Рішення

від 11.10.2024 по справі 420/25602/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25602/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000387/2 від 24.07.2024 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезених товарів до Одеської митниці було надано митну декларацію № 24UA500500025651U2. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000387/2. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.

30.08.2024 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

02.09.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

04.09.2024 року від Одеської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Заяви чи клопотання від сторін не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Обставини справи.

05.11.2018 року між компанією CHAOZHOU XIN PENG DA CERAMICS CO., LTD. ( г.Чаоджоу, Гуандонг, Китай ) (Продавець) та Приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» (Покупець) укладений контракт № XPD201811201, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (столовий посуд та кухонні приладдя) асортимент, номенклатура, кількість, вартість та умови яких зазначаються в Інвойсах (рахунки Продавця) та Специфікаціях (замовлення Покупця) до цього Контракту.

24.07.2024 року позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № XPD201811201від 05.11.2018 року до Одеської митниці була подана митна декларація № 24UA500500025651U2.

Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) Б/н від 07.05.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № PD2405071 від 07.05.2024; Домашній коносамент (House bill of lading) № SZYH24054053 від 17.05.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № Р014574 від 18.07.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 24С4405В1049/00009 від 10.05.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару №53 від 09.07.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2793 від 24.06.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3240 від 18.07.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № KL014574 від 18.07.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.01.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 17.07.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 8 від 15.03.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № XPD201811201 від 05.11.2018; Договір (контракт) про перевезення № ТЕО37439444 від 01.06.2020; Інші некласифіковані документи Акт зважування № Б/н від 24.07.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 531620240161040087 від 07.05.2024; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA500500025651U2 від 24.07.2024.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) в СМR № Р014574 від 18.07.2024 зазначено, що перевізником товару є ФОП « ОСОБА_1 », але рахунки від 24.06.2024 № 2793, від 18.07.2024 № 3240 та довідка про транспортні витрати від 18.07.2024 № KL014574 видані ТОВ «Консольлайн» і відповідно до наданих до митного оформлення документів відсутні договірні зобов`язання між вказаними суб`єктами;

3) У експортній декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

На підставі зазначеного було зобов`язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

24.07.2024 року декларантом надано додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника товару від 01.03.2024, виписку по рахунку, оборотно-сальдову відомість по рахунку 632, калькуляцію виробника товару від 15.03.2024 № 8, договір на організацію перевезень автомобільним транспортом від 27.01.2023 № 44962667, договір на організацію перевезень автомобільним транспортом від 11.07.2023 № 101212072024/RS, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.09.2023 № 933.

24.07.2024 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500500/2024/000387/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Висновки суду.

Суд зазначає, що ч.2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту № XPD201811201 від 05.11.2018 року, укладеного між компанією CHAOZHOU XIN PENG DA CERAMICS CO., LTD. ( г.Чаоджоу, Гуандонг, Китай ) (Продавець) та Приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» (Покупець).

Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо тверджень відповідача про те, що відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Відповідно до п.2.2. Контракту № XPD201811201 від 05.11.2018 року, вартість Товару включає в себе вартість самого товару, вартість експортної упаковки та маркування, транспортування до порту відправки, навантажувальних робіт, витрати на оплату митного оформлення та інші витрати в країні експортера.

Пунктом 4.1. Контрукту № XPD201811201 від 05.11.2018 року передбачено, що Товар, який поставляється за цим Контрактом, поставляється у стандартній для такого виду товару тарі та експортній упаковці.

Отже, за умовами № XPD201811201 від 05.11.2018 року ціна товару включає в себе вартість упаковки та пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалися специфікація №8 від 15.03.2024 року до Контракту № XPD201811201 від 05.11.2018 року та пакувальний лист від 07.05.2024 року, в яких зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019 року, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Згідно ст.А.9 «Перевірка - упаковка - маркування» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), ІНКОТЕРМС 2010, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Таким чином, оскільки поставку товару здійснено у тарі Постачальника товару, судом встановлено, що її вартість входить до ціни товару. Тобто, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, котрі понесено покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Товар, який був поставлений за контрактом, є несипучим, тому не потребує додаткової упаковки, крім тари, в якій він перевозиться.

Також митними органом не зазначено яким чином вказані обставини не дають змоги визначити вартість оплаченого товару.

Стосовно доводів митного органу про те, що в СМR № Р014574 від 18.07.2024 зазначено, що перевізником товару є ФОП « ОСОБА_1 », але рахунки від 24.06.2024 № 2793, від 18.07.2024 № 3240 та довідка про транспортні витрати від 18.07.2024 № KL014574 видані ТОВ «Консольлайн» і відповідно до наданих до митного оформлення документів відсутні договірні зобов`язання між вказаними суб`єктами, суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору № ТЕО3743944 транспортно-експедиторського обслуговування від 01.06.2020 року, який укладений між ТОВ «Консолайн» (Експедитор за договором) та ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (Клієнт), пунктом 1.1. якого передбачено, що Клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням Сторін.

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору, Експедитор має право укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та ін. організаціями для виконання своїх зобов`язань за цим договором.

27.01.2023 року між ТОВ «Консолайн» (Замовник) та ТОВ «ШПІЦ ТРАК» (Виконавець) укладений Договір №44962667 на організацію перевезень автомобільним транспортом, пунктом 1.1 якого передбачено, що Виконавець зобов`язується виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів Замовника автомобільним транспортом, по TTH/CMR/TIR-карнету, на умовах, погоджених Сторонами.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Замовник, виступаючи від свого імені, а так само від імені та осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення.

11.07.2023 року між ТОВ «ШПІЦ ТРАК» (Замовник) та ТОВ «РВ ДАФ+» (Виконавець) укладений договір № 101212072024/RS на організацію перевезень автомобільним транспортом, предметом якого є надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом. Виконавець зобов`язується за плату та за рахунок Замовника надалі послуги з організації га забезпечення перевезення вантажів Замовника, а також за погодженням Сторін в Заявці інші додаткові послуги, які необхідні для доставки вантажу, а Замовник зобов`язується прийняти ти оплатити надані послуги.

04.09.2023 року між ТОВ «РВ ДАФ+» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладений договір № 933 на надання транспортно-експедиторських послуг, пунктом 1.1 якого передбачено, що Перевізник зобов`язується доставити довірений йому ватаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів, отриманих від замовника, відповідно до умов цього договору.

Таким чином, оскільки перевізником вантажу є ФОП ОСОБА_1 , тому і в СМR від 18.07.2024 року № Р014574 в графі «Перевізник» вказаний саме ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до довідки про транспортні витрати № KL014574 від 18.07.2024 року, вартість морського транспортування до митного кордону України за умовами FOB за маршрутом: Yantian - Gdansk для контейнерів 1*20 GP: TLLU3385031 за коносаментом SZYH24054053 складає 118 857,45 грн. не ПДВ. (окремо ПРР 38 883,50 грн. не ПДВ);

Вартість авто від порту Gdansk до митного кордону України складає 60 000,00 грн.;

Експедиторські послуги за межами України склали 1 041,67 грн. без ПДВ; ПДВ 20% - 208,33 грн. Всього з ПДВ - 1 250,00 грн.

Страхування вантажу за межами митної території України не проводилось.

Крім того, рахунок на оплату № 3240 від 18.07.2024 року який також був наданий до митного оформлення, на виконання умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО37439444 від 01.06.2020 року зазначена вартість транспортно-експедиційних послуг:

- Міжнародні транспортні послуги за межами території України - 60 000,00 грн.;

- Міжнародні транспортні послуги на території України - 48 329,68 грн.;

- Транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 5 034,57 грн.;

- Винагорода експедитора на території України - 1 250,00 грн.

Всього на суму 114 614,25 грн, ПДВ 20%.

Також в рахунку на оплату № 2793 від 24.06.2024 року, який також був наданий до митного оформлення, на виконання умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО37439444 від 01.06.2020 року зазначена вартість морського перевезення за межами території України - 118 857,45 грн.; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України - 38 883,50 грн.; винагорода експедитора за межами території України - 1 250,00 грн.

Всього на суму 158 990,95 грн, ПДВ 20%.

Таким чином, позивачем повністю підтверджено витрати на транспортно-експедиторське обслуговування за договором №ТЕО37439444 транспортно-експедиторського обслуговування від 01.06.2020 року.

Суд зазначає, що вказана обставина жодним чином не впливає на заявлену вартість товарів та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості.

Стосовно тверджень відповідача, що у експортній декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1. Контракту № XPD201811201 від 05.11.2018 року умови поставки товару визначаються згідно ІНКОТЕРМС 2010, базис поставки - FOB.

Базис поставки, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010», покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна (FOB) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення товару в місце призначення (до кордону України).

Судом також встановлено, що декларантом у поданій електронній митній декларації визначено умови поставки FOB.

Крім того, вказані відомості вказані у поданому до митного оформлення Інвойсі № PD2405071 від 07.05.2024 року, в якому вказано умови поставки FOB Shenzhen (Yantian) Шенжен (Янтін), географічна точка у Китаї, порт.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивачем не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000387/2 від 24.07.2024 року є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці на користь Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3590,50 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул. Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 37439444) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000387/2 від 24.07.2024 року.

3. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3590,50 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко