Рішення

від 11.10.2024 по справі 320/27201/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року № 320/27201/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПарненко В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05.03.2024 № 277/Ж10/31-00-07-01-01-25.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 22.01.2024 №87/Ж5/31-00-07-01-01-20/31570412. Відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з 2 контрагентами-постачальниками, а саме: ТОВ «Сучасна геофізика», код ЄДРПОУ 36756218; ТОВ «Ю-НІК», код ЄДРПОУ 38086765». Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки відповідача, викладені на стор.276-287 акту про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між АТ «Укртранснафта» та ТОВ «Сучасна геофізика» (код ЄДРПОУ 36756218), ТОВ «Ю-НІК» (код ЄДРПОУ 38086765) по ланцюгу їх контрагентів: ТОВ «ДАРІОН ПРО», ТОВ «МЕЛЬМАРК», ТОВ «ФОРТУНА ІНТЕРСКАЙ», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ», ТОВ «ПОЛІС ПРОЕКТЛАЙФ», ТОВ «АМПЛУАРТ ХОЛД», ТОВ «СЕЛТІК ЕЛІСТАР», не підтвердження наявності наданих послуг фактом реального попереднього їх одержання (придбання) від інших суб`єктів господарювання чи власного виробництва. У зв`язку і з чим, відповідач прийшов до необґрунтованого висновку про неправомірність показників бухгалтерського та податкового обліку по операціях з зазначеними контрагентами. АТ «Укртранснафта» як суб`єкт господарювання самостійно визначає виконавців послуг та робіт, які потребує при здійсненні своєї діяльності, чинним законодавством не передбачена відповідальність одних юридичних осіб за діяльність інших. Усі підтверджуючі документи щодо достовірності вищезазначених операцій були надані для перевірки. Відповідачем зауважень до достовірності бухгалтерських документів АТ «Укртранснафта» не надано. При відборі виконавців вищевказаних робіт Товариством була опрацьована інформація з відкритих джерел щодо наявних пропозицій для можливих учасників торгів. Зокрема використовувалась інформація з сайтів: You Control, Clarity Project, UA-Region, тощо. Інформація про контрагентів, зазначених в тексті податкового повідомлення - рішення, не відповідає наявній інформації про їх діяльність у період здійснення взаємовідносин з АТ «Укртранснафта». Враховуючи те, що контрагентами позивача складено та зареєстровано податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних, у позивача наявні всі первинні документи по вказаним господарським операціям, у позивача були наявні всі правові підстави для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям. Податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України. В силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закон.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.07.2024 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Таким чином, наявність зазначених послуг не підтверджуються фактом (законним джерелом) реального попереднього його одержання (придбання) від інших суб`єктів господарювання чи власного виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах. Відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованих послуг (активу) свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товару до кінцевого споживача. Згідно аналізу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено документальне оформлення виконаних робіт з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів «контрагентів», що фактично не могли і не здійснювали постачання.

12.07.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач з метою спростування позовних вимог позивача зазначає про те, що ним доведено нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сучасна геофізика», ТОВ «Ю-НІК», що є підставою для висновку про завищення Позивачем суми податкового кредиту. Поряд з цим, відповідач повністю ігнорує надані позивачем первинні документи по операціях, які на думку відповідача є ризиковими, та виключно на підставі інформації, отриманої з інформаційних баз ДПС прийшов до необґрунтованого висновку. Відсутність жодних зауважень відповідача до первинних документів, наданих позивачем під час перевірки, на підтвердження реальності господарської операції, є додатковим підтвердженням необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Первинні документи бухгалтерського обліку АТ «Укртранснафта» мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів. Доведеність вини не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Акціонерне товариство «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 31570412) зареєстровано 15.08.2001, перебуває на податковому обліку в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Видами діяльності за КВЕД є: 49.50 Трубопровідний транспорт (основний); 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

