Рішення

від 15.10.2024 по справі 826/15167/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року місто Київ № 826/15167/15

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс К" до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курс К" (далі ТОВ "Курс К", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 №43126552202.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курс К" (далі ТОВ "Курс К", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 №43126552202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс К" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс К" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 скасовано, а справу №826/15167/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX справу №826/15167/15 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №826/15167/15 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалами суду: від 29.01.2024 адміністративну справу прийнято до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; від 15.01.2024 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 16.01.2015 №32/26552202/33402342 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Курс К" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) під час формування податкової звітності з податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Компанія "Омега люкс".

Позивач зазначив, що господарські відносини із ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "Компанія "Омега люкс" є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. Наведене не спростовується зазначеними в акті перевірки доводами відповідача. Наявність недоліків первинних документах та відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними.

Крім того, позивач звернув увагу на необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на висновки, викладені в акті від 16.01.2015 №32/26552202/33402342, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ "Курс К" та ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Компанія "Омега люкс".

Щодо задокументованих господарських операцій між ТОВ "Курс К" та ТОВ "Брокбудкепітал", то контролюючий орган зазначив, що позивачем не надано до перевірки документів щодо затвердженої проектної документації (текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому чинним законодавством порядку, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, тощо) та проектно-кошторисної документації (локальний кошторис, графік виконання робіт, підсумкової відомості ресурсів, тощо) по об`єктах будівництва; документів, що підтверджують якість, безпеку тощо матеріалів, які були використані для проведенні будівельних робіт, а саме: паспортів якості, висновків державної санітарно- епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров`я України, довідки Держспоживстандарту України, сертифікати відповідності, документи про якість тощо; накладних, рахунків чи інших первинних документів щодо отриманих та оплачених послуг отримання електроенергії, водопостачання та водовідведення, що не дає можливості встановити реальність здійснення таких операцій, визначити обсяг фактично виконаних робіт, понесених витрат та правомірність їх включення до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідачем зазначено про відсутність специфікацій, що позбавляє можливості встановити хто саме був підрядником і субпідрядником капітального ремонту приміщень корпусу 8 згідно з договором від 14-05.2014 №140514, про неможливість з`ясування порядок пропускного режиму на будівельні майданчики та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників по охороні праці, що відображається в журналі охорони праці (відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 "Про затвердження загальних правил укладення та виконання договорів підряду капітального будівництва", Закону України "Про охорону праці" та ДБН А.3.2-2- 2009 "Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 27.01.2009 №45 із змінами та доповненнями).

По взаємовідносинам між ТОВ "Курс К" та ТОВ "Компанія "Омега люкс", контролюючий орган зазначив, що на товаристві працює 0 осіб, що свідчить про відсутність реальності господарських операцій та рух коштів за спірними договорами.

Дослідивши докази, суд установив.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Курс К" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Брокбудкепітал" та з ТОВ "Компанія "Омега люкс" за період з 01.07.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Курс К" вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 330984,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 16.01.2015 №32/26552202/33402342 та винесено податкові повідомлення-рішення від 09.02.2015:

- №13326552202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 851,00 грн;

- №13226552202, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 430 581,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.04.2015 №6559/10/26-15-10-05-35 скаргу ТОВ "Курс К" задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.02.2015 №13326552202 в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 09.02.2015 №13226552202 скасовано в частині основного платежу в сумі 16851,00 грн, а в іншій частині залишено без змін.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 16.01.2015 №32/26552202/33402342 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.04.2015 №6559/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 №43126552202, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 413 730,00 грн, в тому числі: 330984,00 грн сума основного зобов`язання, 82 746,00 грн штрафні (фінансові) санкції.

ТОВ "Курс К" не погодилося із податковим повідомленням-рішенням від 21.04.2015 №43126552202 та звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі Положення).

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Вказані висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу №826/15167/15 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 вказав, що: "… судами не надано оцінку висновкам акту перевірки, доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно господарських операцій між Товариством та його контрагентами, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість; не надано оцінку доводам контролюючого органу про наявність негативної податкової інформації; не досліджено зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за вказаними господарськими операціями, на які посилається позивач в обґрунтування правомірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами (податкових і видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, актів здачі-прийняття виконаних робіт, договорів відповідального зберігання, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, виписок по рахунку 631, карток-рахунку 631, виписок по особовим рахункам та документів складського обліку); не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань платників податків; не надано оцінку факту оплати за договором та не з`ясовано наявність або відсутність заборгованості за поставлений товар, надані роботи, послуги; не досліджено і не встановлено кількість поставленого товару, його ціну, умови зберігання, використання, наявність складських приміщень, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів для виконання умов договору.

Відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості товару не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Також, суди повинні встановити фактичні обставини щодо виконання умов договорів, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами."

Згідно матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Курс" (Замовник) та ТОВ "Курс К" (Виконавець) уклали договір від 12.05.2014 № 12-05/14-2 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами і засобами, з постачанням будівельних матеріалів, у строки, визначені Замовником, виконати ремонтно-будівельні та монтажні роботи на об`єкті корпус №8, розташованому по вул. Бориспільська, 9.

Відповідно до пункту 8.6 вказаного Договору від 12.05.2014 № 12-05/14-2 Виконавець має право залучати за своїм вибором для виконання певних обсягів робіт інших осіб.

ТОВ "Курс К" (Замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Виконавець) укладено договір від 14.05.2014 №140514, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується відповідно до умов цього договору власними та залученими силами і засобами, з постачанням будівельних матеріалів, у строки, визначені замовником, почати та виконувати ремонт приміщень корпусу №8 після їх звільнення від орендарів, по потребі, під час експлуатації.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 14.05.2014 №140514, локального кошторису на будівельні роботи, договірної ціни, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжних доручень. Також позивачем надано докази прийняття відповідних робіт ПрАТ "Науково-виробниче об`єднання "Курс".

Відповідач вказує, що умовами договору від 14.05.2014 №140514 передбачена наявність таких документів як проектна документація (підпункт 2.2), письмове розпорядження на виконання ремонтно-будівельних робіт (підпункт 2.7), наказ на призначення відповідальної особи на об`єкті будівництва (підпункт 2.4). Однак, позивач не надав до перевірки та до суду вказаних документів.

Також відповідач вказує про неподання позивачем документів, що підтверджують якість, безпеку тощо матеріалів, які були використані для проведенні будівельних робіт, а саме: паспортів якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров`я України, довідки Держспоживстандарту України, сертифікати відповідності, документи про якість тощо; накладних, рахунків чи інших первинних документів щодо отриманих та оплачених послуг отримання електроенергії, водопостачання та водовідведення, що не дає можливості встановити реальність здійснення таких операцій, визначити обсяг фактично виконаних робіт, понесених витрат та правомірність їх включення до складу податкового кредиту.

Крім того, відповідачем зазначено про відсутність специфікацій, що позбавляє можливості встановити хто саме був підрядником і субпідрядником капітального ремонту приміщень корпусу 8 згідно з договором від 14-05.2014 №140514, про неможливість з`ясування порядок пропускного режиму на будівельні майданчики та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників по охороні праці, що відображається в журналі охорони праці (відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 "Про затвердження загальних правил укладення та виконання договорів підряду капітального будівництва", Закону України "Про охорону праці" та ДБН А.3.2-2- 2009 "Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 27.01.2009 №45 із змінами та доповненнями).

Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 у справі № 825/3419/14, від 30.06.2022 у справі № 1.380.2019.004460, від 01.02.2023 у справі № 300/1753/21 вказав, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Верховний Суд, зокрема й у постанові від 25.07.2023 у даній справі, вказав, що відсутність сертифікатів якості товару не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують виконання відповідних робіт ТОВ "Брокбудкепітал", прийняття та оплату таких робіт ТОВ "Курс К". Вказаний договір від 12.05.2014 № 12-05/14-2 свідчить про те, що ТОВ "Курс К" було підрядником при виконанні робіт ремонту приміщень корпусу 8, а ТОВ "Брокбудкепітал" субпідрядником.

Питання дотримання пропускного режиму на будівельні майданчики та наявності документально підтверджених фактів інструктажу працівників по охороні праці, не пов`язані із податковим обліком вказаних господарських операцій, адже стосуються дотримання відповідних норм ТОВ "Брокбудкепітал" при виконанні робіт.

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 "Про затвердження загальних правил укладення та виконання договорів підряду капітального будівництва" та ДБН А.3.2-2- 2009 "Система стандартів безпеки праці. Промислова безпека у будівництві. Основні положення", затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 27.01.2009 №45, ні норми поширюються на загальнобудівельні і спеціальні будівельні роботи під час нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, реставрації будівель та споруд (далі будівельно-монтажні роботи).

За змістом актів приймання виконаних робіт, ТОВ "Брокбудкепітал" фактично виконувались ремонтні роботи, а не роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єкта будівництва, що не вимагало при виконанні таких робіт дотримуватись правил проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонт об`єкта будівництва.

Також контролюючий органі в акті перевірки посилався на негативну податкову інформацію щодо ТОВ "Брокбудкепітал", а саме здійснення ним господарських операцій з контрагентом, діяльність якого має ознаки фіктивності.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності за податкові правопорушення, вказані доводи контролюючого органу не можуть мати негативних наслідків для позивача.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі №300/1753/21 зазначив, що правовідносини контрагента з третіми особами в ланцюгах постачання, з якими платник не вступав у господарські відносини, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами.

У постанові від 23.05.2023 у справі № 360/1283/20 Верховний Суд зауважив, що покликання на недотримання контрагентами податкового законодавства не може слугувати одноосібною підставою для позбавлення платника податкової вигоди, оскільки відповідальність настає лише в разі доведення податковим органом недобросовісності дій платника, наміру останнього отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, необумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних результатів для одного з суб`єктів оподаткування.

До того ж, аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про наявність постанов касаційного адміністративного суду за змістом яких судами відхилені доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивачів у відповідних справах з ТОВ "Брокбудкепітал" у 2014 році (постанови Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 826/27034/15, від 13.10.2020 у справі № 826/12583/15).

Враховуючи наявність достатнього документального підтвердження виконання ТОВ "Брокбудкепітал" робіт на замовлення ТОВ "Курс К" за договором від 14.05.2014 №140514, оплати таких робіт ТОВ "Курс К" та їх подальшого прийняття ПрАТ "Науково-виробниче об`єднання "Курс", суд дійшов висновку про недоведеність висновків перевірки про нереальність вказаних господарських операції між ТОВ "Курс К" та ТОВ "Брокбудкепітал".

Таким чином, позивач правомірно відобразив у податковому обліку операції з придбання вказаних робіт у ТОВ "Брокбудкепітал" та сформував податковий кредит за рахунок податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості таких робіт.

Між ТОВ "Курс К" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Омега люкс" (Виконавець) укладено договори надання послуг, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги:

за договором від 04.06.2014 №40614-1, по проектуванню, монтажу та налагоджуванні системи охоронної сигналізації;

за договором від 08.06.2014 №0714-1, проектування та монтажу систем СКС, передачі даних, телефонії, охоронної сигналізації, контролю доступу;

за договором від 21.03.2014 №21-03/14-5, по проведенню діагностики, ремонту і перевірці робочих місць на виробничих ділянках;

за договором від 23.05.2014 №23-05/14-4, по створенню і налагодженню робочих місць і участі у проведенні вимірювань параметрів апаратури зближення і стикування 17Р64-03 і 17Р65;

за договором від 29.07.2014 №29-07/14-9, з підготовки методичних матеріалів "Аналіз методик статистичної обробки даних про відмови та несправності апаратури спеціального призначення при продовженні строку експлуатації";

за договором від 29.07.2014 №29-07/14-08, з розробки електронного журналу;

за договором від 10.07.2014 №0714-3, з визначення технічних характеристик і режимів роботи системи зближення і стиковки ССС.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних договорів, додатків до договору, специфікацій, актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Також, на підтвердження виконаних ТОВ "Компанія "Омега люкс" робіт визначених вказаними договорами товариством надано копії: технічних звітів, методичних матеріалів, робочих проектів. Вказані матеріали містять відмітки про їх виконання саме ТОВ "Компанія "Омега люкс".

Зауваження відповідача щодо ціноутворення за вказаними договорами суд вважає необґрунтованими, адже відповідач не довів, що задокументована вартість таких робіт/послуг завищена або занижена.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 816/191/17 вказав, що вирішувати, які саме господарські операції потрібно здійснити в межах господарської діяльності, має сам платник, а економічна ефективність та доцільність витрат є якісним показником, який не впливає на податковий облік платника.

Неодмінною характеристикою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах. Платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому має право самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, вирішуючи, які саме господарські операції необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником, що не впливає на податковий облік платника.

Платник з метою складання податкового обліку, використовує дані щодо кожної окремої господарської операції. На підставі саме даних первинного обліку платник відносить суми до складу доходу (податкового зобов`язання) та витрат (податкового кредиту) в податковому обліку. Визначальною ознакою витрат та податкового кредиту є їхній зв`язок з господарською діяльністю платника.

Відповідач не надав належного спростування необхідності придбання вказаних послуг у ТОВ "Компанія "Омега люкс" та доцільності залучення ТОВ "Компанія "Омега люкс" для отримання результатів надання таких послуг.

На підтвердження зв`язку таких послуг із господарською діяльністю позивача вказано, що позивач передав ПрАТ "НВК "Курс" за договором № 26-05/14-5 від 26.05.2014 виконані ТОВ "Компанія "Омега люкс": Технічний звіт по темі: "Створення і налагодження робочих місць у проведенні вимірювань параметрів апаратури зближення і стикування"; Методичні матеріали по темі "Проведення діагностики, ремонту та перевірки робочих місць на виробничих ділянках"; Робочий проект. Структурована кабельна система 0714-СКС за робочий проект Система охоронної сигналізації; Технічний звіт "Аналіз методик статистичної обробки даних про відмови та несправності апаратури спеціального призначення при продовженні строку експлуатації".

Також ТОВ "Курс К" передано ПАТ "Елміз" на підставі договору про надання послуг № 07-07/14-10 від 07.07.2014 Технічний звіт на тему: "Визначення технічних характеристик і режимів роботи системи зближення і стиковки ССС", а на підставі договору № 21-07/14-6 від 21.07.2014 методичні матеріали на тему: "Аналіз методик статистичної обробки даних про відмови та несправності апаратури спеціального призначення при продовженні строку експлуатації".

В обґрунтування висновку про нереальність вказаних господарських відносин між ТОВ "Курс К" та ТОВ "Компанія "Омега люкс" відповідач зазначив, що згідно з ІС "Податковий блок" в звіті про фінансови1 стан станом на 31.12.2013 року, який наданий ТОВ "Компанія "Омега люкс" до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві основні засоби у підприємства обліковуються на суму 90 000,00 грн, а на підприємстві працює 0 осіб, що свідчить про відсутність реальності господарських операцій та руху коштів.

Тобто, висновки акту перевірки щодо неможливості ТОВ "Компанія "Омега люкс" надавати вказані послуги ґрунтуються виключно на аналізі баз даних контролюючих органів.

У постанові від 01.02.2023 у справі № 380/9660/21 Верховний Суд зауважив, що за відсутності доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання господарської операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в податковому обліку. Податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

За змістом постанови Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 813/4501/13-а узагальнена податкова інформація, зроблена за результатами податкового контролю щодо господарської діяльності контрагентів платника в контексті оцінки реальності господарських операцій не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

Необхідно зауважити, що залучення ресурсів для надання послуг позивачу могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів, зокрема й щодо придбання матеріального втілення результатів надання таких послуг. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Таким чином, суд вважає недоведеними висновки відповідача про нереальність вказаних господарських операцій між ТОВ "Курс К" та ТОВ "Компанія "Омега люкс", а наявні матеріали справи та встановлені обставини свідчать про протилежне.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки від акту від 16.01.2015 №32/26552202/33402342 про нереальність господарських операцій між ТОВ "Курс К" та ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Компанія "Омега люкс", що свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2015 №43126552202.

Проаналізувавши приписи законодавства, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а позивачем у зв`язку із розглядом даної справи понесено судові витрати на сплату судового збору у загальному розмірі 11692,8 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.04.2015 №43126552202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс К" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11692,8 грн (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто дві гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Курс К" (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Кутузова, буд. 18/7, офіс 105; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33402342).

Відповідач Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.