Рішення

від 01.10.2024 по справі 380/11804/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2024 року справа № 380/11804/24

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої - судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судових засідань Кудлої Д.Ю.,

представника позивача Третяка Ю.І., згідно договору,

представника відповідача Холявки І.Я., згідно наказу,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агролеон-Захід» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Агролеон-Захід» (далі ПП «Агролеон-Захід», позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 13986/13-01-07-06 від 01.04.2024.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що внаслідок проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агролеон-Захід» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2023 року, заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 14542356,00 грн. Позивач зазначає, що позиція ГУ ДПС у Львівській області не лише не відповідає нормам Податкового кодексу України, але і прямо йому суперечить, оскільки норми кодексу не містять заборони на відшкодування заявлених сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів/послуг, що використовуються для виконання в Україні проектів міжнародної технічної допомоги, придбаних за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту (програми). Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст. 200 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1.3 статті 200- 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При поданні декларації за грудень 2023 року, аналогічно як і станом на дату подання цієї позовної заяви, у позивача відсутній податковий борг. Таким чином, позивачем було правомірно заявлено суму від`ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування на банківський рахунок платника. В свою чергу відповідач в акті перевірки посилається на ті ж самі норми Податкового кодексу України, однак, робить висновок, що кодексом не передбачено відшкодування за рахунок коштів бюджету сум податку, сплачених у складі вартості придбаних товарів/послуг, що використовуються для виконання в Україні проектів міжнародної технічної допомоги, придбаних за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту (програми). Позивач звертає увагу суду, що вказані норми Податкового кодексу України чи будь-які інші його статті не визначають і не регулюють, по яких операціях та/або проектах платник податку має право заявити від`ємне значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а по яких операціях у нього такого права немає (окрім того, що згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості). При цьому, податковий орган також не оспорював правильність розрахунку суми бюджетного відшкодування та не ставиться під сумнів реальність господарських операцій позивача. Виходячи із наведеного, відсутні будь-які підстави для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні на рахунок у банку заявлених сум податку на додану вартість. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.06.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач позову не визнав. 01.07.2024 від ГУ ДПС у Львівській області надійшов відзив (вх. № 49766), в якому зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Агролеон-Захід» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 08.03.2024 № 9553/13-01-07-06/35988525. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2023 року у сумі 14542356,00 грн. ТзОВ «Агролеон-Захід» користується пільгою. Відповідно до п. 197.11 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції із: - постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку; - постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку. Крім цього, відповідно п. 199.6 ст. 199 Податкового кодексу України не застосовується пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту проведення операцій, які передбачені пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу. Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу). Таким чином, якщо постачальник придбає у платника податку товари/послуги для використання у звільнених від оподаткування податком на додану вартість операціях, зокрема для подальшого постачання у рамках виконання проекту міжнародної технічної допомоги, то такий постачальник включає суму податку на додану вартість, сплачену постачальнику таких товарів/послуг, до складу податкового кредиту. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений ст. 200. Податкового кодексу України, де вказано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.14 ст. 200 Податкового кодексу передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) виключено; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Враховуючи вищенаведене та в порушення вимог п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України ПП «Агролеон-Захід» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку за грудень 2023 року у сумі 14542356,00 грн. (р. 20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) так, як Податковим кодексом України не передбачено відшкодування за рахунок коштів бюджету сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів/послуг, що використовуються для виконання в Україні проектів міжнародної технічної допомоги, придбаних за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту (програми). Усі ці докази та аргументи у сукупності вказують на безпідставність позовних вимог позивача, що в свою чергу дає усі підстави для винесення рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповіді на відзив, поданій позивачем 04.07.2024 (вх. № 50929), зазначено, що відповідач у своєму відзиві в більшості дублює висновки акту перевірки та цитує норми законодавства, без обґрунтування яким чином ці норми спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві посилається зокрема на постанову Кабінету Міністрів України № 153 від 15.02.2002 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», п. 197.11 ст. 197, п. 198.5 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України та зазначає, що кодексом не передбачено відшкодування за рахунок коштів бюджету сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів/ послуг, що використовуються для виконання в Україні проектів міжнародної технічної допомоги, придбаних за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту (програми). В свою чергу, як вже було зазначено у позовній заяві, та жодним чином не спростовується відповідачем, норми Податкового кодексу України, на які посилається у відзиві відповідач, чи будь-які інші його статті, не визначають і не регулюють, по яких операціях та/або проектах платник податку має право заявити від`ємне значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а по яких операціях у нього такого права немає (окрім того, що згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва / майбутнього об`єкта житлової нерухомості), зокрема не вказано вичерпного переліку операцій по яких платник податку має право заявити бюджетне відшкодування. Ба більше, у Податковому кодексі України також не визначено виключного переліку джерел коштів, якими можна сплачувати за товари чи послуги, для того, щоб відшкодування сум податку на додану вартість за рахунок коштів бюджету було можливе, що також свідчить про безпідставність доводів відповідача, які базуються на тому, що оплата за товар у контрагентів здійснювалась за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту (програми).

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив наступне.

ПП «Агролеон-Захід» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 35988525, місцезнаходження: 80300, Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Равська, 15Д. Зареєстровано платником податку на додану вартість (далі ПДВ) відповідно до свідоцтва № 200616733 від 04.10.2021, індивідуальний податковий номер 3598852113234.

Суд з матеріалів справи встановив, що ПП «Агролеон-Захід» уклав з Кімонікс Інтернешинал Інк. рамкову угоду про надання послуг № AGRI-BRA-S1-47-3-2 від 21.08.2023 по програмі USAID з аграрного і сільського розвитку АГРО, відповідно до якої визначені ціни, правила та умови придбання, у міру потреби, добрив для субреципієнтів програми субгранту АГРО «Постачання ММСП добрив та посівного матеріалу для забезпечення продовольчої безпеки України».

Дана угода укладена в рамках реалізації проекту по міжнародному договору між урядом США та України від 07.05.1992 про гуманітарно- та техніко-економічне співробітництво.

На даний проект міжнародної технічної допомоги (далі - МТД) урядом зареєстровано картку проекту (програми) від 05.07.2023 № 4337-17.

Згідно умов вищезгаданого договору АГРО - це програма, яку фінансує USAID i реалізовує в Україні компанія Кімонікс Інтернешинал Інк. (далі Кімонікс) з метою прискорення економічного розвитку сільських громад України, що потребують найбільшої підтримки, шляхом покращення управління в сільськогосподарському секторі, що сприятиме розвитку більш продуктивних, сучасних та прибуткових мікро, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, які успішно інтегруватимуться в конкурентні українські та міжнародні ринки. У рамках своєї проектної діяльності АГРО потребуватиме періодичного придбання добрива «Карбамід» для субреципієнтів програми субгранту АГРО «Постачання ММСП добрив та посівного матеріалу для забезпечення продовольчої безпеки України». У міру потреби Кімонікс може робити конкретні замовлення на закупівлю за цінами, визначеними у вищезгаданій рамковій угоді. Постачальник зобов`язується надавати товари/послуги, описані в будь-якому замовлені на закупівлю, зробленому компанією Кімонікс у межах Рамкової угоди. Компанія Кімонікс зобов`язана оплачувати лише ті товари/послуги, які були замовлені за допомогою замовлення на закупівлю, зробленого в рамках угоди та надані постачальником відповідно до правил та умов вищезгаданої рамкової угоди.

З метою забезпечення поставки товарів, позивач отримував від Кімонікс кошти, як попередню оплату за товари, що підлягали поставці в рамках міжнародної технічної допомоги. Так, за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року позивачем отримано кошти за товар від Кімонікс та відвантажено такого товару на суму 265195420,00 грн., а також отримано оплати за послуги відповідального зберігання на суму 2430869,95 грн.

У грудні 2023 року позивачем здійснено оплату постачальникам за міндобрива для вищезгаданої програми АГРО «Постачання ММСП добрив та посівного матеріалу для забезпечення продовольчої безпеки України», зокрема, на закупівлю міндобрив у ТзОВ «СБПМ» та ТзОВ «БФ ТРЕЙД» та заявлено ПДВ до відшкодування - 11352004,00 грн. та 3190352,00 грн. відповідно.

Вказані обставини не є спірними в цій справі.

ГУ ДПС у Львівській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20; п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75; п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.02.2024 № 725-ПП проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Агролеон-Захід» (ЄДРПОУ 35988525) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Спір щодо правомірності призначення та процедури проведення позапланової перевірки між сторонами відсутній.

За результатами такої перевірки складено акт від 08.03.2024 № 9553/13-01-07-06/35988525.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме безпідставне заявлення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2023 року у сумі 14542356,00 грн.

На підставі акта перевірки від 08.03.2024 № 9553/13-01-07-06/35988525 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 01.04.2024 №13986/13-01-07-06, яким підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2023 року у сумі 14542356,00 грн.

Позивачем було подано заперечення на вищезгаданий акт перевірки № 9553/13-01-07-06/35988525 від 08.03.2024, за результатами розгляду якого відповідач встановив, що висновки акту є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.04.2024 №13986/13-01-07-06 до Державної податкової адміністрації України, скарга ПП «Агролеон-Захід» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.04.2024 №13986/13-01-07-06 без змін.

Відтак, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, яка уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;

9) особа, визначена у підпункті "д" підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено дату виникнення податкових зобов`язань.

Так, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Таким чином, якщо постачальник придбає у платника податку товари/послуги для використання у звільнених від оподаткування ПДВ операціях, зокрема для подальшого постачання у рамках виконання проекту МТД, то такий постачальник включає суму ПДВ, сплачену постачальнику таких товарів/послуг, до складу податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений ст. 200. ПК України, яка вказує, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.14 ст. 200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) виключено; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як на підставу своїх заперечень податкових орган покликається на те, що ПП «Агролеон-Захід» податковий кредит сформувало правильно, однак, права на бюджетне відшкодування не має, так як чинним ПК України не передбачено відшкодування за рахунок коштів бюджету сум ПДВ, сплачених у складі вартості придбаних товарів/послуг, що використовуються для виконання в Україні проектів МТД, придбаних за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту (програми). Відтак, вказані кошти повинні залишитись на рахунках підприємства для подальшої сплати податкових зобов`язань.

Суд не погоджується з такими твердженнями ГУ ДПС у Львівській області, вважає їх юридично не спроможними, адже чинні норми ПК України не визначають і не регулюють, по яких саме операціях та/або проектах платник податку має право заявити від`ємне значення з ПДВ до бюджетного відшкодування, а по яких операціях у нього такого права немає (окрім того, що згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості). Тобто, не вказано вичерпного переліку операцій по яких платник податку має право заявити бюджетне відшкодування.

Окрім цього, в акті перевірки від 08.03.2024 немає жодного посилання на конкретні норми ПК України, які б вказували, що при здійсненні операцій з постачання товарів, які оплачуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, платник податку не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи твердження контролюючого органу про те, що вказані кошти належать позивачу, однак, повинні залишитись на рахунках підприємства для подальшої сплати податкових зобов`язань, склалась ситуація, за якої позивач має від`ємне значення ПДВ, але не може ним розпоряджатись на власний розсуд (в цій справі відшкодувати).

В такому випадку доречним є звернення до ст. 41 Конституції України, згідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За нормою п. 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (п. 107 рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), №3202/96, ECHR 2000-I).

Пунктом 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) визначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Вираз «на умовах, передбачених законом» найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.2003 у справі «Полторацький проти України»).

У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (Заява № 61333/00) суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Також, суд визначає, що «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»).

Враховуючи наведене вище, суд стверджує, що відмова відповідача позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ свідчить про надмірне втручання контролюючого органу у мирне володіння майном, а, відтак, є незаконною.

Крім того, суд звертає увагу на презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п. 4.1.4 ст. 4 ПК України).

Судом також не беруться до уваги покликання відповідача на норми п. 197.11 ст. 197 ПК України, згідно якого звільняються від оподаткування податком на додану вартість постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

Так, на переконання суду, ця норма конкретно стосується підстав отримання податкової пільги зі сплати ПДВ та не стосується бюджетного відшкодування ПДВ, зокрема з неї, як і з будь-яких інших не випливає що при здійсненні операцій з постачання товарів, які оплачуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, платник податку не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що наведені положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані не були, що зумовило звернення позивача до суду за захистом свої прав.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 13986/13-01-07-06 від 01.04.2024 скасуванню, як протиправне.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані сторонами, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, заявлених ПП «Агролеон-Захід», то суд вказує таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:

- договору про надання правової допомоги №1004-24 від 10.04.2024;

- ордеру серії ВС №1276736 від 10.04.2024;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002476;

- рахунку-фактури № 18 від 28.05.2024;

- платіжної інструкції від 31.05.2024 № 553.

Відповідно до умов договору № 227 від 07.06.2022, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Третяк та партнери» (бюро), в особі директора Третяка Юрія, бюро зобов`язується надати клієнту правову допомогу на умовах і порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується виплатити бюро винагороду, передбачену п. 3.1 цього договору.

Предметом договору є надання правничої допомоги у справі за позовом клієнта до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 13986/13-01-07-06 від 01.04.2024, № 6775/13-01-07-02 від 26.02.2024, № 3744/13-01-07-01 від 13.01.2024.

Допомога може надаватись у будь-якому суді, зокрема, але не виключно у Львівському окружному адміністративному суді.

Судом встановлено, що ордер від 10.04.2024 видано на підставі договору від 10.04.2024 № 1004-24.

Зі змісту акта рахунку-фактури від 28.05.2024 № 18 з`ясовано, що бюро надає ПП «Агролеон-Захід» правничу допомогу згідно договору № 1004-24 від 10.04.2024.

Вказані послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме в сумі 12000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 31.05.2024 № 553.

Отже, витрати в розмірі 12000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимим доказами.

Дослідивши вказані вище письмові докази, а також врахувавши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, подане контролюючим органом 01.10.2024, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.

Предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи хоча і проведено за участі сторін, у порядку загального позовного провадження, однак, кількість судовий засідань не є значною;

- позов носить майновий характер, однак, частину обставин справи відповідач визнавав;

- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

- представником позивача в межах розгляду цієї справи, крім позовної заяви, подавалась лише відповідь на відзив;

- правова допомога за одним договором надається по трьох адміністративних справах.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 13986/13-01-07-06 від 01.04.2024, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь приватного підприємства «Агролеон-Захід» (адреса: 80300, Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Равська, буд. 15Д, ЄДРПОУ 35988525) 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень рівно сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь приватного підприємства «Агролеон-Захід» (адреса: 80300, Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Равська, буд. 15Д, ЄДРПОУ 35988525) 5000 (п`ять тисяч) гривень рівно витрат на професійну правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2024.

Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна