Рішення

від 11.10.2024 по справі 320/22892/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року місто Київ № 320/22892/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстейт Трейдинг" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування картки відмови.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстейт Трейдинг" (далі позивач, ТОВ "Інтерстейт Трейдинг") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2023 №UA101070/2023/000004/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.02.2023 №UA101070/2023/000077.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/22892/23 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 адміністративну справу прийнято до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подані митну декларацію від 18.02.2023 №23UA101070001191U1 у якій митну вартість товару визначено за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості надано належні та достатні документи, які підтверджують усі складові митної вартості. Проте відповідачем належним чином не обґрунтовано причин витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а також оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів. Також відповідач не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Додатково надані позивачем документи не спростували сумнівів митного органу.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, яка є підставою для застосування другорядного методу резервного методу.

Дослідивши докази, суд установив.

14.07.2022 між ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" та UAB "Немі Logistics" (Литва) укладено контракт №1.

Предметом зазначеного контракту обумовлено постачання в адресу ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" скла (п. 1.1) на умовах 100 % передоплати (п. 2.3), умовами поставки визначено FCA Вієвіс (Литва).

Відповідно до умов контракту компанія UAB "Немі Logistics" поставляє товар на протязі 90 днів з дня отримання передоплати (п.3.2) та після відвантаження товару має надати на електронну пошту компанії ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" копії CMR, інвойсу та експортної митної декларації.

11.11.2022 між ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" та UAB "Немі Logistics" (Литва) підписано доповнення №2 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща "Float Glass 4.00 mm 3210x2250" за ціною 4,70 Євро/м2.

25.01.2023 між ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" та UAB "Немі Logistics" (Литва) підписано доповнення №3 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща "Float Glass 4.00 mm 3210x2250" за ціною 4,25 Євро/м2.

25.01.2023 UAB "HEMI LOGISTICS" для ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" виставлено фактуру №НЕМІ23 №059 на скло "Float glass 4.00 mm 3210x2250" в кількості 2 224,53 м2, вартістю 9 454,25 Євро.

30.01.2023 ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" на користь UAB "HEMI LOGISTICS перераховано передоплату за поставку двох партій товару за фактурами №059 та №060.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" подано до Житомирської митниці митну декларацію від 18.02.2023 №23UA101070001191U1 у якій митну вартість товару заявлено за ціною договору та витрат на перевезення.

До вказаної митної декларації додані наступні документи: фактура від 25.01.2023 №HEM123 №059; СМR від 13.02.2023 №059; експортна декларація №23LTKC0100EK066FA7; сертифікати якості FRZ04002 та BG002036; контракт №1 від 14.07.2022 та доповнення до нього від 14.07.2022 №1, від 11.11.2022 №2 та від 25.01.2023 №3; квитанції SWIFT від 30.01.2023 на суму 18 908,50 Євро; довідку про транспортні витрати від 14.02.2023 №1402/6; калькуляцію транспортних витрат №1 від 27.01.2023; лист UAB "HEMI LOGISTICS" щодо підтвердження вартості; декларація митної вартості.

Під час митного оформлення Житомирською митницею направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

Відомості про подання декларантом ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" додаткових документів у матеріалах справи відсутні.

Вважаючи, що в поданих документах містяться розбіжності, в також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 18.02.2023 №UA101070/2023/000004/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.02.2023 №UA101070/2023/000077.

Згідно вказаного рішення митна вартість товару скоригована, в якості джерел даних про митну вартість взята митна декларації від 16.01.2023 №23UA20408000037700 за якою здійснено митне оформлення товару "Скло листове EUROFLOAT 4MM CLEAR FLOAT GLASS, second guality glass HOR неармоване, термічно поліроване, виготовлене флоат методом, без відбивального невідбивального шару, без поглинального шару, не тоноване, не забарвлене, прозоре, безбарвне, не оброблене іншим способом, для виготовлення склопакетів та вікон, роз. 3210х2250мм" вартістю 5,02 Євро/м2.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію від 18.02.2023 №23UA101070001194U9.

ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" не погоджується із вказаними рішеннями, вважає їх протиправними, а тому звернулось до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі №815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Встановлено, що в якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав, що:

1) Декларантом для підтвердження транспортних витрат надано довідку-калькуляцію транспортних витрат, яка не містить відомостей про протяжність маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, як передбачено правилами заповнення графи 20 ДМВ відповідно до Розділу III "Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою" наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення".

2) В довідці-калькуляції транспортних витрат від 27.01.2023 №1 вказано, що навантаження входить до вартості перевезення, тоді як в самій довідці відсутня інформація щодо навантаження та вартості (суми) витрат на навантаження.

3) Наявність даних про декларування аналогічного товару за вищою митною вартістю, а саме митної декларації від 16.01.2023 №23UA20408000037700 за якою здійснено митне оформлення товару за ціною 5,02 Євро/м2.