На підставі направлень від 03.10.2023 №753/Ж3/31-00-07-01-01-18, №754/Ж3/31-00-07-01-01-18, №755/Ж3/31-00-07-01-01-18, №756/Ж3/31-00-07-01-01-18, №757/Ж3/31-00-07-01-01-18, №758/Ж3/31-00-07-01-01-18, №759/Ж3/31-00-07-01-01-18, від 09.10.2023 №787/Ж3/31-00-07-03-02-13, від 27.10.2023 №852/Ж3/31-00-07-01-01-18, від 10.01.2024 №4/Ж3/31-00-07-01-01-18, №5/Ж3/31-00-07-01-01-18, виданих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, пп. 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.09.2023 №377/Ж1 проведено документальну планову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Укртранснафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2023 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 22.01.2024 №87/Ж5/31-00-07-01-01-20/31570412, яким встановлено порушення АТ «Укртранснафта»:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 л. 134.1 ст. 134 ПКУ, вимог ст.1, ст.3, ст.9, ст.11, ст.12-1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимог розділу 4 Концептуальної основи фінансової звітності (ухваленою Радою МСБО у вересні 2010 року), п.7, 10 МСБО 18 «Дохід», п. 1, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого у Мін?юсті України 05.06.1995 за №168/704, вимог 1«Загальні параграфу 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», п.3, абз. 7 п.б, п.8 розділу ІІ НП(С)БО вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, вимог підпункту а) пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 587 515 105 грн;

-п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання до перевірки документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 210 717 288 грн, та завищено значення рядка 21 Декларації станом на 30.06.2023 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму 7 699 423 грн;

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188,1 ст.188, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (зі змінами та доповненнями), а саме: на дату виникнення податкових зобов?язань не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін у кількості 75 шт. на загальну суму ПДВ 218 396 258 гривень;

-пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп. 170.10.3 п.170.10 ст.170, п.176.2 «а» ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 22 093,95 грн за квітень 2023 року;

-п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 Податкового Кодексу України, а саме: подання з помилками та недостовірними відомостями податкових розрахунків за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року, 4 квартал 2018 року, 1, 2, 3, 4 квартали 2019 року, 1, 3 квартали 2020 року;

-п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.170.10.3 п.170.10 ст. 170, п.176.2 «а» ст.176 п.п.1.2, пл. 1.4. п.16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору у сумі 1509,76 грн за квітень 2023 року.

12.02.2024 позивачем подані заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки від 22.01.2024 №87/Ж5/31-00-07-01-01-20/31570412 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 05.03.2024 №277/Ж10/31-00-07-01-01-25 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 566,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 20 453 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5113,25 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПС України, рішенням якої від 09.05.2024 №13474/6/99-00-06-01-01-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На сторінці 276 акту перевірки зазначено: «В порушення пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, АТ «Укртранснафта» у період з 01.04.2017 по 30.06.2023 завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з 2 контрагентами-постачальниками, а саме: - ТОВ «Сучасна геофізика», код ЄДРПОУ 36756218; - ТОВ «Ю-НІК», код ЄДРПОУ 38086765».

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки відповідача, викладені на стор.276-287 акту про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між АТ «Укртранснафта» та ТОВ «Сучасна геофізика» (код ЄДРПОУ 36756218), ТОВ «Ю-НІК» (код ЄДРПОУ 38086765) по ланцюгу їх контрагентів: ТОВ «ДАРІОН ПРО», ТОВ «МЕЛЬМАРК», ТОВ «ФОРТУНА ІНТЕРСКАЙ», ТОВ «БІНОМ КОРПОРЕЙТ», ТОВ «ПОЛІС ПРОЕКТЛАЙФ», ТОВ «АМПЛУАРТ ХОЛД», ТОВ «СЕЛТІК ЕЛІСТАР», не підтвердження наявності наданих послуг фактом реального попереднього їх одержання (придбання) від інших суб`єктів господарювання чи власного виробництва.

Досліджуючи господарську діяльність позивача з вказаними контрагентами, судом встановлено наступне.

Між АТ «Укртранснафта» (замовник) та ТОВ «Сучасна геофізика» (виконавець) укладено договір про надання послуг №33/2018 від 25.05.2018, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника, та у встановлені цим договором строки надати послуги з відстеження пошкоджень нафтопроводу «Кременчук-Херсон» на ділянці 160-222 км від НПС «Широке» до НПС «Андріївка» з метою запобігання забруднень довкілля відповідно до коду 90740000-6 за ДК 021:2015 Послуги з відстеження пошкоджень нафтопроводу з метою запобігання забруднення довкілля, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до п. 2.3 договору ціна договору становить 957 000 грн, у тому числі ПДВ 159 500 грн.

Пунктом 10.1 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов договору сторонами договору складено протокол узгодження ціни, затверджені вимоги до послуг з відстеження пошкоджень нафтопроводу «Кременчук-Херсон» на ділянці 160-222 км від НПС «Широке» до НПС «Андріївка» з метою запобігання забруднень довкілля.

15.08.2018 замовником та виконавцем складено акт №1 здачі-приймання наданих послуг: «відстеження пошкоджень нафтопроводу «Кременчук-Херсон» на ділянці 160-222 км від НПС «Широке» до НПС «Андріївка» з метою запобігання забруднень довкілля», яким визначено вартість наданих послуг у розмірі 957 000 грн, в тому числі ПДВ 159 500 грн; отримано авансовий платіж в загальному розмірі 287 100 грн, в тому числі ПДВ 47 850 грн.

На підтвердження перерахування коштів суду надані рахунки на оплату №01 від 25.05.2018 та №02 від 09.08.2018, та відповідні їм платіжні доручення №0000022340 від 13.06.2018 та №0000034550 від 23.08.2018.

Між АТ «Укртранснафта» (замовник) та ТОВ «Ю-НІК» (виконавець) укладено договір про надання послуг №18/03ПОШ від 18.03.2019, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника, та у встановлені цим договором строки надати послуги з проведення комплексу обстежень магістрального нафтопроводу «Кременчук-Херсон» на ділянці 222-289 км від НПС «Снігурівка» до НПС «Андріївка» з метою запобігання забруднень довкілля відповідно до коду 90740000-6 за ДК 021:2015 Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і довкілля, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Відповідно до п. 2.3 договору ціна договору становить 947 000 грн, у тому числі ПДВ 157 833,33 грн.

Пунктом 10.1 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2019 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов договору сторонами договору складено протокол узгодження ціни.

Замовником та виконавцем складено акт №ОУ-0000034 здачі-прийняття робіт (надання послуг) «відстеження пошкоджень нафтопроводу «Кременчук-Херсон» на ділянці 222-289 км від НПС «Снігурівка» до НПС «Андріївка» з метою запобігання забруднень довкілля».

По зазначеним господарським правовідносинам складені податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту, від`ємного значення з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, витрат платниками податку між суб`єктами господарювання та контролюючим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

У відповідності до вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як передбачено п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 5 ст.9 Закону №996 передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У відповідності до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Положеннями ч.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України встановлено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення доходу.

Водночас, неотримання підприємством доходу від окремих операцій або певної їх сукупності не свідчить, що такі операції не пов`язані із господарською діяльністю, оскільки при здійснені господарських операцій завжди існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від таких операцій.

Отже, прибуток - це мета усієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої під час такої діяльності. Податковим кодексом віднесення тієї чи тієї господарської операції до господарської діяльності, що становить підприємництво, не ставиться в залежність від того, прибуткова вона чи збиткова.

Таким чином, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Вищенаведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №809/2736/13-а, від 21.08.2018 у справі №0870/8352/12, від 27.11.2018 у справі №804/8024/14.

В постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 Верховним Судом сформовано наступний правовий висновок.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Верховний Суд в постанові від 05.05.2020 у справі № 826/14426/16 вказав, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Враховуючи наведені позиції Верховного Суду, суд зазначає, що дослідженню підлягають всі обставини здійснення господарських операцій в сукупності з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, наявності трудового ресурсу, змісту послуг, що надаються, тощо.

Стосовно проаналізованих судом господарських операцій позивача, суд зазначає наступне.

Суду окрім договір надання послуг та акті приймання-передачі робіт не надано жодних доказів на підтвердження реальності надання послуг. Суду не надані штатні розписи або цивільно-правові угоди з працівниками особами, якими виконувались надані послуги.

З аналізу наведених норм законодавства, обов`язковою умовою визнання господарської операції реально вчиненою є можливість ідентифікації осіб, які приймали участь в господарській операції.

Акти приймання-здачі робіт не містять інформації стосовно прізвища, ім`я та по-батькові осіб, яким були надані послуги, що не дає можливості ідентифікувати осіб, відповідальних за виконання робіт.

Всі документи, а тому числі і акти приймання-передачі послуги підписані лише директорами замовника та виконавця.

Акти здачі-приймання робіт, окрім визначеного предмету договору, не містять переліку, які саме роботи вчинялись виконавцем, яким чином здійснювалось відстеження пошкоджень нафтопроводу, якими відповідальними за це особами.

Доказів оплати за надані послуги ТОВ «Ю-НІК» суду не надано, хоча за п. 2.4 договору платежі за даним договором здійснюються замовником шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі послуг на підставі отриманого рахунку-фактури.

Ані рахунку-фактури, ані доказів оплати за надані послуги ТОВ «Ю-НІК» суду не надано.

Суду не надано погодинних або подобових графіків наданих послуг з підписами відповідальних осіб, якими здійснювалось дослідження нафтопроводу протягом 60 календарних днів, як про це визначено в п. 3.1 договорів.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних бухгалтерського та податкового обліку можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Поряд з цим суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання податкових вигод.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин, за яким платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, платник податків всеодно має бути обачним у виборі контрагента, оскільки несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на формування податкових вигод в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Твердження позивача про те, що відсутність наведених судом документів не є підставою для визнання господарської операції нереальної через те, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку спростовується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.11.2020 у справі № 300/555/19.

А саме Верховним Судом зазначено, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог чинного законодавства України суд вважає, що первинні документи, надані позивачем до перевірки та до суду, не відображають реального настання господарських операцій, оскільки сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі №П/811/2247/14 (К/9901/7235/18).

Верховним Судом в постановах від 30 червня 2021 року у справі № 804/1267/16, від 29 січня 2021 року у справі № 826/8752/16, від 23 жовтня 2020 року у справі № 826/10616/17, від 24 вересня 2020 року у справі № 806/647/16, від 25 травня 2021 року у справі № 803/58/17 неодноразово зазначалось, що належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

З постанов Верховного Суду можна зробити певні висновки щодо того, як саме платник податків може підтвердити власну належну обачність. Зокрема, необхідно: перевірити контрагента за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків; отримання засвідчених копій статутних та реєстраційних документів, копії паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо; перевірити загальнодоступну інформацію щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента.

Зазначене вказане, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 140/1611/19, від 16 березня 2021 року у справі № 815/1592/16.

Необхідно також звернути увагу на повноваження особи, яка підписуватиме договір та первинні документи (постанова Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №826/16627/18); та перевірити наявність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності (постанови Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі № 200/7209/19-а, від 12 листопада 2021 року у справі №520/1769/19).

У зв`язку з вище наведеним, господарські операції між позивачем та контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності в достатній кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про юридичну дефектність оформлених первинних документів, про відсутність законного джерела походження ідентифікованого активу, відсутність існування активу, неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу оформлення первинних документів до кінцевого споживача.

Аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідно їх дійсному економічному змісту.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Наявність таких обставин разом може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. З метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та разом, а також разом з іншими доказами у справі.

Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 03.08.2020 у справі №826/7917/17.

У постанові від 04.06.2020 у справі №825/1630/17 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду зазначив, що за певних обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Разом з тим, окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Так, перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як наприклад: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

З наданих до суду позивачем первинних документів, а також з урахуванням доказів та пояснень, наведених відповідачем, суд приходить до висновку про неможливість встановити реальність господарських операцій позивача на підставі наданих первинних документів, адже вони носять формальний характер, в той час як відповідачем надано докази та достатні доводи про неможливість встановити походження придбаних позивачем товарів (робіт/послуг) за ланцюгом постачання.

У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, стосовно встановлених порушень, відповідальність за які застосована вказаним податковим повідомленням-рішенням, підтверджені під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Укртранснафта» (вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 31570412) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Кошиця, буд. 3, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 № 277/Ж10/31-00-07-01-01-25 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.