачем не подано до митного оформлення розрахункових документів як щодо оплати товару, так і щодо оплати послуг з транспортування товару, такі документи відсутні й в матеріалах справи.

Водночас, відповідно до статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

До того ж, за приписами статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, є документами, які підтверджують митну вартість товарів, виключно у разі якщо рахунок сплачено.

У постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №280/1746/19 зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17 вказав, що відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів має наслідком відстрочку платежу та не вказує на заниження платником митної вартості товару. Подані до митного оформлення товарів інвойси є розрахунково-платіжними документами, у яких покупцю виставляються суми до сплати, а також міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що у даному випадку, за наявності документів про вартість товару та його транспортування та одночасної відсутності факту оплати рахунків за товар та його транспортування, відсутність відповідних доказів розрахунків не може свідчити про заниження позивачем заявленої митної вартості товару.

Як пояснив позивач з огляду на маршрут переміщення товару, обумовлений війною в Україні, для забезпечення транспортування товару різними видами транспорту з Бангладеш до Польщі, а потім в Україну, позивач користується послугами кількох перевізників, що є його незаперечним правом.

Згідно із матеріалами справи на замовлення ТОВ ''Рентоофіс'' послуги з перевезення товару надавались:

- ТОВ "Хілдом Логістик" з порту Чітагонг (Бангладеш) морем до порту Гдиня (Польща) на умовах договору від 01.07.2021 №010721-86;

- ТОВ "Навіс Груп" з порту Гдиня (Польща) до митного посту Ягодин, на умовах договору від 01.07.2021 №1789/21.

Встановлено, що у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 21.10.2022 №LG113126122 вказані відомості про те, що перевезення товару автомобільним транспортом територією Польщі та України здійснював ФОП ОСОБА_1 .

У цій частині суд враховує пояснення позивача про те, що згідно з пунктами 2.1 та 3.1.1 договору від 01.07.2021 №1789/21, ТОВ "Навіс Груп" зобов`язане за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних перевезенням вантажів у міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом, та має право залучати перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені договори та за рахунок замовника.

Вартість морського перевезення з порту Чітагонг (Бангладеш) до порту Гдиня (Польща) у сумі 54988,15 грн підтверджується довідкою про транспортні витрати від 10.10.2022 №01-03/-181, а вартість транспортно-експедиційних послуг з доставки вантажу з порту Гдиня (Польща) до митного посту Ягодин у сумі 9000 грн довідкою про транспортні витрати від 21.10.2022 б/н.

Також до складу митної вартості товару позивачем включено вартість митного очищення, перевантаження в авто, зберігання на терміналі, наземної доставки вантажу до складу у загальній сумі 6898,88 грн. Такі послуги надані позивачу ТОВ "Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді" на умовах договору від 01.03.2022 №010322-05, на підтвердження їх вартості надана довідка про транспортні витрати від 21.10.2022 №01-03/-118.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ / докази, яким / -ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, вказані довідки про транспортні витрати суд вважає належним підтвердженням вартості перевезення товару як складової заявленої митної вартості.

Доводи відповідача про недоліки в оформленні наданого позивачем прайслиста суд не розцінює як таку, що можуть свідчити про заниження митної вартості.

По-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. По-друге, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайслистів. Тобто прайслист є документом довільної форми, а тому митний орган не може вказувати на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайслиста, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Тому будь-які сумніви в правильності складання прайслиста не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Ці ж висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17 та від 10.05.2023 у справі №815/1780/17.

Посилання відповідача на те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не пояснив чому заявлена декларантом митна вартість не відповідає поняттю "дійсна вартість".

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення тими ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обстави визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі №826/12344/15.

Суд погоджується із доводами митного органу про те, що митна декларація країни відправлення від 06.06.2022 №00002976/000347/2022 надана без урахування статті 254 МК України (без перекладу) та містить незаповнені графи.

Крім того, аналіз митної декларації країни відправлення від 06.06.2022 №00002976/000347/2022 свідчить, що вона не стосується поставки товару позивачу за інвойсом від 04.06.2022 №RYL20220607.

Тому, суд не враховує митну декларацію країни відправлення від 06.06.2022 №00002976/000347/2022 як доказ заявленої позивачем митної вартості товару та констатує, що такий документ як митна декларація країни відправлення позивачем не подано до митного оформлення.

Разом з цим, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення за змістом статті 53 МК України не є одним із основних документів, що підтверджує митну вартість товару, та подається у разі якщо основні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За встановленої у ході розгляду даної справи відсутності наведених умов щодо подання митної декларації країни відправлення, суд вважає, що відсутність такого документа не може слугувати перешкодою для митного оформлення товару за заявленою декларантом митною вартістю.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Наведені приписи дають підстави дійти висновку, що в разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.У рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.10.2022 №UA100380/2022/000077/2 зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митній декларації від 09.02.2022 №UA401020/2021/023279.

Водночас, згідно із митною декларацією від 09.02.2022 №UA401020/2021/023279 здійснювалась поставка дитячих кросівок з Румунії на умовах EXW RO Stefanestii de jos, країна походження Бангладеш, але виробником вказана французька компанія.

Оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару за митною декларацією від 09.02.2022 №UA401020/2021/023279, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості товару, що зазначена у митній декларації від 09.02.2022 №UA401020/2021/023279.

Проаналізувавши приписи законодавства, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.10.2022 №UA100380/2022/000077/2.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до останніх належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 2481 грн, а тому вказана сума судового збору підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п`ятою статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

На підтвердження понесення позивачем вказаних витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано: договір №07/22/33540678 про надання правової допомоги від 12.07.2022 у якому погоджено гонорар за надання правової допомоги у даній справі у суді першої інстанції у сумі 15 000 грн; рахунок №26-12 від 26.12.2022 на 15 000 грн; платіжна інструкція від 26.12.2022 №307 на суму 15 000 грн, без відмітки банку про виконання.

Таким чином, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені.

З огляду на відсутність клопотання відповідача по зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд не може надати оцінку співмірності таких витрат та присуджує їх до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.10.2022 №UA100380/2022/000077/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ';'Рентоофіс'' судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ';'Рентоофіс'' судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ';'Рентоофіс'' (місцезнаходження юридичної особи: 01024, місто Київ, вулиця Пушкінська, 23-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33540678).

Відповідач Київська митниця (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43997555).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.