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що чинними нормативними актами не встановлено форми калькуляції, а також обов`язкових її реквізитів. У кожній галузі промисловості є свої особливості визначення статей калькуляції собівартості виробленої продукції.

Перелік статей калькуляцій і склад витрат, що входять у калькуляційні статті, кожне підприємство встановлює самостійно.

Основою для складання калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти й технічні умови, установлені для відповідної продукції, що затверджуються на підприємствах керівником або зазначені в нормативних документах.

Це ж стосується і визначення окремих тарифів на перевезення (транспортних, вантажних тарифів), в тому числі щодо їх обрахунку.

В основу вантажних тарифів покладено необхідні витрати по доставці вантажу, що визначає вартість перевезення, грошовим вираженням якої є транспортний тариф.

Для обрахунку базою транспортних тарифів є собівартість перевезення вантажів або пасажирів, до складу якої входить вартість засобів виробництва, які використовуються у процесі перевезення, заробітна плата працівників та інші витрати.

Під час надання послуг із перевезення зважають на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, які затверджені наказом Мінтрансу від 05.02.2001 №65.

Так, зокрема, відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій - рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення (п. 3 Методичних рекомендацій).

ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" не є транспортним підприємством та не надає послуг з перевезення вантажів, відповідно, окремих транспортних тарифів за перевезення вантажів, на підприємстві не встановлено.

Як зазначив позивач, калькуляція транспортних витрат, надана митному органу, складена за витратним принципом (собівартість перевезення), відповідно до якого собівартість перевезення фактично і є вартістю тарифу, оскільки не залежить від найменування й вартості вантажу.

Не зазначення в цифровому виразі інформації про протяжність маршруту, не свідчить про заявлення не повних або не достовірних відомостей щодо загальної вартості перевезення, оскільки калькуляція, надана до митного оформлення містить відомості про витрати, у тому числі за маршрутом м. Вієвіс (Литва) ПП Ягодин (Україна).

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ / докази, яким / -ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, подану позивачем довідку про транспортні витрати від 14.02.2023 №1402/6 з урахуванням калькуляції від 27.01.2023 №1, суд вважає належним підтвердженням вартості перевезення товару як складової заявленої митної вартості.

Як вказав позивач, водій під час завантаження товару контролює розміщенням товару, його кріплення, перевіряє цілісність пакування, тобто виконує певні дії з навантаження, віднесені до його обов`язків та, відповідно, оплата за їх виконання включається до його заробітної плати, саме тому про це зазначено в калькуляції але не винесено в окремі витрати.

Витрати на завантаження, в розумінні статті 58 МК України, не понесені покупцем, оскільки відповідно до контракту №1 від 14.07.2022 між ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" та UAB "Немі Logistics" поставка товарів в адресу ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" здійснюється на умовах FCA Вієвіс (Литва) Інкотермс 2020.

Відповідно до умов FCA Інкотермс 2020 продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці.

Так, якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Отже, базисними умовами поставки FCA Інкотермс 2020, визначено, що продавець несе всі витрати, в тому числі і щодо завантаження товару, за умови, що поставка відбувається зі складу продавця.

Тому, витрати на навантаження товару понесено продавцем товарів UAB "Немі Logistics" та включено у їх фактурну вартість.

Суд зауважує, що договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не надавались та не міг бути наданий, оскільки такі договори не укладались та жодні треті особи не мають відношення до поставок, відповідно, жодних платежів, проведених третім особам на користь продавця, не здійснювалось. До виконання контракту №1 від 14.07.2022 посередники не залучались, відповідні рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не могли бути надані на запит митниці.

З метою митного оформлення товарів ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" не замовляло експертних висновків про якісні та вартісні характеристики товарів.

ТОВ "Інтерстейт Трейдинг" до митного оформлення товарів надавались платіжні квитанції SWIFT, які підтверджували внесену передоплату за поставлені товари, а також калькуляція транспортних витрат, що, з огляду на зазначене, є бухгалтерською документацією, крім того, товари на час митного оформлення не були оприбутковані підприємством.

У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обстави визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі №826/12344/15.

З урахуванням наведеного у сукупності суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 18.02.2023 №UA101070/2023/000004/1 зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митну вартість визначено за резервним методом, взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митній декларації від 16.01.2023 №23UA20408000037700.

Однак, за митною декларацією від 16.01.2023 №23UA20408000037700 поставка товару здійснювалась із Польщі, а не з Литви.

Крім того, як пояснив позивач з кінця 2022 року відбувалось зниження цін на скло, що пояснює відмінність у вартості такого товару. Зокрема, згідно доповнення до контракту від 11.11.2022 №2 узгоджено поставку скла виробництва Польща "Float Glass 4.00 mm 3210x2250" за ціною 4,70 Євро/м2, а згідно доповнення до контракту від 25.01.2023 №3 узгоджено поставку цього ж товару за ціною 4,25 Євро/м2.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів необхідності та обґрунтованості визначення ціни товару за резервним методом.

Проаналізувавши приписи законодавства, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.02.2023 №UA101070/2023/000004/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.02.2023 №UA101070/2023/000077.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п`ятою статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги від 15.08.2022 № 15/08/22/ІТ, Додаткова угода №1 від 15.08.2022, Додаткова угода № 2 від 31.03.2023, Додаткова угода № 3 від 10.04.2023, Акт наданих послуг від 12.02.2024, Рахунок від 12.02.2024 № 12/02/2024, Платіжна інструкція №3028 від 16.02.2024, Платіжна інструкція № 3449 від 28.03.2024, Фільтрована виписка по рахунку АБ ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 17.04.2024.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 15.08.2022 № 15/08/22/ІТ, укладеного між Адвокатським бюро «Ірини Єфимченко (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (Замовник):

ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а ЗАМОВНИК зобов`язується оплатити послуги з надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору;

за взаємною домовленістю Сторін в процесі дії Договору, предмет Договору може бути розширений або конкретизований;

дія Договору не поширюється правовідносини, пов`язані з участю від імені та/або за дорученням ЗАМОВНИКА, у будь-якій фінансовій операції, планування чи здійснення операцій щодо: купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла; купівлі-продажу суб`єктів господарювання та корпоративних прав; управління коштами, цінними паперами або іншими активами ЗАМОВНИКА; відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними; створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями;

правову допомогу, що надається ВИКОНАВЦЕМ, ЗАМОВНИК оплачує в гривнях, шляхом переказу суми винагороди (гонорару) ВИКОНАВЦЮ, в розмірі та на умовах визначених взаємною домовленістю Сторін або в укладеній додатковій угоді до цього Договору Оплата за даним Договором здійснюється не пізніше п`яти днів з моменту отримання ЗАМОВНИКОМ рахунку;

при розрахунку вартості правової допомоги, вказаної в п.3.1. Договору враховується час, витрачений ВИКОНАВЦЕМ, складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката або іншої особи, яка виконує доручення;

розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення ВИКОНАВЦЕМ позитивного результату, якого бажає ЗАМОВНИК; до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору;

винагорода (гонорар) ВИКОНАВЦЯ за надання правової допомоги поверненню не підлягає (в тому числі у випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи ЗАМОВНИКА);

за взаємною домовленістю Сторін або в укладеній додатковій угоді до Договору Сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги.

Відповідно до акта наданих послуг на підставі Договору про надання правової допомоги від 15.08.2022 № 15/08/22/ІТ та Додаткової угоди від 10.04.2023 № З (оскарження Рішень щодо коригування митної вартості) від 12.02.2024 адвокатом надано наступні послуги, зокрема: підготовка та подання 22.05.2023 позовної заяви про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000004/1 та картки відмови № UA101070/2023/000077. Підготовка та направлення відповіді на відзив тощо. Справа № 320/22892/23 (пункт 4 акта).

Загальна вартість послуг 3000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 16.02.2024 №3028 ТОВ "ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДІНГ" сплачено ОСОБА_2 12000,00 грн., призначення платежу - Оплата наданих послуг за Договором про надання правової допомоги вiд 15.08.2022 № 15/08/22/IТ та Додаткової угоди вiд 10.04.2023 № 3, Акт наданих послуг вiд 12.02.2024 (Рiшення ЖМ № 1 - № 12).

Відповідно до платіжної інструкції від 28.03.2024 №3449 ТОВ "ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДІНГ" сплачено ОСОБА_2 12000,00 грн., призначення платежу - Оплата наданих послуг згiдно рахунка №12/02/2024 вiд 12.02.2024р за Договором про надання правової допомоги вiд 15.08.2022 № 15/08/22/IТ та Додаткової угоди вiд 10.04.2023 № 3, Акт наданих послуг вiд 12.02.2024

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (зі змінами) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (пункт 1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункт 2).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 580/3392/20.

Зважаючи на подані адвокатом докази на підтвердження надання відповідних послуг, які погоджені позивачем, реальність наданих послуг, що підтверджується поданням позовної заяви, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн. є співмірною.

Враховуючи складність справи, значення справи для позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 5368 грн, а тому вказана сума судового збору підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.02.2023 №UA101070/2023/000004/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.02.2023 №UA101070/2023/000077.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстейт Трейдинг" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстейт Трейдинг" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтро Трейд" (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42874472).

Відповідач Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстейт Трейдинг" (місцезнаходження юридичної особи: 04211, місто Київ, вулиця Зоологічна, 4А, офіс 139; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 41859998).

Відповідач Житомирська митниця (місцезнаходження юридичної особи: 10003, місто Житомир, вулиця Перемоги, 25; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 44005610).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.