Рішення

від 14.10.2024 по справі 420/26514/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26514/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 22.08.2024 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить суд:

дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах визнати неправомірними;

рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №051330002535 про відмову в призначенні пенсії від 22 лютого 2024 року скасувати;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , до його страхового та пільгового стажу періоди роботи у ТОВ «Технологія вуглездобичі» з 01.11.2014 року по 31.01.2017 року включно і призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 14 лютого 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 14 лютого 2024 року звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком він мав визначений нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стаж роботи з урахуванням кратності стажу визначеного Роз`ясненням Міністерства соціальної політики України від 20.01.1992 р. № 8 «Про Порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, після розгляду поданих документів в призначенні пенсії за віком йому було відмовлено в зв`язку з недостатністю пільгового стажу за Списком № 1 необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, про що свідчить рішення № 051330002535 про відмову у призначенні пенсії прийняте 22 лютого 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. При розгляді поданих мною документів відповідачем проведено розрахунок мого стажу роботи, ознайомившись з яким мною з`ясовано, що до мого стажу не зараховано період роботи з 01.11.2014 року по 31.01.2017 року у ТОВ «Технологія вуглездобичі» в якості гірничого робітника очисного забою. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає неправомірними та такими, що не ґрунтуються на законі та порушують його право на соціальне забезпечення, за захистом якого він вимушений звертатись до суду.

Відповідач з поданим позовом не погодився. У поданому до суду відзиві вказує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, який вступив в дію з 01.01.2004 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Таким чином, до 1 січня 2004 стаж вимірювався часом роботи (і це був трудовий стаж), після цієї дати сумою фактично сплачених страхових внесків. Головним управлінням перераховано пільговий стаж у відповідності до ст. 114 Закону №1058. За наданими документами страховий стаж позивача становить 20 років 10 місяців, Пільговий стаж розраховано згідно пільгових довідок та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 та складає за постановою №202 (25) 23 роки 4 міс., в тому числі роботи підземні, провідні професії (20) 16 років 7 міс. Роз`яснено позивачу, що пільговий стаж зарахований згідно інформації за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форми ОК-5.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідив докази у справі

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 051330002535 від 22.02.2024, позивач 14.02.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просив призначити йому пенсію за віком.

У зв`язку з тим, що призначення/перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке своїм рішенням № 051330002535 від 22.02.2024 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 20 років 10 місяців. Пільговий стаж особи розраховано згідно пільгових довідок та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 та складає за пост. № 202 (25) -23 роки 4 міс., в тому числі роботи підземні, провідні професії (20) -16 років 7 міс.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку стажу ОСОБА_1 номер ПС НОМЕР_1 до стажу підземних робіт зарахований період з 01.10.2014 по 31.10.2014 на ТОВ «Технологія вуглездобичі», код ЄДРПОУ 35560130.

Відповідно до запису № 15 у трудовій книжці НОМЕР_2 позивач 30.09.2014 прийнятий на роботу в ТОВ «Технологія вуглездобичі» гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі згідно наказу № 12-к від 30.09.2017.

Згідно з записом № 16 у трудовій книжці НОМЕР_2 позивач 31.01.2017 звільнений з ТОВ «Технологія вуглездобичі» по переводу в ТОВ «УКРГЄОСЕРВІС» відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 6-к від 31.01.2017.

Відповідно до довідки вих. № 152 від 14.12.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день на ТОВ «Технологія вуглездобичі» за період з 30.09.2014 по 30.09.2014 виконував учбовий пункт, а в період з 01.10.2014 по 31.01.2017 виконував на виробництві гірничі роботи з видобутку вугілля за професією посадою гірник очисного забою підземний, що передбачена списком 1 розділом 1 підрозділом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 за період з 30.09.2014 по 31.01.2017 складає 2 роки 4 місяці. Атестація робочих місць проведена згідно наказу № 17 від 30.12.2014. Відповідно до вказаної довідки, що за час навчання в учбовому пункті з 30.09.2014 по 30.09.2014 оплата не здійснювалась по тарифній ставці гірника очисного забою підземного.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058.

Згідно з частиною 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановленийабзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановленийабзацом першимпункту 1 частини другої цієї статті.

За правилами ч. 5 ст. 114 Закону № 1058 у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до розділу 1 підрозділу 1 Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону № 1788.

Ст. 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку на підставі якої визначається право особи на цей вид пенсії, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядок № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 20 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і в м. Севастополі за переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085, пільговий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, тому лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (уточнюючі довідки, відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо).

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як було встановлено судом, у трудовій книжці НОМЕР_2 позивача містяться відповідні записи, які підтверджують стаж роботи в ТОВ «Технологія вуглездобичі» гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі в період з 30.09.2014 по 31.01.2017.

Вказаний стаж роботи також підтверджений наявною в матеріалах справи довідкою вих. № 152 від 14.12.2020.

За вказаних обставин у відповідача були відсутні правові підстави для застосування положень пункту 20 Порядку № 637, оскільки стаж роботи позивача було підтверджено у визначеному законі порядку, а саме записами у трудовій книжці та відповідною довідкою.

Окрім того, у поданому до суду відзиві відповідачем не наведено жодного доводу та належного доказу щодо необхідності здійснення додаткової перевірки обґрунтованості видачі та достовірності поданих позивачем документів, а саме записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , які підтверджують стаж роботи в ТОВ «Технологія вуглездобичі» та довідки вих. № 152 від 14.12.2020, які підтверджують стаж підземної роботи в період з 30.09.2014 по 31.01.2017.

Згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема, нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків нарахування та сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата.

Крім того, несвоєчасна сплата роботодавцем загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати згідно з п. 171.1 Податкового кодексу України покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку, а тому несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Відповідно до норм Податкового кодексу України контроль за своєчасним перерахуванням єдиного внеску роботодавцем покладено на податковий орган.

Таким чином, не виконання страхувальником обов`язків щодо обліку, нарахуванню та сплати страхових внесків за найманих працівників не може бути підставою для не зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу робітника, так як невиконання таких обов`язків роботодавцем не повинно обмежувати права пенсіонера на отримання пенсійних виплат.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та постанові від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а.

Суд також зауважує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до пільгового стажу періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі № 235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

З огляду на викладене вище, відповідач повинен був зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача періоди роботи у ТОВ «Технологія вуглездобичі» з 01.11.2014 по 31.01.2017 включно.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надавши об`єктивну оцінку факту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення, з метою ефективного захисту такого права, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 051330002535 від 22.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ у Одеській області з огляду на те, що саме цей орган здійснював розгляд заяви позивача) повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону №1058 передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, враховуючи, що відповідач як уповноважений орган не надав оцінку всім періодам роботи позивача, не навів розрахунку страхового стажу позивача та не перевіряв дотримання інших умов для призначення пенсії, в той час як судом зобов`язано зарахувати визначені періоди до страхового стажу, зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду є достатнім.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до страхового та пільгового стажу роботи період роботи у ТОВ «Технологія вуглездобичі» з 01.11.2014 року по 31.01.2017 року включно, з урахуванням висновків суду.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

У даному разі, судом задоволено основну вимогу позивача про визнання протиправним та скасування рішення, а тому часткове задоволення похідної вимоги щодо обраного позивачем порядку і способу захисту його порушених прав не впливає на розподіл судових витрат у цій справі.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1, то з відповідача 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 968 грн. 96 коп.

Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 051330002535 від 22.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до страхового та пільгового стажу роботи період роботи у ТОВ «Технологія вуглездобичі» з 01.11.2014 по 31.01.2017 включно, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 грн. 96 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_3 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.

Суддя Роман КАРАВАН