Рішення

від 10.10.2024 по справі 380/9269/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9269/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерев`яний дім» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дерев`яний дім» (далі - позивач, ТзОВ «Дерев`яний дім») звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 055084 від 03.04.2024, винесену в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, щодо накладення адміністративно-господарського штрафу на ТзОВ «Дерев`яний дім» у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Вказує, що у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт водій заперечив порушення щодо відсутності у нього тахокарток за період з 26.01.2024 по 28.01.2024, 04.02.2024, 11.02.2024, 15.02.2024, 16.02.2024, з 17.02.2024 по 20.02.2024 або бланку підтвердження діяльності за вказаний період, зазначивши, що у нього є всі тахокарти. Представник товариства з`явився на розгляд справи та надав усні пояснення та заперечення щодо тверджень інспектора. Однак 03.04.2024 на підставі акту перевірки від 23.02.2024 №014405 було винесено спірну постанову, яку вважає протиправною та просить таку скасувати.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Згідно до абзацу першого пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тн повинні бути обладнанні діючими та повіреними тахографами. В контексті статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» протокол перевірки та адаптації тахографа, тахокарти, бланк підтвердження діяльності є тими документами, які повинні бути пред`явленні особам, що уповноваженні здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Відсутність на момент проведення рейдової перевірки усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», відображено в акті перевірки від 23.02.2024. Водій ОСОБА_1 з актом був ознайомлений, акт підписав, копію отримав. Наголосив на тому, що транспортний засіб позивача обладнаний аналоговим тахографом, тому відповідно до вимог чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі відповідні документи. Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17. Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 03.04.2024 № ПШ055084, яка прийнята була на основі акту №AP014405 від 23.02.2024, в якому посадовою особою Укртрансбезпеки зазначене і конкретизоване порушення, яке полягає у відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 03.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 13.05.2024 подано відзив на позовну заяву (вх. №36430).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Р-40 Рава Руська Судова Вишня на підставі графіку проведення рейдових перевірок та відповідно до направлення на перевірку від 19.02.2024 №013218 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, а саме транспортного засобу марки VOLVO-PACTON, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки VOLVO-PACTON, номерний знак НОМЕР_1 , є ТзОВ «Дерев`яний дім».

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.02.2024 №014405, яким встановлено порушення статей 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягає у відсутності тахокарток за період з 26.01.2024 по 28.01.2024, 04.02.2024, 11.02.2024, 15.02.2024, 16.02.2024, з 17.02.2024 по 20.02.2024 або бланку підтвердження діяльності за вказаний період.

Як видно з акту, водій, ознайомившись з актом, зазначив, що не згідний з висновком інспектора, оскільки у нього є усі тахокарти.

Повідомленням від 27.02.2024 №16767/31/24-24 Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області повідомлено позивача про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт 03.04.2024 09:00 год за адресою: вул. Володимира Івасюка, буд. 8 , с. Малехів, Львівський район, Львівська область.

За результатами розгляду матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області 03.04.2204 прийнято постанову № ПШ 055084 про застосування до ТзОВ «Дерев`яний дім» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.04.2024 № ПШ 055084 є предметом оскарження у даній справі.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу вказаних положень статті 48 Закону № 2344-III слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 79) (далі - Порядок № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку №1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці дванадцятому пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Таким чином, норми Закону України «Про автомобільний транспорт» зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Аналіз наведених норм Положення № 340 та Інструкції № 385 дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №816/179/17 зазначив, що з 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01 липня 1970 року, у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом та сформулював правовий висновок про те, що під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.

Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» прийнятий Верховною Радою України 05.09.2005 №2819-IV.

Приписами підпункту 1 пункту 5 Положення №340 передбачено забезпечення Державною службою України з безпеки на транспорті здійснення перевірок дотримання режимів праці та 7 відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність заповнених тахокарт у кількості передбаченій ЄУТР при обладнанні транспортним засобом аналоговим тахографом, чи бланк підтвердження діяльності водія в разі відсутності тахокарт.

Як встановлено судом з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 23.02.2024 №014405, під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.02.2024 №014405, посадовою особою Укртранспезпеки встановлено порушення ТзОВ «Деревяний дім» як перевізником вимог статей 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягає у відсутності тахокарток за період з 26.01.2024 по 28.01.2024, 04.02.2024, 11.02.2024, 15.02.2024, 16.02.2024, з 17.02.2024 по 20.02.2024 або бланку підтвердження діяльності за вказаний період.

Позивач стверджує, що під час перевірки водій транспортного засобу надав інспектору тахокарту з 25.01.24 по 29.01.24 включно; тахокарту з 03.02.2024 по 05.02.24 включно; тахокарту з 10.02.2024 по 12.02.24 включно та тахокарту з 14.02.2024 по 21.02.24 включно, які не були взяті до уваги посадовою особою Укртанспезпеки.

З цього приводу суд зазначає, що під час перевірки водій повинен був надати тахокарти за день перевірки та за 28 попередніх днів (28+1 тахокарта), а саме з 26 січня 2024 року по 23 лютого 2024 року.

Фактично було надано лише 4 тахокарти, заповнених з порушеннями правил заповнення реєстраційних листів (тахограм) відповідно до Угоди ЄУТР, Додаток, Розділ ІІІ - Використання обладнання, пунктом 5 статті 12 якого передбачено такі вимоги до оформлення тахокарт:

Кожний зацікавлений член екіпажу повинний вказати на своєму реєстраційному листі наступні дані:

1. на початку використання листа: своє прізвище та ім?я;

2. дату та місто початку використання листа та дату та місто закінчення його використання;

3. реєстраційний номер транспортного засобу, для роботи на якому він назначається, як на початку першого рейсу, зареєстрованого на листі, так і в подальшому, у випадку заміни транспортного засобу, на протязі використання листа;

4. показання лічильника кілометрів: на початку першого рейсу, зареєстрованого на листі, в кінці останнього рейсу, зареєстрованого на листі, у випадку заміни транспортного засобу на протязі робочого дня (показання лічильника кілометрів транспортного засобу, на якому водій працював, та показання лічильника кілометрів транспортного засобу, на якому водій буде працювати); у відповідних випадках час будь-якої заміни транспортного засобу.

Надані інспектору під час перевірки тахокарти були оформлені не належним чином, оскільки у них було відсутнє ім`я водія, не вірно зазначені зміни водія - 3,4,8 днів, натомість водій зобов`язаний надати тахокарти за день перевірки та 28 попередніх днів, тобто 1 тахокарта має охоплювати 1 добу, а не 3,4,8 днів, як це вбачається з наданих тахокарт.

Щодо наданих до позовної заяви тахокарт з 14.02.24 по 15.02.24, з 15.02.24 по 16.02.24, з 16.02.24 по 17.02.24, з 17.02.24 по 18.02.24, з 20.02.24 по 21.02.24, то такі судом до уваги не беруться, оскільки доказів того, що ці тахокарти були пред`явлені водієм посадовій особі Укртарнспезпеки під час проведення перевірки 23.02.2024 відсутні.

Окрім цього, вказані 5 тахокарт також не оформлені належним чином.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у водія транспортного засобу марки VOLVO-PACTON, номерний знак НОМЕР_1 , під час перевірки тахокарти за день перевірки та за 28 попередніх днів (28+1 тахокарта), а саме з 26 січня 2024 року по 23 лютого 2024 року.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2923 у справі №160/11816/22 виснував, що при трактування абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, який передбачає відповідальність за автоперевізників у виді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід виходити із буквального трактування цієї законодавчої норми і застосовувати штраф за відсутність визначених статтями 39 і 48 цього Закону документів саме на момент проведення перевірки документів.

Відсутність належної кількості (28+1) тахокарт, заповнених у відповідності до вимог про заповнення таких, підтверджується актом перевірки від 23.02.2024 №014405 та долученими до позовної заяви самим позивачем доказами.

Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.

Стосовно доводів позивача, що вимога про надання для контролю тахокарт за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності стосується тільки міжнародних вантажних перевезень.

Як зазначено судом вище, Положення №340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

В пункті 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже транспортні засоби, які визначені у пункті 6.1 Положення 340 обов`язково повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

У належному позивачу транспортному засобі марки VOLVO-PACTON, номерний знак НОМЕР_1 , який був предметом перевірки, встановлений аналоговий тахограф.

Відповідно до пункту 1.3. Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Позивач здійснював внутрішні вантажні перевезення, а тому на нього поширювалися наведені положення законодавства.

Окрім того, положення Інструкції №385 поширюється на суб?єктів господарювання, які проводять діяльність з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3. Інструкції), без поділу на міжнародні та внутрішні перевезення.

Саме такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Щодо посилань позивача, що ТзОВ «Дерев`яний дім» не є автомобільним перевізником, оскільки в даному випадку не надавало послуги з перевезення вантажу то суд з такими твердженнями не погоджується з огляду на наступне:

Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі якого позивача було притягнуто до відповідальності слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників.

Тобто положеннями статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТзОВ «Дерев?яний дім» є зареєстрованим суб`єктом господарювання, одним із зареєстрованих видів діяльності якого є «Вантажний автомобільний транспорт», а отже позивач є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ.

Щодо інших доводів позивача, суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем виконано обов`язок доведення правомірності свого рішення.

Доводи позивача про відсутність в його діях порушень законодавства про автомобільний транспорт є безпідставними і спростовані встановленими фактичними обставинами та аналізом чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірній постанові відповідача № ПШ055084 від 03.04.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд дійшов висновку, що така відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України до такого роду рішень, відповідач при прийнятті постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави визнання такої протиправною.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерев`яний дім» (вул. Промислова, буд.1, м. Яворів, Яворівський район, Львівська область, 81000, ЄДРПОУ 32730416) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Володимира Івасюка, буд.8, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома