Рішення

від 11.10.2024 по справі 400/5877/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 р. справа № 400/5877/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівЦентрального районного суду м. Миколаєва, вул. Декабристів, 41/12, м. Миколаїв, 54020, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005,

провизнання протиправним та скасування наказу від 26.03.2024 р. № 63-о/с/2, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Центрального районного суду м. Миколаєва (далі - відповідач 1) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.03.24 р. № 63-о/с/2 «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Центрального районного суду м. Миколаєва на 2024 рік» в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2024 р. (з 25.01.24 р.) ОСОБА_1 , начальнику відділу по роботі з персоналом Центрального районного суду м. Миколаєва, на рівні 30 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого станом на 25.01.24 р., становить 19 років 10 місяців 5 днів.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу від 15.03.23 р. № 56-о/с, яким було встановлено (граничний) розмір надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 50 відсотків посадового окладу за період з 25.01.24 р. до 22.08.24 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що є працівником суду та наказом № 63-о/с/2 від 26.03.24 р. йому встановлено з 25.01.24 р. надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу за вислугу років на державній службі 19 років 10 місяців 5 днів. 01.01.24 р. набрав чинності Закон України Про державний бюджет України на 2024 рік, абзацом другим пункту 12 розділу Прикінцеві положення якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Наказом № 63-о/с/2 від 26.03.24 р. позивачу здійснено перерахунок надбавки за вислугу років та встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 р. (з 25.01.24 р.) в розмірі 30% посадового окладу. Такі дії відповідача 1 та сам наказ позивач вважає протиправними.

Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що при розрахунку позивачу надбавки за вислугу років на державній службі у суді застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.23 р. № 3460-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Тобто, позивачу відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі. Враховуючи, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.23 р. № 3460-IX щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, є чинними, не конституційним не визнавались, підстави для їх незастосування відповідачем наразі відсутні.

Від відповідача 1 відзив до суду не надходив, ухвалу про відкриття отримано через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» 29.08.24 р. о 19:00 год.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач є працівником Центрального районного суду м. Миколаєва та на час розгляду справи займає посаду начальника відділу по роботі з персоналом.

Наказом Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.03.23 р. № 56-о/с позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50% посадового окладу за стаж державної служби 18 років 11 місяців 26 днів.

Наказом керівника апарату від 26.03.24 р. № 63-о/с/2 позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 30% посадового окладу за стаж державної служби 19 років 10 місяців 5 днів.

Наказ прийнято відповідно до ст. 33, 39, п. 2 ч. 1 ст. 41, ст. 52 Закону України Про державну службу та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.16 р. № 306.

Позивач вважаючи вищезазначений наказ протиправним звернувся з даним позов до суду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України Про державну службу 10 грудня 2015 р. № 889-VIII.

У відповідності до ч.1 ст.46 Закону України Про державну службу стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України Про державну службу до стажу державної служби зараховуються: 1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; 2) час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону; 3) час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах; 4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування"; 5) час перебування на посадах суддів; 6) час перебування на посадах прокурорів; 7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання; 8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом; 9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; 10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; 11) час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.

У відповідності до положень ч.3 ст.46 Закону України Про державну службу Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 50 Закону України Про державну службу встановлено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Згідно ч. 4, 5 ст. 50 Закону України Про державну службу джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Частиною 2 ст. 52 Закону України Про державну службу встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, Верховна Рада України 9 листопада 2023 р. ухвалила Закон України Про Державний бюджет на 2024 рік, яким передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу.

Так, п. 12 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік встановлено, що у 2024 р. заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з тим, суд враховує, що в рішенні від 28 серпня 2020 р. № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре зазначив про те, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 р. № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить Конституції України.

З урахуванням викладеного, застосування відповідачем 1 п. 12 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким фактично скасовано право позивача на отримання надбавки за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, передбаченого спеціальним Законом, а саме частиною 2 ст. 52 Закону України Про державну службу, у спірних правовідносинах є необґрунтованими.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 11.08.23 р. у справі № 380/103/22 дійшов висновку, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 50 Закону України Про державну службу визначено, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.06 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" та "Ромашов проти України", реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели правомірність оскаржуваного наказу, що є підставою для визнання його протиправним та скасування в частині, що стосується позивача.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.23 р. № 229, територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Таким чином, повноваження щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати державним службовцям місцевих загальних судів Миколаївської області належать територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, як розпоряднику коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності Центрального районного суду м. Миколаєва.

Відтак, саме відповідач 2 уповноважений здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 968,96 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

З урахування задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, адже саме ним було прийнято спірний наказ у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального районного суду м. Миколаєва (вул. Декабристів 41/12, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 02892528), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 26299835), задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального районного суду м. Миколаєва (вул. Декабристів 41/12, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 02892528) від 26.03.24 р. № 63-о/с/2 «Про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі державним службовцям Центрального районного суду м. Миколаєва на 2024 рік» в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі на 2024 р. з 25.01.24 р. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), начальнику відділу по роботі з персоналом Центрального районного суду м. Миколаєва, на рівні 30 відсотків посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого станом на 25.01.24 р. становить 19 років 10 місяців 5 днів.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 26299835) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 25.01.24 р. до 22.08.24 р. надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» на підставі наказу від 15.03.23 р. № 56-о/с, яким було встановлено (граничний) розмір надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 50 відсотків посадового окладу.

4. Стягнути з Центрального районного суду м. Миколаєва (вул. Декабристів 41/12, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 02892528) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз